Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №352/2168/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2168/26

Провадження № 2/352/1773/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

26 серпня 2026 року позивач звернувся до Тисменицького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 06.07.2020 року був укладений кредитний договір №2001628994401, шляхом власноручного підписання позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якої клієнт беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: www. pumb. ua, в повному обсязі. На підставі зазначеного Кредитного договору Позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту у сумі, зазначеній у розрахунку заборгованості, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки відображено у розрахунку заборгованості. Факт отримання Відповідачем кредитних коштів підтверджується відповідним банківським документом, який додається, а також випискою з банківського рахунку Позичальника, яка є первинним бухгалтерським документом, оформленим відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Такий кредит у формі відновлювальної кредитної лінії, хоч і є споживчим кредитом, проте не надається на рахунок позичальника одноразово з подальшим його поверненням частинами згідно графіку до повного погашення. Кредит на кредитній картці використовується клієнтом кожного разу з можливістю у разі сплати повторного використання цих коштів.

Відповідач довготривалий строк не виконував належним чином свої кредитні зобов`язання перед Банком. Заборгованість відповідача перед Банком станом на 26 червня 2026 р. складала 21287,26 грн., з яких: 13670,79 грн. — заборгованість за кредитом; 7616,47 грн. — заборгованість по процентам. Розрахунок заборгованості додається до позовної заяви.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, за яким позивач отримав (набув) право грошової вимоги до боржників БАНКУ, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. Згідно реєстру боржників, загальна сума заборгованості, Відповідача станом на дату укладання договору факторингу, за Кредитним договором склала 21287,26 грн, з яких: 13670,79 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, та 7616,47 грн. сума заборгованості за відсотками. Вказана сума боргу була нарахована БАНКОМ та не змінювалась Позивачем з дати відступлення права вимоги за договором факторингу №1 від 26.06.2026 року. Отже позивач просить стягнути вказану суму боргу та судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи у спрощеному провадженні без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі днем вручення якої відповідно до п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, 08.09.2026 року. Крім того, на сайті Судова влада було розміщено оголошення про наявність у провадженні суду даної цивільної справи із пропозицією відповідачу подати відзив на позовну заяву. Правом на подання відзиву не скористався.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 31.08.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно заявки №2001628994401 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який підписаний власноруч відповідачем 06.07.2020 року ОСОБА_1 підписанням цієї заявки беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору, розміщену на сайті банку в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг.

Відповідач в заявці вказав, що просить відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитку картку № НОМЕР_2 , встановити кредитний ліміт розміром 5000 грн. Розрахунковий день – 30 число місяця. Строк дії кредиту – 12 місяців з дня надання кредитного ліміту. Строк дії Кредитного ліміту, процентна ставка за користування Кредитним лімітом, розмір Мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування Кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу Кредитної картки. Реальна річна процентна ставка – 47,88%.

Заявка підписана ОСОБА_1 06.07.2020 року особисто (доках в електронному вигляді).

Згідно довідки про збільшення ліміту по договору № 2001628994401, дата 06.07.2020р., Боржника ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків НОМЕР_3 , 06.07.2020 року встановлено ліміт кредитної картки в розмірі 5000 грн, кредитний ліміт збільшено до 14100 грн, 18.03.2021 року ( доказ в електронному вигляді).

З розрахунку заборгованості кредитним договором № 2001628994401, від 06.07.2020 року за період з 30.07.2020 по 30.05.2022 року вбачається, що заборгованість за відсотками по кредиту боржника ОСОБА_1 становить – 7 616.47 грн, а заборгованість за тілом кредиту за період з 06.07.2020 року по 30.01.2022 року становить – 13 670.79 грн (доказ в електронному вигляді).

З виписки з особового рахунку ОСОБА_1 щодо заборгованості по рахунку НОМЕР_4 ( НОМЕР_1 ) вбачається, що у період з 06.07.2020 по 30.05.2022 року відповідач активно користувався кредитними коштами, отримував готівку, оплачував покупки, вносив кошти на погашення кредиту та відсотків за кредитом (доказ в електронному вигляді).

Згідно договору факторингу №1 від 26.06.2026 року, що укладений між позивачем та первісним кредитором АТ «ПУМБ», позивач набув право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 , за кредитним договором 2001628994401 від 06.07.2020 року в розмірі 21287,26 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників (доказ в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також, згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник (у даному випадку - відповідач) вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 статті ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

VІ. Висновки суду.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» шляхом підписання №2001628994401 від 06.07.2020 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб обумовили у письмовій формі розмір процентів за користування кредитними коштами в сумі 47,88% річних. Відповідач отримав кредитну картку з встановленим лімітом 5000 грн. В подальшому в процесі користування кредитом відповідачем збільшено кредитний ліміт до 14100 грн.

Факт користування кредитним лімітом підтверджується випискою по рахунку відповідача за вказаним кредитним договором та розрахунком заборгованості, які відповідачем не спростовані.

А отже, у зв`язку із порушенням виконання зобов`язань за кредитним договором за боржником, яким є відповідач ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка становить 21287,26 грн, з яких – 13670,79 грн – заборгованість за сумою кредиту та 7616,47 грн – заборгованість за відсотками, яку і слід стягнути з відповідача.

Отже позов необхідно задовольнити повністю.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 10000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 26.03.2026 року про надання правничої допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги від 26.03.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей " та адвокатом Рудзей Ю.В. (доказ в електронному вигляді);

свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001139 на ім`я Рудзей Юрій Володимирович (доказ в електронному вигляді);

акт наданих послуг від 30.06.2026 року, згідно якого виконавцем адвокатом Рудзей Ю.В. надано клієнту Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей" послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 26.03.2026 року в загальній сумі 10 000 грн (доказ в електронному вигляді);

довіреність від 17.04.2026 року (доказ в електронному вигляді).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК Українип ередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 10000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги та їх вартість, з чим позивач погодився.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі ст.ст.549, 551, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12,13,81,247,259,263,265,268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором №2001628994401 від 06.07.2020 року в розмірі 21 287 (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн 26 коп., з яких: 13 670 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят) грн 79 коп. - заборгованість за кредитом, 7 616 (сім тисяч шістсот шістнадцять) грн 47 коп. - коп. заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» судовий збір в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та 3 000 (три тисячі) грн - витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус А, офіс 303, м. Київ, 01042, ЄДРПОУ: 43696954;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення складене у повному обсязі 08.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.