Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №352/2094/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2094/26

Провадження № 2/352/1732/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

20.08.2026 представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.03.2021 року між ТОВ фінансова компанія "АВІРА ГРУП" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22668 про надання фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності у сумі 2000 грн, на строк 30 днів (до 30.03.2021 року) зі сплатою відсотків у фіксованому розмірі - 2,5 % на добу, підписаний шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. На виконання умов кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів. За використання cистеми для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

17 лютого 2022 року між ТОВ фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ТОВ ФК "КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату перейшли права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Однак, відповідач свою частину зобов`язань з виконання умов договору не виконує, тому станом на 25.06.2024 року за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 12500, з яких: 2000 - сума заборгованості за тілом кредиту та 10500 грн - заборгованості за відсотками, яку і просить стягнути позивач, а також судовий збір та витрати на правничу допомогу.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, зазначив, що не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, яка йому була вручена 12.09.2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Азаров С.М. вказав, що відповідач із заявленими позовними вимогами не погоджується, вважає їх такими, що підлягають ретельній перевірці судом щодо підстав виникнення права вимоги, розміру заборгованості, періоду нарахування процентів, переходу права вимоги та дотримання строків позовної давності. Зокрема представник відповідача просить відповідно до статті 267 ЦК України застосувати позовну давність та встановити дату виникнення права на позов. Крім цього вказав, що відсотки нараховані поза межами строку кредитування є неправомірними. Відповідач просить встановити обсяг права вимоги, який був переданий за договором факторингу щодо відповідача, а саме: чи міститься кредитний договір № 22668 у реєстрі боржників; яка саме сума права вимоги була передана щодо відповідача; яка сума заборгованості існувала на момент відступлення права вимоги; які саме складові заборгованості були передані новому кредитору; чи відповідає заявлена до стягнення сума обсягу права вимоги, набутого позивачем. А також відповідач зазначає про необхідність дослідження доказів, які підтверджують факт укладення договору саме відповідачем. Крім цього заперечує щодо витрат на надання правничої допомоги у вказаному розмірі.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що проценти за користування кредитом нараховуються до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Щодо позовної давності зауважив, що перебіг строку позовної давності у період з 02.04.2020 року по 04.09.2025 року був зупинений: спочатку - у зв`язку із запровадженням карантину, а починаючи з 24.02.2022 року - у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Крім цього зазначив, що позивач надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права грошової вимоги. Твердження відповідача про не доведення такого факту є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Щодо твердження представника відповідача відносно факту укладення договору саме відповідачем зазначив, що електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

Щодо перерахування коштів кредиту ствердив, що відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивач надав суду інформаційну довідку ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» (технологічного оператора платіжних послуг), яка підтверджує зарахування кредитних коштів.

Повідомив, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача зазначив про те, що відповідь позивача на відзив не спростовує основних заперечень відповідача щодо розміру та правової підстави заявленої заборгованості. Найбільш суттєвим залишається питання щодо заявлених 10 500,00 грн процентів. При заявленій позивачем ставці 2,5 % на день від суми 2 000,00 грн це становить 50,00 грн на день, а отже заявлена сума 10 500,00 грн фактично відповідає 210 дням нарахування. Позивач повинен чітко визначити, які саме 210 днів він має на увазі, від якої дати до якої дати здійснювалося нарахування та на якій конкретній договірній і законодавчій підставі. Без встановлення цих обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність заявленої до стягнення суми. Відповідач також наполягає на необхідності перевірки перебігу позовної давності, доказів укладення електронного договору, зв`язку платіжної операції з відповідачем, обсягу переданого права вимоги та обґрунтованості заявлених судових витрат. З огляду на викладене, позовні вимоги у заявленому позивачем розмірі не можуть вважатися належним чином доведеними

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 25.08.2026 року позовну заяву залишено без руху.

31.08.2026 року до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 02.09.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Згідно ухвали суду від 14.09.2026 ро постановлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін відмовити.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 01.03.2021 року між ТОВ фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту № 22668, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором AV7928 (далі - кредитний договір) (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.1.2 кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 30.03.2021року. Строк дії договору 30 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.

В п.1.3 кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % річних від суми кредиту з розрахунку 2,5 % за добу.

Відповідно до п. 1.4, п. 1.5. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. За використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору, Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно п. 3.3.3. клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення Кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Згідно довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП», підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 22668 від 01.03.2021 року ідентифікований ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП», акцепт договору позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора AV7928 01.03.2021 року на номер телефону НОМЕР_3 (доказ в електронному вигляді).

Видача відповідачу кредиту в сумі 2000 грн за договором № 22668 здійснена шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_1 01.03.2021 року (номер транзакції 31460-19223-40503) підтверджується інформаційною довідкою ТОВ "Платежі Онлайн" № 1083/06 від 29.06.2026 р (доказ в електронному вигляді).

17 лютого 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, за умовами якого позивач набув право вимоги, серед інших, до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 22668 від 01.03.2021 року на суму заборгованості 12500 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року (доказ в електронному вигляді).

Згідно з випискою з особового рахунку заборгованість відповідача за кредитним договором № № 22668 від 01.03.2021 становить 12500 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 2000 грн, заборгованості за процентами в сумі 10500 грн (доказ в електронному вигляді).

V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Щодо строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність

встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Крім того, частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30 червня 2023 року. Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 з 24.00 год. 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Відповідно Закону України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05.30 год. 24 лютого 2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє на даний час.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлено, що 01.03.2021 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» договір про надання фінансового кредиту № 22668 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» в сумі 2 000 грн строком на 30 днів, шляхом переказу на його банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування.

Доказів протилежного стороною відповідача не надано. В свою чергу матеріали справи не містять відомостей щодо визнання недійсності спірного кредитного договору, відповідач не оспорював факт його укладання в судовому порядку та не звертався до банку із заявами щодо несанкціонованого використання кредитних коштів.

Щодо застосування позовної давності про яку зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає, що починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Отже, позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 2 000 грн підтверджено інформацією ТОВ «Платежі онлайн» про перерахування суми кредиту.

Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності надання йому кредитних коштів на рахунок банківської картки, реквізити якої вказані у спірному договорі.

Крім цього, позивачем надано належні докази набуття права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 22668 від 01.03.2021 року.

Отже, за умовами договору, який було підписано ОСОБА_1 строк позики становить 30 днів. Як вбачається із матеріалів справи доказів того, що позичальником було ініційовано продовження строку надання кредиту, в порядку, передбаченому п.3.3.3. договору, такі не містять, а отже, на переконання суду, вимога позивача про стягнення відсотків у сумі 10500 грн не підлягає до задоволення, оскільки відсотки за умовами договору можуть нараховуватися в межах строку дії останнього. А отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту 2000 грн та процентами в розмірі 1500 грн.(2000*2,5%*30).

Відтак, позов слід задовольнити частково в загальному розмірі 3500 грн .

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 745,47 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 15500 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 01.06.2026 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги від 01.06.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кеш ту гоу" та адвокатом Пархомчук С.В. (доказ в електронному вигляді);

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №8096/10, виданого 18.07.2019 рок

на ім`я Пархомчук Сергій Валерійович (доказ в електронному вигляді);

довіреність від 01.06.2026 року (доказ в електронному вигляді);

акт про отримання правової допомоги від 25.09.2026 року на загальну суму 15500 грн (доказ в електронному вигляді);

рахунок № 25.09.2026-152 на оплату Правнича допомога згідно Договору про надання правової допомоги від 01.06.2026 року ( доказ в електронному вигляді);

платіжна інструкція №2170 від 25.09.2026 року де платник: ТОВ «кеш ту гоу», отримувач: Пархомчук С.В., призначення платежу: Оплата за правничу допомогу згідно рахунку 25.09.2026-152 від 25.09.2026 року згідно Договору про надання правової допомоги від 01.06.2026 року (доказ в електронному вигляді);

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 15500гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.

В той же час, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" заборгованість за кредитним договором № 22668 від 01.03.2021 року в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн, з яких: 2000 (дві тисячі) грн - заборгованість за основним боргом, 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн - заборгованість за відсотками.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 745 (сімсот сорок п`ять) грн 47коп. та 2 000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, 04080, ЄДРПОУ:42228158;

відповідач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення складене у повному обсязі 08.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.