Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №348/765/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/765/26

Провадження № 2/348/1035/26

09 жовтня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Бурдун Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Лейб`юк Є.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Грабовецького О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Надвірна в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Грабовецький О.Б., звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.01.2024 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладений договір позики, у відповідності до якого відповідач отримала від позивача грошові кошти в сумі 44000 доларів США, які він зобов`язувалася повернути: 26000 доларів США до 20.04.2024 року, та 18000 доларів США по 1000 доларів США щомісячно в термін до 20.08.2025. На підтвердження вчинення даного правочину, відповідачем було написано розписку. Однак, позичальник у передбачений розпискою строк своїх повноважень не виконала, кошти не повернула, внаслідок чого станом на день подання позовної заяви утворилась заборгованість, яка у гривневому еквіваленті становить 1773900,00 грн та за період прострочення виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, яка становить 69937,26 грн, що є сумою 3% річних нарахованих на суму позики 44 000 доларів США. Претензії, направлені на адресу відповідача в порядку досудового врегулювання, залишені відповідачем без належного реагування. Добровільно відповідач суму боргу не повернула. На підставі наведеного просить стягнути з відповідача зазначену суму та судові витрати.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

15.06.2026 ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідачці відомо про те, що в суді розглядається дана справа, вона не заперечує, що винна, однак, не вживає жодних дій щодо повернення боргу. Обіцяє повернути кошти, проте жодної гривні до цього часу не повернула.

Представник позивача – адвокат Грабовецький О.Б. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що відповідач по телефону обіцяє позивачу повернути кошти, однак не вживає жодних дій щодо повернення. Претензії, направлені на адресу відповідачки, залишилися без виконання. Вказав, що докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином. 12.05.2026, 12.06.2026, 07.07.2026 та 30.07.2026 надсилала на електронну адресу суду заяви про відкладення розгляду справи з різних підстав. Доказів на підтвердження причин поважності неявки в судове засідання відповідач суду не надала.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи строки розгляду даної справи і поведінку відповідачки, яка повторно не з`явилася в судові засідання, документів на підтвердження причин поважності неявки суду протягом тривалого часу не надала, суд визнає причину її неявки не поважною і розглядає справу за її відсутності

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши позивача та його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та усі зібрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , 19.01.2024 року уклали договір позики на суму 44000 доларів США, з терміном повернення 26000 доларів США до 20.04.2024 року, та 18000 доларів США по 1000 доларів США щомісячно в термін до 20.08.2025.

На підтвердження виникнення зобов`язань за вказаним договором позики позивач надав власноручно написану розписку відповідачем ОСОБА_2 , копія та оригінал якої долучені до матеріалів справи (а.с.7,32).

Зі змісту розписки вбачається, що відбулася передача грошової суми від позикодавця ОСОБА_1 до позичальника ОСОБА_2 .

У вказаній розписці також зазначено, шо ОСОБА_2 кошти отримала у присутності свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Дослідженням зазначеної розписки установлено, що вона містить необхідні умови договору позики, зокрема, дату її складання, сторін правочину, отримання грошових коштів в борг у конкретно визначеному розмірі та зобов`язання щодо їх повернення, строк повернення, при цьому написана і підписана власноручно відповідачкою.

У вказаний в договорі позики строк відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, належні позивачу грошові кошти не повернула.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору на адресу відповідача засобами поштового зв`язку були направлені дві претензії про оплату заборгованості від 29.01.2026 та від 23.02.2026 (а.с.11-14).

Вимога позивача до відповідача повернути належні йому грошові кошти за договором позики у розмірі 44000 доларів США не виконана до теперішнього часу.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні надав покази по те, що 19.01.2024 року йому зателефонував позивач та попросив бути присутнім під час передачі коштів. В його присутності в готелі «Сакартвело» в м. Надвірна позивач ОСОБА_5 передав кошти у сумі 44000 доларів США ОСОБА_6 . Вона перерахувала кошти, купюри були по 100 доларів та власноручно написала розписку про отримання коштів, він ставив підпис.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні надав покази по те, що 19.01.2024 року йому зателефонував ОСОБА_5 та попросив бути присутнім під час передачі коштів. В його присутності в готелі «Сакартвело» в м. Надвірна позивач передав кошти у сумі 44000 доларів США ОСОБА_6 . Вона власноручно написала розписку про отримання коштів, де він ставив підпис. Пізніше позивач йому говорив, що кошти відповідач йому не повернула.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу повернення суми позики.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Статтями 12,13,81,89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ч. 1ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1ст. 1047 ЦК України).

Частиною 2 ст.1047 ЦК України допускається пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

З дослідженого оригіналу розписки було встановлено, що під час укладення договору позики були дотримані вимоги частини першої статті 1047 ЦК України щодо письмової форми договору позики і щодо складання позичальником розписки, яка засвідчила передання їй позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Отже, відсутність у ОСОБА_2 оригіналу розписки додатково підтверджує її зобов`язання перед позикодавцем.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 серпня 2019 року по справі № 369/3340/16-ц за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

У постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №143/280/17 додатково звернуто увагу судів на те, що наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).

Враховуючи, що розписка містить зобов`язання повернути грошові кошти, відповідачем договірних зобов`язань не виконано, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача боргу за договором позики.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, суд прийшов таких висновків.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних(боргових) зобов`язань

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Отже, суд не може погодитись із вимогою позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 69937,26 грн, оскільки вважає, що такі до задоволення не підлягають, так як суперечать п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум нарахованих згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами було укладено договір позики, у відповідності до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти, на підтвердження чого відповідачкою було написано розписку, яка зобов`язалася повернути 26000 доларів США до 20.04.2024 року, та 18000 доларів США по 1000 доларів США щомісячно в термін до 20.08.2025.

Проте, доказів щодо повернення відповідачем ОСОБА_2 коштів за договором позики позивачу ОСОБА_1 , відповідачем суду не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

В позовній заяві позивач просить стягнути суму заборгованості у гривневому еквіваленті, тому суд, з урахуванням принципу диспозитивності, приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача боргу у розмірі, зазначеному у позовній заяві.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову частково на 96,20%, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати на сплату судового збору в сумі 16007,68 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то представником позивача в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України, заявлено усну заяву про те, що відповідні докази на підтвердження розміру таких витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підставі ст. 59 Конституції України, ст. 526, 530,625, 1046, 1047,1049 ЦК України та керуючись ст. 4, 12-13, 76-81,89, 258, 259, 264, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розпискою) від 19.01.2024 року у розмірі 1773900 (один мільйон сімсот сімдесят три тисячі дев`ятсот) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору у розмірі 16007 (шістнадцять тисяч сім) грн 68 коп.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 09.10.2026.

Суддя Т.А.Бурдун