Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №346/3214/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3214/25

Провадження № 2/346/210/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

за участю: секретаря Урбанович І.Д.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Курка В.М.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, -

В С Т А Н О В И В:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона з 07.03.2015 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_1 , як дружина та чоловік, вели з ним спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом та мали з ним взаємні права та обов`язки, а також перебувала на його повному утриманні до 19.02.2024 року, тобто до дня його смерті. Від спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дочка ОСОБА_6 та хоча запис про батька в її актовому записі про народження складений відповідно до вимог ст. 135 СК України, ОСОБА_5 визнавав своє батьківство. На виконання рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.12.2024 року, яким встановлено факт батьківства ОСОБА_5 відносно дочки ОСОБА_6 , Коломийським відділом ДРАЦС внесено відповідні зміни до актового запису про народження останньої та видано нове свідоцтво про народження.

З ОСОБА_5 позивач познайомилась восени 2014 року та повідомила йому, що хоча перебувала на той час в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , їхня сім`я фактично розпалась. З лютого 2013 року вона разом із дочкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала окремо від чоловіка в орендованій квартирі. ОСОБА_5 в свою чергу розповів, що розірвав шлюб з дружиною ОСОБА_3 .

Після декількох зустрічей вони вирішили спільно проживати та у жовтні 2014 року ОСОБА_5 переїхав до неї у квартиру АДРЕСА_2 . Шлюб між нею та ОСОБА_7 був розірваний рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07.03.2015 року, тому перебіг спільного проживання з ОСОБА_5 слід визначати з цієї дати. В лютому 2016 року вона разом з ОСОБА_5 , дочкою ОСОБА_8 , та спільною дочкою ОСОБА_9 переїхали в АДРЕСА_1 , в успадкований батьком позивача будинок. В останньому вони проживали однією сім`єю до травня 2023 року, тобто до часу мобілізації ОСОБА_5 до ЗСУ, який фактично був зареєстрований за іншою адресою. За час спільного проживання вони за рахунок її особистих заощаджень, отриманих на роботах в РФ, а також коштів ОСОБА_5 з робіт по будівництву без укладення трудових договорів, займались благоустроєм будинку, придбали телевізор, пральну машинку, ноутбук, побутові речі, замінили вікна та двері, встановили нове дахове покриття, влаштували бетонні замощення (доріжки) на подвір`ї. Вважали один одного чоловіком та дружиною, підтримували та піклувались, свята проводили в колі рідних та друзів; ОСОБА_5 працював на різних будівельних роботах, а позивач вела домашнє господарство.

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, з 24.09.2023 року по 05.12.2023 року, з 17.12.2023 року по 25.01.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. 25.01.2024 року під участі у бойових діях ОСОБА_5 отримав травму, а ІНФОРМАЦІЯ_5 у військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону м. Вінниця він помер. Перебуваючи в зоні ведення бойових дій, ОСОБА_5 спілкувався з нею по телефону, цікавився її здоров`ям, сімейними потребами, а вона після отримання ним травми та направлення його у військовий госпіталь в м.Дніпро поїхала до нього та доглядала за ним, звідки він був направлений у військовий госпіталь м. Вінниці для подальшого лікування.

За станом здоров`я позивач не могла працювати та перебувала на повному утриманні ОСОБА_5 ; отримувані нею кошти в період 2015-2018 років є соціальними, які виплачувались на ОСОБА_10 , а з 2015 року по 2021 рік вона не мала будь-яких інших джерел доходу. З червня 2021 року отримувала періодичні кошти - одноразові виплати в межах мінімальної заробітної плати, яких не вистачало навіть на придбання ліків, а основним постійним джерелом засобів для існування була допомога ОСОБА_5 . До вересня 2023 року банківська картка останнього була в позивача і наявні на ній кошти вона використовувала для ведення домашнього господарства, сплати комунальних послуг, оплати медикаментів та лікування, продуктів харчування та усього необхідного. Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та факту перебування позивача на утриманні ОСОБА_5 необхідно їй для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю ОСОБА_5 та для отримання соціального захисту членів сімей загиблих захисників України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тому позивач, з урахуванням уточнень, просить встановити факт її проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з 07.03.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до дня його смерті, а також факт її перебування на повному його утриманні.

09.07.2025 року представник Міністерства оборони Тіщенко А.В. через систему “ Електронний суд ” подав до суду письмові пояснення, відповідно до яких вважає позов необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Так, відповідно до статті 16-1 Закону України “ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ”, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження. Надані позивачем докази належним чином не підтверджують, що вона перебувала у родинних (сімейних) відносинах із загиблим та перебувала у нього на повному утриманні. Беззаперечних доказів, які б однозначно і без припущень вказували на наявність у позивача і ОСОБА_5 спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, до суду не надано. Позивачем до матеріалів справи не долучено витягу з особової справи померлого у військовій частині; підтвердження спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла; спільного відпочинку; доручень ОСОБА_5 на позивача, зокрема, щодо представництва його інтересів, у тому числі під час перебування на військові службі, розпоряджання його рахунками, утриманням його майна тощо; офіційних документів (договорів, анкет, актів, замовлень тощо), які б свідчили про фактичне проживання ОСОБА_5 разом із позивачем.

Копія роздруківки розмов між позивачем та ОСОБА_5 також не може свідчити про наявність подружніх відносин та за своєю природою взагалі може бути виключно комунікацією сусідів, а телефонна комунікація між ними відбувалась виключно після його мобілізації. Проте, навіть за умови доведеності факту спільного проживання позивача із померлим, цей факт не підтверджує факт проживання однією сім`єю та наявності родинних відносин тощо. Встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Факт спільного проживання та/або реєстрації місця проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні сім`ї та що вони проживали однією сім`єю і позивач була членом сім`ї померлого. Докази щодо перебування позивача на утриманні у загиблого також не надані (том 1, а.с. 109-114).

20.04.2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_6 подала до суду письмові пояснення, в яких вказала, що встановлення судом факту проживання однією сім`єю із загиблим буде слугувати підставою для виплати одноразової грошової допомоги. Проте, позивач не є тією особою, яка підпадає під категорію утриманців і не визнана у встановленому законом порядку непрацездатною особою для того, щоб перебувати на утриманні загиблого. Обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги. Утримання, в свою чергу може, полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходу, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів для існування. Враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, просить в задоволенні позовних вимог відмовити (том 1, а.с. 230-231).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та вказала, що спільно з ОСОБА_5 вона проживала з 2015 року і цього року в них народилась дочка ОСОБА_11 . Спочатку вони проживали в м. Коломия в орендованому житлі, далі - в м. Городенка в спільно придбаному житлі, а пізніше - в с. Корнич Коломийського району, де проживали в чотирьох разом з її старшою дочкою від першого шлюбу, вели спільне господарство, здійснювали ремонт. ОСОБА_5 заробляв кошти, а вона займалась домашнім господарством. Під час її травми (перелом хребців), а також наявності у нього проблем зі здоров`ям, вони піклувались один про одного В 2023 року його мобілізували до ЗСУ, а у січні 2024 року він отримав важку травму, від якої в подальшому помер. Тому позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача, адвокат Курко В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав із вищезазначених підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав та вказав, що ОСОБА_1 та його син ОСОБА_5 познайомилися в 2013 році, з 2014 року проживали в квартирі в м. Коломия, а у 2016 році переїхали в с. Корнич, де проживали як чоловік та дружина разом з її дочкою ОСОБА_12 . ОСОБА_13 працював на роботі та допомагав їм у всьому; ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась дочка ОСОБА_11 . Також ОСОБА_5 був до цього одружений, однак, розлучився, має сина; з ОСОБА_1 він проживав до 2023 року, до моменту його призову на службу в ЗСУ. Відповідач також приїжджав до нього в с. Корнич, де допомагав проводити воду в будинок.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з`явилась, в поданих письмових поясненнях вказала про розгляд справи у відсутності представника ( том 1, а.с. 230-231 ).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явилась, про його час і місце повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, про його час і місце повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на строк не більш як на десять днів, тобто до 09.10.2026 року з дня закінчення розгляду справи – 30.09.2026 року.

Суд, заслухавши вказаних учасників, свідків, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_5 , його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_14 , актовий запис № 934 від 10.12.1980 року, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.12.1980 року (том 1, а.с. 19).

Даними копії актового запису про народження №408 від 21.08.2015 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломиї реєстраційної служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області, стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_15 ; її батьками вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ; відомості про батька записано на підставі актового запису про шлюб №13 від 16.10.1999 року, шлюб між батьками припинено на підставі заочного рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області №346/6912/14-ц від 06.02.2015 року, яке вступило в законну силу (а.с. том 1, а.с. 172).

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2015 року (справа №346/6912/14-ц) шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано, неповнолітню дитину ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишено проживати з матір`ю ( том 1, а.с. 30-31 ).

Рішенням вказаного суду від 09.12.2024 року встановлено факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( том 1, а.с. 32-35 ).

Згідно з даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 25.01.2025 року та актового запису про народження №408 від 21.08.2015 ІНФОРМАЦІЯ_3 народились ОСОБА_10 , її батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (том 1, а.с. 21, 172 ).

Даними копій свідоцтв про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно 29.05.2025 року, та серії НОМЕР_4 від 05.02.2025 року, стверджується, що ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 в м. Коломия Івано-Франківської області, а ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Вінниця (том 1, а.с. 18, 20).

Відповідно до копії сповіщення сім`ї про смерть №1846, виданого 19.02.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону м. Вінниця ( том 1, а.с. 29 ).

Згідно з копією витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії №2634 від 24.09.2024 року травма, одержана 25.01.2024 року ОСОБА_5 під час проходження військової служби, призвела до смерті ( том 1, а.с. 23 ).

У відповідності до копії довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 1605 від 07.07.2024 року, виданої військовою частиною НОМЕР_5 , ОСОБА_5 в період з 24.09.2023 року по 05.12.2023 року, з 17.12.2023 року по 25.01.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районі с. Червоне Пологівського району Запорізької області (том 1, а.с. 24-25 ).

Відповідно до копій витягів з реєстру територіальної громади №2025/006901273 від 26.05.2025 року та №2025/007053293 від 28.05.2025 року, виданих Коломийською територіальною громадою, ОСОБА_10 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ( том 1, а.с. 26, 27).

Як встановлено зі змісту копії довідки №130, виданої 04.04.2025 року Микитинецьким старостинським округом Косівського району Івано-Франківської області, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований в с. Микитинці Косівського району Івано-Франківської області, однак, ніколи не проживав за місцем прописки ( том 1, а.с. 28 ).

Відповідно до копій платіжних інструкцій, ОСОБА_5 з карти № НОМЕР_6 на карту № НОМЕР_7 здійснив переказ коштів, а саме: 08.09.2023 року – 1 000 грн. та 10 000 грн.; 11.10.2023 року – 10 000 грн.; 10.11.2023 року – 15 000 грн.; 30.11.2023 року – 10 000 грн.; 09.12.2023 року – 10 000 грн.; 21.12.2023 року - 25 000 грн.; 22.12.2023 року – 5 000 грн.; 11.01.2024 року – 5 000 грн.; 18.01.2024 року – 3 000 грн.; 23.01.2024 року - 15 000 грн. та 25 000 грн.; 24.01.2024 року – 10 000 грн.; 07.02.2024 року – 5 000 грн. ( том 1, а.с. 68-81 ).

Відповідно до копії квитанції (скриншоту з екрану мобільного телефону), ОСОБА_17 24.02.2024 року перерахував на картку № НОМЕР_7 - 33 504 грн. ( том 1, а.с. 82 ).

Згідно з копією комп`ютерної томографії (без дати та номеру), проведеної Лікувально-діагностичним центром, у ОСОБА_1 наявні КТ-ознаки компресійного перелому L2тіла хребця І ст. з ознаками консолідації, кила диску в сегменті L2-L3, протрузії диску в сегменті L3-L3 та L4-L5, остеохондроз поперекового відділу хребта (том 1, а.с. 83 ).

У відповідності до копії виписки із погосподарської книги №3, виданої 12.11.2024 року Корницьким старостинським округом, в приватній власності ОСОБА_18 (голови домогосподарства) перебуває житловий будинок АДРЕСА_3 ( том 1, а.с. 84 ).

Відповідно до акту підтвердження місця проживання від 01.07.2025 року, за інформацією сусідів - ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з 07.03.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 ( том 1, а.с. 128 ).

Згідно з копією акта про одруження №13 від 16.10.1999 року одружились ОСОБА_7 та ОСОБА_19 , яка у зв`язку з цим змінила прізвище на « ОСОБА_20 »; згідно з приміткою шлюб припинено на підставі заочного рішення Коломийського міськрайонного суду №346/6912/14-ц від 06.02.2015 року, яке набрало законної сили 07.03.2015 року (том 1, а.с.175).

З копії актового запису про шлюб №53 від 21.02.2009 року, складеного Коломийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, також встановлено, що 21.02.2009 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим змінила прізвище на “ ОСОБА_2 ”. Згідно з приміткою шлюб припинено на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.09.2011 року ( справа №2-1312 ), яке набрало законної сили 20.09.2011 року ( том 1, а.с. 174 ).

ІНФОРМАЦІЯ_12 народився ОСОБА_4 , про що складено актовий запис №3445 від 17.06.2010 року, його батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_21 ; підстава запису відомостей про батька: актовий запис про шлюб №53 від 21.02.2009 року, складений у відділ РАЦС по місту Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області ( том 1, а.с. 173 ).

Стороною позивача на підтвердження заявлених позовних вимог до матеріалів справи також долучено копії фото світлин, на яких зображені ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з дитиною ( том 1, а.с. 66-67 ).

Наявні в матеріалах справи скріншоти листування у месенжері ( том 1, а.с. 36-64 ) не містять жодних відомостей щодо особи відправника відповідних повідомлень, тому суд не може встановити, чи є відправник та одержувач повідомлень сторонами у цій справі. Крім того, частина з них неналежної якості та є нечитабельними, та, відповідно, з них не неможливо встановити будь-якої інформації.

Також, суд зауважує, що відповідні паперові відтворення електронної інформації не можуть слугувати належними та допустимими доказами, з огляду на те, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19).

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21 наголосила на тому, що слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування), як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку, із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

Ураховуючи викладене вище, суд не може прийняти до уваги надані стороною позивача роздруківки скріншотів переписки у месенджері в якості належного та допустимого доказу, у розумінні приписів статей 77,78 ЦПК України.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_22 , сусідка позивача, суду пояснила, що ОСОБА_23 і ОСОБА_13 переїхали в с. Корнич у 2016 році з маленькою дитиною – ОСОБА_11 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка; ОСОБА_5 забезпечував сім`ю, а ОСОБА_1 перебувала вдома. Після мобілізації ОСОБА_13 , ОСОБА_23 підтримувала з ним зв`язок, а коли він отримав поранення – їздила до нього, пізніше займалась його похованням.

Свідок ОСОБА_24 , рідний брат позивача, вказав, що його сестра з 2014 року проживала з ОСОБА_5 , спочатку в м. Коломия, а далі в с. Корнич Коломийського району, в батьківському будинку. Під час спільного проживання вони зробили ремонт в будинку, обробляли город; ОСОБА_5 забезпечував сім`ю, а ОСОБА_23 перебувала вдома з дитиною. Також вказав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали спільно однією сім`єю як чоловік та дружина, у них в 2015 році народилась спільна дочка ОСОБА_11 ; ОСОБА_13 був одружений, у нього є син від попереднього шлюбу. Після його мобілізації вони продовжували спілкування. Також після його поранення ОСОБА_23 їздила до нього в госпіталь, а після його смерті займалась його похованням.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_16 , дочка позивача, вказала, що вона проживала разом із матір`ю та вітчимом ОСОБА_5 до смерті останнього – ІНФОРМАЦІЯ_5 . Приблизно в 2014 році її мати повернулась із-за кордному та з 2015 року почала проживати з ОСОБА_5 спільно як чоловік та дружина спочатку в м. Коломия, а з 2016 року - в с. Корнич, проводили ремонти в будинку (замінили вікна, двері; провели водопостачання), вели спільне господарство, купляли побутову техніку; ОСОБА_5 утримував сім`ю, їздив в Республіку Польща, працював в ОСОБА_25 , а мати доглядала дітей. Після мобілізації ОСОБА_5 матір підтримувала з ним спілкування, їздила до нього в госпіталь та займалась його похованням.

Свідок ОСОБА_26 , сусідка позивача, суду пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали разом з 2016 року як чоловік та дружина, проводили ремонти в будинку, у них народилася спільна дочка ОСОБА_11 ; ОСОБА_13 працював у ОСОБА_25 та в м. Коломия різноробочим, а ОСОБА_23 перебувала вдома. Після смерті ОСОБА_5 організовувала його похорон.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з ч.1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї. Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Європейський суд з прав людини при розгляді справи зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) встановлено, що «заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків».

Положеннями ч.1 ст.74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03.07.2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України (постанова Верховного Суду від 18.02.2026 року в справі №485/2263/24)) вказано, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без

При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року в справі № 644/6274/16-ц).

Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 року в справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до ч.1 ст. 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19), від 13 травня 2024 року у справі № 727/8026/23 (провадження № 61-5139св24) визначено, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Тлумачення наведених вище норм сімейного законодавства дає підстави стверджувати, що законодавець визначив пріоритетність зареєстрованого шлюбу, також визначений принцип одношлюбності і заборони на укладання шлюбу з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

На підставі вищенаведеного, враховуючи, що позивачем надано докази, які у своїй сукупності є достатніми для висновку про існування між нею та ОСОБА_5 усталених подружніх відносин, зокрема, підтверджують їх проживання за однією адресою, факт народження дитини в спірний період, батьківство щодо якої встановлено у рішенням суду, наявність їх спільних особистих світлин з дитиною, ведення спільного господарства (утримання житла, в якому вони проживали, здійснення витрат на його утримання та покращення) та наявності взаємних прав та обов`язків. Окрім письмових доказів, зазначені обставини підтверджуються також поясненнями відповідача ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_5 , показаннями свідків, наданими в судовому засіданні, ОСОБА_16 та ОСОБА_24 , як дочки та рідного брата позивача, а також сусідів ОСОБА_26 та ОСОБА_22 , підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість яких у суду не має. Отже, суд вважає за гнобхідне встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 08.03.2015 року ( з наступного дня після набрання рішенням про розірвання попереднього шлюбу законної сили ) по 19.02.2024 року.

Щодо встановлення факту перебування позивача на утриманні ОСОБА_5 суд зазначає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 року в справі № 308/17634/23 зазначено, що за сімейним законодавством України зв`язок утримання з відповідними правовими наслідками має системний характер. Так, статті 75-91 СК України визначають підстави реалізації права чоловіка, дружини на утримання (аліменти).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (положення статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Отримання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні.

Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото/відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)), які зумовлють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18).

Разом з тим, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту перебування її на повному утриманні ОСОБА_5 , зокрема, що ним надавалася їй систематично, протягом певного періоду часу, допомога, яка мала постійний характер та, що він взяв на себе обов`язок щодо утримання її як члена сім`ї. Доказів, які б свідчили про перехування/надання ним допомоги, яка була б постійним та основним джерелом засобів до існування позивача з боку ОСОБА_5 , матеріали справи не містять.

Долучені нею копії квитанції свідчать лише про систематичне перерахуванням ним коштів на карту № НОМЕР_7 , проте інформація, яка б давала підстави стверджувати, що даний картковий рахунок належить позивачу і саме на ім`я останньої ОСОБА_5 здійснював перекази грошових коштів, відсутня. Більше того, на переконання суду систематичний переказ коштів є демонстрацією звичайною сімейної практики, формою ведення спільного бюджету, за якої один з подружжя переказує частину свого доходу іншому з подружжя, а останній планує та здійснює витрати родини. Проте, наведені обставини не доводять, що позивач перебувала на утриманні ОСОБА_5 . Крім того, позивач є особою працездатного віку, в матеріалах справи відсутні докази незадовільного стану здоров`я або стійкої непрацездатності останньої, медичних протипоказань чи інших перешкод у працевлаштуванні та отриманні самостійних доходів, а тому правові підстави для встановлення вказаного факту відсутні.

Отже, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315, 318, 319, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 , уродженка, жителька та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Вінниця (актовий запис № 230 від 27.02.2024 року), проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 08.03.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити в зв`язку з їх безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 , уродженка, жителька та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 , житель АДРЕСА_4 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 .

Міністерство оборони України, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, 03168, код ЄДРПОУ 00034022.

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 .

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя:Яремин М. П.