Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №344/13201/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13201/26

Провадження № 3/344/3153/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Ковалюк І.П., за участі захисника Мар`яш Л.В., розглянувши в режимі відео конференції матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1 , за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, 08 липня 2026 року об 01 год. 36 хв. в м. Івано-Франківську, по вул. Є.Коновальця, 72, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Kia Sportage» н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи за відомою суду адресою у спосіб визначений законом. Оскільки, ОСОБА_1 повідомлено про судовий розгляд у спосіб, що визначений законом, тому правові наслідки за його відсутність в судовому засіданні законом повністю покладено на нього.

У судовому засіданні в режимі відеокононференції захисник Мар`яш Л.В. вказала, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні не визнає. 10.09.2026 року на електронну пошту суду захисник Мар`яш Л.В. подала клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 проходить військову службу і зоні проведення бойових дій. Також, захисником подано наступні письмові клопотання: про виклик поліцейського, про витребування повного відеозапису, про визнання доданих до справи відеозаписів неналежними та недопустимими доказами, про повне дослідження матеріалів справи у судовому засіданні. Крім того, 07.10.2026 року на електронну пошту суду захисник Мар`яш Л.В. подала клопотання про повернення матеріалів справи на доопрацювання, оскільки в протоколі зазначено адресу вчинення «вул. Коновальця,72», а з відеозапису вбачається, що подія мала місце біля лікарні за адресою «вул. Коновальця, 132». Також, одночасно із вказаним клопотанням подано ще клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, та клопотання про призначення стягнення за аналогією закону ст.69 КК України і не призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. В судовому засіданні подані клопотання підтримала з мотивів, викладених у них.

Клопотання захисника про зупинення провадження у справі з підстав проходження ОСОБА_1 військової служби в зоні проведення бойових дій, не підлягає задоволенню. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 належним чином реалізував своє право на правову допомогу, уклавши договір із захисником, яка бере активну участь у судових засіданнях, представляє його інтереси та доносить до відома суду позицію сторони захисту. Зважаючи на те, що характер спірних правовідносин та норми процесуального права не вимагають обов`язкової особистої присутності самого ОСОБА_1 , а тривала перерва чи зупинення розгляду порушуватимуть принцип розумних строків судового розгляду, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Щодо клопотань захисника про виклик поліцейського та витребування повного відеозапису, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки наявні в матеріалах справи докази є достатніми, повними та взаємозв`язаними для встановлення всіх обставин правопорушення. Клопотання про визнання доданих відеозаписів неналежними та недопустимими доказами є передчасним, оскільки оцінка доказів здійснюється судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного рішення у справі. Разом з тим, клопотання в частині повного дослідження матеріалів справи підлягає задоволенню, оскільки суд зобов`язаний безпосередньо дослідити всі зібрані докази у судовому засіданні для забезпечення об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Дослідивши клопотання про повернення матеріалів справи на доопрацювання та заслухавши з цього приводу захисника, суд зазначає, що чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає правових підстав та процесуальної процедури для повернення матеріалів справи на доопрацювання чи додаткове оформлення на стадії судового розгляду. Окрім цього, зазначені захисником розбіжності між адресою, вказаною в протоколі («вул. Коновальця, 72»), та фактичним місцем події на відеозаписі («вул. Коновальця, 132»), є предметом безпосереднього дослідження та оцінки доказів судом під час розгляду справи по суті, а не підставою для повернення процесуальних документів органу, що їх склав. З огляду на викладене, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та дослідивши долучені до нього матеріали, подані захисником клопотання, заслухавши пояснення захисника, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 , вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження вини ОСОБА_1 надано наступні докази, котрими доведені фактичні обставини адміністративного правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №713552 від 08.07.2026 року, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, а саме вчинення ОСОБА_1 порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння, зобов`язанням, диск із відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції та автомобільного реєстратора, іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, а також містить підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на відеозаписах зафіксовано ознайомлення особи з складеними протоколом.

В протоколі, відповідно до п.9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (далі - Інструкція), в графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" викладена суть адміністративного правопорушення, яка відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч.1 ст.130 КУпАП, за якою складено протокол.

Суд відхиляє зауваження захисника щодо розбіжності між адресою, вказаною в протоколі (вул. Коновальця, 72), та фактичним місцем події (вул.Коновальця,132) оскільки матеріалами відеозапису підтверджується, що правопорушення було вчинено за однією адресою, а зупинка транспортного засобу та оформлення адміністративних матеріалів відносно водія здійснювалися за іншою.

Відповідно до протоколу, при складенні протоколу ОСОБА_1 роз`яснювалися його права і обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що підтверджується долученим відеозаписом.

Як слідує з протоколу, правопорушник з наявними ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Працівники поліції в ході спілкування з ОСОБА_1 виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, відповідно до законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», запропонували водію проходження огляду щодо визначення стану алкогольного сп`яніння.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 08.07.2026 року, є зафіксованим належним чином на доданому до протоколу відеозаписі.

Із відеозапису чітко вбачається, що транспортним засобом керував громадянин ОСОБА_1 , який після зупинки авто перебував за кермом та пояснив, що їде додому з відпустки. Після виходу з-за керма та надання документів, поліцейським було виявлено у водія ознаки алкогольного сп`яніння. Сам ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкоголю, прямо зазначивши: "знаю, що випивший, випив два пива". На пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння правопорушник відповів неодноразовою категоричною відмовою, підтвердив, що розуміє наслідки цієї відмови та наполягав на оформленні адміністративних матеріалів.

Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом з явними ознаками сп`яніння та відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Суд визнає відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що разом з протоколом про адміністративне правопорушення є достатнім для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Крім того, суд звертає увагу, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, тоді як ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Згідно п.2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, перелік яких міститься у п.3 цього розділу, при цьому закон не вимагає, щоб ці ознаки сп`яніння були підтверджені свідками або зафіксовані на відео, а також окремої процедури огляду на наявність таких ознак сп`яніння, також норми КУпАП та Інструкції № 1452/735 не передбачають обов`язку поліцейського озвучити водію наявні у нього ознаки сп`яніння.

Повноваження поліцейського уповноваженого підрозділу НПУ самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, є виключними, ніхто інший не має повноважень оцінювати наявність у водія тих чи інших ознак сп`яніння. У зв`язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Окреслені обставини у своїй сукупності підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та безумовно вказують на наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Звертаю увагу, що відповідно до вимог статті 267 КУпАП у разі незгоди з діями працівників поліції ОСОБА_1 міг оскаржити такі дії у порядку, передбаченому КАС України або до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі).

Однак, матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час зупинки та складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.

Отже, працівники поліції правомірно склали матеріали, при цьому зазначивши в документах, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, що полягає у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є закінченим з моменту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку.

У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року також передбачено, що, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пункт 2.5 яких зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд звертає увагу на те, що доказове значення має не саме визнання або заперечення ОСОБА_1 своєї вини, а та конкретна інформація про обставини, що мають значення для справи, тобто фактичні дані щодо відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Згідно ч.1 ст.130 КУпАП, відмова водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння в такому випадку є адміністративним правопорушенням і тягне за собою відповідальність аналогічно, як і за керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Таким чином, перевіривши сукупність доказів по справі, суд встановив, що викладеними матеріалами справи поза всяким розумним сумнівом доведено факт відмови ОСОБА_1 пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Розглянувши клопотання захисника про застосування до правовідносин, що виникли в межах провадження про адміністративне правопорушення, положень ст. 69 КК України за аналогією закону, суд зазначає таке.

Відповідно до норм чинного законодавства, аналогія закону застосовується виключно у разі наявності прогалини в правовому регулюванні, якщо подібні суспільні відносини нормативно не врегульовані. Водночас провадження у справах про адміністративні правопорушення чітко та в повному обсязі регламентоване нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), який є самостійною галуззю права. КУпАП містить вичерпний перелік правил накладення стягнень та визначення їх розмірів, а інститут призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено санкцією статті (аналогічний кримінальному), в адміністративному процесі взагалі відсутній. Крім того, пряме перенесення норм кримінального права у сферу адміністративної відповідальності є процесуально неприпустимим.

Зважаючи на те, що санкція інкримінованої статті КУпАП передбачає позбавлення права керування транспортними засобами як обов`язкове додаткове стягнення, суд не наділений процесуальним правом самостійно виключати його з тексту санкції чи зменшувати строк нижче встановленої законом межі. З огляду на викладене, клопотання захисника є безпідставним та задоволенню не підлягає

При накладенні адміністративного стягнення у відповідності до вимог ст.33 Кодексу про адміністративні правопорушення України суд враховує характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого. З огляду на наведене, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде згідно ст.23 Кодексу України про адміністративні правопорушення достатньою та необхідною мірою відповідальності, яка досягне мети у вихованні правопорушника у дусі додержання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33-35, 40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.251, 280, 283, 284 КУпАП, –

П О С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 – 665 гривень 60 копійок судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення згаданого вище строку, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд упродовж десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Іванна КОВАЛЮК