Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №285/4853/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/4853/26

провадження у справі № 2/0285/3059/26

09 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої судді Сташків Т. Г.

за секретаря судового засідання Матвіюк Т. М.,

учасники справи: позивач ТОВ «ФК «Суперіум», його представник Марчук Я. С., відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ :

06.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (далі - ТОВ «ФК «Суперіум») звернулися до суду із зазначеним позовом та просили стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 99182064000 від 08.10.2024 у розмірі 13 703,32 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначає, що 08.10.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 99182064000 у письмовій формі. Відповідно до умов договору відповідач отримала кошти у виді кредитного ліміту на картковий рахунок розмірі 10 000,00 грн на строк до 05.11.2026 зі сплатою відсотків та щомісячної комісії. Отримавши кошти від фінансової компанії остання своїх зобов`язань не виконала і тому утворилась заборгованість. Відповідно до договору факторингу від 09.09.2025 ТОВ «ФК «Суперіум» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у розмірі 13 703,32 грн, яка складається з 9928,26 грн заборгованості за тілом кредиту, 3765,11 грн заборгованості за відсотками та 34 943,00 грн заборгованості за комісією. Позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, погашення суми боргу, проте спір у добровільному порядку не врегульовано, що змусило товариство звернутись до суду із зазначеним позовом.

07.08.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Учасники справи у судове засідання 06.10.2026 не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Від відповідача відзиву, заперечень щодо розгляду справи у спрощеному провадженні не надійшло.

Зважаючи на викладене суд згідно із положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає за доцільне розглянути справу по суті за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд виснує наступне.

08.10.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 99182064000 про відкриття та комплексне обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн у виді кредитного ліміту на картковий рахунок на строк 24 місяці, тобто до 05.11.2026 зі сплатою щомісячної комісії відповідно до тарифів та сплати процентів у розмірі 44,99 % річних.

Договір укладений у простій письмовій формі. Також відповідач під особистий підпис ознайомлена із паспортом споживчого кредиту.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від АТ «Укрсиббанк» надійшло повідомлення, що банком на підставі договору № 99182064000 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відкрито картковий рахунок НОМЕР_2 та емітовано банківську картку № НОМЕР_3 , долучено виписку із карткового рахунку клієнта за період з 08.10.2024 до 09.09.2025 (а. с. 18-20).

09.09.2025 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» укладено договір факторингу № 299, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право вимоги до боржників відповідно до реєстру прав вимоги, зокрема і за договором № 99182064000.

До договору долучено витяг з реєстру боржників до Договору факторингу № 299 від 09.09.2025, де зазначено заборгованість ОСОБА_1 за спірним договором у розмірі 13 703,32 грн, копію платіжної інструкції про фінансування ТОВ «ФК «Суперіум» договору факторингу № 299 від 09.09.2025.

23.04.2026 представник ТОВ «ФК «Суперіум» звернувся з досудовою вимогою до відповідача про погашення заборгованості за договором № 99182064000 та дострокове повернення тіла кредиту, проте спір не вирішено у добровільному порядку.

При вирішенні спору по суті суд керується наступними нормами права.

У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).При вирішенні спору по суті суд керується наступними нормами права.

Згідно із положеннями статей 1046-1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором. Також позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позивач має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки (Постанова ВП ВС від 28.03.2018 № 444/9519/12, Постанова ВС від 01.09.2022 № 225/3427/15-ц).

Також згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що між первісним позикодавцем та відповідачем ОСОБА_1 склалися договірні правовідносини. Кредитний договір укладений у письмовій формі, сторони обумовили істотні умови договору як то розмір споживчого кредиту, відсоткову ставку за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.

Позивачем доведено виконання АТ «Укрсиббанк» своїх зобов`язань за договором № 99182064000 щодо надання відповідачу кредитних коштів у виді кредитного ліміту у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується випискою із особового рахунку відповідача.

Хоча строк дії договору не закінчився, але позивачем 23.04.2026 направлено на адресу відповідача вимогу про дострокове погашення кредиту, яка не була виконана відповідачем протягом місячного строку з дня отримання, тому обґрунтованими є вимоги позивача про дострокове повернення тіла кредиту та заборгованості за нарахованими відсотками станом на 09.09.2025.

Також позивачем доведено набуття права вимоги за договором № 99182064000 відповідно до копій договору факторингу від 09.09.2025, квитанції про перерахування коштів на виконання умов договору факторингу та витягом із реєстру боржників, де зазначено суму заборгованості ОСОБА_1 .

Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання кредитного договору Цивільного кодексу України та уклали цей договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем долучено розрахунок позикодавця, який відповідачем не спростований.

Одночасно суд позбавлений можливості стверджувати, що ОСОБА_1 за спірним договором має заборгованість за щомісячною комісією у розмірі 34 943,00 грн.

У договорі про надання кредиту установлено (п. 2.1.4), що щомісячна комісія за користування кредитними коштами нараховується відповідно до Тарифів, проте позивачем до позовної заяви не долучено доказів підписання таких Тарифів Радчук М. Д., тобто доказів узгодження розміру такої комісії із відповідачем саме за спірним договором.

Оскільки Тарифи АТ «Укрсиббанк» не підписані відповідачем, тому не можуть вважатися частиною кредитного договору (Постанова ВП ВС від 3 липня 2019 у справі № 342/180/17), тому відсутні підстави для стягнення із відповідача заборгованості за комісією.

Відтак позивачем частково доведено порушення його майнових прав відповідачем.

За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд виснує наступне.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та зважаючи на фінансовий стан обох сторін, враховуючи, що справа є малозначною, розглянута судом у спрощеному позовному провадженні, без присутності учасників справи, кількість процесуальних документів, виготовлених представником при поданні позову, часткову обґрунтованість позову, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про доцільність і необхідність відшкодування вартості професійної правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 60, 76-82, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за кредитним договором № 99182064000 від 08.10.2024 у розмірі 13 693,37 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 9928,26 грн, заборгованості за процентами 3765,11 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Суперіум» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2660,47 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту судового рішення 09 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 23-А, нежитлове приміщення № 35-А; код ЄДРПОУ 42024152);

відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Тетяна СТАШКІВ