Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №279/3879/25 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3879/25

1-о/279/12/26

У Х В А Л А

іменем України

09 жовтня 2026 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в колегіальному складі суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з секретарем ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 дистанційно, засудженого ОСОБА_6 дистанційно, захисника ОСОБА_7 дистанційно, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Коростень заяву ОСОБА_6 про перегляд вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.01.2026 року за нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла заява (клопотання) ОСОБА_6 про перегляд вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.01.2026 року відносно нього у кримінальному провадженні №12025060490000239 від 24.03.2025 року за п.13 ч.2 ст.115 КК України за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду вироку ОСОБА_6 зазначено наступне:

зокрема, щодо автоматичного погашення судимості за вироком від 30.11.2007 року (був звільнений згідно ст.81 КК України), вирок за 2023 рік за ст.186 ч.4 КК України не набрав законної сили станом на 03.03.2025 (перебував в стані апеляційного оскарження та зупинення у зв`язку з мобілізацією), а вирок від 2024 року за ст.125 ч.1 КК України (засуджений до покарання у виді штрафу) – є проступком, а не злочином.

Також, заявник вважає, що суд незаконно призначив йому остаточне покарання за сукупністю вироків згідно ст.71 КК України, оскільки умисне вбивство відбулось 23.03.2025, тобто задовго до того, як вирок за ст.186 КК України набрав законної сили 18.12.2025, що збільшило строк покарання. Вважає, що захисники проявили пасивність та приховали від суду факт погашення судимості, чим позбавили його права на захист. Посилається на штучне створення доказів та недопустимості показань головного свідка ОСОБА_8 , який є зацікавленою особою, оскільки виступає системним понятим та у тому числі фігурував у його кримінальних провадженнях у 2023 році, фальсифікації доказів у справі. Матеріали провадження не містять жодного доказу наявності безпосередніх свідків-очевидців самої події, обвинувачення грунтується на припущеннях та показаннях осіб, які не були присутні на місці події та перебували з ним в неприязних стосунках. Судом не були враховані всі наявні пом`якшуючі покарання обставини – проходження військової служби в умовах воєнного стану, активне сприяння розкриттю злочину, наявність двох непрацездатних батьків похилого віку, вчинення діяння внаслідок збігу тяжких обставин та крайньої необхідності.

Просив переглянути вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.01.2026 року відносно нього у кримінальному провадженні №12025060490000239 та виключити з нього кваліфікуючу ознаку п.13 ч.2 ст.115 КК України, перекваліфікувати на ч.1 ст.115 КК України, скасувати застосування ст.71 КК України, призначити остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України та зменшити строк загального покарання.

У доповненнях до заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами просив скасувати вирок від 26.01.2026 року відносно нього, виключити кваліфікацію за п.13 ч.2 ст.115 КК України та безпідставне застосування ст.71 КК України, перекваліфікувати його дії на ст.118 КК України або ж виправдати на підставі ст.36 КК України із застосуванням ч.1 ст.69-1 КК України, та призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень із вироками 2023 року на підставі ч.4 ст.70 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_6 заяву підтримав та просив її задовольнити, з підстав викладених в заяві та доповненнях до неї.

Захисник ОСОБА_7 просив заяву засудженого ОСОБА_6 задовольнити, зазначивши, що викладені в ній факти заслуговують на увагу.

Прокурор заперечував проти заяви, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Вислухавши думку учасників, перевіривши доводи заявника на які останній посилається у заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, дослідивши матеріали провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.459 ч.2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) нововиявленими обставинами визнаються:

- штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності.

Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як

- їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження;

- їх наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку;

- неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв`язку з їх невідомістю суду;

- їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу.

Тобто необхідно наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою - це обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

При цьому важливим є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» та від 29 жовтня 2015 року в справі «Устименко проти України» неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами.

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЕСПЛ від 09 червня 2011 року в справі «Желтяков проти України»).

Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі.

Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і що вони є суттєвими.

Така процедура сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2005 року в справі «Попов проти Молдови» та рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Правєдная проти Росії»).

Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: 1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 2) вони знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; 3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах.

У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч.2 ст.459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.

Наведені висновки зазначені в ухвалі Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 05-1048к2000 провадження № 51-770зно25.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначені заявником доводи, не є нововиявленою у розумінні положень ст.459 КПК України обставиною, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, та свідчить про те, що метою перегляду судового рішення з нововиявлених обставин є повторний розгляд справи по суті, перегляд остаточного судового рішення задля постановлення нового (іншого) рішення у справі.

Наведені у заяві доводи щодо нібито неправильності правової кваліфікації дій засудженого, зводяться до незгоди з висновками суду, викладеними у вироку, та є спробою переоцінки доказів, що не допускається у порядку глави 34 КПК України.

Доводи заявника щодо неналежної оцінки доказів та їх фальсифікації, не повне врахування пом`якшуючих обставин та даних, що стосуються його особи, попередніх судимостей, проходження військової служби, показань свідків, характеру тілесних ушкоджень та співвідношення фізичних сил, стану потерпілого, є переоцінкою доказів, які вже були досліджені судом та яким надана оцінка під час ухвалення вироку, і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Не наведено заявником і доказів на існування інших обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявник, подавши заяву про перегляд вироку відносно нього за нововиявленими обставинами, не погоджуючись із призначеним покаранням, намагається домогтися повторного судового розгляду провадження по суті.

При тому, що провадження за нововиявленими обставинами здійснюється не з метою ревізії судового рішення чи повторного розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення нового рішення, і не підміняє апеляційного та касаційного провадження, не є їхнім продовженням, відбувається не замість них, а за наявності для цього специфічних підстав.

Тож така форма перевірки вироку суду, що набрав законної сили, не може мати резервного значення для повторного дослідження доказів, зокрема тих, оцінку яким було надано судами всіх інстанцій.

Окрім того, нововиявлені обставини, будучи юридичними фактами, вказують на специфічні правозастосовчі помилки під час кримінального провадження, що пов`язані з особливими способами їх встановлення.

Обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду під час ухвалення судового рішення і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку суду, що належить переглянути, заявником як у поданій заяві (доповненнях) так і в судовому засіданні не зазначено.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з принципу остаточності судових рішень, що жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі, суд дійшов висновку, що обставини, які зазначає у заяві ОСОБА_6 не є підставами для перегляду вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.01.2026 року за нововиявленими обставинами, а тому заява підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-372,392,459, 467 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_6 про перегляд вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.01.2026 року відносно нього у кримінальному провадженні №12025060490000239 від 24.03.2025 року за п.13 ч.2 ст.115 КК України за нововиявленими обставинами – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її постановлення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 09.10.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3