Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №357/15207/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/15207/25 Головуючий у суді І інстанції: Цукуров В.П.

провадження №22-ц/824/12837/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ковбасюк-Бобрової Альони Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, особа, щодо якої розглядається справа: ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, заінтересована особа: орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області, особа, щодо якої розглядається справа - ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, та встановлення опіки.

В обґрунтування заявлених вимог заявник посилався на те, що заявник є братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.06.1975 року та свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 24.01.1985 року.

ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства в зв`язку з психічним захворюванням та йому встановлена друга група інвалідності. Внаслідок психічної хвороби він не може одягнутись, приготувати собі їжу, не розуміє обставин, що відбуваються навколо нього, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, самостійно вийти з дому.

Розлад його здоров`я носить хронічний характер, внаслідок чого він не може віддавати звіт своїм діям та керувати ними.

Заявник має можливість дбати про брата, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати його доглядом та лікуванням. Повнолітні члени родини, а саме дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заперечують проти призначення його опікуном над братом. Зазначене вище підтверджується відповідними медичними довідками та довідками з місця роботи, рішенням органу опіки і піклування Білоцерківської міської ради Київської області від 12 серпня 2025 року №597.

Відсутність рішення суду про визнання недієздатним ОСОБА_2 ставить під загрозу захист його здоров`я, майнові та немайнові інтереси, які він не може самостійно здійснювати.

Посилаючись на викладені обставини заявник просив суд:

визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 недієздатним;

встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опіку і за рішенням органу опіки та піклування Білоцерківської міської ради Київської області від 12 серпня 2025 року №597 призначити його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого: АДРЕСА_2 його опікуном.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2026 року заяву задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - недієздатним. У частині вимог заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 відмовлено.

Покладено обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 на орган опіки та піклування Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством. Визначено строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатним у два роки з моменту набрання ним законної сили.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, віднесено на рахунок держави.

Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції у частині відмови вимог заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного, адвокат Ковбасюк-Боброва А.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2026 року у частині відмови вимог заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що при поданні заяви до Білоцерківського суду, cкаржник попередньо звернувся до органу опіки і піклування Білоцерківської міської ради, за результатами розгляду заяви, органом опіки та піклування було досліджено умови проживання особи щодо якої вирішується питання, з`ясовувалось чи є інші особи, які здатні здійснювати опіку над недієздатною особою, та було надано висновок про доцільність призначення опікуном саме скаржника - ОСОБА_1 , який є рідним братом особи, щодо якої вирішується питання.

Висновок органу опіки та піклування Білоцерківської міської ради було надано як при поданні заяви до суду першої інстанції, а також було надано повторне рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 267 від 14.04.2026 «Про висновок щодо доцільності призначення опікуна ОСОБА_1 над ОСОБА_2 , у разі визнання його судом недієздатним» у разі визнання судом недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано призначити його опікуном брата - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 74).

Представник скаржника наголошувала, що у справах про встановлення опіки над недієздатною особою, висновок органу опіки і піклування не виступає як дорадчий документ, а є основним документом про доцільність призначення тої чи іншої особи опікуном, оскільки ґрунтується на об`єктивному дослідженні сімейних обставин в кожному конкретному випадку.

Судом першої інстанції не взято до уваги норми матеріального пава, а саме ч.4 ст. 63 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що «Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника».

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що судом першої інстанції надано аналіз слів ОСОБА_2 (особи, щодо якої вирішується питання), однак, саме судом постановлено рішення, щодо визнання ОСОБА_2 недієздатним, внаслідок неможливості усвідомлювати ним значення своїх дій та керувати ними.

Щодо здійснення обов`язків опікуна його матір`ю, судом першої інстанції зазначено фактично обов`язки доглядальника - готування їжі та догляд, однак не взято до уваги, що мати скаржника та його брата є особою похилого віку, має значні проблеми із здоров`ям, про що надавалась довідка про стан її здоров`я, та сама потребує допомоги, яку надає саме скаржник. Крім того, сама мати скаржника та особи, яка визнана недієздатною, при її опитуванні судом першої інстанції, хоча мати як свідок не була заявлена скаржником, та перебувала весь час в залі судового засідання до моменту опитування судом першої інстанції, зазначила, що вона майже не виходить із дому, їй важко вже самостійно доглядати свого старшого сина, який є особою з інвалідністю з дитинства, має значні проблеми із здоров`ям, що також було абсолютно проігноровано судом першої інстанції.

Представник скаржника зазначав, що на даний час скаржник є єдиною працездатною особою який має можливість здійснювати обов`язки опікуна, які виражаються не лише в здійсненні догляду за недієздатним братом, а і у вирішені питань щодо захисту його майнових та немайнових прав.

08 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання від Органу опіки і піклування - виконавчий комітет Білоцерківської міської ради про розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування. Проти задоволення апеляційної скарги не заперечував.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 та визнаючи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що нездатність ОСОБА_2 за своїм психічним станом усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними підтверджується як висновком судово-психіатричної експертизи №462-ц/76-ц, так і поясненнями свідка - його матері. У зв`язку з цим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги заяви про визнання ОСОБА_2 недієздатним суд першої інстанції вважав законним, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з висновками суду в цій частині та не оскаржується скаржником, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення в частині визнання особи недієздатною судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відмовляючи у заява про призначення опікуном ОСОБА_2 заявника ОСОБА_1 , суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що заявник ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною проживає окремо від свого старшого брата в квартирі, яка на праві приватної власності належить останньому. Сам же ОСОБА_2 , проживає разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_4 в її квартирі, вона ж фактично здійснює функції його опікуна - готує йому їжу та доглядає. Вказані фактичні обставини підтверджені в судовому засіданні й самим заявником.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до ч. 1 статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Відповідно до пункту 3.2 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Перелік документів, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, визначений у пункті 3.3 Правил опіки та піклування, серед яких, зокрема: акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.

Отже, обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

При цьому подання органу опіки та піклування повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

В постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що заявник, ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним.

Він є братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.06.1975 року та свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 24.01.1985 року (а.с. 9, 10).

Відповідно до довідки серії КИО-1 №028433 від 11.03.1999 року ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності з дитинства, інвалідність встановлено довічно (а.с. 15).

Згідно з висновком ЛКК № 166 від 24.01.2025 року Комунального некомерційного підприємства БМР «Білоцерківська міська лікарня №4», ОСОБА_2 отримує медичну допомогу у лікаря-психіатра з приводу помірної розумової відсталості (в ступені неглибокої імбецильності) (код за МКХ10-F 71.0) з 1980 року (а.с. 11).

Окрім заявника, у ОСОБА_2 є матір - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та брат, який проходить службу в ЗСУ. Батько ОСОБА_2 помер у 2012 році.

Заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 5 зворот, а.с.16).

Вказана квартира є власністю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_3 від 08.04.1994 року та копією свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом №3-4179 від 27.12.2019 року (а.с. 21, 22).

Фактично ОСОБА_2 проживає разом з матір`ю у її квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявник ОСОБА_1 проживає разом зі своєю дружиною у квартирі, яка, як зазначалося, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 3).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №462-ц/76-ц від 21.01.2026 року ОСОБА_2 страждає на хронічний, стійкий психічний розлад - легку розумову відсталість із значними порушеннями поведінки (МКХ-10, F70.1). За своїм психічним станом він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 58-59).

Згідно з повторним рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №267 від 14.04.2026 «Про висновок щодо доцільності призначення опікуна ОСОБА_1 над ОСОБА_2 , у разі визнання його судом недієздатним» у разі визнання судом недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано призначити його опікуном брата - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 74).

Також судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.04.2019 року у справі №357/13113/18 ОСОБА_2 вже визнавався недієздатним за заявою його матері - ОСОБА_4 , яку цим рішенням суду було призначено його опікуном.

Судом враховано, що у вказаному рішенні суду не встановлено строк його дії. Втім, правилами ч.6 ст.300 ЦПК України передбачено, що строк рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Отже, на дату ухвалення рішення у даній справі, строк дії рішення суду від 03.04.2019 року у справі №357/13113/18 сплинув.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження можливості саме заявника здійснювати повноваження опікуна та неможливість матір`ю ОСОБА_2 здійснювати повноваження опікуна. Висновок органу опіку та піклування не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість та доцільність заявника бути опікуном.

Стверджуючи про неможливість матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_4 здійснювати опіку над своїм сином, заявник не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його матір не має можливості належним чином виконувати повноваження опікуна.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував той факт, що при здійсненні опіки ОСОБА_4 не було дотримано умов законодавства щодо необхідності продовжити строк дії рішення в частині визнання особи недієздатною, що на переконання скаржника, говорить про неможливість матері здійснювати обов`язки опікуна в повному обсязі, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначені обставини не дають безумовних підстав вважати, що ОСОБА_4 не має можливості бути належним опікуном над своїм сином.

Судом встановлено, що недієздатний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявник ОСОБА_1 зазначив, що він із дружиною проживає окремо від свого старшого брата в квартирі АДРЕСА_5

Суду не надано жодних переконливих доказів того, чому матір заявника ОСОБА_4 , яка проживає разом з недієздатним ОСОБА_2 , не може виконувати повноваження опікуна.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував висновок органу опіки та піклування Білоцерківської міської ради щодо призначення заявника опікуном ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки подання Органу опіки та піклування Білоцерківської міської ради Київської області не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.

Доводи апеляційної скарги про те, що скаржник має відстрочку від мобілізації - бронювання, до 26.12.2026 року, а відтак, звернення до суду щодо встановлення опіки над недієздатним братом здійснюється виключно в інтересах недієздатної особи, а не з метою ухилення від мобілізації, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи не спростовуються висновки суду про відмову у задоволенні заяви в частині призначення опікуном ОСОБА_2 заявника ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги докази додані до апеляційної скарги, оскільки заявник не подав клопотання про поновлення строків на їх подання та не зазначив поважність причин неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Відмова у задоволенні вимог заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 не призводить до порушення його прав, оскільки до призначення у встановленому законом порядку опіка над ним буде здійснюватися органом опіки та піклування, що передбачено статтею 65 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Ковбасюк-Бобрової Альони Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «09» жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

В.М. Ратнікова