Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №755/15502/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/10491/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Харченка Петра Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Марфіної Н. В.

від 21 січня 2026 року

у цивільній справі № 755/15502/25 Дніпровського районного суду міста Києва

за позовом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 69/22 про надання платної освітньої послуги від 31.01.2022 у розмірі 12 500,00 грн, пені у розмірі 1 315,07 грн, інфляційних нарахувань у сумі 2 631,69 грн та трьох відсотків річних у сумі 802,19 грн, а всього 17 248,95 грн, а також судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідача було зараховано на навчання до університету та укладено відповідний договір про надання освітніх послуг, однак відповідач не виконав зобов`язання з оплати освітньої послуги за навчальний рік, внаслідок чого утворилася зазначена заборгованість та нараховані передбачені договором і законом штрафні санкції та втрати від знецінення коштів.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» заборгованість за договором №69/22 про надання освітньої послуги від 31 січня 2022 року у розмірі 17 248,95 грн та судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача - адвокат Харченко Петро Олександрович, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить змінити оскаржуване судове рішення та зменшити загальний розмір стягнутої заборгованості до 8 624,54 грн, у тому числі основного боргу до 6 250,00 грн, пені до 657,60 грн, інфляційних збитків до 1 315,84 грн, трьох відсотків річних до 401,10 грн, а також здійснити новий розподіл судових витрат. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не мав підстав для заочного розгляду справи, оскільки відповідач не отримував судову кореспонденцію, яка поверталася з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», а не у зв`язку з відмовою чи відсутністю особи за адресою, що суперечить сталим висновкам Верховного Суду. Крім того, скаржник зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи по суті спору, вказуючи, що у 2021-2022 навчальному році відповідач навчався лише протягом одного семестру, у зв`язку з чим вартість навчання повинна становити половину від установленої договором річної вартості, тобто 6 250,00 грн, а також посилається на неврахування судом оплати в розмірі 1 846,00 грн за платіжною інструкцією від 03.02.2022.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що вартість повного року навчання за відповідною спеціальністю згідно з наказом ректора становила 25 000,00 грн, а сума 12 500,00 грн, визначена в договорі за 2021-2022 навчальний рік, уже становила половину вартості з урахуванням навчання відповідача протягом одного другого семестру. Заборгованість заявлена за фактично отримані послуги другого семестру 2022-2023 навчального року після виходу відповідача з академічної відпустки, яка також склала 12 500,00 грн і не була сплачена. Платіж у розмірі 1 846,00 грн стосувався виконання іншого самостійного договору про надання додаткових освітніх послуг для ліквідації академічної різниці від 31.01.2022 і до спірного договору не зараховується. Щодо належності повідомлення позивач наголосив, що надсилання кореспонденції на зареєстровану адресу відповідача є належним виконанням процесуальних обов`язків судом.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 21.01.2026 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронних кабінетів та на електроні адреси позивача та представника відповідача (апелянта) (а. с. 141-150).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відзиву та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи питання дотримання судом першої інстанції норм процесуального права щодо порядку розгляду справи та належного повідомлення відповідача, колегія суддів виходить із того, що такі доводи апеляційної скарги є першочерговими та мають вирішальне значення для процесуальної долі оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та ухвалено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких обов`язкових умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Системний аналіз зазначеної норми та правил глави десятої розділу третього ЦПК України свідчить про те, що ухвалення заочного рішення можливе лише у разі проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Якщо розгляд справи призначено та проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами, судове засідання взагалі не призначається і не проводиться, внаслідок чого об`єктивно відсутні умови нез`явлення відповідача в судове засідання, а відтак ухвалення заочного судового рішення за таких процесуальних обставин є неможливим, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2026 у справі № 482/2554/24.

Крім того, направлена судом першої інстанції на адресу відповідача судова кореспонденція з копією ухвали про відкриття провадження та копією позову повернулася до суду неврученою з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується наявним в матеріалах справи конвертом. Відповідно до пунктів третього та четвертого частини восьмої статті 128, частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судове рішення чи повістку або відмітки про відсутність особи за адресою, повідомленою суду чи зареєстрованою у встановленому законом порядку. Приписи цивільного процесуального закону не дають підстав вважати повернення кореспонденції з відміткою за закінченням терміну зберігання доказом належного інформування відповідача, відмови від отримання поштового відправлення або відсутності особи за зареєстрованою адресою. Міркування суду першої інстанції в мотивувальній частині ухвали від 27.03.2026 про те, що працівник зв`язку помилково проставив відмітку замість відмітки про відсутність адресата, є припущенням, яке не підтверджується жодними доказами.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Зважаючи на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про відкриття провадження та наявність судового спору, розгляд справи проведено за його відсутності без належного вручення процесуальних документів із безпідставним застосуванням інституту заочного провадження, оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Щодо вирішення вимог Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» по суті заявленого спору, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 526, 610, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 901 та частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом установлено, що наказом ректора Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 28.01.2022 № 377-с відповідача ОСОБА_1 поновлено на навчання з 31.01.2022 студентом третього курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 162 «Біотехнології та біоінженерія» на умовах договору за рахунок коштів фізичних осіб, тобто для навчання у другому семестрі 2021-2022 навчального року.

31.01.2022 між Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та ОСОБА_1 укладено договір № 69/22 про надання платної освітньої послуги. Відповідно до пункту першого розділу третього договору загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 62 500,00 грн. Підпунктом 2.1 пункту другого розділу третього договору визначено, що вартість освітньої послуги навчання за 2021-2022 навчальний рік становить 12 500,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що сума 12 500,00 грн у договорі визначена за повний навчальний рік, а тому підлягає зменшенню вдвічі через навчання відповідача лише протягом одного семестру, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Наказом ректора університету від 20.04.2021 № НУ/72/2021 «Про встановлення вартості навчання на 2021/2022 навчальний рік» вартість повного року навчання для бакалаврського рівня за відповідною спеціальністю затверджена у розмірі 25 000,00 грн. Відтак визначена в підпункті 2.1 пункту другого розділу третього договору № 69/22 від 31.01.2022 сума 12 500,00 грн є індивідуально обрахованою вартістю саме одного другого семестру навчання відповідача, що становить рівно половину від затвердженої річної плати. Зазначену суму вартості навчання за другий семестр 2021-2022 навчального року відповідач сплатив у повному обсязі трьома платежами на загальну суму 12 500,00 грн (2 500,00 грн за платіжною інструкцією від 03.02.2022, 7 500,00 грн за платіжною інструкцією від 29.06.2022 та 2 500,00 грн за платіжною інструкцією від 26.09.2022), з приводу чого у сторін спору немає.

Судом також установлено, що наказом ректора університету від 29.08.2022 № 2192-с відповідачу надано академічну відпустку за сімейними обставинами на період з 29.08.2022 по 31.01.2023. Наказом від 31.01.2023 № 604-с відповідача поновлено на навчанні з 01.02.2023, тобто з другого семестру 2022-2023 навчального року. Згідно з наказом університету від 17.05.2022 № НГФ/51/2022 вартість навчання на 2022-2023 навчальний рік для громадян України залишилася незмінною порівняно з попереднім роком без індексації та становила 25 000,00 грн за повний рік. Відповідно вартість отриманих відповідачем освітніх послуг за один другий семестр 2022-2023 навчального року (з лютого по червень 2023 року) становила 12 500,00 грн, що визнається і самим представником відповідача в тексті апеляційної скарги. Наказом ректора університету від 26.06.2023 № 2427-с відповідача відраховано з університету у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану.

Відповідач обов`язок щодо внесення плати за другий семестр 2022-2023 навчального року в сумі 12 500,00 грн не виконав, доказів здійснення такої оплати суду не надав.

Посилання відповідача на необхідність врахування під час розрахунку заборгованості коштів у сумі 1 846,00 грн, сплачених згідно з платіжною інструкцією від 03.02.2022 № 0В2Р-0А0А-9ЕМТ-Р711, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлено, що вказаний платіж здійснено на виконання умов окремого самостійного договору про надання додаткових освітніх послуг від 31.01.2022 № 5-ДОС, укладеного на підставі особистої заяви відповідача від 27.01.2022 щодо ліквідації академічної різниці з граничним терміном виконання до 13.05.2022. Оплата за вказаним правочином не стосується фінансових зобов`язань за договором № 69/22 про надання платної освітньої послуги, за яким позивач просить стягнути заборгованість.

За таких обставин розмір основного боргу відповідача перед позивачем становить 12 500,00 грн.

Відповідно до пункту третього розділу четвертого договору № 69/22 у випадку порушення сторонами термінів та порядку оплати за надання освітньої послуги нараховується пеня за кожен день затримки оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені у розмірі 1 315,07 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 631,69 грн та трьох відсотків річних у розмірі 802,19 грн, нарахованих на суму основного боргу 12 500,00 грн із розбиттям помісячної заборгованості з урахуванням графіків платежів та чинних індексів інфляції та ставок Національного банку України, колегія суддів вважає їх арифметично та методично правильними. Натомість наданий представником відповідача контррозрахунок ґрунтується на неправильно визначеній базі нарахування у сумі 6 250,00 грн, яка не відповідає фактичним договірним зобов`язанням та обставинам справи, тому до уваги судом не береться.

Таким чином, позовні вимоги Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 69/22 про надання платної освітньої послуги від 31.01.2022 в розмірі 12 500,00 грн основного боргу, 1 315,07 грн пені, 2 631,69 грн інфляційних втрат та 802,19 грн трьох відсотків річних, що разом становить 17 248,95 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають повному задоволенню, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 3 028,00 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у виді сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 141 ЦПК України судові витрати сторони, яка подала апеляційну скаргу, компенсуються пропорційно розміру задоволених вимог такої скарги по суті спору. Оскільки скасування судового рішення суду першої інстанції відбулося виключно з обов`язкових процесуальних підстав, тоді як доводи відповідача щодо зменшення розміру боргу та відмови у задоволенні позову по суті заявлених вимог визнано повністю безпідставними, а позов задоволено у первісно заявленому позивачем обсязі, матеріально-правовий результат розгляду спору досягнуто на користь позивача, у зв`язку з чим витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача і відшкодуванню чи розподілу не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Харченка Петра Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (ЄДРПОУ 02070921) заборгованість за договором № 69/22 про надання платної освітньої послуги від 31 січня 2022 року у розмірі 17 248 (сімнадцять тисяч двісті сорок вісім) гривень 95 копійок, яка складається з основного боргу в сумі 12 500,00 грн, пені в сумі 1 315,07 грн, інфляційних нарахувань у сумі 2 631,69 грн та трьох відсотків річних у сумі 802,19 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (ЄДРПОУ 02070921) понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

А. М. Стрижеус

В. В. Саліхов