Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №759/26265/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/8286/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Петренко Н. О.

від 02 лютого 2026 року

у цивільній справі № 759/26265/25 Святошинського районного суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи в електронній формі було укладено кредитний договір № 00-9988262. Договір було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на його фінансовий номер мобільного телефону, після проходження процедури ідентифікації та верифікації. На виконання умов зазначеного договору первісний кредитор перерахував кредитні кошти на платіжну картку відповідача через оператора платіжних послуг ТОВ «ПРОФІТГІД». Надалі, 14.05.2025, між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником прийнятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути в судовому порядку в сумі 16 070,00 грн, з яких 7 046,00 грн становить заборгованість за основним боргом та 9 024,00 грн заборгованість за нарахованими процентами, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 00-9988262 від 27.09.2024 в розмірі 16 070,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без з`ясування позиції відповідача, позбавивши його можливості подати відзив через необізнаність із повним обсягом позовних вимог. Також скаржник зазначає про недоведеність факту укладення кредитного договору саме ним, оскільки в матеріалах справи відсутні технічні логи авторизації та підтвердження належної ідентифікації особи. Окремо апелянт наголошує на відсутності належних доказів видачі та зарахування кредитних коштів, вказуючи, що повідомлення платіжної системи ТОВ «ПРОФІТГІД» не є банківською випискою чи належним первинним документом, а належність платіжної картки відповідачу не підтверджена банком-емітентом. Крім того, апелянт посилається на недоведеність переходу права вимоги за договором факторингу, безкритичне прийняття судом розрахунку заборгованості та неспівмірність стягнутих витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, розглянутої в письмовому провадженні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Позивач зазначив, що електронний договір укладено з дотриманням Закону України «Про електронну комерцію» шляхом введення одноразового ідентифікатора, надісланого на перевірений фінансовий номер мобільного телефону відповідача, персональні дані якого збігаються з даними паспорта та РНОКПП, а презумпція правомірності правочину відповідачем не спростована. Факт надання коштів підтверджено звітом оператора платіжної інфраструктури ТОВ «ПРОФІТГІД», складеним відповідно до вимог статті 31 Закону України «Про платіжні послуги» та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписаним кваліфікованим електронним підписом, а використання маскованого номера картки прямо передбачено постановою Правління Національного банку України № 113. Перехід права вимоги підтверджується договором факторингу, актом приймання-передачі та витягом з реєстру боржників, а витрати на правничу допомогу є реальними, підтвердженими належними первинними документами.

У відповідь на відзив відповідачем подано заперечення, в яких підтримано позицію про відсутність первинних банківських документів на підтвердження зарахування коштів, посилаючись на те, що договір позики вважається укладеним лише з моменту передання грошових коштів відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України, а обов`язок доведення факту передачі коштів покладається виключно на позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 02.02.2026 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронних кабінетів та на електронні адреси позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відзиву та заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом установлено, що 27.09.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 00-9988262 на суму 6 000,00 грн строком на 360 днів з графіком періодичних платежів кожні 15 днів. Договір містить повні персональні дані позичальника, включаючи реєстраційний номер облікової картки платника податків та зареєстроване місце проживання, що повністю збігаються з анкетними даними відповідача.

Для укладення договору та отримання кредиту відповідач зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі товариства на вебсайті, створивши особистий кабінет, та пройшов процедуру верифікації відповідно до вимог Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2020 року № 107. Підписання договору здійснено відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора 89290, надісланого 27.09.2024 о 10:29:06 на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 , введеного ним у відповідне поле системи о 10:29:17 із подальшим натисканням кнопки підтвердження, а також накладенням кваліфікованої електронної печатки кредитодавця. Примірники договору, графіка платежів та паспорта споживчого кредиту були надіслані позичальнику на електронну адресу.

Згідно з повідомленням та реєстром транзакцій оператора послуг платіжної інфраструктури Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТГІД» від 27.09.2024, за дорученням ТОВ «Макс Кредит» на виконання умов кредитного договору № 00-9988262 перераховано грошові кошти в сумі 6 000,00 грн на верифіковану платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк».

Судом також встановлено, що 14.05.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал, за умовами якого право вимоги за кредитним договором № 00-9988262 перейшло до ТОВ «Юніт Капітал», що підтверджується витягом з Реєстру боржників та Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 14.05.2025, а також платіжною інструкцією про здійснення розрахунків за договором факторингу.

Внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо повернення коштів та сплати процентів станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 070,00 грн, що складається із 7 046,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 9 024,00 грн заборгованості за процентами.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту укладення договору, колегія суддів виходить із того, що відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі. Статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, а використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором прирівнюється за правовими наслідками до власноручного підпису.

Вчинення особою конклюдентних дій із проходженням реєстрації, отриманням та введенням коду одноразової автентифікації на вказаний нею фінансовий номер свідчить про спрямованість волевиявлення на укладення правочину. За статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Просте твердження відповідача про невчинення підпису без надання доказів несанкціонованого заволодіння третіми особами його мобільним телефоном, персональними даними чи звернення до правоохоронних органів щодо шахрайських дій не спростовує презумпцію правомірності правочину.

Відхиляючи доводи скаржника про неналежність доказів передання грошових коштів через відсутність банківської виписки, колегія суддів наголошує на тому, що правовідносини сторін виникли у вересні 2024 року, тобто в період дії Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX. Положеннями статті 31 зазначеного Закону прямо визначено обов`язок надавача платіжних послуг та оператора платіжної інфраструктури надавати відомості для ідентифікації операції, інформацію про отримувача, суму, дату і час зарахування коштів після завершення платіжної операції. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ повинен фіксувати факт здійснення господарської операції, а офіційний звіт оператора платіжних послуг ТОВ «ПРОФІТГІД», скріплений кваліфікованим електронним підписом, містить повний набір істотних реквізитів, зокрема суму, дату, час, реквізити сторін і транзакції, та є повноцінним первинним документом, що фіксує перерахування коштів. Застосування в документі маскованого номера платіжної картки у форматі перших шести та останніх чотирьох цифр повністю узгоджується з пунктом 10 постанови Правління Національного банку України від 03.11.2021 № 113.

Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 06.04.2026 у справі № 368/1257/21, згідно з яким у спірних договірних правовідносинах тягар доведення обставин неотримання грошових коштів або дефекту підпису лежить саме на позичальнику (відповідачеві), який заперечує проти позову шляхом ексцепції. Просте заперечення факту отримання коштів за наявності первинних документів про їх переказ є недостатнім. Відповідач, будучи клієнтом банку-емітента картки та володіючи безперешкодним доступом до виписки за власним картковим рахунком, не надав суду жодних доказів неотримання суми кредиту чи повернення коштів, обмежившись формальною критикою наданих кредитором доказів. Така процесуальна позиція розцінюється як спроба ухилення від виконання грошового зобов`язання.

Щодо переходу права вимоги до нового кредитора, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статей 512, 514, 516 та 1077 ЦК України заміна кредитора за правочином факторингу здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором. Факт відступлення підтверджується належними доказами, а саме чинним договором факторингу від 14.05.2025, реєстром боржників, актом прийому-передачі та доказом сплати фінансування. Навіть у разі ненадходження окремого письмового повідомлення боржнику заміна кредитора не припиняє грошового зобов`язання боржника, який зобов`язаний виконати борг перед новим кредитором, оскільки фактів погашення заборгованості первісному кредитору матеріали справи не містять.

Перевіряючи розмір заборгованості та нарахованих процентів, апеляційний суд враховує умови кредитного договору, за якими відповідачеві було встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 0,66 % на день у період пільгового користування та 0,94 % на день стандартної ставки. Оскільки кредитний договір укладено 27.09.2024, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням змін, внесених Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, та правова позиція Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформована у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23. За змістом частини п`ятої статті 8 та пункту 17 розділу II Закону України «Про споживче кредитування», після завершення перехідного періоду з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит не може перевищувати одного відсотка на день. Умови спірного кредитного договору щодо нарахування процентів у розмірі 0,66 % та 0,94 % на день повністю узгоджуються із встановленим імперативним обмеженням, не перевищують граничного розміру денної процентної ставки та не містять ознак нікчемності. Розрахунок заборгованості здійснено відповідно до узгоджених сторонами умов, він є арифметично правильним, а контррозрахунку відповідачем суду надано не було.

Посилання скаржника на порушення норм процесуального права внаслідок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін є безпідставними. Згідно з вимогами статей 19, 274 ЦПК України справа відноситься до категорії малозначних за ціною позову, розгляд якої проводиться без виклику учасників справи на підставі наявних письмових доказів. Матеріали справи свідчать, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та мав процесуальну можливість реалізувати свої права, зокрема подати відзив, однак таким правом у суді першої інстанції не скористався.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 137 та 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами виходячи з критеріїв реальності, необхідності та розумності їх розміру. Позивачем на підтвердження понесених витрат надано договір про надання правничої допомоги, довіреність, ордер, додаткову угоду та підписаний акт приймання-передачі наданих послуг із детальним описом виконаної роботи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Враховуючи, що відповідач у суді першої інстанції клопотання про зменшення витрат не заявляв і неспівмірності визначеної суми належними доказами не довів, підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат немає.

За таких обставин рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, фактичні обставини справи судом з`ясовані повно та всебічно, наданим доказам надано належну оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

А. М. Стрижеус

В. В. Саліхов