Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №758/3105/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 01 жовтня 2026 р.

Справа: №758/3105/26

Суддя: Головачов Ярослав Вячеславович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 758/3105/26

апеляційне провадження № 33/824/4203/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Левіної Аліни Анатоліївни на постанову судді Подільського районного суду міста Києва Павленко О.О. від 13 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною першою статті 163-1 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Не погоджуючись з постановою судді районного суду, 23 липня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Левіна А.А. подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2026 року та закрити провадження у справі за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Скаржник зазначає, що суд не повно з`ясував фактичні обставини справи та належним чином не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, зазначивши лише, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи.

Зауважує, що протокол не містить конкретного викладу об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення, не конкретизує, які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_1 утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, а обмежується переліком порушених норм податкового законодавства. При цьому акт документальної планової виїзної перевірки АТ «Укрсиббанк» від 19 листопада 2025 року № 2399/Ж5/31-00-07-01-05-22/09807750, на підставі якого складено протокол, не є достатнім доказом її особистої винуватості.

Крім того, зазначає, що розгляд справи відбувся 13 липня 2026 року за відсутності ОСОБА_1 та без належного повідомлення про дату і час судового засідання. 10 липня 2026 року її захисник прибув до суду, однак був повідомлений про перебування судді у відпустці та зняття справи з розгляду, тоді як судової повістки або повідомлення засобами ЄСІТС про розгляд справи 13 липня 2026 року вона не отримувала.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Левіна А.А. підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

16 лютого 2026 року заступником начальника відділу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Манучарян Т.С. складено протокол про адміністративне правопорушення № 74/31-00-07-01-05-25 відносно головного бухгалтера АТ «Укрсиббанк» ОСОБА_1 , зі змісту якого убачається, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення - порядку ведення бухгалтерського обліку п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в частині заниження податку на прибуток на суму 14 610 593 грн, в тому числі за 2021 рік на суму 2 307 451 грн, за 2022 рік на суму 4 100 959 грн, за 2023 рік на суму 5 461 909 грн, за 2024 рік на суму 2 740 274 грн. Відповідальність передбачена частиною першою статті 163-1 КУпАП.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, і одночасно закрив провадження у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке.

Частиною другою статті 38 КУпАП передбачено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 74/31-00-07-01-05-25 від 16 лютого 2026 року, датою вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення зазначено 19 листопада 2025 року, а тому на час розгляду справи судом першої інстанції передбачений частиною другою статті 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення закінчився.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність передбаченої пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП підстави для закриття провадження у справі є правильним.

Разом із тим пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП є імперативною нормою, застосування якої зумовлює припинення провадження у справі незалежно від інших обставин, що відповідно до статті 280 КУпАП підлягають з`ясуванню під час її розгляду, зокрема винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення та винуватості особи в разі закриття провадження у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно з частиною першою статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.

За змістом наведеної норми постанова про накладення адміністративного стягнення, постанова про застосування заходів впливу та постанова про закриття справи є самостійними видами процесуальних рішень.

Таким чином, закриття провадження у справі з одночасним визнанням особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними процесуальними рішеннями. Винесення постанови про визнання особи винною без накладення адміністративного стягнення з одночасним закриттям провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП нормами цього Кодексу не передбачено.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 308/8763/15-а, відповідно до якого в разі закінчення строку накладення адміністративного стягнення суд або інший уповноважений орган позбавлений можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність у діях особи ознак адміністративного проступку.

Отже, установивши факт закінчення строку накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції мав обмежитися вирішенням питання про закриття провадження у справі. Натомість висновки суду про те, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, та про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідають вимогам наведених норм КУпАП і підлягають виключенню з постанови.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо недоліків оформлення протоколу, недостатності доказів та відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не потребують оцінки апеляційного суду, оскільки стосуються вирішення справи по суті, тоді як провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Водночас доводи про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи не впливають на правильність висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2026 року - зміні шляхом виключення з її мотивувальної та резолютивної частин висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП. В іншій частині постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Левіної Аліни Анатоліївни задовольнити частково.

Постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2026 року змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частин висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП.

В іншій частині постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Головачов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua