Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №761/21091/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року місто Київ

справа № 761/21091/26

апеляційне провадження № 33/824/3875/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гудими Євгенія Петровича на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва Мєлєшак О.В. від 24 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Не погоджуючись з постановою судді районного суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Гудима Є.П. звернувся із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року та закрити провадження у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими судом доказами.

Зокрема, посилається на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції не містять фіксації факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Наголошує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження такого огляду ані на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager, ані в медичному закладі, а лише просив працівників поліції дочекатися прибуття адвоката.

Крім того, захисник стверджує, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Також вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що адвокат ОСОБА_1 не прибув на місце події, оскільки, за твердженням захисника, факт його прибуття підтверджується відеозаписом, на який суд послався в оскаржуваній постанові.

Окремо звертає увагу на те, що працівники поліції оформили направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, однак фактично не забезпечили його доставлення до відповідного закладу.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Гудима Є.П. підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників провадження, які з`явилися в судове засідання, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Перевіряючи обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, апеляційний суд виходить із такого.

Як убачається з матеріалів справи, 3 травня 2026 року о 00 год. 55 хв. командиром 1 взводу 7 роти 1 батальйону полку № 1 УПП у місті Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Головчаком А.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 655746 стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно із зазначеним протоколом, 3 травня 2026 року о 00 год. 10 хв. у місті Києві на вулиці Богдана Хмельницького, 17/52, ОСОБА_1 керував автомобілем BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різким запахом алкоголю з порожнини рота, почервонінням обличчя та поведінкою, що не відповідала обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. При цьому місцевий суд установив, що ОСОБА_1 безпосередньо не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак тривалий час не вчиняв активних дій для виконання вимоги працівників поліції, посилаючись на необхідність прибуття захисника. Таку поведінку суд розцінив як умисне затягування часу та пасивну відмову від проходження огляду.

Проте з такими висновками місцевого суду апеляційний суд погодитися не може.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП, зокрема, передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та проходження відповідного огляду визначено статтею 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 2 розділу I Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з пунктом 7 розділу I Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно встановити факт керування нею транспортним засобом, наявність законних підстав для проведення огляду, дотримання встановленого порядку його проведення, а також сам факт відмови особи від такого огляду.

При цьому відмова від проходження огляду не обов`язково має бути виражена у формі прямої усної заяви. Вона може встановлюватися і з поведінки особи, однак така поведінка повинна давати достатні підстави для однозначного висновку про її небажання виконати законну вимогу поліцейського.

Водночас сам по собі факт непроведення огляду не є безумовним доказом відмови особи від його проходження, а причини, з яких огляд фактично не відбувся, підлягають з`ясуванню та оцінці судом з урахуванням усіх обставин справи.

Як убачається з дослідженого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського № 470894, його запис розпочинається вже під час спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції. Початкові обставини події, зокрема рух транспортного засобу, момент його зупинки та перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля, на відеозаписі не зафіксовані.

Апеляційний суд враховує, що сама по собі відсутність відеофіксації моменту керування транспортним засобом не виключає можливості встановлення цієї обставини на підставі інших належних і допустимих доказів. Водночас зазначена обставина не може вважатися доведеною виключно з огляду на її відображення у протоколі про адміністративне правопорушення без належної оцінки інших доказів у справі.

Разом із тим визначальне значення для правильного вирішення цієї справи має встановлення обставин, за яких ОСОБА_1 не пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, та наявності в його діях саме відмови від проходження такого огляду.

Із безпосередньо дослідженого апеляційним судом відеозапису вбачається, що спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції відбувалося у спокійній формі, без проявів агресії чи конфліктної поведінки з його боку. Під час розмови ОСОБА_1 неодноразово висловлював готовність пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, водночас просив працівників поліції дочекатися прибуття його адвоката, за участю якого бажав пройти відповідну процедуру.

При цьому зі змісту зафіксованої розмови не вбачається, що ОСОБА_1 заявляв про небажання проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння або категорично відмовлявся від його проведення.

За таких обставин висловлене ОСОБА_1 прохання дочекатися прибуття захисника потребувало оцінки в контексті всієї його поведінки, а не лише з огляду на те, що огляд не було проведено безпосередньо після відповідної пропозиції працівників поліції.

Статтею 59 Конституції України гарантовано право кожного на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Водночас реалізація цього права не звільняє водія від установленого пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння у визначеному законом порядку.

Проте саме по собі звернення особи з проханням дочекатися захисника, за відсутності інших переконливих обставин, не може автоматично розцінюватися як відмова від проходження огляду.

У цьому випадку поведінка ОСОБА_1 не обмежувалася пасивним очікуванням прибуття захисника. Як убачається з відеозапису, він підтримував телефонний зв`язок з адвокатом, повідомляв працівників поліції про бажання пройти огляд за його участю та неодноразово просив дочекатися його прибуття.

Крім того, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_1 умисно затягував час з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Такий висновок не узгоджується зі змістом дослідженого відеозапису, з якого вбачається, що після спілкування з ОСОБА_1 , яке тривало близько 17 хвилин, працівники поліції перейшли до оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, не дочекавшись прибуття його захисника.

При цьому захисник прибув на місце події приблизно через 40 хвилин від початку спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції, після чого пройти огляд не пропонувався.

Зазначені обставини не узгоджуються з висновком суду першої інстанції про те, що працівники поліції очікували прибуття захисника близько години, однак останній так і не з`явився.

Водночас матеріали справи не містять достатніх доказів того, що ОСОБА_1 використовував очікування захисника виключно як привід для ухилення від огляду або що його поведінка об`єктивно унеможливлювала проведення відповідної процедури в установленому законом порядку.

За встановлених обставин апеляційний суд не вбачає достатніх підстав для висновку про те, що прохання ОСОБА_1 дочекатися захисника було проявом умисного ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Окремої оцінки потребують і дії працівників поліції щодо забезпечення проведення огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 9 розділу II Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Як убачається з матеріалів справи, працівниками поліції було оформлено направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння.

Проте фактично його доставлення до відповідного закладу забезпечено не було, огляд лікарем не проводився, а матеріали справи не містять належного підтвердження того, що ОСОБА_1 відмовився від запропонованого йому проходження огляду в медичному закладі.

За таких обставин оформлення направлення до закладу охорони здоров`я без забезпечення подальшого проведення огляду та за відсутності належно встановленої відмови особи від нього не може саме по собі підтверджувати вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас матеріали справи не містять сукупності належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи висунуту йому законну вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відмовився від її виконання.

Зокрема, досліджений відеозапис не підтверджує безумовного небажання ОСОБА_1 пройти відповідний огляд, а обставини його непроведення не дають достатніх підстав для висновку про те, що причиною цього стала саме відмова особи.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про так звану пасивну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду фактично ґрунтується на припущенні про умисний характер його поведінки, яке не знайшло належного підтвердження під час апеляційного розгляду.

При цьому суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, за яких ОСОБА_1 висловлював готовність пройти огляд, не перевірив належним чином його доводи щодо очікування захисника та не з`ясував причин, з яких огляд у закладі охорони здоров`я фактично не було проведено.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на встановлені обставини апеляційний суд доходить висновку, що матеріалами справи не доведено факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим висновок місцевого суду про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є необґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Гудими Є.П. підлягає задоволенню, постанова судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гудими Євгенія Петровича задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Головачов