Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №362/572/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 362/572/25 Головуючий у суді першої інстанції - Попович О.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11871/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Тихошею Дмитром Сергійовичем на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначила, що 25 травня 2017 року між ОСОБА_4 як позикодавцем, та відповідачкою, ОСОБА_2 як позичальницею, укладено договір позики.

За умовами договору позики, укладеного між ОСОБА_4 та відповідачкою, позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв у власність грошові кошти у розмірі 24 952 812,00 грн, що за курсом Національного банку України на дату укладання цього договору еквівалентно сумі 950 000,00 доларів США.

Сторони домовились, що у разі, якщо на день повернення позики курс Національного банку України відрізнятиметься від вказаного у цьому договорі курсу, повернення позики відбуватиметься в сумі, еквівалентній 950 00,00 доларів США по курсу Національного банку України на день повернення позики або її частини (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2 договору позика надається строком до 25 травня 2022 року включно.

Після укладання договору позики відповідачка своєю заявою від 25 травня 2017 року, посвідченою нотаріально, підтвердила, що вона отримала у позикодавця обумовлену договором позики суму грошових коштів зі строком повернення до 25 травня 2022 року.

Позикодавець своєю заявою від 04 серпня 2020 року, посвідченою нотаріально, підтвердив факт часткового виконання відповідачем грошового зобов`язання у розмірі 16 641 900,00 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 04 серпня 2020 року еквівалентно 600 000,00 доларів США.

Разом із тим, решта суми позики у розмірі, еквівалентному 350 00,00 доларів США відповідачкою не була повернута, у зв`язку із чим відповідачка вважається такою, що прострочила виконання грошового зобов`язання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позикодавець помер. Позивачка ОСОБА_1 є дружиною померлого позикодавця ОСОБА_4 , належить до першої черги спадкування, що зумовило звернення останньої із даним позовом до суду.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 травня 2017 року у сумі, еквівалентній 350 000,00 доларів США, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 травня 2017 року в сумі, що еквівалентна 214 238 (двісті чотирнадцять тисяч двісті тридцять вісім) доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наявні в матеріалах справи докази часткового виконання зобов`язань за договором позики від 25 травня 2017 року, надані стороною відповідача не є належними та допустимими, оскільки частина з них створена невідомою особою, містять підписи лише боржника, або осіб які не є учасниками спірних правовідносин та не мають права представництва таких осіб, такі докази не містять відомостей, які б дозволили визначитись із належністю до правовідносин, які виникли між сторонами внаслідок укладення правочинів.

Вказує, що між сторонами склалися договірні правовідносини, підписавши договір сторони погодили умови правочину та мають зобов`язання щодо визначених умов. Натомість суд першої інстанції не звернув уваги, що договір мав би виконуватись шляхом передачі саме грошових коштів і безпосередньо позичальнику, а у договорі позики від 25 травня 2017 року відсутні будь-які положення про альтернативний порядок виконання зобов`язань, також матеріали справи не містять доручень чи іншого роду додаткових угод які б змінювали порядок виконання зобов`язань.

У відзивах на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Руденко В.В. та представниця відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Журба К.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечили. Вказують, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Тихоша Д.С., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Представники відповідачів адвокати Руденко В.В. (представник ОСОБА_3 ) та ОСОБА_5 (представниця ОСОБА_2 ) у судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 25 травня 2017 року між ОСОБА_4 , в якості позикодавця, та відповідачем ОСОБА_2 , в якості позичальника, укладено договір безпроцентної позики грошей.

За умовами договору позики позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв у власність грошові кошти у розмірі 24 952 812,00 грн, що за курсом Національного банку України на дату укладання цього договору еквівалентно сумі 950 000,00 доларів США. Сторони домовились, що у разі, якщо на день повернення позики курс Національного банку України відрізнятиметься від вказаного у цьому договорі курсу, повернення позики відбуватиметься в сумі, еквівалентній 950 00,00 доларів США по курсу Національного банку України на день повернення позики або її частини (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2 договору позика надається строком до 25 травня 2022 року включно.

Відповідно до пункту 3 договору за домовленістю сторін позика є безпроцентною.

У відповідності до пункту 10 договору позикодавець має право передавати будь-яким чином (за виключенням спадкування) будь-які права та обов`язки за цим договором третім особам виключно.

Чоловік позивальниці ОСОБА_2 надав їй письмову згоду на підписання договору, про що вказано безпосередньо у договорі.

Заявою від 25 травня 2017 року ОСОБА_2 підтвердила, що отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в загальній сумі 24 952 812,00 грн, що за курсом Національного банку України на дату укладання цього договору еквівалентно сумі 950 000,00 доларів США. Цією ж заявою ОСОБА_2 завірила, що свої зобов?язання виконає у повному розмірі не пізніше строку, обумовленого договором.

Заявою від 04 серпня 2020 року ОСОБА_4 підтвердив, що ОСОБА_2 частково виконала свої зобов?язання за Договором безпроцентної позики грошей, укладеним між ними 25 травня 2017 року, в розмірі 16 641 900 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 04 серпня 2020 року еквівалентно сумі 600 000 доларів США шляхом передачі права власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 3222484001:01:022:0004, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та шляхом передачі права власності на майно.

З наявної у матеріалах спадкової справи №5/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що у першу чергу спадкування за законом мають дружина (позивач по справі) та доньки померлого: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Із відповідною заявою про прийняття спадщини звернулась тільки дружина померлого - ОСОБА_1 .

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, водночас він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

У частинах першій, третій статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою у момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 03 червня 2020 року у справі № 688/3024/17, від 08 вересня 2021 року у справі № 163/1531/16-ц, від 21 червня 2023 року у справі № 308/4890/20.

З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

У справі, що переглядається, позивачка наполягає на тому, що відповідач ОСОБА_2 не виконала своїх зобов`язань за договором позики, у зазначені строки гроші не повернула, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 350 000,00 доларів США.

Своєю чергою, відповідач не заперечувала укладення договору позики, однак заперечувала розмір заборгованості, посилаючись на те, що частково погасила борг.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував, що відповідачка не заперечувала щодо наявності боргу у сумі 214 238 доларів США, тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення боргу в зазначеній сумі.

Разом цим, суд виснував, що борг було частково погашено, а саме - ФОП ОСОБА_2 за період з 2017-2021 року в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_4 на ім`я довірених осіб згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних видала товарів на загальну суму 104 008 доларів США, а також грошових коштів готівкою по видатковим ордерам на суму 31 754 доларів США. Тому суд погодився із твердженням відповідачки, що загальна сума погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 склала 135 762 доларів США.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Як визначено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч наведеним вимогам процесуального закону, відповідач належними та допустимими доказами не довів обставини, на які він посилався у підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено із матеріалів справи, 25 травня 2017 року між спадкодавцем позивачки ОСОБА_4 в якості позикодавця та відповідачкою ОСОБА_2 в якості позичальника було укладено договір безпроцентної позики грошей на суму 24 952 812,00 грн, що за курсом Національного банку України на дату укладання цього договору еквівалентно сумі 950 000,00 доларів США.

Як видно зі змісту договору, його укладено між сторонами як фізичними особами, цільове призначення коштів у договорі не вказано.

Заявою від 04 серпня 2020 року ОСОБА_4 підтвердив, що ОСОБА_2 частково виконала свої зобов?язання за Договором безпроцентної позики грошей, укладеним між ними 25 травня 2017 року, в розмірі 16 641 900 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 04 серпня 2020 року еквівалентно сумі 600 000 доларів США.

Докази належного виконання решти боргових зобов`язань з боку відповідачки у матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів відхиляє посилання сторони відповідачів на те, що відносини позики безпосередньо пов`язані з підприємницькою діяльністю відповідачки та виникли фактично з ОСОБА_8 , оскільки це не підтверджується належними та допустимими доказами.

Долучені ОСОБА_2 до матеріалів справи відомості за період з 2017-2021 року, видаткові накладні на загальну суму 104 008 доларів США, а видаткові касові ордери на суму 31 754 доларів США не є належними доказами погашення боргу перед ОСОБА_4 , оскільки свідчать про передачу ОСОБА_2 матеріальних цінностей та грошових коштів ОСОБА_6 , яка не є ані стороною договору позики, ані особою, уповноваженою отримувати грошові кошти як повернення боргу на користь ОСОБА_4 .

При цьому, колегія суддів зауважує, що умовами договору позики не визначено конкретний спосіб її повернення, однак, сторони погодили, що факт повернення всієї суми позики підтверджуватиметься відповідною заявою позикодавця (п. 5 договору), чого суду надано не було.

Отже, зважаючи на те, що відповідачка свої зобов`язання у встановлений сторонами строк не виконала у повному обсязі, суму боргу не повернула, належних та достатніх доказів на спростування доводів позовних вимог не надала, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість вимог позивачки та, відповідно, задоволення позову у повному обсязі.

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути по 15 140 грн з кожного на відшкодування судового збору за подачу позову та апеляційної скарги.

Керуючись статтями 141, 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Тихошею Дмитром Сергійовичем задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 травня 2017 року в сумі, що еквівалентна 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок гривень) з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома