Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №761/37991/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 761/37991/24 Головуючий у суді першої інстанції -Волошин В.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12706/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кузьменком Михайлом Володимировичем на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року про виправлення описки у виконавчому листі по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року представниця позивача ОСОБА_2 - адвокат Шестакова Ю.В. звернулася до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі від 16 квітня 2026 року по цивільній справі №761/37991/24, виданого на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києві від 15 травня 2025 року, оскільки в ньому невірно вказано дату народження боржника - ОСОБА_1 , як « ІНФОРМАЦІЯ_1 », замість вірної « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що підлягає виправленню.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року заяву задоволено.

Виправлено помилку у виконавчому листі від 16 квітня 2026 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва по цивільній справі №761/37991/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, зазначивши замість невірно вжитої дати народження боржника ОСОБА_1 , як « ІНФОРМАЦІЯ_3 », вірна - « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Не погодившись з ухвалою суду, боржниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу, в якій просить суд скасувати ухвалу, посилаючись на порушення норм процесуального права та заяву представника позивача про виправлення помилки у виконавчому документі повернути без розгляду.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд не перевірив, чи до заяви долучені докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Тому ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року та Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року постановлені з порушенням судом норм процесуального права, що призвело до помилкового задоволення судом заяви з порушенням змагальності сторін, замість встановленого законом її повернення без розгляду за правилом ч.4 ст.183 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Просить також стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Кузьменко М.В., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Представниця позивача ОСОБА_4 -адвокат Шестакова Ю.В. у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 3 ст. 431 ЦПК України, визначено, що виконавчий лист, судовий наказ, мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема виконавчі листи.

Згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи, а також ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

Як визначено у ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Встановивши, що у виконавчому листі від 16 квітня 2026 року по цивільній справі №761/37991/24, виданому на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 року допущено помилку (описку) щодо дати народження боржника ОСОБА_1 , а саме - вказано « ІНФОРМАЦІЯ_3 », замість правильної « ІНФОРМАЦІЯ_4 », суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заяви стягувача та наявність підстав для виправлення помилки у виконавчому листі.

Таке виправлення повністю відповідає матеріалам справи та резолютивній частині рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист.

У даній справі заява про виправлення описки стосувалася лише допущеної технічної описки у цифрах дати народження боржниці під час видачі виконавчого листа у справі № 761/37991/24 і жодним чином не впливала ні на права, ні на обов`язки боржниці.

Доводи апеляційної скарги на висновки суду першої інстанції не впливають та спростовуються долученими до заяви про виправлення помилки у виконавчому листі доказами надіслання копії заяви ОСОБА_1 , а саме: опис вкладень: заява про виправлення помилки у виконавчому листі № 761/37991/24 - на 2-х арк; копія виконавчого листа № 761/37991/24 на 1 арк; ордер - на 1 арк; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю - на 1 арк. та квитанції Укрпошти (а.с 224, 225).

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів звертає увагу учасників судового провадження, що відповідно до статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу представниця позивача, крім іншого, просила також стягнути на його користь 10 000 грн судових витрат, понесених на правову допомогу під час розгляду справи у апеляційному суді.

Заперечення щодо стягнення судових витрат сторона відповідачки не подавала.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім цього, пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2 поніс витрати на правову допомогу під час розгляду справи у апеляційному суді.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Про стягнення судових витрат представниця позивача заявила у відзиві на апеляційну скаргу.

Детальний розрахунок вартості наданих адвокатом послуг наведено у заяві про стягнення судових витрат: - ознайомлення з апеляційною скаргою та вироблення правової позиції - 2 000, 00 грн; - складання відзиву на апеляційну скаргу - 4 000, 00 грн; - участь у судовому засіданні - 4 000 грн/судодень - сума залежить від кількості судових засідань.

На підтвердження розміру понесених ОСОБА_2 витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги суду надано копії: Договір про надання професійної (правничої) допомоги № 60/2024-ц від 02 березня 2024 року з додатком № 4 «Кошторис послуг адвоката», виписку з особового рахунку від 27.08.2026.

Отже, наданими представницею позивачки письмовими доказами підтверджується факт понесення ОСОБА_2 витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на суму 10 000 грн.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

Оцінивши надані позивачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вважає, що заявлені ним до стягнення суми є завищеними, оскільки предметом оскарження у даній справі є ухвала суду, дана цивільна справа є справою незначної складності.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з неї на користь ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кузьменком Михайлом Володимировичем залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома