Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №753/11263/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

справа № 753/11263/25

провадження № 22-ц/824/6948/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Сушко Л.П., Ратнікової В.М.

при секретарі: Яхно П.А.

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою директора КП «Київтеплоенерго» - Лопатіна Костянтина Олександровича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Цимбал І.К., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2025 року позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом про стягнення боргу за надані комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачі є власниками квартири та відповідно є споживачами послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, позивачем наголошено, що на підставі Договору № 602-18 про відступлення прав вимоги від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води. Зазначає, що надання послуг здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Оскільки відповідачі від послуг, які надаються позивачем у встановленому законодавством порядку не відмовлялись то з цих підстав, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , солідарно заборгованість за спожиті комунальні послуги та штрафні санкції в розмірі 105 286,63 грн., за період до 01.05.2018 р.; з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 р. та з 01.11.2021р.по 31.03.2025 р.

В подальшому позивач на підставі зави про зменшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідачів, заборгованість за спожиті комунальні послуги та нараховані штрафні санкції за період до 01.05.2018 р.; з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 р. та з 01.11.2021 р. по 31.03.2025 р. зменшивши їх до 89 625, 46 грн.

Надалі позивач в судовому засіданні заявив усне клопотання про зменшення позовних вимог в частині розміру заборгованості за спожиті комунальні послуги та нарахованих штрафних санкцій за період до 01.05.2018 р.; з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 р. та з 01.11.2021 р. по 31.03.2025 р. до 43 169, 88 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням директор КП «Київтеплоенерго» - Лопатін Костянтин Олександрович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.

Вимоги обґрунтовані тим, що судом не було враховано, що позовні вимоги були заявлені до зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, на вибір позивача, а не виключно до власника майна.

Також, зазначає, що від відповідачів не надходило жодних претензій чи скарг.

Суд також не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_2 подавав заяву про укладення мирової угоди, а також клопотання про долучення доказів часткової сплати заборгованості, якими фактично визнав наявність заборгованості у повному обсязі відповідно до позовних вимог та підтвердив намір її повного погашення.

Зазначає, що строк позовної давності щодо вимог з березня 2017 року не було пропущено. Відповідно до розрахунку інфляційної складової, 3 % річних та пені, нарахування зазначених сум почалося з 01.01.2024 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначає, що апелянтом не спростовано доводів суду першої інстанції з приводу того, що ним не надано в підтвердження заявлених позовних вимог розрахунку, який би містив детальне відображення нарахування заборгованості за конкретний вид комунальної послуги в певний період, оплати здійснені ОСОБА_2 , розмір (обсяг) споживання, діючий тариф та ін.

Окрім того, апелянтом не спростовано тверджень суду першої інстанції з приводу того, що надана ним роздруківка з програмного комплексу КП «Київтеплоенерго» не містить, а ні підпису, а ні печатки апелянта, не завірена належним чином та містить відомості, що не відповідають змісту останньої заяви апелянта про зменшення позовних вимог, а саме роздруківка не містить відомостей про наявність у відповідачів заборгованості з централізованого опалення, попри доводи апелянта про це.

Долучені до матеріалів справи документи надані в підтвердження наявності заборгованості по сплаті комунальних послуг за період до 01.05.2018 р. не містять жодного доказу наявності такої заборгованості у відповідачів, часу та підстав її виникнення, а також розрахунку заборгованості за означений період, з чого вона утворилась, її складових.

В судове засіданні учасники справи не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до змісту позовних вимог саме ОСОБА_2 як власник квартири має обов`язок щодо утримання майна, яке йому належить та є належним відповідачем у даній справі, а отже позовні вимоги відносно ОСОБА_1 не можуть бути задоволені судом.

До заяви про зменшення позовних вимог не додано проведеного позивачем перерахунку, що не дає суду можливості здійснити перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань штрафних санкцій.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізоване постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.

КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.

На підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та позивачем, останній прийняв право вимоги до відповідача з оплати заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 послуги з централізованого опалення та центрального постачання гарячої води.

Згідно п. 3.4.2 Договору цесії, новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2, сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором. Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізовані опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111 (4511).

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_2 на підставі укладеного ним договору дарування з ОСОБА_1 .

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_2 , як власник нерухомого майна, є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

18.04.2025 р. позивач звернувся до суду з позовом до якого долучено обґрунтовані розрахунки заборгованості за надані та спожиті відповідачами комунальні послуги та штрафні санкції на загальну суму 105 286,63 грн., а саме: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 р. послуги з централізованого опалення у розмірі 7192,45 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1071,68 грн., три проценти річних у розмірі 269,57 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2654,81 грн. інфляційну складову боргу у розмірі 395,57 грн., три проценти річних у розмірі 99,50 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 20817,03 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3101,74 грн., три проценти річних у розмірі 775,08 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 11744,06 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1749,86 грн., три проценти річних у розмірі 440,16 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021р. послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28673,40 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3521,95 грн., три проценти річних у розмірі 861,84 грн., пеню у розмірі 1048,57 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 р. послуги з постачання гарячої водії у розмірі 15457,40 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2104,02 грн., три проценти річних у розмірі 517,34 грн., пеню у розмірі 629,43 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1357,57 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 712,80 грн., заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 72,80 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн.

ОСОБА_2 на підставі квитанції від 06.07.2025 р. сплачено на користь позивача 10000 грн. за постачання теплової енергії.

ОСОБА_2 на підставі квитанції від 06.07.2025 р. сплачено на користь позивача 760,10 грн. за абонентське обслуговування з постачання гарячої води.

ОСОБА_2 на підставі квитанції від 06.07.2025 р. сплачено на користь позивача 1510,15 грн. за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії.

ОСОБА_2 на підставі квитанції від 28.08.2025 р. сплачено на користь позивача 3500 грн. за постачання теплової енергії.

ОСОБА_2 на підставі квитанції від 02.10.2025 р. сплачено на користь позивача 10 000 грн. за постачання гарячої води.

ОСОБА_2 на підставі квитанції від 02.10.2025 р. сплачено на користь позивача 15 000 грн. за постачання теплової енергії.

08.10.2025 р. позивачем подано до суду клопотання про зменшення позовних вимог до 89 625, 46 грн. В заяві про зменшення позовних вимов наведено зміст позовних вимог, що підтримуються позивачем, з яких вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 7317,03 грн., заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води період з 01.05.2018 р. по 31.10.2021р. у розмірі 11744,06 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 р. у розмірі 28673,40 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 р. у розмірі 15457,40 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опаленні розмірі 7 192,45 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гаряча водопостачання у розмірі 2654,81 грн., відповідно до зробленого перерахунку, інфляційну складову суми боргу 10477,57 грн., 3% річних у розмірі 2 963,49 грн., пеню у розмірі 3 145,25 грн.

До заяви додано роздруківку відомостей отриманих з програмного комплексу КП «Київтеплоенерго», з якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем на 06.10.2025 р. становить суму в розмірі до 80 969,88 грн.

ОСОБА_2 на підставі квитанції від 03.11.2025 р. сплачено на користь позивача 12 800 грн. за постачання теплової енергії.

Як вбачається зі змісту відзиву, який подано до суду за підписом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 плата за комунальні послуги була здійснена ОСОБА_2 за період, у якому відповідачами визнається заборгованість, а саме за період з 18.04.2022 р. та по дату нарахування, за цей період погашено заборгованість за комунальні послуги та штрафні санкції.

01.12.2025 р. позивачем у судовому засіданні заявлено суду усне клопотання про зменшення позовних вимог до 43 169, 88 грн. На підтвердження зменшення боргу у відповідачів, позивачем надано суду роздруківку відомостей отриманих з програмного комплексу КП «Київтеплоенерго», з якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем на 01.12.2025 р. становить суму в розмірі 43 169, 88 грн. Сплачено всього 53 443,17 грн. Розрахунок здійснено за період з 01.05.2018 р. по 31.03.2025 р.

Згідно із частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Основним принципом цивільного судочинства є принцип диспозитивності, який полягає у тому, що зацікавлена особа вільно розпоряджається своїми матеріальними та процесуальними правами, а відтак позивач на власний розсуд визначає особу, до якої пред`являє вимоги, та обирає спосіб захисту порушених прав.

Відповідно до норм чинного законодавства позивач, в даному випадку, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» має право самостійно визначати суб`єктивний склад учасників спору. Таким чином, КП КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» має право визначати відповідача/відповідачів у справі самостійно.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка виконала зобов`язання замість інших співборжників, має право зворотної вимоги (регресу) до них у розмірі сплаченого, якщо інше не встановлено законом або договором, причому відшкодування здійснюється у рівних частках.

Тому у разі, якщо з відповідача буде стягнуто грошові кошти за житлово-комунальні послуги, він має право звернутись із регресною вимогою до осіб, які на його думку також користувалися житлом і, відповідно, несуть солідарну або часткову відповідальність за оплату таких послуг.

Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості нарахованої з серпня 2015 року за надані послуги ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» до 01.05.2018 року, переданої за Договором № 602-18 пр відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

Крім того, на підтвердження наявної заборгованості позивачем було надано розрахунок заборгованості за надані послуги, в якому відображена детальна інформація щодо здійснених щомісячних нарахувань по особовому рахунку відповідача.

Надання послуг позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком належних до стягнення платежів, який здійснено відповідно до періоду надання послуг та цей розрахунок було перевірено судом.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законний інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення." Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.

Постановою Кабінету міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено карантин: 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.

Проте, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного стану.

Пункт 19 ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 05.02.2024 р. № 49/2024 продовжено строк дії воєнного стану до 14.05.2024.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 06.05.2024 р. № 271/2024 продовжено строк дії воєнного стану до 12.08.2024.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 р. № 469/2024 строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб.

Таким чином, перебіг строку позовної давності зупинений пунктами 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу з березня 2020 року і по тепер, а тому строк позовної давності підлягає застосуванню відповідно до норм Закону до вимог виниклих до березня 2017.

Тобто строк позовної давності обраховується саме з моменту запровадження карантинних обмежень та граничний термін обліку строків позовної давності слід вважати з березня 2017 року.

Отже, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих з березня 2017 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» знято з 01.01.2024 року мораторій на заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення насаленням плати за житлово-комунальні послуги.

Враховуючи наявність в позовній заяві додатку 3, а саме, розрахунку інфляційної складової, 3 % річних та пені, можна стверджувати, що нарахування останніх сум почались з 01.01.2024 року відповідно до зазначеної вище Постанови.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення боргу за надані комунальні послуги, відтак рішення суду відповідно до положень статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.141, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу директора КП «Київтеплоенерго» - Лопатіна Костянтина Олександровича задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року скасувати.

Постановити нове рішення наступного змісту.

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 54 853,46 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 785,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 785,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді