Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №760/17706/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

справа № 760/17706/23

провадження № 22-ц/824/6156/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Сушко Л.П., Ратнікової В.М.

при секретарі: Яхно П.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солом`янського районного суду м. Київ від 13 червня 2024 року, постановлене під головуванням судді Зуєвича Л.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2023 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 2 368 465,44 грн.

У позові вказується, що 13.09.1997 між сторонами було укладено шлюб який було розірвано 14.07.2003.

Зазначається, що від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу проживає з позивачем.

В обґрунтування вимог позову звертає увагу на те, що на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01.04.2003 відповідач зобов`язаний виплачувати аліменти на сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки всіх видів доходу, але не менше 1/2 мінімальних доходів для дитини до досягнення дитиною повноліття. Проте, внаслідок невиконання відповідачем рішення суду за останнім утворилася заборгованість по виплаті аліментів у сумі 270 546,12 грн.

У зв`язку з зазначеним, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2023 по 01.08.2023 у розмірі 2 368 465,44 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Київ від 13 червня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 270 546,12 грн (двісті сімдесят тисяч п`ятсот сорок шість гривень дванадцять копійок) пені за прострочення станом на 01.03.2023 сплати аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) судового збору в дохід держави.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.

Вимоги обґрунтовані тим, що апелянт перебував у лавах ЗСУ, виконував бойові розпорядження, провадження підлягало зупиненню до припинення перебування апелянта, як сторони, у складі Збройних сил України, проте це судом першої інстанції зроблено не було. Також позивач навмисно ввела суд в оману щодо фактичного розміру заборгованості для отримання більшої суми пені.

Крім цього, через перебування на військовій службі скаржник не мав можливості звернутися до суду з наданням пояснень та клопотань щодо зменшення розміру неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідач допустив прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , беручи до уваги, що сума неустойки (пені), заявлена позивачем в розмірі 2 368 465,44 грн за порушення відповідачем аліментних зобов`язань перевищує 100% заборгованості по цим зобов`язанням, яка станом на 01.03.2023 становила 270 546,12 грн, стягнення її в заявленому розмірі є непропорційним та значно перевищує збитки, заподіяні одержувачу аліментів внаслідок неотримання грошових коштів, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на розмір заборгованості та положень ч. 1 ст. 196 СК України, а саме: в сумі 270 546,12 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.12.2002 (а.с. 5)

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 04.07.2003 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 5).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 01.04.2003 (а.с. 7) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 визначено стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від його заробітку щомісячно починаючи з 28.03.2003 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімума доходів громадян.

В матеріалах справи містяться копія вступної та резолютивної частини рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25.01.2013 у справі № 2609/12040/12 (а.с. 6), з якої вбачається, що в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення запису як батька з актового запису про народження дитини - відмовлено.

До матеріалів справи позивачем долучено копію розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого начальником Макарівського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_6 (а.с. 8-10), зі змісту якого вбачається, що заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з листопада 2010 по вересень 2019 становить 218 469,37 грн.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 17.08.2020 (ВП НОМЕР_2), виданого старшим державним виконавцем Малько Ж.С. (а.с. 11), вбачається, що заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 01.08.2020 становить 259 515,37 грн.

Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів від 01.03.2023, виданого старшим державним виконавцем Кондратюк Д.П., згідно виконавчого листа Солом`янського районного суду міста Києва № 2-1437 від 01.04.2003 (а.с. 12), вбачається, що заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 01.03.2023 становить 270 546,12 грн.

На а.с. 13 міститься обрахований позивачем розрахунок неустойки (пені) по заборгованості аліментів за період з 01.01.2023 по 01.08.2023.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

При цьому за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір пені розраховується так: заборгованість за аліментами помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна суму неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Так, згідно ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Сам по собі факт обізнаності відповідача про наявність рішення суду про стягнення аліментів не є безумовною підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді неустойки за весь період його невиконання. З урахуванням поведінки позивачки, зокрема дати її звернення до примусового виконання рішення суду та ненадання відповідачу реквізитів для перерахування коштів, суди дійшли правильного висновку про відсутність свідомого ухилення відповідача від сплати аліментів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.02.2024 у справі № 761/893/23.

Як було встановлено судом, у відповідача виникла непогашена заборгованість зі сплати аліментів, які стягуються згідно виконавчого листа Солом`янського районного суду міста Києва № 2-1437 від 01.04.2003, яка станом на 01.03.2023 становить 270 546,12 грн.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі.

Окрім того, коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на цій підставі, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі.

Апелянт зазначає, що провадження у даній справі підлягало зупиненню до припинення перебування скаржника, як сторони, у складі Збройних Сил України. Однак, суд першої інстанції був позбавлений можливості встановити даний факт, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеного факту до районного суду подано не було.

Крім того, у судове засідання призначене у суді апеляційної ОСОБА_2 з`явився, надав свої пояснення та клопотання про зупинення провадження у справі не заявляв.

Щодо твердження апелянта, що він був позбавлений можливості подати клопотання щодо зменшення розміру неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану.

Колегія суддів зазначає, що цією можливістю скаржник скористався в суді апеляційної інстанції та надав пояснення, які були дослідженні судом апеляційної інстанції.

Районним судом було враховано, що сума неустойки (пені), заявлена позивачем в розмірі 2 368 465,44 грн за порушення відповідачем аліментних зобов`язань перевищує 100% заборгованості по цим зобов`язанням, яка станом на 01.03.2023 становила 270 546,12 грн, стягнення її в заявленому розмірі є непропорційним та значно перевищує збитки, заподіяні одержувачу аліментів внаслідок неотримання грошових коштів та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, з огляду на розмір заборгованості та положень ч. 1 ст. 196 СК України, а саме: в сумі 270 546,12 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Київ від 13 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді