Постанова від 28 грудня 2025 р. у справі №755/4756/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22/-ц/824/293/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 755/4756/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», яка подана представником Кравченко Ольгою Петрівною, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Слободянюк А.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води, теплової енергії та централізованого опалення,

встановив:

У квітні 2023 року позивач ТОВ «Євро-Реконструкція» звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги, а саме: за послуги з централізованого опалення / постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 69 988,60 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 6893,98 грн., три відсотки річних у розмірі 1568,14 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05.12.2018 № 1-2087.

Позивач не володів інформацією про осіб, місце проживання яких було зареєстроване за вказаною адресою і які проживали там, а також про осіб, яким належало це житло на праві власності. Зазначена інформація має конфіденційний характер і перебуває у володінні Десятої Київської державної нотаріальної контори, яка 05 грудня 2018 року зареєструвала за відповідачем право власності на вказану квартиру.

Посилаючись на те, що у відповідача як спадкоємця існував борг з оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг, а саме: з листопада 2016 року по 23 лютого 2022 року нараховано заборгованість за послуги з централізованого опалення / теплової енергії на суму 19 807,54 грн., а з травня 2016 року по 23 лютого 2022 року - за постачання гарячої води на суму 50 181,06 грн., що стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води, теплової енергії та централізованого опалення - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за житлово-комунальні послуги, інфляційні втрати і три відсотки річних в загальному розмірі 64 586 грн. та судовий збір у розмірі 2209,46 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача ТОВ «Євро-Реконструкція» - Кравченко О.П. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що до відповідача перейшли всі права та обов`язки спадкодавця, тож з моменту прийняття спадщини він одночасно взяв на себе зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг, тому позовні вимоги підлягали задоволенню у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України.

Згідно з частиною першою ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

З`ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач став власником квартири, мешканцям якої надаються житлово-комунальні послуги, з 05 грудня 2018 року, а тому він має відповідати за заборгованість з оплати послуг за постачання централізованого опалення та гарячої води з 05 грудня 2018 року по 01 березня 2022 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи і нормам процесуального права.

Згідно з матеріалами справи, позов пред`явлено до ОСОБА_1 , дата народження невідома, реєстраційний номер облікової картки невідомий, номери засобу зв`язку невідомі, офіційна електронна адреса невідома (а.с. 1).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року витребувано із Сьомої Київської державної нотаріальної контори копію свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1-2087, видане 05 грудня 2018 року державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори Гасс В.Ю., на підставі якого за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 51).

20 квітня 2023 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла відповідь стосовно зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , згідно з якою він не значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 52).

11 травня 2023 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла відповідь від Міністерства доходів та зборів, згідно з якою Міністерство повідомило суд, що надати реєстраційний номер облікової картки ОСОБА_1 немає можливості, оскільки його неможливо однозначно ідентифікувати (а.с. 55).

29 травня 2023 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшов лист із Сьомої Київської державної нотаріальної контори від 19.05.2023 № 1189/01-16, до якого додано копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.12.2018, зареєстровано в реєстрі № 1-2087, спадкова справа № 593/2018 (а.с. 58, 59).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 05 грудня 2018 року, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , 1958 року народження, який помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , податковий номер НОМЕР_1 .

Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації житла Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації 08 лютого 2008 року згідно з розпорядженням (наказом) 08 лютого 2008 року № 72-994, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 10 квітня 2008 року № 7265. Вказана квартира загальною площею 20,6 кв.м. складається з однієї кімнати житловою площею 12,3 кв.м. (а.с. 59).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 (а.с. 12).

З розрахунків заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення / теплової енергії (а.с. 15-17) та гарячої води (а.с. 18-21) вбачається, що заборгованість нарахована на особовий рахунок на ім`я ОСОБА_4 , а позов було пред`явлено до ОСОБА_1 .

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом частин першої - третьої статті 11 ЦК України Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зокрема, цивільні права та обов`язки можуть виникати з договорів та інших правочинів, або безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої і другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 2189, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальним споживачем вважається фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189).

Обов`язок зі сплати житлово-комунальних послуг покладається на індивідуального споживача на підставі пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189.

Разом з тим, позивач не довів, що ОСОБА_1 є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, а відтак, що в нього виникла обов`язок з їх оплати та, відповідно, сплати на користь позивача інфляційних втрат і трьох відсотків річних.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 , зважаючи на що колегія суддів зазначає наступне.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не взяв до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази належності на речовому праві (праві власності чи праві користування) ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 і що у справі, водночас, наявні фактичні дані, що свідчать про належність цієї квартири на праві приватної власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05 грудня 2018 року .

Даних про те, що місце проживання ОСОБА_5 ( як зазначено у розрахунку заборгованості) чи ОСОБА_1 ( як зазначено у позовній заяві) зареєстроване у квартирі АДРЕСА_2 - матеріали справи не містять.

Внаслідок чого висновки суду першої інстанції про існування підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованості за житлово-комунальні послуги у відповідному розмірі, інфляційних втрат і трьох відсотків річних не відповідають фактичним обставинам справи, відповідно, суд не застосував норми матеріального та процесуального права, що підлягали застосуванню, та ухвалив помилкове рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що саме ОСОБА_1 як спадкоємець має нести відповідальність за борги спадкодавця в межах вартості спадкового майна та що позивачем не пропущено преклюзивний строк, передбачений ст. 1281 ЦК України, для пред`явлення вимоги до боржника, оскільки раніше позивачу не було відомо про перехід права власності на вказану квартиру в порядку спадкування, колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що належний відповідач ОСОБА_3 , який є спадкоємцем ОСОБА_2 , не був залучений позивачем до участі у справі, суд не повідомляв належного відповідача про розгляд справи, не направляв йому копію позовної заяви. Тоді як розгляд справи за відсутності належного відповідача позбавляє колегію суддів можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті.

Разом з тим, позивач ТОВ «Євро-Реконструкція» як особа, яка звернулася до суду з апеляційною скаргою, не може отримати судове рішення, що погіршує становище, якого позивач досяг в суді першої інстанції.

У постановах Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц, від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20, від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (пункт 83) сформульовано правовий висновок, згідно з яким принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Переглянувши рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», яка подана представником Кравченко Ольгою Петрівною, - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.