Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №580/4447/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокусправа № 580/4447/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправними та скасування індивідуального акта, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся позивача до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, де просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 15.01.2026 № 971010179828 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, а саме зміні страхового стажу, набутого до 01.01.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.07.1996 р. по 25.07.2000 р. згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Ювентус», з 04.01.1993 р. по 31.07.1996 р. згідно довідки Акціонерного товариства закритого типу «Монтажник», з 01.04.1989 р. по 30.06.1992 р. згідно довідки кооперативу «Монтажник» Пуско-налагодженого управління «Спецпусконаладка» Міністерства будівництва в районах Уралу та Західного Сибіру СССР TCO «Тюменьстрой», з 01.10.1983 р. по 30.09.1988 р. згідно довідки Житлово-будівельного кооперативу № 4 № 12 від 18.08.2010 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області здійснити з 08.01.2026 перерахунок пенсії, а саме зміну страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням відомостей згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Ювентус», згідно довідки Акціонерного товариства закритого типу «Монтажник», згідно довідки кооперативу «Монтажник» Пуско-налагодженого управління «Спецпусконаладка» Міністерства будівництва в районах Уралу та Західного Сибіру СССР TCO «Тюменьстрой», згідно довідки Житлово-будівельного кооперативу № 4 № 12 від 18.08.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч вимог законодавства України не зарахував до загального страхового стажу позивача період її роботи згідно записів трудової книжки у звязку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Позивач вважаючи протиправним рішення в частині щодо не зарахування періоду трудової діяльності на тереторії російської федерації, звернувся до суду за захистом свого майнового права.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач, надіслав до суду відзив на позовну заяву, ле у задоволенні адміністративного позову просить відмовити. У відзиві зазначив, що за результом розгляду документів доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: роботи з 22.07.1996 по 25.07.2000, з 04.01.1993 по 31.07.1996 відповідно до довідок та трудових договорів без номера (робота в російській федерації), у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992; робота з 27.10.1980 по 28.10.1988 відповідно до копії довідки № 06/1292 від 13.08.2010; до заяви долучені довідки про заробітну плату без номера видана кооперативом “Монтажник”, №12 від 18.08.2010 видана Житлово-будівельним кооперативом №4, які не підтверджені первинними документами. У відзиві представником стверджується, що прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком з 25.05.2010 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

08.01.2026 заявник звернувся до Головного управління ПФУ в Черкаській області із заявою про перерахунок пенсії, що заа принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням ПФУ в Вінницькій області.

Під час звернення Позивачем до пенсійного органу було подано: довідку про заробіток для обчислення пенсії №12 від 18.08.2010, що видана житлово-будівельним кооперативом № 4 за період роботи з жовтня 1983 по вересень 1988; довідку про заробітну плату, що видана кооперативом «Монтажник» Пусконалагодженого управління «Спецпусконаладка» Міністерства будівництва в районах Уралу та Західного Сибіру СССР ТСО «Тюменьстрой» за період роботи з квітня 1989 року по червень 1992 року; довідку про роботу (трудовий стаж), що видана Акціонерним товариством закритого типу «Монтажник» за період роботи з 04.01.1993 року по 31.07.1996 року; довідку про роботу (трудовий стаж), що видана ТОВ ВКФ «Ювентус» за період роботи з 22.07.1996 року по 25.07.2000 року

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №971010179828 від 15.01.2026 відмовлено у перерахунку пенсії.

У вказаному рішенні, зокрема, зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди: роботи з 22.07.1996 року по 25.07.2000 року, з 04.01.1993 року по 31.07.1996 року, у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 р. російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992; до заяви долучені довідки про заробітну плату без номера видана кооперативом «Монтажник», № 12 від 18.08.2010 видана Житлово-будівельним кооперативом № 4, які не підтверджені первинними документами.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Закону №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого ПКМУ від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Тобто, виключно у випадку не підтвердження стажу записами трудової книжки у особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків чи звернення до даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня трудова книжка позивача, на підтвердження факту спірного періоду трудової діяльності позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За змістом приписів п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності - архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.

Судом встановлено, що відповідачем відмовлено у зарахуванні позивачу зокрема періоду роботи на території російської федерації з 22.07.1996 р. по 25.07.2000, з 04.01.1993 по 31.07.1996 - не зараховано до страхового стажу позивача відповідно до довідок та трудових договорів.

Згідно частин 1-2 статті 24.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі Порядок №562).

Згідно пунктів 3-4 вказаного Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

Однак, суд наголошує, що Порядок №562 вимагає додати до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат. В іншому випадку, у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. Доказів того, що позивач при поданні заяви про призначення пенсії вчинив необхідні дії для підтвердження факту неотримання пенсійних виплат в російській федерації, суду не надано.

Відповідно, констатація того, що без виконання умов Порядок №562, період роботи на території російської федерації з 22.07.1996 р. по 25.07.2000, з 04.01.1993 по 31.07.1996, необхідно зарахувати до страхового стажу позивача є передчасним. Законодавцем визначено такі умови в Порядку №562, відповідно суд не вбачає підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на території російської федерації з22.07.1996 р. по 25.07.2000, з 04.01.1993 по 31.07.1996 на цьому етапі спірних правовідносин між позивачем та органами Пенсійного фонду України.

Щодо періоду трудової діяльності заявлених позивачем у позовних вимогах, а саме: періоду трудової діяльності з 01.04.1989 по 30.06.1992 суд зауважує, що відповідачем не вирішувалось питання щодо незарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача у спірному рішенні, відтак вказані вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку частині позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу період трудової діяльності з 01.10.1983 по 30.09.1988 згідно довідки №4, №12 від 18.08.2010, суд зазначає таке.

Верховний Суд в постанові від 18.11.2022 за результатом розгляду справи №560/3734/22 зазначив: п.95 - основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

В матеріалах справи відсутня трудова книжка позивача щодо вказаного періоду трудової діяльності в кооперативі «Монтажник» Пуско-налагодженого управління «Спецпусконаладка» Міністерства будівництва в районах Уралу та Західного Сибіру СССР TCO «Тюменьстрой».

Щодо покликання представника позивача у позовній заяві, на те що факт роботи позивача в кооперативі «Монтажник» Пуско-налагодженого управління «Спецпусконаладка» Міністерства будівництва в районах Уралу та Західного Сибіру СССР ТСО «Тюменьстрой» з квітня 1983 по червень 1992 підтверджується письмовими поясненнями свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд оцінює критично оскільки зі змісту вказаних пояснень вбачається, що свідки працювали у період з 22.09.1988 по 21.01.1992 та 21.11.1988 по 04.09.1989, що узгоджується із спірним періодом (01.10.1983 по 30.09.1988).

Таким чином, за відсутності достатніх доказів трудової діяльності позивача, у відповідача були відсутні правові підстави для зарахування такого стажу, у зв`язку з чим оскаржуване рішення у цій частині є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині до задоволення не належать.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про правомірність обчислення стажу відповідачем під час призначення пенсії пенсії та правомірність прийнятого відповідачем рішення про відмову в перерахунку пенсії.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати до розподілу не належать.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 90, 132-143, 242-246, 255, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 09.10.2026.

СуддяВалентина ОРЛЕНКО