Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №560/5867/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5867/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати пенсії з урахуванням індексації основного розміру пенсії з 01.03.2026 р. у відповідності до постанови КМУ №209 від 25.02.2025 року та постанови КМУ №236 від 25.02.2026 р. з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести мені перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації відповідно до постанови КМУ №209 від 25.02.2025 року та постанови КМУ №236 від 25.02.2026 р. та в подальшому при перерахунках пенсії без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з 01.03.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішень суду та з урахуванням індексації за постановами Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 і від 25.02.2026 №236 відповідач перерахував пенсію, але виплачує її з обмеженням максимального розміру. Розмір пенсії після останнього перерахунку становить 29512,18 грн, а до виплати - 25950,00 грн. Позивач вважає, що частина сьома статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а зміни, внесені до неї Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII, самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії.

Ухвалою від 13.04.2026 суд відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

28 квітня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві відповідач зазначає таке, що позивач отримує пенсію за вислугу років з 03.01.2004 відповідно до Закону №2262-ХІІ. Статтею 43 Закону №2262-ХІІ та статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. На думку відповідача, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 без обмеження максимальним розміром пенсії виплачуються лише особам, які під час служби збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України, і лише якщо звернення за призначенням пенсії мало або матиме місце починаючи з 12.04.2023. Ррозміри соціальних виплат залежать від фінансових можливостей держави. Нна виконання постанови №236 відповідач провів перерахунок, і розмір пенсії позивача з 01.03.2026 з урахуванням виконаного рішення суду становить 29512,18 грн, а з урахуванням статті 43 Закону №2262-ХІІ до виплати - 25950,00 грн. Вимога позивача щодо перерахунку пенсії «в подальшому» спрямована на захист прав на майбутнє і задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ця справа стосується перерахунку пенсійних виплат. Відповідач свою позицію виклав у відзиві і не навів обставин, які потребують з`ясування в судовому засіданні. Тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області і з 03.01.2004 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 відповідач перерахував пенсію позивача. Розмір призначеної пенсії з 01.03.2025 становив 26574,41 грн. Розмір пенсії до виплати з урахуванням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №560/16018/24 та обмежувальних коефіцієнтів становив 24342,21 грн.

З 01.03.2026 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 до основного розміру пенсії позивача встановлено підвищення 2595,00 грн. Розмір призначеної пенсії з надбавками, з урахуванням виконаного рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №560/16018/24, становить 29512,18 грн. З урахуванням норм статті 43 Закону №2262-ХІІ розмір пенсії до виплати становить 25950,00 грн, тобто десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (2595,00 грн х 10).

03.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо індексації пенсії з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром. Листом від 06.04.2026 відповідач повідомив позивача, що підстав для перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром немає.

Вважаючи дії відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2262-XII). Згідно з частиною першою статті 1-1 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина третя статті 1-1 Закону №2262-ХІІ).

Статтею 10 Закону №2262-ХІІ визначено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Спірним у цій справі є питання правомірності дій пенсійного органу щодо обмеження пенсії позивача, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (чинним з 01.01.2016 по 20.12.2016) цю частину статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту: Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

У Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційний Суд України визнав положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII такими, що не відповідають статті 17 Конституції України. Суд виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту цієї категорії осіб, не можуть бути скасовані чи звужені, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю чи соціально-економічними обставинами. Конституційний Суд України також зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, право яких на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який згідно з Прикінцевими положеннями набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII частина сьома статті 43 відсутня, а внесені до неї зміни, що полягають у заміні слів і цифр, є нереалізованими.

Водночас положення статті 2 Закону №3668-VI у частині поширення її дії на Закон №2262-XII дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. Тобто це однопредметні правові норми, прийняті одночасно для регулювання тих самих правовідносин, і вони змін не зазнали та передбачали обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром.

Отже, виникла колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI у частині обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, приписи статті 2 Закону №3668-VI, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, втратили чинність 12.04.2023, тобто задовго до спірного періоду, який починається з 01.03.2026.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що Рішення від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 поширюється лише на осіб, які збройно захищають суверенітет України, і лише у разі звернення за призначенням пенсії починаючи з 12.04.2023. Резолютивна частина Рішення не містить таких обмежень за колом осіб чи за датою призначення пенсії. Приписи статті 2 Закону №3668-VI, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, визнано неконституційними і такими, що втратили чинність, без розмежування осіб, яким призначено пенсію за цим Законом. Навіть якби зміст цього Рішення допускав різне тлумачення, відповідач мав би застосувати тлумачення, найбільш сприятливе для особи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 Велика Палата Верховного Суду з посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права дійшла висновку, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI. Застосування положень Закону №3668-VI щодо військовослужбовців фактично зводить нанівець наслідки Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 23.01.2024 у справі №160/17347/22.

Доводи відповідача про залежність розміру соціальних виплат від фінансових можливостей держави суд відхиляє. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 зазначив, що заходи соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, не можуть бути скасовані чи звужені, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю чи соціально-економічними обставинами. Крім того, відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на підставі закону, а не з огляду на фінансові можливості держави.

За таких обставин обмеження відповідачем з 01.03.2026 максимального розміру пенсії позивача, право якого на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.

Визначаючись з належним способом захисту порушених прав позивача, суд враховує, що відповідач уже провів перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 з урахуванням підвищення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236. Розмір обчисленої пенсії становить 29512,18 грн, однак пенсія виплачується з обмеженням максимальним розміром. Тому належним способом захисту є зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача і в подальшому при перерахунках пенсії не застосовувати обмеження максимальним розміром суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, судовому захисту підлягає порушене право. Перерахунки пенсії, які відповідач проводитиме в майбутньому, на день ухвалення рішення не відбулися, і порушення прав позивача під час їх проведення не настало. Задоволення позову в цій частині означало б захист прав на майбутнє, що не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства. Тому в задоволенні позову в цій частині потрібно відмовити.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн. Суд задовольнив основні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії, а відмовив лише в частині, що стосується майбутніх перерахунків. Тому суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження з 01.03.2026 максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, при нарахуванні та виплаті пенсії з урахуванням підвищення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та від 25.02.2026 №236.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та від 25.02.2026 №236 без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський