Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №560/11785/23 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/11785/23

РІШЕННЯ

іменем України

06 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача Підлісного О.В. представника позивача Шпака А.П. представника відповідача Казарець О.А. представника відповідача Сураєва О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0065752406 форми "В1" від 06.06.2023.

Заявою від 08.11.2023 позивач змінив (уточнив) позовні вимоги та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0065752406 форми "В1" від 06.06.2023, в частині суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 4 536 749,69 грн та суми штрафної санкції в розмірі 453 674,97 грн.

У цій заяві позивач визнав порушення щодо ненарахування податкових зобов`язань на різницю між ціною придбання та ціною продажу товарів у листопаді 2022 року на суму 4502,00 грн, заниження податкових зобов`язань у грудні 2022 року по дизельному пальному, яке не списане та відсутнє на залишку, на суму 36 763,00 грн, завищення податкового кредиту на суму 16 013,00 грн. Вказаним порушенням відповідає сума завищеного бюджетного відшкодування 11 370,31 грн та штрафна санкція 1137,03 грн, які не оскаржуються.

Позов обґрунтований тим, що висновки акта перевірки про використання придбаних сировини, матеріалів, комплектуючих, транспортних засобів та дизельного пального поза межами господарської діяльності не відповідають дійсності. Позивач з 1995 року здійснює підприємницьку діяльність, виробляє металопластикові та алюмінієві конструкції під торговою маркою "Вікно Плюс", реалізує їх в Україні та на експорт. Під час перевірки перевіряючим надано доступ до всіх первинних документів. Калькуляція не є первинним документом, а обов`язку вести облік, якого вимагав відповідач, законодавство для фізичної особи-підприємця не встановлює. Податковий кредит за яхтою та мотоциклом не формувався. Обов`язок довести використання товарів в операціях, що не є господарською діяльністю, лежить на контролюючому органі, який цього факту не встановив та інвентаризації не призначив.

У письмових поясненнях від 25.05.2026 позивач додатково зазначив, що письмова вимога від 25.04.2023 не містила конкретного переліку документів. До заперечення на акт перевірки додано оборотно-сальдові відомості, реєстри накладних, зразки накладних та товарно-транспортних накладних, яких відповідач не врахував. З восьми автомобілів Renault Logan 2010 року сім є вантажними пікапами, а один легковий переданий дилеру. Придбані у 2022 році автомобілі передані працівникам для службових поїздок.

Відповідач у відзиві від 03.08.2023 позов не визнав. Зазначив, що під час перевірки позивач не надав на письмові запити документів, які підтверджують використання сировини та матеріалів у вироблених конструкціях, використання транспортних засобів у господарській діяльності, а також товарно-транспортних накладних на підтвердження використання дизельного пального в межах України. Про це складено акти від 21.04.2023 №158/22-01-24-06/2386203691 та від 25.04.2023 №160/22-01-24-06/2386203691. Тому відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України такі документи вважаються відсутніми, а позивач був зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу. Для активів, придбаних після 01 липня 2015 року, цей обов`язок не залежить від включення податку до податкового кредиту.

У письмових поясненнях від 11.05.2026 відповідач вказав, що документи, додані до заперечення, прийняті та розглянуті, проте мають узагальнюючий характер і не підтверджують використання саме спірних товарно-матеріальних цінностей. Посилання на автомобілі Renault Logan не було самостійною підставою висновків перевірки. Чотири товарно-транспортні накладні, подані із запереченням, не охоплюють усього обсягу списаного пального. У запереченнях від 06.10.2026 відповідач просив не приймати докази, подані позивачем 28.09.2026, з підстав частини восьмої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначив, що калькуляції використаних матеріалів не містять підписів і дат.

Ухвалою від 18.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2024 року ці судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09 квітня 2026 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 01.05.2026 справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання, сторонам запропоновано надати письмові пояснення з доказами стосовно висновків Верховного Суду. Протокольною ухвалою від 10.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Протокольною ухвалою відповідача зобов`язано надати детальний розрахунок по видах порушень. Вказаний розрахунок відповідачем подано 26.08.2026. Протокольною ухвалою позивача зобов`язано надати документи щодо придбання, використання та списання паливно-мастильних матеріалів. Документи подано 28.09.2026.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, представники відповідача проти позову заперечили. Представники сторін надали пояснення відповідно до змісту заяв по суті спору.

Заслухавши позицію сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податку на додану вартість. Основний вид діяльності - виробництво будівельних виробів із пластмас.

19.03.2023 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2023 року (реєстр. №9054805428 від 20.03.2023), в якій заявив до бюджетного відшкодування на рахунок у банку 4 645 663,00 грн.

На підставі наказів від 03.04.2023 №931-П та від 21.04.2023 №1078-П Головне управління ДПС у Хмельницькій області з 17.04.2023 по 25.04.2023 провело документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2023 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. Перевіркою охоплено період з 01.09.2021 по 28.02.2023.

За результатами перевірки складено акт від 02.05.2023 №4827/22-01-24-06/2386203691. Згідно з актом позивач в порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 189.1 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України занизив податкові зобов`язання на 22 830 644 грн внаслідок ненарахування їх по товарах, використання яких у межах господарської діяльності документально не підтверджено, а саме:

- по сировині, матеріалах, комплектуючих, деталях - на 20 598 006 грн (вартість придбання 123 588 038,20 грн, перелік податкових накладних постачальників наведено в додатку 2 до акта);

- по транспортних засобах та яхті - на 1 894 963,73 грн;

- по дизельному пальному, списаному на перевезення в межах України - на 300 911 грн;

- по дизельному пальному, яке не списане та відсутнє на залишку - на 36 763 грн.

Сума 1 894 963,73 грн за актом складається з податку на додану вартість у ціні придбання:

- мотоцикла Honda GL1800DA - 1 666,67 грн (листопад 2021 року);

- судна малого моторного прогулянкового Sealine F42 - 978 333,40 грн (травень 2022 року);

- автомобіля Renault Sandero Stepway - 81 028,33 грн;

- автомобіля Audi Q8 50 TDI quattro S line - 518 775,33 грн;

- автомобіля Toyota Proace Verso - 315 160,00 грн.

На яхту та мотоцикл припадає 980 000,07 грн, на три автомобілі - 914 963,66 грн. В акті зазначено, що податкові накладні постачальника на яхту мають статус "реєстрацію зупинено", а суми податку на додану вартість з її придбання до складу податкового кредиту не відносились.

Щодо дизельного пального в акті встановлено, що за період перевірки придбано 205 184,64 л, списано 167 105,9 л, у тому числі на перевезення за кордон 87 738 л та по Україні 79 367,9 л. Використання пального на перевезення за кордон визнано підтвердженим вантажними митними деклараціями та накладними CMR. Щодо перевезень по Україні в акті вказано, що до перевірки надано акти на списання нафтопродуктів (помісячно) та шляхові листи, у яких зазначено пункт відправлення та пункт прибуття, найменування вантажу - металопластикові конструкції та кілометраж, проте не надано товарно-транспортних накладних.

В акті також зафіксовано, що інвентаризація активів під час перевірки не проводилась.

Під час перевірки позивачу вручено такі запити:

- від 20.04.2023 з вимогою надати до 15.00 год. 21.04.2023 калькуляцію вироблених конструкцій, документи обліку руху продуктів, утворених в результаті виробництва, результати інвентаризацій, довідку про залишки необоротних активів та товарно-матеріальних цінностей, довідку про стан заборгованості, акти взаємозаліків, інформацію щодо використання/невикористання в господарській діяльності автомобілів Renault Sandero Stepway, Toyota Proace Verso, Audi Q8 та яхти;

- від 21.04.2023 з вимогою надати до 15.00 год. 21.04.2023 договори та заявки на надання транспортних послуг, документи, які підтверджують списання пального, документи на рухоме майно;

- від 24.04.2023 з вимогою надати до 15.00 год. 25.04.2023 ті самі документи, а також товарно-транспортні накладні;

- від 25.04.2023 "Про надання копій документів" щодо договорів і первинних документів на придбання автомобілів та яхти, актів списання паливно-мастильних матеріалів, товарно-транспортних накладних, шляхових листів;

- від 25.04.2023 "Про надання документів та пояснень" з вимогою надати до 15.00 год. 25.04.2023 інформацію щодо руху виробничих запасів у розрізі календарних місяців, документи, в яких відображено використання матеріалів у готових виробах у розрізі календарних місяців, та пояснення, яким чином перевезення згідно з наданими шляховими листами пов`язані з господарською діяльністю.

В останньому запиті відповідач підтвердив, що до перевірки надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 20 за 2021 та 2022 роки з рухом виробничих запасів у кількісному та грошовому виразах, шляхові листи та акти списання пального.

Актами від 21.04.2023 №158/22-01-24-06/2386203691 та від 25.04.2023 №160/22-01-24-06/2386203691 зафіксовано ненадання, зокрема, калькуляцій, документів обліку руху продуктів виробництва, результатів інвентаризацій, інформації щодо використання транспортних засобів, товарно-транспортних накладних, документів, в яких відображено використання матеріалів у готових виробах.

Згідно з описом від 25.04.2023 №1/22-01-24-06/2386203691 у позивача вилучено копії 21 документа на 158 аркушах, серед яких акти на списання нафтопродуктів за вересень 2021 року - лютий 2023 року, договори купівлі-продажу, видаткові накладні та акти прийому-передачі автомобілів і судна, судновий білет, договори застави транспортних засобів, реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Акт перевірки позивач отримав 09.05.2023. 18.05.2023 він подав заперечення №180523 (вх. №18591/6), до якого додав:

- реєстр видаткових накладних, виписаних з метою реалізації власної продукції за період з 01.09.2021 по 28.02.2023, на 42 аркушах;

- реєстр видаткових накладних від постачальників за цей період на 25 аркушах;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 на 7 аркушах, по рахунку 632 на 2 аркушах, по рахунку 361 на 10 аркушах;

- засвідчені копії товарно-транспортних накладних у кількості 4 шт.;

- засвідчені копії розхідних видаткових накладних у кількості 7 шт. та прихідних видаткових накладних у кількості 15 шт.

Заперечення розглянуто 30.05.2023 за участі позивача та бухгалтера Сапожнік Т.В. Листом від 31.05.2023 №2823/10/22-01-24-06-12 відповідач залишив висновки акта без змін. У листі зазначено, що оборотно-сальдові відомості по рахунках 631, 632, 361 надавались і досліджені під час перевірки. Вказано також, що товарно-транспортні накладні від 21.01.2022 №ВСЛ-000022, від 31.01.2022 №ВСЛ-000027, від 18.02.2022 №ВСЛ-000037 та №ВСЛ-000045 під час перевірки не надавались, а визначити кількість списаного за ними пального неможливо, оскільки інших документів до них не надано. У листі також зазначено, що суми податку на додану вартість з придбаних транспортних засобів, яхти та дизельного пального не включено до додатка 3 до декларації за лютий 2023 року ("Розрахунок суми бюджетного відшкодування").

06.06.2023 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0065752406 форми “В1”, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2023 року на 4 548 120 грн та застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 454 812 грн. Підставами рішення зазначено ненарахування податкових зобов`язань на суму 4502 грн, ненарахування податкових зобов`язань в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, за період з 01.09.2021 по 28.02.2023 на суму 22 830 644 грн, завищення податкового кредиту на суму 16 013 грн.

Згідно з розрахунком відповідача від 26.08.2026 оскаржувана частина рішення розподіляється таким чином:

- сировина, матеріали, комплектуючі, деталі - 4 099 220,55 грн відшкодування та 409 922,06 грн штрафу;

- транспортні засоби - 377 493,96 грн та 37 749,40 грн;

- дизельне паливо - 60 035,18 грн та 6 003,52 грн;

- разом - 4 536 749,69 грн та 453 674,97 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

У постанові від 09 квітня 2026 року у цій справі Верховний Суд зазначив таке.

Так, суди попередніх інстанцій, посилаючись на ненадання документів під час перевірки, не встановили належним чином, які саме документи були подані позивачем разом із запереченнями на акт перевірки від 18 травня 2023 року, які саме обставини ці документи могли підтверджувати, а також чи були вони предметом оцінки контролюючого органу при прийнятті рішення за результатами перевірки.

Суди обмежилися загальним висновком про те, що належними доказами не підтверджено подання відповідних документів або що ці документи не можуть бути враховані, однак не з`ясували, які саме документи були подані у порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України, не встановили їх зв`язок із конкретними епізодами порушень, покладених в основу спірного в частині податкового повідомлення-рішення, і не дали оцінки тому, чи виконано контролюючим органом обов`язок щодо врахування таких документів відповідно до абзацу другого пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Крім того, висновки судів щодо відсутності ділової мети у придбанні окремих транспортних засобів також не можна визнати такими, що ґрунтуються на повно і всебічно встановлених обставинах справи. Так, суди послалися на наявність у позивача восьми автомобілів Renault Logan 2010 року, не врахувавши, що лише один із цих транспортних засобів є легковим, тоді як інші є вантажними пікапами, а також доводам позивача про їх фактичне використання, передачу одного автомобіля дилеру та використання новопридбаних автомобілів працівниками позивача для забезпечення господарської діяльності.

Верховний Суд звернув увагу, що ще під час первинного розгляду справи суди встановлювали, що податковий кредит за наслідком придбання яхти та мотоцикла позивачем не формувався і відповідні суми податку на додану вартість до декларації за лютий 2023 року не включалися. Водночас суди після нового розгляду не розкрили належним чином, яким саме чином обставини придбання цих активів впливають на спірну частину зменшення бюджетного відшкодування за лютий 2023 року та як співвідносяться з предметом оскарження у цій справі.

Надаючи оцінку обставинам щодо використання дизельного пального, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недостатність актів списання пального та шляхових листів для підтвердження використання пального у господарській діяльності, пославшись на відсутність належних товарно-транспортних накладних у матеріалах перевірки. Проте й у цій частині суди не встановили належно, які саме товарно-транспортні накладні були подані під час перевірки, які були додані до заперечень на акт перевірки, чи були вони враховані контролюючим органом, а також не розмежували належним чином документи, які стосуються міжнародних перевезень, та документи щодо перевезень у межах України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України) у редакції, чинній на час їх виникнення.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно з підпунктом 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень, зокрема, досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

Відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених норм випливає, що право на податковий кредит виникає у зв`язку з придбанням товарів, послуг та основних засобів і не залежить від того, чи почали вони використовуватися в оподатковуваних операціях. Обов`язок нарахувати податкові зобов`язання за підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України пов`язаний з іншою, окремою обставиною: товари чи необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Це юридичний факт, який має бути встановлений, а не припущений.

Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2023 року у справі №120/15979/21-а, пославшись на постанову від 24 січня 2023 року у справі №560/7669/21, вказав, що правове регулювання, запроваджене підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку встановленого підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

Отже, предметом доказування у цій справі є не лише наявність у позивача тих чи інших документів, а факт призначення чи використання спірних активів поза господарською діяльністю та період, у якому це сталося. В акті перевірки такого факту не встановлено щодо жодного з трьох епізодів. Висновки акта побудовані на твердженнях про те, що використання в межах господарської діяльності документально не підтверджено, а податкові зобов`язання нараховано в місяці придбання кожного товару.

Щодо застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України суд зазначає таке. Наслідок, передбачений абзацом першим цього пункту, стосується документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності. Придбання спірних товарів, сплату податку в ціні придбання та реєстрацію податкових накладних відповідач не заперечує, вони підтверджені даними Єдиного реєстру податкових накладних. Натомість податкових зобов`язань за пунктом 198.5 статті 198 ПК України позивач не декларував. Тому ненадання документа на запит може свідчити про відсутність цього документа, але не створює факту використання товару поза господарською діяльністю. Такий факт відповідач мав установити засобами податкового контролю, зокрема шляхом зіставлення придбання з реалізацією, огляду чи інвентаризації.

Враховуючи Верховного Суду, викладені в постанові від 06 вересня 2024 року, щодо причин неподання документів під час перевірки, суд встановив таке. Перевірка тривала сім робочих днів і охоплювала вісімнадцять місяців діяльності. Запити вручалися 20, 21, 24 та 25 квітня 2023 року зі строком виконання до 15.00 години наступного або того ж дня. Запит від 21.04.2023 та другий запит від 25.04.2023 належало виконати в день їх вручення. При цьому тільки реєстр видаткових накладних на реалізацію та реєстр накладних постачальників за цей період складає більше 60 аркушів. Такі строки об`єктивно не давали змоги підібрати й засвідчити запитуваний обсяг документів.

Крім того, частина запитуваного не є документами, ведення яких передбачено законодавством для фізичної особи-підприємця. Вимога надати документи обліку руху продуктів, утворених в результаті виробництва, та документи, в яких відображено використання матеріалів у готових виробах у розрізі календарних місяців, не містить конкретного переліку документів, як того вимагає підпункт 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України. Відповідач не назвав норми, яка зобов`язує фізичну особу-підприємця складати калькуляції чи помісячні звіти про використання сировини. Посилання на Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, суд відхиляє. За цим Порядком товарні запаси - це сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг). Сировина та комплектуючі, придбані для виробництва, до товарних запасів у цьому розумінні не належать.

Стосовно документів, поданих із запереченням від 18.05.2023, суд встановив таке.

Реєстр накладних постачальників, оборотно-сальдові відомості по рахунках 631 та 632 і прихідні накладні стосуються епізоду із сировиною і підтверджують придбання та розрахунки з постачальниками. Реєстр накладних на реалізацію, оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 та розхідні накладні стосуються епізодів із сировиною та пальним. Вони підтверджують, що в тому ж періоді позивач систематично реалізовував готову продукцію покупцям. Товарно-транспортні накладні стосуються епізоду з пальним і підтверджують доставку продукції покупцям транспортом позивача. Щодо транспортних засобів документів до заперечення не додано.

Відповідач у листі від 31.05.2023 оцінив лише оборотно-сальдові відомості, вказавши, що вони досліджені під час перевірки, та 4 товарно-транспортні накладні. Реєстрів накладних і копій накладних він не оцінив і не зіставив обсяги придбаної сировини з обсягами реалізованої продукції. Позивач у запереченні прямо вказував, що первинні документи перевіряючі не розглядали. За таких умов комісія мала дослідити питання про необхідність проведення перевірки в порядку підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, чого не зробила. Отже, обов`язок, покладений абзацом другим пункту 44.6 статті 44 та підпунктом 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України, відповідач виконав формально.

Щодо сировини, матеріалів, комплектуючих, деталей. Так, відповідач визнав використаними поза господарською діяльністю всі сировину й матеріали, придбані позивачем за вісімнадцять місяців, вартістю 123 588 038,20 грн. Водночас в акті перевірки відповідач сам встановив, що в цьому періоді позивач здійснював виробництво будівельних виробів із пластмас, металевих конструкцій, дверей і вікон. Там же встановлено, що за оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 20 за 2022 рік відображено оборот виробничих запасів (профілю, ущільнювачів, армування, фурнітури тощо) на 102 308 718,59 грн, а за даними Єдиного реєстру податкових накладних позивач реалізовував металопластикові, алюмінієві та металеві конструкції. За даними акта перевірки позивач задекларував за цей період податкові зобов`язання на загальну суму 30 341 917 грн, і ці показники відповідач не заперечив.

Таким чином, відповідач одночасно визнав, що позивач виробив і реалізував продукцію, з якої сплатив податок, і що жодна одиниця придбаної для цього виробництва сировини в ньому не використана. Ці твердження взаємно виключаються. Відповідач не вказав, у яких саме операціях, що не є господарською діяльністю, використано сировину, не встановив її нестачі чи вибуття, не скористався правом вимагати інвентаризації за підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2020 року у справі №807/1556/17 зазначив, що проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення, і що інвентаризація, проведена на вимогу контролюючого органу, є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку.

Ненадання калькуляцій не доводить протилежного. Калькуляція є розрахунковим документом, вона не фіксує господарської операції. Твердження відповідача про те, що номенклатура реалізованого товару не дає змоги ідентифікувати складові виробу, свідчить лише про складність перевірки, а не про негосподарське використання сировини.

Використання сировини у виробництві підтверджується сукупністю доказів, а саме: договорами з покупцями, видатковими накладними на реалізацію, вантажними митними деклараціями, банківськими виписками про надходження оплати, реєстрами накладних, оборотно-сальдовими відомостями. Калькуляції використаних матеріалів із завданнями на виробництво та специфікаціями, подані 28.09.2026, суд оцінює як внутрішні розрахункові документи позивача. Вони не мають підписів і дат, тому самостійного доказового значення суд їм не надає, а висновок у цій частині ґрунтується на інших наведених доказах.

Отже, нарахування податкових зобов`язань на 20 598 006 грн є безпідставним.

Стосовно автомобілів суд зазначає таке.

Автомобілі Renault Sandero Stepway, Audi Q8 та Toyota Proace Verso придбані позивачем як фізичною особою-підприємцем у липні - серпні 2022 року, два з них перебувають у заставі банку за кредитними зобов`язаннями підприємця.

Наказами позивача автомобілі передано найманим працівникам: Renault Sandero Stepway - виконавчому директору, Audi Q8 - головному бухгалтеру, Toyota Proace Verso - слюсарю-складальнику. Передача підтверджена актами приймання-передачі та дорученнями на право керування. Використання автомобілів у службових поїздках підтверджено подорожніми листами службових легкових автомобілів у кількості 35, 22 та 28 штук. Автомобілі мають зовнішнє оформлення торгової марки "Вікно Плюс".

Згідно зі свідоцтвами про реєстрацію сім із вказаних автомобілів є вантажними пікапами, обладнаними для перевезення вікон і скла, а один легковий автомобіль з кузовом універсал з 15.01.2018 перебуває в користуванні дилера за договором позички. Отже, до придбання спірних автомобілів позивач не мав у розпорядженні легкових автомобілів для службових поїздок. Відповідач у поясненнях від 11.05.2026 сам зазначив, що посилання на Renault Logan не було визначальним.

Позивач має виробництво з чисельністю працівників понад 60 осіб, мережу торгових точок і представництв у різних областях, здійснює поставки покупцям по Україні та на експорт. Придбання двох легкових автомобілів і мінівена для користування керівними працівниками та перевезення монтажників за таких масштабів діяльності має розумну економічну причину в розумінні підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідач не навів жодного факту використання цих автомобілів в особистих цілях чи в інших операціях поза господарською діяльністю. Запити від 20.04.2023 та 24.04.2023 вимагали інформацію щодо використання/невикористання без переліку документів, а строк на відповідь становив один день. Ненадання відповіді на такий запит не є встановленням факту, з яким пункт 198.5 статті 198 ПК України пов`язує нарахування податкових зобов`язань.

Судом встановлено і відповідачем не заперечується, що податковий кредит за наслідком придбання яхти та мотоцикла позивач не формував. Податкові накладні на яхту мають статус "реєстрацію зупинено". За пунктом 198.6 статті 198 ПК України суми податку, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, до податкового кредиту не відносяться. Тобто позивач не лише не скористався, а й не міг скористатися податковим кредитом за яхтою.

Відповідач вважає, що для активів, придбаних після 01 липня 2015 року, це не має значення. Суд із цим не погоджується. Як зазначено вище, нарахуванням податкових зобов`язань за підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України вилучається попередньо сформований податковий кредит. Застереження в дужках щодо активів, придбаних до 1 липня 2015 року, пояснюється тим, що після цієї дати податковий кредит формується за всіма зареєстрованими податковими накладними незалежно від напряму використання придбаного. Воно не означає, що податкові зобов`язання нараховуються і тоді, коли податкового кредиту немає і бути не може. Інше тлумачення призвело б до подвійної сплати податку, тобто за ціною придбання без права на кредит і повторно у вигляді нарахованого зобов`язання.

Крім того, мотоцикл не був названий у жодному із запитів відповідача, тобто документів про його використання у позивача взагалі не вимагали.

Аргументи про неподання повідомлення за формою 20-ОПП щодо судна суд відхиляє. Це порушення порядку обліку об`єктів оподаткування, і воно не доводить призначення судна для операцій поза господарською діяльністю. Позивач зареєстрував види діяльності з пасажирського річкового транспорту та надання в оренду водних транспортних засобів, а представники відповідача підтвердили, що під час перевірки судно перебувало в ремонті. Відсутність доходу від активу, який ще не введено в експлуатацію, з огляду на абзац п`ятий пункту 198.3 статті 198 ПК України не є підставою для нарахування податкових зобов`язань.

Суд встановив, що сума бюджетного відшкодування за лютий 2023 року сформована від`ємним значенням, яке переносилося з періоду в період, починаючи з вересня 2021 року. Відповідач нарахував податкові зобов`язання по яхті за травень 2022 року (978 333,40 грн) і по мотоциклу за листопад 2021 року (1 666,67 грн). Цим він зменшив від`ємне значення відповідних періодів і всіх наступних, а в підсумку й суму, заявлену до відшкодування за лютий 2023 року. Отже, хоча податок з придбання яхти та мотоцикла не входив до складу заявленого відшкодування, нарахування зобов`язань по цих активах прямо вплинуло на оскаржувану суму. З 1 894 963,73 грн, нарахованих за транспортним епізодом, на яхту та мотоцикл припадає 980 000,07 грн. За розрахунком відповідача всьому цьому епізоду відповідає 377 493,96 грн зменшення відшкодування та 37 749,40 грн штрафу, які охоплені позовними вимогами.

Таким чином, нарахування податкових зобов`язань на 1 894 963,73 грн є безпідставним.

Спір стосується 79 367,9 л пального, списаного на перевезення в межах України. Використання 87 738 л на міжнародні перевезення відповідач визнав підтвердженим вантажними митними деклараціями та накладними CMR, і ці документи предметом спору не є.

Щодо перевезень у межах України суд установив, що під час перевірки позивач надав помісячні акти на списання нафтопродуктів і шляхові листи. Це підтверджено актом перевірки, запитом від 25.04.2023 та описом вилучених копій. Доказів передання перевіряючим товарно-транспортних накладних під час перевірки позивач не надав, а акт від 25.04.2023 №160/22-01-24-06/2386203691 фіксує їх ненадання. Тому суд виходить з того, що під час перевірки товарно-транспортні накладні не подавалися. До заперечення додано чотири накладні від 21.01.2022, 31.01.2022 та 18.02.2022. З позовом подано товарно-транспортні накладні за період з 01.12.2021 по 28.02.2023, а 28.09.2026 за весь період перевірки разом із подорожніми листами.

Разом з тим, відсутність товарно-транспортних накладних під час перевірки не дає підстав для висновку відповідача. Пальне витрачається під час руху транспортного засобу. Документами, що фіксують маршрут, пробіг і витрату пального, є подорожній лист і акт списання, і саме їх позивач надав. Товарно-транспортна накладна засвідчує перевезення вантажу і не містить даних про витрату пального.

Відповідач в акті сам зазначив, що в шляхових листах указано пункт відправлення, пункт прибуття, кілометраж і найменування вантажу - металопластикові конструкції. Тобто надані документи свідчили про перевезення вантажними автомобілями позивача продукції, яку він виробляє. Відповідач не назвав жодної поїздки, яка не пов`язана з господарською діяльністю, і не пояснив, для яких інших цілей виробник вікон міг перевозити металопластикові конструкції.

Чотири товарно-транспортні накладні, подані із запереченням, відповідач відхилив з мотивів неможливості визначити кількість списаного за ними пального. Проте шляхові листи та акти списання за той самий період уже були в його розпорядженні, і зіставити їх з накладними відповідач мав можливість, однак цього не зробив.

Товарно-транспортні накладні та подорожні листи, подані до суду, за датами, номерами транспортних засобів і найменуванням вантажу узгоджуються з видатковими накладними на реалізацію продукції. Ці документи складені в періоді, що перевірявся, стосуються поставок покупцям і підтверджують зв`язок перевезень із господарською діяльністю позивача.

З урахуванням наведеного, нарахування податкових зобов`язань на 300 911 грн є безпідставним.

З приводу заперечень відповідача проти прийняття доказів, поданих 28.09.2026, суд зазначає таке. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Верховний Суд двічі скасовував рішення у цій справі саме через неповне дослідження доказів і зобов`язав суд з`ясувати, які товарно-транспортні накладні існують і коли вони подавалися. Виконати ці вказівки без дослідження самих документів неможливо. Копії документів надіслано відповідачу, він ознайомився з ними та висловив щодо них свою позицію. Тому суд приймає ці докази.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів факту призначення або використання спірних сировини, транспортних засобів і дизельного пального в операціях, що не є господарською діяльністю позивача. Отже, підстав для нарахування податкових зобов`язань за підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України на суму 22 793 881 грн не було. Відповідно немає підстав і для зменшення бюджетного відшкодування в частині 4 536 749,69 грн.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування. Оскільки зменшення відшкодування в оскаржуваній частині є протиправним, протиправним є і застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 453 674,97 грн.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Спірне рішення в оскаржуваній частині цьому критерію не відповідає, тому позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 4548,12 грн. З урахуванням зменшення позовних вимог розмір збору, що відповідає задоволеним вимогам, становить 4536,75 грн. Цю суму належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Решта збору може бути повернута за клопотанням позивача в порядку пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішенняГоловного управління ДПС у Хмельницькій області від 06 червня 2023 року № 0065752406 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4 536 749,69 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 453 674,97 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 4536,75 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09 жовтня 2026 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя В.К. Блонський