Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №295/9765/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9765/26

Категорія 69

2/295/4779/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа ОСОБА_3 ,

про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення навчання або досягнення нею 23-х річного, залежно від того, яка х цих обставин настане першою.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 23.05.2022 розірвано. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка досягла повноліття та продовжує навчання у Державному університеті «Житомирська політехніка». Дочка навчається за денною формою та не має змоги працювати для отримання самостійного доходу. До повноліття дочки відповідач сплачував аліменти на підставі судового наказу, він працює та має дохід, тому має змогу надавати утримання дочці. Оскільки відповідач працює, позивач просить стягнути аліменти у частці від доходу.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09.07.2026 відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.07.2026 до суду надійшов відзив, у якому відповідач вказує, що не погоджуються зі стягненням аліментів на користь позивача, оскільки дочка сторін є повнолітньою та має право самостійно приймати рішення, зокрема, щодо взаємовідносин з батьком. Також у позові не обґрунтований заявлений до стягнення розмір аліментів та не надано доказів, що у разі стягнення з відповідача аліментів у заявленому у позові розмірі, позивач нестиме витрати на утримання повнолітньої дочки на аналогічну суму коштів. У позові не конкретизовано, саме для чого є необхідність стягувати аліменти у розмірі частини доходу відповідача, та відсутні докази виконання позивачем свого обов`язку щодо утримання дочки. Відповідач вказує, що отримує дохід орієнтовно у розмірі 60000,00 грн, визначення аліментів у розмірі частини його доходу буде для ОСОБА_2 непомірним фінансовим тягарем. У відзиві зазначено, що у відповідача погіршується стан здоров`я, він потребує лікування та вирішення питання щодо оперативного втручання. ОСОБА_2 працює у м. Києві, куди щоденно їздить на роботу з місця фактичного проживання у с. Зарічани, де проживає з батьками. Відповідач вказує, що його батьки є літніми непрацездатними людьми, потребують постійного лікування, нагляду та допомоги, майже всі витрати на лікування батьків несе він. Також відповідач несе витрати на оплату комунальних послуг за місцем проживання його батьків, оскільки останні не мають змоги покривати такі витрати зі своїх пенсій. Відповідач вважає, що аліменти доцільно визначити твердій грошові сумі, оскільки такі витрати для нього були б більш прогнозованими. Оскільки вартість навчання дочки становить 2900,00 грн щомісячно, відповідач готовий сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі розмірі 8000,00 грн. Також відповідач бажає сплачувати аліменти безпосередньо на рахунок дочки, яка має право і можливість самостійно розпоряджатися коштами, адже аліменти є її власністю.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

07.09.2026 від позивача до суду надійшли письмові пояснення, у яких ОСОБА_1 вказує, що твердження відповідача про те, що він надає утримання непрацездатним батькам, не підтверджене жодними доказами та не відповідає дійсності, оскільки позивачу відомо, що вони самі мають високі пенсії, а допомогу в основному надає сестра відповідача. Доводи відповідача про те, що він несе витрати на проїзд на роботу, а також на оплату комунальних послуг за місцем фактичного проживання, не є обставиною, яка вливає на сплату аліментів. Позивач вказує, що також має ряд хронічних захворювань, її матір є особою з інвалідністю та потребує допомоги ОСОБА_1 , однак це не дає їй підстав для зменшення витрат на дочку. Позивач зазначає, що не погоджується на запропонований відповідачем розмір аліментів у сумі 8000,00 грн, оскільки це буде порушувати права дочки та буде зменшенням гарантованого законодавством розміру аліментів. Позивач позов підтримує та просить задовольнити.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу навчання Державного університету «Житомирська політехніка» 4-го рівня акредитації, факультету національної безпеки, права та міжнародних відносин, денної форми навчання, освітнього ступеня бакалавр спеціальності СЗ «Міжнародні відносини». Навчання здійснюється контрактній основі. Термін навчання за навчальним планом складає з 01.09.2025 по 30.06.2029, що підтверджується довідкою №290/26 від 22.06.2026, яка видана Державним університетом «Житомирська політехніка» (а.с. 21).

Умовами договору про навчання у закладі вищої освіти №2101-03.06/Д-224-2025 від 14.08.2025, який укладений між Державним університетом «Житомирська політехніка» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , передбачено, що фінансування навчання здійснюється за кошти фізичних осіб (а.с. 10).

14.08.2026 між Державним університетом «Житомирська політехніка» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , укладено договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №21.01-СЗ.00.1/Б/О-206-2025, відповідно до умов якого загальна вартість платної освітньої послуги становить 140000,00 грн. Замовник вносить плату щомісячно (а.с. 11-12).

Зі змісту довідки про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги, яка видана ОСББ «Качинського 14», вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Відповідно до наявної у справі медичної документації, ОСОБА_1 має ряд захворювань та потребує лікування.

З наявних у справі копій медичної документації вбачається, що ОСОБА_2 має захворювання очей, також йому видане направлення для здійснення обстеження, лікування судинного хірурга та погодження оперативного втручання (а.с. 37, 38).

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Також відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Нормами ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст. 201 СК України до відносин між батьками і повнолітнім сином щодо надання йому утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.

Статтями 81, 83 ЦПК України, передбачено кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За нормами ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ОСОБА_3 навчається очно, на платній основі, що позбавляє її можливості отримувати самостійний дохід, отже вона потребує матеріальної допомоги від своїх батьків.

Відповідач, частково заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що його дохід становить орієнтовно 60 000,00 грн, стягнення аліментів у розмірі частини доходу становитиме для нього непомірний фінансовий тягар та вказує, що не заперечує проти стягнення аліментів у розмірі 8000,00 грн.

Однак, відповідач не надав до суду доказів щодо обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема, щодо своїх доходів, наявності або відсутності зареєстрованого за ним майна, інших осіб на утриманні, тощо.

Щодо посилання відповідача на незадовільний стан здоров`я, суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 має систематичний характер, або є обставиною, яка впливає на його спроможність працювати. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач також має певні захворювання та потребує лікування.

Суд критично розцінює доводи відповідача про те, що він несе витрати на лікування батьків та на оплату комунальних послуг за місцем їх проживання, оскільки жодними доказами зазначене не підтверджено. Факт наявності непрацездатних батьків сам по собі не свідчить про те, що вони перебувають на утриманні відповідача, тому такі обставини при ухваленні рішення суд до уваги не приймає.

Також суд не приймає заперечення відповідача проти визначення розміру аліментів у частці від доходу, оскільки зазначене не суперечить приписам СК України, можливість визначення розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина у частці від заробітку (доходу) платника аліментів прямо передбачена приписами ч. 1 ст. 200 СК України.

Так само, є безпідставними доводи ОСОБА_2 про те, що він заперечує проти стягнення аліментів на користь позивача, оскільки, як вже зазначалось, відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має, зокрема, той з батьків, з ким проживає дочка, син.

Проживання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залучена до участі у справі у якості третьої особи та самостійних вимог щодо предмета спору вона не заявила.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність у нього обов`язку сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, та що він не спроможний сплачувати аліменти.

Відповідач посилається на те, що позивач не надала доказів того, які витрати, окрім оплати за навчання, вона несе на утримання повнолітньої дочки. Однак, при визначенні розміру аліментів суд виходить з розміру витрат, необхідних для забезпечення будь-якої людини повноцінним харчуванням, сезонним одягом, приладдям для розвитку та навчання, речами особистої гігієни, лікуванням, дозвіллям, тощо, що є загальновідомим.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення аліментів у заявленому позивачем розмірі у сумі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами, що є її обов`язком, що потреби повнолітньої дочки виправдовують стягнення аліментів у зазначеному розмірі.

Тому суд доходить висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на користь позивача на утримання повнолітньої дочки у розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04.06.2026, до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення 23-х річного віку.

Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, що разом із присудженим розміром аліментів забезпечить належне утримання ОСОБА_3 .

Щодо посилання позивача на те, що аліменти на утримання повнолітньої дочки у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів є гарантованим законодавством розміром аліментів, суд зазначає, що таке твердження є помилковим, оскільки нормами чинного законодавства не визначено мінімального гарантованого чи рекомендованого розміру аліментів на утримання повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 199, 200, 201 СК України, статтями 5, 12, 13, 81, 206, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354, ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу (заробітку), починаючи з 04.06.2026, та до закінчення навчання ОСОБА_3 , але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

В решті позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Т.А. Воробйова