Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №197/1338/26 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/1338/26

Провадження № 1-кп/197/59/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке у спрощеному провадженні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , який народився у м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, на утримані неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, з вищою освітою, не працює, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку ст. 89 КК України раніше не судимого,

– у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

встановив:

19 серпня 2026 року, приблизно о 19.30, ОСОБА_3 перебував за межами домоволодіння АДРЕСА_2 , із раніше знайомим ОСОБА_4 . На ґрунті тривалих неприязних стосунків у ОСОБА_3 раптово виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , шляхом нанесення удару лопатою. Реалізуючи власний протиправний умисел та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді нанесення тілесних ушкоджень, з мотивів особистої неприязні ОСОБА_3 , тримаючи у своїх обох руках совкову лопату, яка є небезпечним предметом і складалася з дерев`яного держака, металевого полотна та має загальну довжину 150 см та цілеспрямовано наніс один удар боковим краєм металевого полотна вказаної лопати по голові ОСОБА_4 в район тім`я справа, від якого останній впав на сідниці. Після цього, ОСОБА_3 , продовжуючи свій умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , тут же наніс один удар металевою частиною лопати по голові ОСОБА_4 в районі тім`я. В подальшому, ОСОБА_3 , не зупиняючись, продовжував наносити удари, а саме металевим полотном лопати: в район правого вуха один удар, в район виличної області ліворуч один удар. Крім того, ОСОБА_3 наніс один удар дерев`яним держаком по шиї справа потерпілого, а також металевим полотном в район лопатки справа, по верхній та нижній третині правого плеча, по лівому плечу та по лівому передпліччю потерпілому, тим самим завдавши не менш як 8 ударів. Своїми умисними діями ОСОБА_3 , згідно висновку експерта № 1489 від 08.09.2026, спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження: 2 забійні рани в області тім`я в 3 см і 6 см від серединної лінії праворуч, 8 синців по задній поверхні правої вушної раковини, в величній області ліворуч, на боковій поверхні шиї праворуч, в надлапаточній області праворуч, по передньо-зовнішній поверхні середньої та нижньої третини лівого плеча, по передньо-зовнішній поверхні середньої та нижньої третини лівого передпліччя, по зовнішній поверхні верхньої та нижньої третини правого плеча, 5 саден по задній поверхні правого плечового суглобу, по задньо-внутрішній поверхні середньої та нижньої третини правого передпліччя. З своїм характером синці та садна відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6–ти днів. П.2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6. Забійні рани голови - відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад шести днів, але не більше трьох тижнів. П.2.3.3. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6.

У зв`язку з чим, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Враховуючи ту обставину, що під час дізнання потерпілий та обвинувачений надали заяви (остання складена у присутності захисника ОСОБА_6 ), в яких зазначили, що згодні зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами та із розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні, ознайомлені з обмеженням права апеляційного оскарження у такому випадку, а обвинувачений також вказав, що беззаперечно визнає свою винуватість, обвинувальний акт розглядався судом відповідно до положень ч. 2 ст. 381 КПК України без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Його винуватість у вчиненні зазначеного кримінального проступку не оспорювалася жодним учасником судового провадження.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд зазначає, що ч. 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення і усвідомлення винною особою необхідності її понести, а з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи і попередження нових злочинів.

Суд враховує пом`якшуючу обставину – щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Як особа, обвинувачений ОСОБА_3 вважається раніше не судимим у відповідності до ст. 89 КК України, за місцем проживання характеризується як такий, щодо якого скарг на поведінку до селищної ради не надходило, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, на утримані неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває.

Покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

У постанові Другої судової палати ККС від 02.11.2021 у справі №643/13256/17 зазначено, що поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Також, в цьому контексті суд приймає до уваги правовий висновок, викладений у постанові ККС у складі ВС від 15.08.2023 у справі №295/424/21 (провадження №51-619км22), відповідно до якого процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Суд також, з огляду на положення ч. 6 ст. 368 КПК України, враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Враховуючи ступінь тяжкості та характер суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, його суспільно небезпечні наслідки, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України в максимальному розмірі, із врахуванням вимог ч. 2 ст. 53 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження (в тому числі запобіжні заходи) не застосовувалися. Речові докази, долю яких необхідно вирішувати - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 368, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд

ухвалив:

визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Вирок суду може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Широківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії з урахуванням особливостей, передбачених частиною першою статті 394 КПК України, а саме: даний вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1