Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №215/8240/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/8240/25

2/215/904/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Данилевського М.А.,

за участю секретаря судового засідання Потніченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

13 жовтня 2025 ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно Договору купівлі-продажу квартири від 05.08.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Ткаченко Л.Б. позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) є повноцінним власником квартири АДРЕСА_1 .

Станом на 08.10.2025 року в належній позивачу квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач, як власник квартири, та його неповнолітні онуки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з серпня 2016 року невістка позивача ОСОБА_2 (до зміни прізвища ОСОБА_5 ) припинила шлюбні стосунки із сином позивача ОСОБА_6 та переїхала проживати разом зі своїми дітьми за іншою адресою, але куди саме, позивачу не відомо, так як вони не спілкуються. Шлюб між Відповідачкою та сином Позивача, ОСОБА_6 було розірвано за рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28.04.2017.

Жодних домовленостей чи правочинів про користування житловою площею квартири між позивачем та відповідачем, як законним представником своїх дітей, не укладалось.

Відповідач разом з дітьми не проживає за вказаною вище адресою та не користується приміщеннями квартири починаючи з серпня 2016 року. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 04.12.2017 року, Відповідачку було визнано такою, що втратила право користування належною Позивачу квартирою. Про те так як син Позивача ОСОБА_1 проживав в вищезазначеній квартирі, Позивач не ставив питання перед судом щодо визнання дітей такими, що втратили право користування житлом, оскільки відповідно до вимог Сімейного кодексу України діти мають право проживати з одним із батьків.

ІНФОРМАЦІЯ_3 син Позивача, ОСОБА_6 - помер.

Таким чином Позивач вважає, що в даному випадку порушується його право на власність, оскільки його позбавлено права розпорядження своєю власністю, яке є складовою частиною права власності і без якого право власності не є повним та можливим.

Позивач зазначає, що він змушений власними силами та за власні кошти нести витрати на утримання квартири, а відповідач в свою чергу жодним чином не допомагає та всіляко ухиляються від написання відповідної заяви про зняття з реєстрації місця проживання.

Заяви, клопотання учасників справи.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду повідомлена належним чином, згідно поштового повідомлення, а також за допомогою оголошень про виклик відповідача, які було опубліковано на сайті Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність до суду не надходили, відзив на позов до суду не надавала.

Представник третьої особа, служба у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просила розгляд даної справи проводити за їх відсутності та прийняття рішення залишає на розсуд суду згідно вимог чинного законодавства.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 11-30 год. 08.12.2025, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.04.2026 витребувано інформації у Державної прикордонної служби України.

На підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України, 07.10.2026 Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області постановлено ухвалу про заочний розгляд даної цивільної справи.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з Договору купівлі-продажу квартири від 05.08.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Ткаченко Л.Б. позивач, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 ..

Також, з довідки №7 від 08.10.2025, виданої ТОВ «Нова Ком», вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 уповноваженим власником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який значиться не зареєстрованим та на теперішній час зареєстровані: зареєстровані 3 особи: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 - онук, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - онук, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - онук.

Згідно актів від 08.10.2025, який підписано мешканцями будинку АДРЕСА_2 , та завірено майстром дільниці №1 ТОВ «УЮТ-2011», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не мешкають у квартирі АДРЕСА_1 , з серпня 2016 року по теперішній.

Відповідно до рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 04.12.2017 року, Відповідачку ОСОБА_7 було визнано такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Висновки та мотиви суду.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає можливим, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, розглянути справу за відсутності учасників справи, які надали заяви про розгляд справи за їх відсутності та на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється, як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Відповідно до ст.58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу квартири від 05.08.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Ткаченко Л.Б. позивач, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 ..

Також, з довідки №7 від 08.10.2025, виданої ТОВ «Нова Ком», вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 уповноваженим власником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який значиться не зареєстрованим та на теперішній час зареєстровані: зареєстровані 3 особи: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 - онук, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - онук, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - онук.

Згідно актів від 08.10.2025, який підписано мешканцями будинку АДРЕСА_2 , та завірено майстром дільниці №1 ТОВ «УЮТ-2011», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не мешкають у квартирі АДРЕСА_1 , з серпня 2016 року по теперішній.

Відповідно до рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 04.12.2017 року, Відповідачку ОСОБА_7 було визнано такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Згідно ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, у якому фізична особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 65 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

За правилами ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз`яснено у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в іншій населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

При цьому суд враховує, що позивач просить визнати неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування квартирою, та вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Разом з тим, за нормами ч.4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача або членів його сім`ї (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Пункт 2 статті 8 Конвенції визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine»), рішення від 02 грудня 2010 року) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України встановлено імперативний обов`язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-п (провадження № 61 -30912св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17 (провадження № 61-7317св19), від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19).

Так, судом встановлено, на даний час, у спірній квартирі по теперішній час зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не мешкають у квартирі АДРЕСА_1 , з серпня 2016 року по теперішній.

Згідно наданою Адміністрацією Державної прикордонної служби України інформації, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2024 по 08.04.2026, в Базі даних не виявлено.

Таким чином, наявність реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі, позивачу ОСОБА_1 безумовно створює перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю, визначених ч.1 ст. 319 ЦК України та ст. 150 Житлового кодексу України.

Оскільки відповідач з дітьми не проживають у спірній квартирі більше десяти років без поважних причин, не утримують квартиру та не сплачують за надані комунальні послуги, їх реєстрація перешкоджає позивачу розпоряджатися майном, тому він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, суд вважає необхідним позов задовольнити, та усунути перешкоди в праві користування квартирою визнавши неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн., який сплачений позивачем при зверненні до суду.

На підставі ст.ст. 64, 65, 71, 72 ЖК України, ст. 23, 319 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено та підписано 07 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради в особі органу опіки та піклування, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, вул. Антона Ігнатченка, 1а, код ЄДРПОУ 04052554..

Суддя: