Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №183/9560/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/9560/25

№ 2/183/3001/26

08 жовтня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Служба у справах дітей виконавчого комітету Самарівської міської ради, про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про чоловіка як батька дитини, визнання (встановлення) батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому, з урахуванням уточненої редакції позовної заяви, просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відповідно до виданого свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 05.05.2023 зареєстрований Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відповідний актовий запис № 301; зобов`язати Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виключити з актового запису № 301 свідоцтва про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Серії НОМЕР_1 , виданого 05.05.2023 року, відомості про особу як батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України; зобов`язати Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести відповідні зміни в актовому записі та записати у Свідоцтво про народження дитини відомості про батька в графі батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, та відомості про дитину змінити на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що з 24 грудня 2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Фактичні шлюбні відносини між ними припинені з 2018 року. З 2019 року позивачка вступила у фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_3 , з яким вони проживають однією сім`єю та ведуть спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивачки та ОСОБА_3 народився спільний син ОСОБА_6 . Оскільки на момент народження дитини шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано не було, під час державної реєстрації народження дитини батьком дитини на підставі ст.133 СК України було вказано чоловіка позивачки - ОСОБА_2 . Рішенням суду від 29 жовтня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Вказує, що біологічним батьком дитини є ОСОБА_3 , однак у зв`язку з пропущенням строку позовної давності та необхідністю внесення змін до актового запису позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 18 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 04 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Службу у справах дітей виконавчого комітету Самарівської міської ради замість Служби у справах дітей Самарівської районної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивачки – адвокат Пека З.О. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити.

Представник третьої особи – Самарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи – Служби у справах дітей виконавчого комітету Самарівської міської ради у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Дніпро народився ОСОБА_4 , матір`ю якого записана відповідно ОСОБА_1 , а відомості про батька записані на підставі ст. 122 СК України – ОСОБА_2 , про що 05 травня 2023 року складено відповідний актовий запис № 301 Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 .

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Положеннями статті 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 128 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно з роз`ясненнями п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.02.2020 у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок що застосування статті 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України».

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.09.2023 у справі № 756/4688/19 (провадження №61-10666св23) зазначено, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи один із доказів, які суд повинен оцінювати разом з іншими доказами, і є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини від 07.05.2009, заява № 3451/05).

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підтвердження позовних вимог позивачкою не надано висновку судово-генетичної експертизи чи будь-яких інших належних та допустимих доказів, що підтверджують кровне споріднення ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_4 .

Наявний у матеріалах справи акт про проживання без реєстрації від 16.07.2025 свідчить лише про факт проживання за адресою, однак не може свідчити про біологічне походження дитини.

Інших доказів, для підтвердження кровного споріднення відповідача ОСОБА_3 з дитиною, позивачкою та її представником суду не надано.

Оцінюючи додану позивачкою до позовної заяви письмову заяву ОСОБА_3 «про визнання свого батьківства», суд зазначає, що сам по собі факт визнання особою себе батьком дитини та подання відповідної заяви не є беззаперечним підтвердженням біологічного походження дитини від цієї особи, а лише на підставі такої заяви, за відсутності інших належних, допустимих і достатніх доказів кровного споріднення (зокрема, висновку судово-генетичної експертизи), суд не може визнати доведеним факт батьківства.

Наданий позивачкою акт від 16 липня 2025 року, складений головою квартального комітету № 30 за участю жителів кварталу, про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживають разом з 2019 року по теперішній час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , засвідчує факт спільного проживання вказаних осіб за зазначеною адресою. Сам по собі факт спільного проживання позивачки та відповідача ОСОБА_3 разом із дітьми не є достатнім доказом біологічного походження дитини ОСОБА_4 саме від ОСОБА_3 та, за відсутності належних і допустимих доказів кровного споріднення, не може слугувати беззаперечною підставою для визнання батьківства в судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про виключення відомостей з актового запису про народження та визнання батьківства, оскільки позивачем не надано до суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Щодо визнання відповідачем ОСОБА_3 позовних вимог, слід зазначити наступне.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для його задоволення.

З урахуванням наведених вище висновків, суд вважає, що законні підстави для задоволення позову відсутні, а тому не приймає визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП не відомий, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

третя особа – Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 40340814, адреса: 51200, Дніпропетровська область, м.Самар, вул.Українська, 7А;

третя особа – Служба у справах дітей виконавчого комітету Самарівської міської ради, код ЄДРПОУ 04052206, адреса: Дніпропетровська область, м.Самар, вул.Гетьманська, буд. 14.

Повне судове рішення складено і підписано 08 жовтня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.