Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №205/7435/13-к — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/7435/13-к

Номер провадження1-кп/205/425/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013040690005028 відносно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Синецький Сєвєродонецького району Луганської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, раніше судимого:

-30.01.2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.185 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, згідно зі ст.70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 10.11.2008 року та остаточно призначено 5 років позбавлення волі. 18.07.2012 року звільнений умовно-достроково за постановою Алчевського міського суду Луганської області, не відбутий строк 1 рік 12 днів;

-12.03.2020 Іванківським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 17.08.2020 Іванківським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 02.04.2024 на підставі ст. 81 КК України з не відбутим строком покарання 1 рік 7 місяців 17 днів;

- 28.05.2026 Іванківським районним судом Київської області за ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 209, ч. 1, 3 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатись фінансово-господарською діяльністю строком на 1 рік та з конфіскацією майна,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

в режимі відеоконференції:

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучі раніше засудженим, за умисні, корисливі злочини, маючи не зняту та не погашену в законом порядку судимість, знаходячись на волі, на шлях виправлення не став, та повторно скоїв умисний, корисливий злочин.

Так, 18.08.2013 року близько 20 години 30 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2 , реалізуючи несподівано виниклий намір, спрямований на таємне повторне викрадення чужого майна з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, таємно викрав майно, що належить ОСОБА_6 , а саме: бензопила марки «Агросила», моделі Б-350, вартістю 1000 грн., електрична пила марки «Форте» моделі «ФЕС 22-40» вартістю 850 грн., тим самим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 1850 грн., після чого ОСОБА_3 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник та розпорядився останнім на свій розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро покаявся та погодився надати показання щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, одночасно погодившись на застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України щодо не дослідження обставин, викладених у обвинувальному акті щодо його обвинувачення. Обвинувачений зазначив, що він розкаюється, жалкує, що вчинив протиправні дії.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що він дійсно у вказані в обвинувальному акті дату, час та місці перебував у свого знайомого ОСОБА_6 в гостях, з яким розпивав алкогольні напої, а коли ОСОБА_6 заснув, то він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, викрав бензопилу марки «Агросила» та електричну пилу марки «Форте», які належали потерпілому, після чого він покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Судом роз`яснені обвинуваченому ОСОБА_3 наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме, позбавлення його можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння ним цих обставин та добровільність його позиції.

З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження, обвинуваченим всіх обставин кримінального правопорушення, викладених у обвинувальному акті, з урахуванням думки прокурора та відсутності заперечень, суд вважає можливим застосувати положення ч.3 ст.349 КПК України та визнати недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованого стороною обвинувачення кримінального правопорушення, обмежившись лише дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтвердилась під час судового провадження, та його умисні дії, які виразилися у таємному викраденні чужого майна, вчиненні повторно, правильно кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України.

Крім цього, судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 помер, та за клопотанням прокурора до матеріалів справи був долучений актовий запис про смерть ОСОБА_6 (№1225 від 05.06.2019 року).

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає його повне визнання своєї вини та щире каяття.

В обвинувальному акті стороною обвинувачення як обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , зазначено рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання щодо наявності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд виходить із такого.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 раніше був засуджений вироками Лисичанського міського суду Луганської області від 10.11.2008 та 30.01.2009 за вчинення умисних корисливих злочинів.

Разом із тим, зазначені попередні судимості обвинуваченого враховані при кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України за ознакою повторності.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена у статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

З огляду на те, що попереднє вчинення ОСОБА_3 умисних корисливих злочинів вже враховано як кваліфікуючу ознаку повторності, суд не визнає рецидив злочинів обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, оскільки це призвело б до подвійного врахування одних і тих самих обставин.

Водночас, суд визнає обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України.

Зазначена обставина підтверджується показаннями самого обвинуваченого, який під час допиту в судовому засіданні визнав, що на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у стані алкогольного сп`яніння, та не оспорював цієї обставини.

Таким чином, суд визнає обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, а обтяжуюча обставина «рецидив злочинів» підлягає виключенню.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що досліджуючи дані про особу, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле, склад сім`ї, його матеріальний стан тощо.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії не тяжких злочинів, а на час вчинення кримінального правопорушення відносився до злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, неодружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних осіб не має, актуальна характеристика відсутня, враховує обставини, що пом`якшують його покарання, а також наявність обставин, що обтяжують його покарання.

З урахуванням встановлених обставин справи, та даних, що характеризують особу обвинуваченого, виходячи з загальних засад призначення покарання, законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно відповідати обставинам та характеру скоєного правопорушення, та необхідним і достатнім для виправлення винуватої особи, у зв`язку з чим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, ОСОБА_3 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі у межах установленою санкцією статті обвинувачення.

Крім цього, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі у межах строку, визначеного санкцією статті Кримінального кодексу України, із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, оскільки встановлено, що обвинувачений останній раз засуджений 28.05.2026 Іванківським районним судом Київської області за ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 209, ч. 1, 3 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатись фінансово-господарською діяльністю строком на 1 рік та з конфіскацією майна, тобто вчинив дане кримінальне правопорушення до винесення попереднього вироку, а тому йому необхідно остаточно призначити покарання із застосуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для застосування ст.ст.69, 75, 76 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання щодо строків давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (у редакції закону на момент вчинення), судом встановлено, що зазначений злочин є нетяжким злочином, за який законом передбачено строк давності 5 років (п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України).

Встановлено, що ОСОБА_3 раніше засуджений:

-12.03.2020 Іванківським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 186 КК України (за вчинення кримінального порушення 23.11.2019 року) до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 17.08.2020 Іванківським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України (за вчинення кримінального правопорушення 12.05.2020 року) до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на виконання вироку був арештований 23.11.2020 року та прибув до Коростенської ВК Житомирської області 15.01.2021, звільнився з місць позбавлення волі 02.04.2024 на підставі ст. 81 КК України з не відбутим строком покарання 1 рік 7 місяців 17 днів;

-28.05.2026 Іванківським районним судом Київської області за ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 209, ч. 1, 3 ст. 70 КК України (за вчинення кримінального правопорушення 4 березня 2026 року) призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатись фінансово-господарською діяльністю строком на 1 рік та з конфіскацією майна, строк відбуття покарання якому обчислено з 04 березня 2026 року, тобто з моменту його затримання.

Тобто, до закінчення строків давності ОСОБА_3 вчинив нові умисні злочини 23.11.2019, 12.05.2020 та 04.03.2026, за які був засуджений відповідними вироками судів, що згідно з ч. 3 ст. 49 КК України є підставою для переривання перебігу строків давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України, вчинення нового злочину до закінчення строків давності перериває їх перебіг, а обчислення давності починається заново з дня вчинення нового кримінального правопорушення.

Разом із тим судом встановлено, що обвинувачений ухилявся від суду, при цьому був обізнаний про те, що обвинувальний акт перебуває в суді на розгляді, оскільки приймав участь в судових засіданнях, у зв`язку з чим відповідно до ухвал Ленінського районного суду м.Дніпропетровська перебував у розшуку з 21.10.2013 до 23.11.2016 та з 11.12.2017 до 02.03.2026, що відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України зумовлює зупинення перебігу строків давності.

За таких обставин, з урахуванням зупинення та переривання перебігу строків давності, суд доходить висновку, що строки давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 185 КК України не закінчилися, а тому підстав для застосування ст. 49 КК України немає.

Витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України, призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Іванківського районного суду Київської області від 28.05.2026 року та остаточно призначити ОСОБА_3 до відбуття покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права займатись фінансово-господарською діяльністю строком на 1 рік та з конфіскацією майна.

Строк відбуття остаточно призначеного покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

В строк відбуття остаточно призначеного покарання ОСОБА_3 зарахувати частково відбуте покарання за вироком Іванківського районного суду Київської області від 28.05.2026 року з 04 березня 2026 року по день набрання цим вироком законної сили.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речові докази:

Бензопила марки «Агросила», електрична пила марки «Форте», які повернуті за зберігальною розпискою потерпілому – вважати повернутими потерпілому.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

суддя: ОСОБА_1