Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №204/3730/18 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/3730/18

Провадження № 2/204/3/26 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Невгомонної Л.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Третя дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_3 , Третя дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року по цій справі, залучено до участі у цивільну справу №204/3730/18 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в якості правонаступника позивача - ОСОБА_7 , у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вирішено вважати належними позивачами у даній цивільній справі №204/3730/18 - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

12 червня 2025 року позивачкою ОСОБА_4 подано до суду заяву про заміну предмету спору, відповідно до якої просить встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ; визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після її батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 29,3 кв.м., житловою площею 15,1 кв.м. В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі свідоцтва про право власності від 19.08.2006 (виданого КЖЕП «Південний») належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_8 помер (актовий запис про смерть № 1145 від 24.05.2016). ІНФОРМАЦІЯ_8 його біологічний батько - ОСОБА_7 , у передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк подав до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті сина. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року у справі № 204/5247/16 кримінальне провадження № 12016040680001573 відносно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого. Факт біологічного батьківства ОСОБА_7 відносно ОСОБА_8 беззаперечно підтверджується висновком судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи № 585 від 07.12.2017 (вірогідність становить 99,99999%). ОСОБА_4 є рідною донькою ОСОБА_7 та звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька. Оскільки цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ст. 25 ЦК України), визнання права власності безпосередньо за померлим ОСОБА_7 суперечить чинному законодавству та сталій судовій практиці Верховного Суду (постанови від 19.12.2023 у справі № 161/4904/21, від 13.09.2021 у справі № 760/3300/17). Належним та ефективним способом захисту порушеного права є визнання права власності на спадкове майно безпосередньо за його процесуальним правонаступником та спадкоємцем - ОСОБА_4 .

18 червня 2025 року позивачем ОСОБА_3 подано до суду позовну заяву (змінену в порядку ст. 49 ЦПК України), відповідно до якої просить встановити факт біологічної спорідненості (батьківства), а саме те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є біологічним батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 , на квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_3 зазначив, що факт біологічного батьківства підтверджено висновком судово-медичної експертизи № 585 від 07.12.2017. Щодо спадкування позивач стверджує, що оскільки первинний позивач ОСОБА_7 помер, а кримінальне провадження щодо нього за ч. 1 ст. 115 КК України було закрито ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.06.2023 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого, ОСОБА_7 був позбавлений права спадкування за ст. 1224 ЦК України, через що спадкова трансмісія до його доньки ( ОСОБА_4 ) не застосовується. Позивач вважає, що єдиним належним спадкоємцем за законом є він - ОСОБА_3 як рідний дядько померлого (спадкоємець третьої черги).

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 просили задовольнити позовні вимоги.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що спірне нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 (загальною площею 29,3 кв.м.) належала на праві приватної власності ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності від 19.08.2006 року, виданого КЖЕП «Південне» (том 1, а.с. 173).

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

Згідно листа Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади ДМР за вих. №14/5-906 від 28.01.2024, відповідно до наявних даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб ОСОБА_8 був зареєстрований з 20.09.2004 по 14.06.2016 за адресою по АДРЕСА_2 . Інші зареєстровані особи за вказаною адресою на час смерті ОСОБА_8 відсутні.

Після його смерті відкрилася спадщина на вказану квартиру.

Згідно спадкової справи № 457/2016 відкритої Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_8 вбачається, що заяву про видачу свідоцтва про прийняття спадщини за законом подано, зокрема, 24 травня 2018 року ОСОБА_7 (батько ОСОБА_8 ); ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_3 (рідний дядько померлого).

Постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської держаної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_3 від 01.02.2017 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки він не був на день смерті зареєстрованим з ОСОБА_8 , тобто факт прийняття ним спадщини спільним проживання та реєстрації не підтверджується. Крім того, зазначено, що заява про прийняття спадщини у встановлений законодавствам шестимісячний строк - з 18.05.2016 року по 18.11.2016 року спадкоємцем до нотаріальної контори не подавалася.

Постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської держаної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_7 від 24.05.2018 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи, що підтверджують родинні відносини спадкодавця та спадкоємця.

Згідно вироку Центрального районного суду міста Дніпра від 08 червня 2026 року по справі 204/5247/16-к ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2026 року апеляційну скаргу прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпро - задоволено. Вирок Центрального районного суду міста Дніпра від 08 червня 2026 року відносно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України скасовано. Закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 с. 115 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого, констатувавши відсутності підстав для його реабілітації.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 (том 2 а.с. 190).

Згідно спадкової справи № 269/2023 відкритої Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_7 вбачається, що заяву про видачу свідоцтва про прийняття спадщини за законом подано, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_3 (рідний брат померлого); ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_4 (донька померлого).

Також у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_9 , яка підтвердила, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є дітьми ОСОБА_12 . Свідок також пояснила, що у січні 2024 року ОСОБА_11 приїжджала, а до цього протягом 12 років із батьком не спілкувалася.

Щодо вимоги про встановлення факту батьківства, суд зазначає наступне.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 - у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Згідно зі ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (ч. 2 ст. 125 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч. 1-3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

За правилами ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч.3 ст.128 цього Кодексу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до ч. 1 ст. 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до ст.ст. 128, 129 СК України не вирішувалося за життя такої особи, не є перешкодою для застосування ст. 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №373/2257/18, від 15.04.2021 у справі №361/2653/15.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Системний аналіз положень СК України, зокрема ст. ст. 3, 5, 7, 14, 15, 121, свідчить, що походження дитини від батька, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини та не визнав у встановленому законом порядку свого батьківства (не подавав заяви про визнання батьківства до органів державної реєстрації актів цивільного стану), ґрунтується на підставі встановлення кровного споріднення між дитиною та батьком, тобто обставин, які свідчать про біологічне походження дитини від певної особи.

Зазначений висновок узгоджується з роз`ясненнями, викладеними в п.п. 3, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини, яке може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування тощо) або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Судом встановлено, що згідно з висновком судово-медичної експертизи (молекулярно-генетичного дослідження) № 585 від 01.12.2017 року, проведеної КЗ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ» ДОР, вірогідність того, що ОСОБА_7 є біологічним батьком померлого ОСОБА_8 , складає не менше 99,99999%.

Сторонами під час розгляду справи не заперечувався факт, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_8 , тому заява про встановлення факту батьківства є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання права власності за позивачами, суд зазначає наступне.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

У частині першій статті 1224 ЦК України зазначено, що не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Аналіз вказаної норми свідчить, що позбавлення права на спадкування (негідність спадкоємця) настає безпосередньо в силу закону у разі вчинення особою умисного злочину, спрямованого проти життя спадкодавця.

У постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформував висновки щодо застосування частини першої статті 1224 ЦК України.

Так, Верховний Суд зазначив, що закріплені у частині першій статті 1224 ЦК України норми є своєрідним засобом регулювання родинних та суспільних відносин, що відображають відносини між спадкодавцем та майбутнім спадкоємцем, який не може реалізувати своє право на спадкування в силу вчинення злочину проти спадкодавця.

Виснував, що оскільки частина перша статті 1224 ЦК України не встановлює вичерпного переліку документів, на підставі яких встановлюється факт умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-якого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, слід дійти висновку, що такими документами можуть бути вирок суду в кримінальному провадженні та ухвала про закриття кримінального провадження.

Як встановлено судом, кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство спадкодавця ОСОБА_8 ) було закрито постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.09.2026 року у зв`язку зі смертю обвинуваченого з нереабілітуючих підстав. Закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав (у зв`язку зі смертю підозрюваного/обвинуваченого) щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, є достатньою правовою підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 1224 ЦК України.

Таким чином, ОСОБА_7 не мав права на спадкування після смерті свого сина ОСОБА_8 . Оскільки ОСОБА_7 за життя не набув права на спадкування спірної квартири внаслідок імперативної заборони, встановленої ч. 1 ст. 1224 ЦК України, це майно не увійшло до складу його спадщини після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_13 . Відповідно, його донька - ОСОБА_4 - не набула права на спадкування даної квартири ані в порядку спадкування після ОСОБА_7 , ані в порядку спадкової трансмісії. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності слід відмовити.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 суд вказує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 є день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_7 . Таким чином, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини закінчився 18 листопада 2016 року.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 457/2016, відкритої Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини лише 31 січня 2017 року, тобто зі значним пропущенням шестимісячного строку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_3 на час смерті спадкодавця зареєстрований разом із ним не був та спільно з ним не проживав, що виключає факт прийняття спадщини в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори від 01 лютого 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви та відсутністю підтвердження факту спільного проживання.

За приписами ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Проте, як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_3 із вимогами про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини до суду не звертався, клопотань або позовних вимог про поновлення чи визначення додаткового строку в межах даного цивільного провадження не заявляв, доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку суду не надав.

Оскільки ОСОБА_3 пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини, вважається таким, що її не прийняв, та із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини до суду не звертався, правові підстави для визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом відсутні. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1216, 1224, 1263, 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 128, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Третя дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічним батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання (вказано в позові): АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Робоча, 22А.

Суддя В.В. Самсонова