Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №204/9586/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/9586/26

Провадження № 2/204/5455/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 жовтня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути із нього заборгованість за кредитним договором № 2020587491 від 18 вересня 2018 року у сумі 49929 гривень 95 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 30000 гривень, заборгованості по відсоткам – 19929 гривень 95 копійок (а. с. 1-7).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 18 вересня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2020587491, відповідно до умов кредитного договору, банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором. 11 грудня 2020 року згідно з умовами Договору факторингу № 11/2/20, АТ «ОТП Банк» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 2020587491 від 18 вересня 2018 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», яке 11 грудня 2020 року відступило право вимоги згідно умов Договору факторингу №473/ФК-20 від 11 грудня 2020 року на користь ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», яке в подальшому відступило право вимоги за Кредитним договором № 2020587491 від 18 вересня 2018 року згідно умов договору факторингу №21/5/21 від 21 травня 2021 року на користь ТОВ «Цикл Фінанс», яке набуло право вимоги до відповідача. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором становить 49929 гривень 95 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 30000 гривень, заборгованості по відсоткам – 19929 гривень 95 копійок, яку позивач прохає стягнути з відповідача разом із судовим збором у сумі 2662 гривні 40 копійок та правовою допомогою у сумі 3500 гривень.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а. с. 95), копія якої надіслана учасникам справи за супровідним листом від 19 серпня 2026 року (а. с. 96).

Представниця позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві з-поміж іншого прохала про розгляду справи за її відсутності (а. с. 6), не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 110), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що 18 вересня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2020587491 (а. с. 71 та на звороті), відповідно до умов якого, відповідачу надано кредит у загальному розмірі 10497 гривень, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0.01% річних, дата повернення кредиту 18 вересня 2020 року.

Згідно із наданого суду розрахунку заборгованості за договором № 2020587491 від 18 вересня 2018 року, станом на 11 грудня 2020 року, за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 49929 гривень 95 копійок (а. с. 27-41 та на звороті).

11 грудня 2020 року між АТ «ОТП Банк» (Клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу № 11/2/20 (а. с. 42-50 та на звороті), відповідно до якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно до п. 6.2.3. вказаного договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей.

11 грудня 2020 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» укладено договір факторингу №437/ФК-20 (А. с. 55-62), відповідно до якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно до п. п. 6.2.3. вказаного договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей.

21 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» до ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №21/5/21 (а. с. 51-54), відповідно до умов якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно до п. 6.2.3. вказаного договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Як убачається з Витягу з Реєстру Боржників до вищевказаного договору факторингу (а. с. 24), ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2020587491 у сумі 49929 гривень 95 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 30000 гривень, заборгованості по відсоткам – 19929 гривень 95 копійок.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Відповідно до вимог статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №2020587491 від 18 вересня 2018 року, право вимоги за яким було передано на підставі договору факторингу № 21/5/21 від 21 травня 2021 року.

Водночас суд зазначає, що передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Згідно з положеннями пункту 1.4 кредитного договору від 18 вересня 2018 року, датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору, кредит надається шляхом перерахування за дорученням позичальника коштів на поточний рахунок продавця 1 на придбання товару.

На підтвердження фактичного надання (видачі) кредитних коштів позивачем було надано виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 18 жовтня 2018 року по 18 червня 2019 року (а. с. 15-21).

Проте суд критично оцінює вказаний доказ, оскільки кредитний договір було укладено 18 вересня 2018 року, тобто за місяць до початку періоду, охопленого наданою випискою. Крім того, матеріали справи та надана виписка не містять відомостей про здійснення транзакцій, зокрема перерахування суми кредиту у розмірі 10497 гривень, ні станом на 18 вересня 2018 року, ні в інші дати. Будь-яких інших доказів отримання відповідачем кредитних коштів позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів, у зв`язку з чим у позичальника не виникло зобов`язання щодо їх повернення, а відтак суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення заборгованості з відповідача по кредитному договору №2020587491 від 18 вересня 2018 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із вищенаведеного, суд доходить висновку про те, що наданими до суду доказами позивач не довів порушення саме його прав внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором №2020587491 від 18 вересня 2018 року, а відтак підстави для задоволення заявлених ним вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2020587491 від 18 вересня 2018 року відсутні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні заявлених вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; ЄДРПОУ 43453613) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна