Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №520/9939/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 жовтня 2026 р. справа № 520/9939/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015), Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Ньютона, буд. 132А, м. Харків, 61096, код ЄДРПОУ 37876792) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області які полягають у стягненні з ОСОБА_1 військового збору у розмірі 5% на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25;

- визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25;

- визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області які полягають у стягненні з ОСОБА_1 військового збору у розмірі 5% на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25 індексацію грошового забезпечення на суму 22 784,68 грн. (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят чотири тисячі грн. 68 копійок) у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 4430,35 (чотири тисячі чотириста тридцять грн. 35 копійок);

- зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25 індексацію грошового забезпечення на суму 22 834,65 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот тридцять чотири тисячі грн. 65 копійок) у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 4440,06 (чотири тисячі чотириста сорок грн. 06 копійок).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 1, п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що вважає протиправними дії відповідача щодо виплати йому індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення без одночасної компенсації податку з доходів фізичних осіб та із стягненням військового збору у розмірі 5%, а тому звернувся до суду та просить позов задовольнити повністю.

Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що виплати за рішенням суду звільненому поліцейському або співробітнику ДСНС України включаються до загального місячного (річного) оподаткування доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах. Такий висновок зокрема наведений у роз`ясненнях Державної податкової служби України, викладених у листі від 28.05.2024 №6995/5/99-00-24-01-01-05 у відповідь на звернення Міністерства внутрішніх справ України. Крім того, зазначив, що позивач у період проходження нею служби цивільного захисту не відносилася до осіб, на яких розповсюджується дія підпункту 4 підпункту 1.3 та підпункту 1.7 пункту 161 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ “Перехiднi положення” Податкового кодексу України.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що вважає зауваження, викладені у відзиві на позовну заяву, недоречними і такими, що не стосуються даної справи, адже за рішенням суду у справі №520/17132/25 щомісячна індексація різниці грошового забезпечення у розмірі 3624,55 грн. виплачена саме за період з 02.02.2021 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.12.2024 включно у сумі 126859,18 грн. Відповідно невиплата ОСОБА_1 грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25 здійснена саме за період, коли позивач відносилася до осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та отримувала грошове забезпечення.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.02.1996 по 27.03.2015 проходила службу в МВС, МНС та ДСНС України у Харківській області. 3 24.04.2015 по 01.02.2021 працювала в ДСНС України у Харківській області на посаді коменданта 7-ДПРЧ м. Харків. 3 02.02.2021 проходила службу в ДСНС України у Харківській області на посаді відповідального виконавця відділення планування та документального забезпечення аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Харківській області.

Звільнена з посади наказом Головного управління ДСНС України в Харківській області від 09.04.2025 №202.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Аварійно-рятувального загіну спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3624,55 грн за період з 01.03.2018 по 01.02.2021 включно у сумі 126 976,17 грн (сто двадцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят шість гривень 17 копійок) відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3624,55 грн. за період з 01.03.2018 по 01.02.2021 включно у сумі 126 976,17 грн. (сто двадцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят шість гривень 17 копійок) відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Визнано протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загіну спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3624,55 грн. за період з 02.02.2021 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.12.2024 включно у сумі 126 859,18 грн. (сто двадцять шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 18 копійок) відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3624,55 грн. за період з 02.02.2021 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.12.2024 включно у сумі 126 859,18 грн. (сто двадцять шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 18 копійок) відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Харківській області 22.04.2026 здійснило виплату сум індексації грошового забезпечення з урахуванням податків та зборів у загальному розмірі 97467,80 грн. та Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснив 15.04.2026 виплату сум індексації грошового забезпечення з урахуванням податків та зборів у загальному розмірі 97681,57 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком індексації Головного управління Державної служби України у справі №520/17132/25, сума індексації, яка підлягає сплаті позивачу з урахуванням раніше виплачених коштів, складає 126 581,56 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком індексації Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області у справі №520/17132/25, сума індексації, яка підлягає сплаті позивачу з урахуванням раніше виплачених коштів, складає 126 859,18 грн.

Із вказаної суми Головним управлінням Державної служби України утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 22 784,68 грн. та військового збору у розмірі 5 % у сумі 6329,08 грн. та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - 22 834,65 грн. та військового збору у розмірі 5 % у сумі 6342,96 грн.

Не погоджуючись із такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Щодо не виплати грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №520/17132/25.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, аналізуючи наведені положення, можна дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Таким чином, враховуючи, що рішенням суду у справі №5520/17132/25 встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі грошового забезпечення, а саме індексації грошового забезпечення, позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №825/761/17, від 29.07.2020 у справі №814/142/17 та від 08.02.2023 у справі №420/9834/22, які враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Також, суд зазначає, що підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, суд зазначає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що здійснюючи розрахунок з позивачем на виконання судового рішення, відповідач діяв у межах чинного законодавства при відрахуванні з належної до виплати позивачу суми податку на доходи фізичних осіб.

Проте, суд зазначає, що відповідач повинен був разом з виплатою позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення.

Враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25 та Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25.

Отже, з метою належного та ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд доходить висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25 індексацію грошового забезпечення на суму 22784,68 грн. у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб та Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25 індексацію грошового забезпечення на суму 22834,65 грн. у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб.

Щодо стягнення військового збору у розмірі 5% на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №520/17132/25.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу - фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України).

Як встановлено підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб. Між тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" №4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Згідно з підпунктом 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Як установлено судом, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №520/17132/25, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Харківській області 22.04.2026 виплачено позивачу суму коштів індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.02.2021 та Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснив 15.04.2026 виплату за період 02.02.2021 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.12.2024 з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%. Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу, повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5%.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024 року, застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Головне управління здійснило виплату сум індексації грошового забезпечення з вирахуванням військового збору у розмірі 5 % у сумі 6329,08 грн., замість 1,5 % у сумі 1898,73 грн. та Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснив виплату сум індексації грошового забезпечення з вирахуванням військового збору у розмірі 5 % у сумі 6342,96 грн., замість 1,5 % у сумі 1902,90 грн.

З метою належного та ефективного захисту прав позивач суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області виплатити ОСОБА_1 різницю військового збору в сумі 4430,35 (чотири тисячі чотириста тридцять грн. 35 копійок), утриманого надміру з нарахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25 та Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області виплатити ОСОБА_1 різницю військового збору в сумі 4440,06 (чотири тисячі чотириста сорок грн. 06 копійок).

У справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; п. 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п. 29).

Пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду не впливають.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Розглядаючи питання розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, у КАС України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу суду надано: Договір про надання правової допомоги; платіжну інструкцію; акт виконаних робіт.

Суд зазначає, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Даний адміністративний позов не є складним, відноситься до справ незначної складності та Верховним Судом висловлена стала позиція щодо спірних правовідносин.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що сума на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги саме у розмірі 2500,00 грн. в даному випадку є необґрунтованою та завищеною.

Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга №31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга №6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

На підставі викладеного, з урахуванням співмірності, суд доходить висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідачів пропорційно за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015), Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Ньютона, буд. 132А, м. Харків, 61096, код ЄДРПОУ 37876792) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, які полягають у стягненні з ОСОБА_1 військового збору у розмірі 5% на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25 індексацію грошового забезпечення на суму 22784 (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 68 коп. у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 4430 (чотири тисячі чотириста тридцять) грн. 35 коп.

Визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25.

Визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області які полягають у стягненні з ОСОБА_1 військового збору у розмірі 5% на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25.

Зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у адміністративній справі №520/17132/25 індексацію грошового забезпечення на суму 22834 (двадцять дві тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 65 коп. у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 4440 (чотири тисячі чотириста сорок) грн. 06 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Ньютона, буд. 132А, м. Харків, 61096, код ЄДРПОУ 37876792) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.