Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №500/2896/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2896/26

09 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області до Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Чортківська окружна прокуратура Тернопільської області звернулася до суду з позовом до Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Більче-Золотецької сільської ради щодо невиконання вимог чинного законодавства України в частині невзяття на облік як безхазяйного майна пам`ятки архітектури національного значення – Здвиженської церкви, що розташована в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області;

- зобов`язати Більче-Золотецьку сільську раду вчинити дії, спрямовані на визнання безхазяйним майном пам`ятки архітектури національного значення – Здвиженської церкви, що розташована в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на території Більче-Золотецької сільської територіальної громади Чортківського району Тернопільської області розташована пам`ятка архітектури національного значення – Здвиженська церква в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2026 № 230 внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як об`єкт культурної спадщини національного значення за охоронним № 190086.

Разом з тим, як зазначає позивач, відомості про власника, балансоутримувача чи користувача вказаної пам`ятки, а також земельної ділянки, на якій вона розташована, відсутні. Більче-Золотецька сільська рада повідомила, що зазначена пам`ятка на її балансі не перебуває, а охоронний договір щодо неї не укладався. За таких обставин, на думку прокурора, Здвиженська церква фактично є безхазяйним нерухомим майном

Прокурор зазначає, що Більче-Золотецька сільська рада, будучи обізнаною про знаходження на території громади пам`ятки архітектури національного значення та відсутність відомостей про її власника, не вжила передбачених законодавством заходів щодо взяття вказаного нерухомого майна на облік як безхазяйного та подальшого оформлення права власності на нього за територіальною громадою.

На переконання позивача, така бездіяльність органу місцевого самоврядування створює перешкоди для належного здійснення повноважень щодо охорони, збереження та утримання пам`ятки культурної спадщини, оскільки за відсутності визначеного власника та належним чином оформленого правового статусу об`єкта не забезпечується належне утримання пам`ятки та проведення необхідних робіт для її збереження.

У зв`язку з цим прокурор звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що невжиття Більче-Золотецькою сільською радою заходів щодо взяття Здвиженської церкви на облік як безхазяйного нерухомого майна та оформлення права власності на неї за територіальною громадою порушує інтереси держави у сфері охорони культурної спадщини.

Ухвалою судді від 11.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 20.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалу про відкриття провадження доставлено в електронний кабінет відповідача 20.05.2026.

Відповідач відзив на позов у строк, встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі), до суду не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Як встановлено судом, на території Більче-Золотецької об`єднаної територіальної громади Чортківського району Тернопільської області знаходиться пам`ятка архітектури національного значення Здвиженська церква в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області.

Так, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442 "Про доповнення списку пам`яток містобудування та архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави" Здвиженська церква в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області внесена до Списку пам`яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави і є пам`яткою архітектури національного значення (охоронний № 1570).

Відповідно до облікової документації, наявної в архіві Департаменту архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства енергозбереження Тернопільської обласної військової адміністрації, Здвиженська церква є культовою кам`яною спорудою, що складається з прямокутного нефа, квадратної вівтарної частини та квадратного притвору з вежею над ним.

Згідно інформації Департаменту архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства енергозбереження Тернопільської обласної військової адміністрації (лист вих. № 01-09/312 від 06.02.2026) відомості про власника, балансоутримувача чи користувача вказаної пам`ятки чи земельної ділянки, на якій він знаходиться, відсутні. До Державного реєстру нерухомих пам`яток України зазначений об`єкт культурної спадщини на той час занесений не був, звернення щодо укладення щодо нього охоронного договору у Департамент не надходили, чинний охоронний договір на пам`ятку або її частину відсутній.

Відповідно до інформації Більче-Золотецької сільської ради (лист № 02-06/119 від 16.04.2026), пам`ятка архітектури національного значення – Здвиженська церква, яка розташована в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області, на балансі сільської ради не перебуває та охоронні договори щодо неї не укладались.

Позивач вважає, що невзяття Більче-Золотецькою сільською радою на облік вказаного нерухомого майна як безхазяйного, відсутність будь-яких відомостей про його власника, а також невжиття органом місцевого самоврядування заходів до визнання права власності на згаданий об`єкт за територіальної громадою, призводить до того, що вказана пам`ятка архітектури національного значення перебуває у незадовільному стані, оскільки в ради відсутні правові підстави для проведення робіт, пов`язаних із її збереженням та схоронністю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Закон №280/97-ВР), частиною другою статті 2 якого визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 16 Закону №280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 60 Закону №280/97-ВР визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до частини восьмої статті 60 Закону №280/97-ВР право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (стаття 329 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Закон України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закон №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження; заявник, зокрема, орган місцевого самоврядування - у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Отже, орган місцевого самоврядування є заявником реєстрації речових прав у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Частиною чотирнадцятою статті 18 Закону №1952-IV передбачено, що взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127), взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83 - 88 цього Порядку.

За результатом розгляду заяви, а також за наявності відомостей про технічні характеристики відповідного безхазяйного нерухомого майна, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, чи відомостей про земельну ділянку, сформовану за рахунок невитребуваної земельної частки (паю), отриманих з Державного земельного кадастру, державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.

З огляду на викладене правове регулювання, законодавство визначає поетапну процедуру передачі у комунальну власність безхазяйного нерухомого майна, яка включає звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, звернення органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, до суду за переданням нерухомого майна за рішенням суду у комунальну власність.

Отож, у сукупності наведеного вище, можна дійти висновку, що саме Більче-Золотецька сільська рада є уповноваженим органом для вжиття заходів щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна споруди Келій Василіанського монастиря, розташованої в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області та подальшого оформлення права комунальної власності на неї.

Водночас, Більче-Золотецька сільська рада, на думку суду, володіючи інформацією про перебування в межах територіальної громади вказаної пам`ятки архітектури національного значення та відсутності при цьому її власника, не вжила заходів до визнання права власності на такий об`єкт нерухомості як безхазяйне майно.

Доказів вжиття відповідачем, як уповноваженим органом, дієвих заходів, спрямованих на визнання об`єкта нерухомого майна пам`ятки архітектури національного значення Келії Василіанського монастиря, охоронний №1571, що розташовані в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області (територія Більче-Золотецької об`єднаної територіальної громади), безхазяйним майном, а також на набуття права власності на це майно, судом не здобуто та відповідачем суду не подано.

З наведеного мотиву суд погоджується з доводами представника позивача з приводу того, що відповідачем не подано до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, заяву про взяття на облік вказаної пам`ятки архітектури, як безхазяйної нерухомої речі; не опубліковано у друкованих засобах масової інформації оголошення про взяття на облік пам`ятки архітектури, як безхазяйної нерухомої речі; після спливу одного року з дня взяття на облік пам`ятки архітектури не подано до суду заяву про її передання у комунальну власність; не подано до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, заяву про державну реєстрацію на підставі судового рішення права власності на пам`ятку архітектури, чим допущено протиправну бездіяльність.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З урахуванням викладеного, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області щодо невжиття заходів із взяття на облік як безхазяйного нерухомого майна пам`ятки архітектури національного значення – Здвиженської церкви, розташованої в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області.

Зобов`язати Більче-Золотецьку сільську раду Чортківського району Тернопільської області вжити передбачених законодавством заходів щодо взяття на облік як безхазяйного нерухомого майна пам`ятки архітектури національного значення – Здвиженської церкви, розташованої в с. Монастирок Чортківського району Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Чортківська окружна прокуратура Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Антона Горбачевського, 4, м. Чортків, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48501, код ЄДРПОУ: 02910098);

відповідач:

- Більче-Золотецька сільська рада Чортківського району Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Махнівка, 101, с. Більче-Золоте, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48733, код ЄДРПОУ: 04395277);

Головуючий суддя Баб`юк П.М.