Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №203/8311/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/8311/26

Провадження № 2/0203/3622/2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

за участю секретаря Шовкопляса М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу у паперовій формі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року позивач, ТОВ «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ43453613, м. Київ), з підстав прострочення зобов`язання за кредитним договором в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС пред`явив через суд вимоги на предмет стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованості на момент пред`явлення цього позову на загальну суму 53 649,62 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що 30 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2026941647, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені кредитним договором.

20 серпня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 20/08/21, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «Цикл Фінанс» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до відповідача за договором № 2026941647 від 30 жовтні 2019 року.

Відповідач належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором та згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Цикл Фінанс» становить 53 649,62 грн., що складається із основної заборгованості за кредитом в розмірі 27 086,04 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 4 208,21 грн. та заборгованості за комісією 22 355,37 грн.

З огляду на викладені обставини ТОВ «Цикл Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 53 649,62 грн. та понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн.

Відповідач свій відзив не подав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляв і про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином згідно з ст. ст. 131, 187 ч. 6 ЦПК України за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 07 серпня 2026 року, після отримання відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень, проте з потребою у витребуванні від Відділу формування та ведення Реєстру територіально громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради інформацію про місце проживання (перебування) відповідача.

У судове засідання не з`явилися всі учасники справи, і про причини своєї неявки відповідач не повідомив та про розгляд справи в його відсутність не клопотав, на підставі чого без фіксування судового процесу технічними засобами проведений заочний розгляд справи згідно з ст. ст. 280, 281 ЦПК України з урахуванням письмової згоди представника позивача, який в позові клопотав про розгляд справи за його відсутності, а також у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення, що з`ясуванню обставин не перешкоджає.

Суд, дослідивши зібрані докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з частковим задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що відповідно до поданої анкети-заяви на отримання кредиту від 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 виявив бажання отримати кредит у сумі 29 997,96 грн. та 30 жовтня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2026941647 на споживчі цілі шляхом видачі кредиту у вигляді готівкових коштів через касу банку у розмірі 25 422 грн. та 4 575,96 грн. на придбання послуг зі страхування у страхової компанії СК «Арсенал Лайф», ідентифікаційний номер 39180855 (а.с. 40, 41 зворот).

Відповідно до п.п. 1.1 кредитного договору дата остаточного повернення кредиту 30 жовтня 2022 року та строк, на який надається кредит визначено графіком платежів. Протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 10,00 % річних. Комісія за управління кредитом щомісячно, у розмірі 3,99% від суми кредиту. Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.

Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору № 2026941647 від 30 жовтня 2019 року, графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг зазначено детально строк кредиту - 36 місяців, загальна вартість кредиту 29 997,96 грн., реальна річна процентна ставка 112,70 % річних, проценти за користування кредитом 10,00 %. Комісія за управління кредитом щомісячно 1 196, 92 грн. (а.с. 42 зворот-43).

Відповідно до п.5 кредитного договору позичальник підтвердив, що він попередньо ознайомлений зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є ця заява-анкета про надання послуг АТ «ОТП Банк», та які розміщені на сайті банку.

30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Страхова компанія «Арсенал Лайф» підписали заяву-приєднання (акцепт) № 25/02/2026941647 до оферти щодо укладення договору добровільного страхування життя (а.с. 43 зворот).

Із дослідженого судом договору № 2026941647 від 30 жовтня 2019 року встановлено, що відповідач ознайомлений з умовами договору, що підтверджується його підписом в Договорі. Зокрема, ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати повернення кредиту, нарахованих процентів згідно графіку платежів та ознайомлений із загальною вартістю кредиту, реальною річною ставкою, тарифами банку.

Відповідно до виписки по особовому рахунку за період з 30 жовтня 2019 року по 20 серпня 2021 року, відповідачем було частково погашено кредитні кошти на рахунок позивача в сумі 7 233 грн. (а.с. 11-16).

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки та вказаний документ підписаний підписом відповідача (а.с. 41-41 зворот).

Відповідно до додатку № 1 до паспорту споживчого кредиту від 30 жовтня 2019 року, орієнтовний графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг зазначено детально строк кредиту - 36 місяців, загальна вартість кредиту 29 997,96 грн., реальна річна процентна ставка 112,70 % річних, проценти за користування кредитом 10,00 %. Комісія за управління кредитом щомісячно 1 196, 92 грн. (а.с. 42)

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за кредитним договором № 2026941647 від 30 жовтня 2019 року становить 53 649,62 грн., що складається із основної заборгованості за кредитом в розмірі 27 086,04 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 4 208,21 грн., заборгованості по комісії в розмірі 22 355,37 грн.

Таким чином з договору та його додатків вбачається, що між АТ «ОТП Банк» та відповідачем у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Так, з матеріалів справи видно, що позивачем визнано факт часткової оплати за вказаним кредитним договором, а саме: відповідачем проводилась часткова сплата коштів по вищезазначеному кредитному договору на загальну суму 7 233 грн., що свідчить про факт укладення договору, так і свої зобов`язання за укладеним договором.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Позивачем 16 березня 2026 року за вих.№75783 було надіслано на адресу відповідача досудову вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 2026941647 від 30 жовтня 2019 року в розмірі 53 649,62 грн. проте така вимога відповідачем проігнорована (а.с.38-38 зворот).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустився порушення умов договору щодо своєчасної сплати сум кредиту, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість. Відповідно до ст.512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).

Відповідно до ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Судом встановлено, що 20 серпня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу № 20/08/21, відповідно до умов якого право грошової вимоги перейшло до відповідача за кредитним договором № 2026941647 від 30 жовтня 2019 року на загальну суму 53 649,62 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу, актом прийому-передачі реєстру боржників від 20 серпня 2021 року, платіжною інструкціє №1595 від 20 серпня 2021 року про перерахування грошових кощтів ТОВ «Цикл Фінанс» на користь АТ «ОТП Банк» (а.с.24-28, 9, 34, 36,).

Згідно розрахунку заборгованості, виписки по особовому рахунку вбачається та не спростовується відповідачем, що свої зобов`язання за кредитним договором останній належним чином не виконував, внаслідок чого станом на дату відступлення прав вимоги позивачу, 20 серпня 2021 року, виникла заборгованість в сумі 53 649 грн. 62 коп., що складається із основної заборгованості за кредитом у розмірі 27 086,04 грн., заборгованості по відсоткам в сумі 4 208,21 грн., комісії в сумі 22 355,37 грн.

За вказаних вище обставин та наведених положень законодавства, суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, що включає в себе основну заборгованість за кредитом та процентами.

В частині заявлених вимог про стягнення заборгованості по комісії, суд враховує наступне.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження №61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення ч. 1 ст. 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в ст.4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга ст.11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за управління кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно п.1.1 кредитного договору №2026941647 від 30 жовтня 2019 року було встановлено щомісячну комісію в розмірі 3,99% від суми кредиту.

В Розділі 4 кредитного договору, яким встановлено Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за цим договором, визначена щомісячна комісія в розмірі 1196 грн. 92 коп. в графі: «платежі за додаткові та супутні послуги банку, у тому числі комісія за управління кредитом».

При цьому в договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що в кредитному договорі банк не зазначив та до позову не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то зазначені вище положення кредитного договору та додатків до нього, є нікчемними відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З виписки по особовому рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що банком в рахунок сплати комісії було зараховано сплачені позичальником в період з 30 жовтня 2019 року по 30 жовтня 2022 року кошти в загальній сумі 3 590,76 грн.

Оскільки умови договору в частині нарахування комісії є нікчемними, зазначена вище сума має бути врахована у сплату інших платежів за кредитним договором (на погашення основна заборгованості за кредитом в сумі 27 086,04 грн. та по відсоткам в сумі 4 208,21 грн.).

В кредитному договорі черговість погашення вимог не визначена, тому суд керуючись положеннями ст.534 ЦПК України, враховує сплачені відповідачем кошти в першу чергу в рахунок погашення заборгованості по процентам, а залишок в рахунок погашення тіла кредиту.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2026941647 від 30 жовтня 2019 року, яка виникла станом на 20 серпня 2021 року, в сумі 31 294,25 грн., що складається із основної заборгованості по кредиту у розмірі 27 086,04 грн. та заборгованість по відсотках в розмірі 4 208,21 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 553 грн. (31 294,25*2662,40/53 649,62=1 553).

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на правову допомогу у розмірі 3 500 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 01 квітня 2026 року уклав з адвокатом Дорошенко Мариною Анатоліївною договір про надання правової допомоги № 43453613, відповідно до умов якого загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження) згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.8 цього договору, а також гонорар, який визначений у п. 4.9 цього договору, у разі прийняття судом по матеріалам позовної заяви позитивного рішення клієнт зобов`язався сплатити гонорар на користь адвоката в розмірі 6 000 грн. (а.с. 21-23).

Згідно акту №2026941647 від 10 липня 2026 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), на виконання договору №43453613 від 01 квітня 2026 року адвокатом Дорошенко М.А. надано ТОВ «Цикл Фінанс» наступні послуги: 1) письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин – 500 грн. (витрачено 0,5 год.); 2) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Цикл Фінанс» - 1000 грн. (витрачених 1 год.); 3) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості ,в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач 1 500 грн. (витрачено 1 год.); 4) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 500 грн. (витрачено 0,5 год.) (а.с. 10).

Таким чином, з огляду на предмет позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн., що буде достатнім, пропорційним, співмірним складності справи та вартості фактично наданої правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦиклФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), заборгованість за кредитним договором № 2026941647 від 30 жовтня 2019 року станом на 20 серпня 2021 року в загальному розмірі 31 294,25 грн. (тридцять одна тисяча двісті дев`яносто чотири гривні 25 коп.), що складається із основної заборгованості по кредиту у розмірі 27 086,04 грн. та заборгованість по відсотках в розмірі 4 208,21 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1 553 грн. та витрати на правничу допомого в розмірі 3 500 грн., а всього 5 053 грн. (п`ять тисяч п`ятдесят три гривні 00 коп.).

Відповідач вправі подати до Центрального районного суду міста Дніпра письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом тридцяти днів, починаючи з наступного за днем складення повного рішення, з правом на поновлення такого пропущеного строку в разі подання цієї заяви протягом двадцяти днів з дня вручення копії повного заочного рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 08 жовтня 2026 року у день його складення і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів, протягом яких може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного шляхом подання апеляційної скарги, а так само відповідачем – з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя О.В. Колесніченко