Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №440/2619/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/2619/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Литвиненко Я.О.,

представника позивача – Дзюбенко В.О.,

представника відповідача – Борисенко С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН ВУД» до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІН ВУД" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області в якій просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00189950702 від 12.12.2025;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00190000702 від 12.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00189950702 від 12.12.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), позивач зазначив, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за липень - серпень 2019 року встановлено його завищення на суму 277 594 грн внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ від вартості товарів оприбуткованих від ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31618527) у липні 2019 року на суму 167694 грн, що відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року (вх. № 9184480441 від 16.08.2019) та у серпні 2019 року на суму 109 900 грн, що відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року (вх. № 9211514918 від 16.09.2019).

Стосовно взаємовідносин ТОВ «ІН ВУД» з ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» у липні- серпні 2019 року. Так, між ТОВ «ІН ВУД» та ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» був укладений договір поставки від 02.01.2019 № 0201/П-2019, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, далі – Товар, у відповідності до видаткових накладних, які є його невід`ємними частинами, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його.

У межах вказаного Договору була здійснена поставка товару, зокрема, автошин у липні-серпні 2019 року на суму 1 665 563,00 грн., у т.ч. ПДВ 277 593,8 грн, що підтверджується видатковими накладними № 742 від 29.07.2019, № 743 від 30.07.2019, № 745 від 31.07.2019, № 828 від 22.08.2019, № 829 від 23.08.2019 та актами приймання-передачі товару № 742 від 29.07.2019, № 743 від 30.07.2019, № 745 від 31.07.2019, № 828 від 22.08.2019, № 829 від 23.08.2019. Доставка товару була здійснена силами та за рахунок постачальника.

Товар був переданий та зберігався з липня по вересень 2019 за адресою: пров. Спортивний, 4, м. Полтава. За відповідною адресою ТОВ «ІН ВУД» здійснювало оренду нежитлового приміщення, що підтверджується Договором оренди нежилого приміщення № 3110-1/16 від 31.10.2016.

ТОВ «ІН ВУД» здійснило розрахунок за придбаний товар, що підтверджується платіжними інструкціями № 6245 від 17.12.2021, № 5041 від 11.06.2021, № 4910 від 25.05.2021 з листами про зміну призначення платежу та виписками з банку за відповідні дні.

У подальшому товар був переданий на відповідальне зберігання за Договором зберігання № 01092019/КВ-ЗБ від 01.09.2019. Останнім місцем зберігання товару являється м. Маріуполь, вулиця Лепорського, буд.1.

Придбання товару у ТОВ «КВАН ПЛЮС» здійснювалося з метою подальшого перепродажу в межах господарської діяльності підприємства та отримання економічної вигоди. Товар був оприбуткований і облікований у бухгалтерському та податковому обліку відповідно до чинного законодавства. Разом з тим, станом на день проведення податкової перевірки реалізація придбаного товару не відбулася, оскільки він знаходився на зберіганні у місті Маріуполь, яке внаслідок збройної агресії російської федерації проти України було окуповане. У зв`язку з цим підприємство тимчасово втратило фактичний доступ до товарно-матеріальних цінностей, що унеможливило їх подальшу реалізацію.

Викладені обставини в повному обсязі підтверджуються господарськими та первинними документами, які були надані під час проведення перевірки.

Відтак, надані ТОВ «ІН ВУД» документи цілком підтверджують факт здійснення господарської операції з придбання ним товару у контрагента- постачальника. Надані документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і є достатнім доказом для підтвердження реальності господарської операції з придбання товару, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі ТОВ «ІН ВУД».

Сукупність наданих ТОВ «ІН ВУД» документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «КВАН ПЛЮС», в т.ч. первинної документації, свідчить про безпідставність висновків ГУ ДПС у Полтавській області про нереальність відповідних господарських операцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00190000702 від 12.12.2025, яким застосовано штрафну санкцію за ненадання під час перевірки окремих договірних та первинних бухгалтерських документів, позивач зазначає, що ним на всі запити контролюючого органу були надані усі наявні первинні та фінансово-господарські документи, що є предметом даної перевірки. Щодо окремих запитуваних документів, їхня відсутність або неможливість надання була обґрунтована платником податків у відповідях на запити, де були надані вичерпні пояснення щодо причин такої відсутності чи невідповідності запиту предмету перевірки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/2619/26. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Представник Головного управління ДПС у Полтавській області подав до суду відзив на позовну заяву / т.1 а.с. 20 – 2753-57/, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що укладений між ТОВ «ІН ВУД» та ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» договір поставки автошин не опосередковувався реальним виконанням операції, які становили його предмет. Встановлені перевіркою факти і обставини, що грунтуються на даних результатів заходів податкового контролю, податкової звітності та інших джерел інформації свідчать, що фінансово-господарська діяльність між ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» та ТОВ «ІН ВУД» здійснювалась поза межами правового поля, без досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а лише з метою укладання цивільно-правових відносин та проведення операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Також зазначає, що Надані для перевірки документи, якими оформлені господарські операції між ТОВ «ІН ВУД» та 'ГОВ «КВАНТ ПЛЮС» не можуть за змістом п.44.1 ст.44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності тому, що недоведенність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

У відповіді на відзив / т.2 а.с.1 – 2/ у якій представник відповідача зазначає, що наведені у відзиві обставини свідчать про відсутність послідовного та єдиного підходу контролюючого органу до оцінки одних і тих самих господарських операцій. Фактично контролюючий орган надає різну оцінку одним і тим самим господарським операціям залежно від суб`єкта перевірки, що суперечить принципам правової визначеності, обґрунтованості та послідовності діяльності суб`єктів владних повноважень. Така непослідовність свідчить про відсутність належних та достатніх підстав для висновків Відповідача щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «ІН ВУД» та ТОВ «КВАНТ ПЛЮС».

У поясненнях представник ГУ ДПС у Полтавській області /т.2 а.с. 12- 13/ вказувала, що під час проведення документальної перевірки ТОВ «ІН ВУД» встановлено формування податкового кредиту за операціями з придбання автошин у кількості 1732 шту ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31618527) у липні-серпні 2019 року, реальність яких не підтверджена зібраними під час перевірки доказами та фактами, що знайшло відображення в акті перевірки.

У додаткових поясненнях представник позивача наполягала на задоволення позовних вимог / т.1 а.а.64-65/.

20.08.2026 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду по суті, призначено судове засідання на 19 травня 2026 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, а представник відповідача заперечувала задоволення позову з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши докази у справі, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеденою відповідальністю «ІН ВУД» (код ЄРДПОУ 40044834) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.10.2015.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 22.10.2025 №3575-п, направлення від 22.10.2025 №6327, виданого ГУ ДПС у Полтавській області, ОСОБА_1 , головним державним інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників та аналізу податкової інформації управління податкового аудиту ГУ ДПС у Полтавській області, відповідно до підпункту 191.1.1 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі ПК України), проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ІН ВУД» з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом- постачальником ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» за липень-серпень 2019 року відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведення перевірки був складений Акт документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 05.11.2025 №15811/16-31-07-02-01/40044834 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІН ВУД».

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ІН ВУД»:

1) п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.198.1 та п.198.3 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 277 594 грн, у тому числі по періодах:

- липень 2019 року на суму 167 694 грн;

- серпень 2019 року на суму 109 900 грн;

2) пп.16.1.5 п.16.1 ст.16, п.85.2, п.85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, платником податків не надано посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи (інформацію), що належать або пов`язан з предметом перевірки.

На підставі акта перевірки від 05.11.2025 №15811/16-31-07-02-01/40044834

ГУ ДПС у Полтавській області винесені податкові повідомлення -рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 00189950702 від 12.12.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 346 992,5 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 69 398,50 грн., за порушення п. 44.1, п.44.3, п.44.6 ст. 44, п. 198.1 та п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями;

- податкове повідомлення-рішення № 00190000702 від 12.12.2025, яким до Товариства на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020,00 грн., за порушення пп.16.1.5 п.16.1 ст.16, п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

ТОВ «ІН ВУД» не погодившись податковими повідомленнями - рішеннями від 12.12.2025 №00189950702 та №00190000702, звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами в оспорюваній сумі, які були покладені в основу акта перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон України №996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України №996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704 (далі Положення № 88, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16.03.2021 року у справі № 580/2490/19.

З урахуванням зазначеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з акту перевірки ТОВ « ІН ВУД», перевіряючими було встановлено завищення податкового кредиту за липень-серпень 2019 року на суму 277594 гривень, у тому числі по періодах:

- липень 2019 року на суму 167694 грн;

- серпень 2019 року на суму 109900 грн.

До складу податкового кредиту, задекларованого ТОВ «ІН ВУД» згідно з поданими податковими деклараціями, включено ПДВ відв артості товарів оприбуткованих від ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31618527) у липні 2019 року на суму 167 694 грн, що відображено у додатку 5 до податкової декларацій з податку на додану вартість за липень 2019 року (вх.№ 9184480441 від 16.08.2019) та у серпні 2019 року на суму 109 900 грн, що відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року (вх.№ 9211514918 від 16.09.2019).

Головним управлінням ДПС у Полтавській області зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ « КВАНТ ПЛЮС» внаслідок відсутності інформації про джерело походження товарів та/або реального задекларованого виробництва, оскільки ТОВ « ІН ВУД» до перевірки не надано сертифікати, що підтверджують відповідність товару, його джерело походження (виробника).

В судовому засіданні представник відповідача наголошував, що в платіжних інструкціях щодо перерахунку коштів ТОВ «ІН ВУД» на адресу ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» підставою для проведення платежу було повернення поворотної безпроцентної фінансової допомоги, яка не має жодного відношення до розрахунків за придбані автошини. Через певний проміжок часу, призначення платежу було змінено (згідно наданих до перевірки листів щодо зміни призначення платежу). Проте, документи, які б підтверджували (пояснювали) правомірність внесених змін, для перевірки не надано.

Згідно даних платника автошини станом на дату проведення перевірки не реалізовані, їх вартість відображається на рахунку 281 «Товари на складі».

До перевірки платником надано договір зберігання автошин та додаткові угоди складені та підписані між Зберігачем (ТОВ «КВАНТ ПЛЮС») та Поклажодавцем (ТОВ «ІН ВУД»).

Згідно з документами Сторони домовилися визначити адресу зберігання майна: м. Маріуполь, вулиця Лепорського, буд.1.

Відповідно до повідомлень за формою №20-ОПП у ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» відсутні об`єкти нерухомого майна за вказаною адресою. Відповідно до даних Державного реєстру прав на нерухоме майно нежитлова будівля за адресою зберігання автошин належить ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (код 00191158).

Проте, згідно даних ЄРПН протягом 2019-2025 років ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» не виписувало на адресу ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» податкові накладні щодо послуг з оренди приміщень.

До перевірки платником не надано товарно-транспортні накладні щодо господарської операції по доставці автошин до місця зберігання.

Щодо транспортування товару в межах договору зберігання платником надано пояснення, що перевезення майна з його місця знаходження до місця зберігання покладалося на Зберігача (ТОВ «КВАНТ ПЛЮС»).

ТОВ «ІН ВУД» документально не підтверджено залишки автошин ні у періоді, що підлягав перевірці, ні станом на кінець 2019 року, ні на дату проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що під час проведення перевірки контролюючим органом досліджувались господарські операції з ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», у тому числі операції з закупівлі та постачання товарів у відповідний період.

Разом з тим, за результатами такої перевірки контролюючим органом не встановлено жодних порушень щодо взаємовідносин між ТОВ «КВАНТ ПЛЮС та ТОВ «ІН ВУД».

Розглянувши доводи представника позивача суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є встановлення (відсутність) факту формування податкового кредиту за операціями з придбання автошин у кількості 1732 шт. ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» у липні - серпні 2019 року.

Під час перевірки, контролюючим органом досліджувалось саме це питання, у зв`язку з чим податковим органом у позивача витребовувалась відповідна інформація та первинні документи що стосувалися транспортування товару, документи, як підтверджують здійснення навантажувальних та розвантажувальних робіт, документи щодо підтвердження відповідності ТМЦ (декларації про відповідність, сертифікати відповідності тощо), інформація щодо проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів тощо 2019 року (накази, інвентаризаційні описи); договір фінансової допомоги №270619-фін від 27.06.2019.

Однак позивачем вищевказані документи не надані на підставі чого відповідачем складено акти про ненадання (неотримання) документів для проведення перевірки від 27.10.2025 №1190/16-31-07-02-01/40044834 та від 29.10.2025 №1215/16-31-07-02-01/40044834.

Суд, звертає увагу позивача, що платнику податків формувати податковий кредит та витрати по придбанню товарів (робіт, послуг) у зв`язку з їх реальним придбанням та на підставі відповідних первинних документів, у тому числі,

розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів [робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Надані для перевірки документи, якими оформлені господарські операції між ТОВ «ІН ВУД» та 'ГОВ «КВАНТ ПЛЮС» не можуть за змістом п.44.1 ст.44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності тому, що недоведенність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Відповідно до позиції Верховного Суду, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно- матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відтак, будь-які документи (у т. ч. договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактично господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважати первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Навіть якщо наявні всі формальні реквізити у таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною.

За своєю правовою суттю господарська операція є операцією, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Основна первинна ознака господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

У силу чинного законодавства обов`язок підтвердження правомірності визначення податкового кредиту та витрат первинними документами покладений на платника-покупця, позаяк саме він є остаточним платником податків, що підлягають сплаті до бюджету.

Надані для перевірки документи, якими оформлені господарські операції між позивачем та його контрагентом не можуть у розумінні статті 44 ПК України вважатися документами на підтвердження даних податкового обліку і звітності тому що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Підсумовуючи викладене вище, суд погоджується з доводами податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за липень - серпень 2019 року на суму 277594 гривні.

Враховуючи встановлені обставини справи, відсутність належно оформлених первинних документів, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, суд приходить до висновку, що доводи контролюючого органу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого ст. 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків податкового органу про наявність виявлених під час перевірки порушень.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами податкового органу, що господарські операції позивача з ТОВ «КВАНТ ПЛЮС" не підтверджені належними доказами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 12.12.2025 №00189950702 та від 12.12.2025 №00190000702, прийняті відповідачем ГУ ДПС у Полтавській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та обґрунтовано, підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Отже, позовні вимоги ВАТ «ІН ВУД» необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН ВУД" (пров. Спортнивний,4, м. Полтава, 36014, код ЄРДПОУ 40044834) до Головного управління ДПС у Полтавській області ( вул. Європейська, 4м. Полтава, 36000, код ЄРДПОУ 44057192) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.10.2026.

СуддяС.С. Бойко