Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №440/9942/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/9942/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо намагання мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для комплектування Збройних Сил України;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 утримуватися від призову (прийому) ОСОБА_1 на військову службу як особи, яка має судимість за умисне вбивство двох або більше осіб.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за місцем його роботи (Комунальний заклад Дитячо-юнацька спортивна школа "Олімпійські надії") 20.07.2026 ОСОБА_1 було вручено копію Розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 про оповіщення його про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою уточнення облікових даних, проходження медичного огляду та призову на військову службу під час мобілізації №6/8109/3 від 19.07.2026, що є розпорядчим документом (актом індивідуальної дії).

Позивач стверджував, що розпорядження відповідача та повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для звірки військово-облікових даних і проходження ВЛК для наступної мобілізації до лав Збройних Сил України суперечить імперативними вимогам ч.2 ст.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де в одному рядку із особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, слідують особи, які мають судимість за вчинення умисного вбивства двох або більше людей – не допускається комплектування Збройних Сил України.

На думку ОСОБА_3 , таке обмеження не є пільгою, право на яку позивач має доводити, а є обов`язком відповідача, як органу ведення реєстру, - самостійно виявляти такі факти з метою недопущення комплектування ЗСУ такими особами, як неблагонадійних, та їх озброєння.

На думку позивача, держава забороняє допуск осіб, засуджених за умисне вбивство двох або більше людей, до військової служби через забезпечення національної безпеки, збереження внутрішньої дисципліни в армії та захист життя інших військовослужбовців і цивільного населення.

Відповідач проти позову заперечував.

30.07.2026 до суду надійшов відзив на позов ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому представник відповідача зазначила, що ОСОБА_1 з 13.12.2000 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто перебуває у статусі військовозобов`язаного. Сам факт перебування на військовому обліку зумовлює обов`язок відповідача здійснювати заходи військового обліку, передбачені законодавством, зокрема викликати військовозобов`язаного для уточнення військово-облікових даних та виконання інших заходів, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що вручення йому розпорядження про оповіщення та повістки для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки нібито свідчить про протиправне намагання його мобілізувати всупереч вимогам статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Проте такі доводи, на думку представника відповідача, не підтверджуються доказами, наданими самим позивачем.

Так, відповідно до ухвали Київського районного суду м. Полтави від 14.09.2022, якою вирок Міського суду м. Праги від 16.06.2009 із змінами, внесеними вироком Вищого суду м. Праги від 24.11.2009, приведено у відповідність до законодавства України, позивача визнано засудженим за частиною другою статті 15, пунктом 12 частини другої статті 115, пунктами 6, 13 частини другої статті 115, статтею 69, частиною першою статті 263, частиною другою статті 189, частиною першою статті 70 Кримінального кодексу України. (відповідно до наданого позивачем витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».

Із ухвали Київського районного суду м. Полтави від 14.09.2022 вбачається, що вирок суду щодо позивача приведено у відповідність до законодавства України за пунктами 6, 12, 13 частини другої статті 115 КК України. Кваліфікація за пунктом 1 частини другої статті 115 КК України ("умисне вбивство двох або більше осіб"), на яку посилається позивач, відсутня. Отже, матеріали справи не підтверджують наявності саме тієї судимості, на яку посилається позивач як на підставу заявлених позовних вимог.

Отже, твердження позивача про те, що він має судимість саме за умисне вбивство двох або більше осіб, не підтверджується матеріалами справи та суперечить змісту ухвали Київського районного суду м.Полтави від 14.09.2022.

31.07.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зауважував, що постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення №1699 від 24 липня 2026 року, на яку посилається відповідач, лише підтверджує відсутність у відповідача законних підстав для звернення до поліції та оголошення позивача у розшук. Якби відповідач діяв правомірно, постанова про закриття справи не була б винесена.

Заперечення відповідача, що притягнення позивача іноземним судом (вирок Міського суду м. Праги № 4Т4/2009 від 16.06.2009 та вирок Вищого суду м. Праги №7То93/2009 від 24.11.2009) нібито не підтверджує самого факту вбивства позивачем двох людей, оскільки «не вбачається» такого злочину через відсутність кваліфікації його дій за пунктом 1 частини 2 статті 115 КК України, є необґрунтованим і таким, що суперечить матеріалам справи та доктрині кримінального права.

Згідно з вироком Міського суду м. Праги № 4Т4/2009, позивач був визнаний винним у вчиненні, зокрема, злочину, передбаченого пунктами 6, 12, 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України, у відповідність до якого цей вирок було приведено ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14.09.2022.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, пункт 1 частини 2 статті 115 КК України («умисне вбивство двох або більше осіб») є самостійним складом злочину, який охоплює умисел на заподіяння смерті двом або більше особам. Кваліфікація за пунктами 12 та 13 (вчинення за попередньою змовою групою осіб та вчинення особою, яка раніше вчинила умисне вбивство) не виключає факту вчинення вбивства двох або більше осіб, а лише доповнює кваліфікацію додатковими ознаками.

Посилання відповідача на відсутність у судовому рішенні прямої вказівки на пункт 1 частини другої статті 115 КК України ОСОБА_1 вважав маніпулятивним та такими, що не спростовують факту наявності у позивача судимості за вбивство двох або більше осіб. Факт вчинення умисного вбивства двох або більше осіб підтверджується сукупністю доказів, а не лише формальним зазначенням конкретного пункту в судовому рішенні.

В особовій картці позивача, копію якої відповідач надав суду, міститься запис: "Підлягає мобілізації". Цей запис, внесений всупереч прямій імперативній забороні, встановленій частиною 2 статті 4 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", свідчить про те, що відповідач де-факто здійснює підготовчі дії до мобілізації позивача.

Витяг з Реєстру, наданий відповідачем, свідчить про те, що він вже здійснював заходи примусу (звернення до поліції, оголошення в розшук) щодо позивача, що виходить далеко за межі простого "уточнення даних".

Виклик до ТЦК було вчинено вже після отримання детальної скарги позивача (26.06.2026) з усіма підтверджуючими документами, тобто за відсутності будь-якої об`єктивної потреби в особистій явці.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом

Розпорядженням від 19.07.2026 №6/8109/3, направленим через комунальний заклад дитячо-юнацької спортивної школи "Олімпійські надії" Полтавської обласної ради, ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснено оповіщення ОСОБА_1 з метою уточнення облікових даних, проходження медичного огляду та призову на військову службу під час мобілізації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку, про виклик та забезпечення прибуття 27 липня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет 109/3.

20.07.2026 ОСОБА_1 вручено повістку №8320334.

Позивач не погодився з діями ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України", передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до частини восьмої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.

Пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції, чинної до 17.05.2024, було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

11.04.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3633-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ), яким статтю 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" викладено в новій редакції.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XI в редакції Закону №3633-ІХ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Частиною шостою статті 37 Закону №2232-XI в редакції Закону №3633-ІХ визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Отже, з переліку громадян, які підлягають виключенню з військового обліку, виключено осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Частиною четвертою статті 39 Закону №2232-XI передбачено, що на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.

Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Крім того, згідно з пунктом 4 розділу "Загальні питання" "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин;

підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України. Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з`явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання;

підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 81 Порядку № 560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ. У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Висновки щодо правозастосування

Позивач стверджував про протиправність дій відповідача, спрямованих на мобілізацію ОСОБА_1 на військову службу, з огляду на наявність у позивача непогашеної судимості за вбивство двох осіб.

Надаючи оцінку цим твердженням, суд вказує на таке.

Частина друга статті 115 КК України на час виникнення спірних правовідносин викладена в такій редакції:

"Умисне вбивство"

1) двох або більше осіб;

2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

3) заручника або викраденої людини;

4) вчинене з особливою жорстокістю;

5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

6) з корисливих мотивів;

7) з хуліганських мотивів;

8) особи чи її близького родича у зв`язку з виконанням цією особою службового або громадського обов`язку;

9) з метою приховати інше кримінальне правопорушення або полегшити його вчинення;

10) поєднане із зґвалтуванням або сексуальним насильством;

11) вчинене на замовлення;

12) вчинене за попередньою змовою групою осіб;

13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу;

14) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

Встановлені обставини справи свідчать, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14.09.2022, якою вирок Міського суду м. Праги від 16.06.2009 зі змінами, внесеними вироком Вищого суду м. Праги від 24.11.2009, приведено у відповідність до законодавства України. Згідно зі змістом цієї ухвали позивач був засуджений за частиною другою статті 15, пунктом 12 частини другої статті 115, пунктами 6, 13 частини другої статті 115, статтею 69, частиною першою статті 263, частиною другою статті 189, частиною першою статті 70 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" /а.с. 7/.

Отже, позивача було засуджено до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину, однак кваліфікація злочину не містить пункту першого частини другої статті 115 КК України.

Тому суд погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість тверджень ОСОБА_1 про те, що він засуджений за вчинення умисного вбивства саме двох або більше осіб (пункт 1 частини другої статті 115 КК України.)

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XI в редакції з 18.05.2024 чітко визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, тому порушень з боку відповідача судом не встановлено.

Стосовно доводів позивача про те, що відповідач, вчиняючи дії щодо направлення повістки про уточнення даних, не врахував, що його судимість не є такою, що погашена, суд звертає увагу, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають усі громадяни, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, при цьому норма пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XI в редакції Закону №3633-ІХ не має прив`язки до зняття чи погашення судимості.

У свою чергу, факт перебування на військовому обліку зумовлює обов`язок відповідача здійснювати заходи військового обліку, передбачені законодавством, зокрема викликати військовозобов`язаного для уточнення військово-облікових даних та виконання інших заходів, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560.

Щодо доводів ОСОБА_4 про "обов`язок відповідача, як органу ведення реєстру, - самостійно виявляти факти з метою недопущення комплектування ЗСУ такими особами, як неблагонадійних, та їх озброєння", - суд зазначає, що та єдина підстава позову, яку зазначає ОСОБА_4 (вбивство двох осіб та непогашена судимість) не заважає позивачу бути тренером в дитячо-юнацькій спортивній школі "Олімпійські надії", однак, за твердженням позивача, унеможливлює виконання ним обов`язків визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560.

Доказів виконання обов`язку щодо своєчасного уточнення даних, проходження ВЛК ОСОБА_4 суду не надано.

Отже, дії позивача щодо прийняття розпорядження від 19.07.2026, направлення повістки для уточнення даних були правомірними.

З огляду на викладене, судом не встановлено протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_5 по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Підсумовуючи, за наслідками судового розгляду цієї адміністративної справи, зважаючи на встановлені обставини та надані докази, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.С. Шевяков