Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №212/7506/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/7506/26

2/212/5500/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Феняка О.Р., з участю секретаря судового засідання Луценко А.С., представника позивача Напари М.В., розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Єнакіївської міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернулася представник позивача ОСОБА_2 АТ із позовом до Єнакіївської міської ради, Донецької обласної державної адміністрації про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 (надалі – позивачка) є власником нерухомого майна – квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену квартиру, загальною площею 44,5 кв.м., набуто шляхом приватизації згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 02 березня 1998 року, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду при Єнакієвськом міськвиконкомі. Свідоцтво видано згідно з розпорядженням (наказом) від 02 березня 1998 р. № 31. Відповідно до реєстраційного запису, що міститься на звороті свідоцтва про право власності на житло, квартира зареєстрована м. Єнакієве Бюро технічної інвентаризації на підставі свідоцтва про право власності записана у реєстрову книгу за № 35 д № 18971. Згідно технічної характеристики квартири за адресою АДРЕСА_1 . від 02 березня 1998 року, квартира розташована на п`ятому поверсі та складається з двох кімнат, житловою площею 29,8 кв.м., у тому числі: 1 (перша) кімната площею 12,7 кв.м.; 2 (друга) кімната площею 17,10 кв.м.; кухня площею 5,4 кв.м.; ванна кімната площею 2,1 кв.м.; туалету площею 1,0 кв.м.; коридору площею 5,10 кв.м.; вбудованої шафи 0,5 кв.м. Квартира обладнана балконом 2,1 кв.м. Загальна площа квартири 44,5 кв.м. Відповідно домової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_2 , місце проживання позивачки зареєстровано за цією адресою з 30 січня 1998 року. Згідно відмітки у паспорті позивачки на сторінці 12, місце проживання зазначено за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до виписки з рішення Єнакіївського виконавчого комітету місцевої ради від 18 лютого 1998 року № 76, розглянувши наданий протокол № 2 засідання житлової комісії від 04 лютого 1998 року про відкриття особових рахунків, виконком міської ради вирішив відкрити особовий рахунок ОСОБА_1 на 2-х кімнатну квартиру житловою площею 29,8 кв.м., по АДРЕСА_1 . Склад сім`ї – один. ОСОБА_1 головний квартиронаймач. Анулювати особовий рахунок на ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю чоловіка. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 від 12 травня 2026 року № 84753204 позивачці відмовлено в державної реєстрації права власності на вищевказану квартиру у зв`язку з тим, щоподані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження у зв`язку з наступним. Державним реєстратором було подано відповідний запит, щодо надання інформації про державну реєстрацію до 1 січня 2013 року. Запит № 79/07-14 від 08.05.2026 року було надіслано на Донецьку обласну державну адміністрацію. 11.05.2026 було отримано відповідь № 6/1560/0/41-26/05.1 від Донецької обласної державної адміністрації, про те, що населені пункти Горлівського району Донецької області включені до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження , затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 117-р). Також, як вбачається із Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, вся територія Горлівського району Донецької області тимчасово окупована Російською Федерацією. Враховуючи вище викладене, державний реєстратор позбавлений можливості підтвердити у встановленому законом порядку проведену до 01.01.2013 року реєстрацію права власності та наявні відомості не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно і провести подальшу державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, згідно відповіді Донецької обласної державної адміністрації документи про державну реєстрацію прав до державного архіву Донецької області на зберігання не надходять. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи Комунального підприємства Єнакієвської міської ради «Єнакієвське міжміське бюро технічної інвентаризації» (код ЄДРПОУ 03336568) - є вул. Блюхера, б. 126, м. Єнакієве, Донецька обл., 86430, Україна. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи з організаційно-правовою формою «орган місцевого самоврядування» - виконавчого комітету Єнакієвської міської ради (код ЄДРПОУ 04052778) - є пл. Леніна, б. 7, м. Єнакієве, Донецька обл., 86430, Україна. Вищезазначені юридичні особи в стані припинення не перебувають.

Вказані обставини позбавляють позивача можливості здійснити державну реєстрацію майна в Державному реєстрі речових прав та, в свою чергу, позбавляє можливості володіти та розпоряджатися власністю - квартирою. У зв`язку з цим позивач змушена звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 21.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, розпочато підготовче провадження із проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 16.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суд від 08.09.2026 року за клопотання представника позивача суд повернувся на стадію підготовчого розгляду.

Ухвалою суд від 08.09.2026 року за клопотання представника позивача Донецьку обласну державну адміністрацію було виключено з кола відповідачів.

Ухвалою суду від 08.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала просила задовольнити.

Представник відповідача Єнакіївської міської ради про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак до суду не з`явився, у запропонований судом строк відзиву на позовну заяву не надав. Заяв про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 02 березня 1998 року, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду при Єнакієвськом міськвиконкомі, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна – квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену квартиру, загальною площею 44,5 кв.м., набуто шляхом приватизації згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до реєстраційного запису, що міститься на звороті свідоцтва про право власності на житло, квартира зареєстрована м. Єнакієве Бюро технічної інвентаризації на підставі свідоцтва про право власності записана у реєстрову книгу за № 35 д № 18971.

Згідно технічної характеристики квартири за адресою АДРЕСА_1 . від 02 березня 1998 року, квартира розташована на п`ятому поверсі та складається з двох кімнат, житловою площею 29,8 кв.м., у тому числі: 1 (перша) кімната площею 12,7 кв.м.; 2 (друга) кімната площею 17,10 кв.м.; кухня площею 5,4 кв.м.; ванна кімната площею 2,1 кв.м.; туалету площею 1,0 кв.м.; коридору площею 5,10 кв.м.; вбудованої шафи 0,5 кв.м. Квартира обладнана балконом 2,1 кв.м. Загальна площа квартири 44,5 кв.м.

Відповідно домової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_2 , місце проживання позивачки зареєстровано за цією адресою з 30 січня 1998 року. Згідно відмітки у паспорті позивачки на сторінці 12, місце проживання зазначено за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до виписки з рішення Єнакіївського виконавчого комітету місцевої ради від 18 лютого 1998 року № 76, розглянувши наданий протокол № 2 засідання житлової комісії від 04 лютого 1998 року про відкриття особових рахунків, виконком міської ради вирішив відкрити особовий рахунок ОСОБА_1 на 2-х кімнатну квартиру житловою площею 29,8 кв.м., по АДРЕСА_1 . Склад сім`ї – один. ОСОБА_1 головний квартиронаймач. Анулювати особовий рахунок на ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю чоловіка.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 від 12 травня 2026 року № 84753204 позивачці відмовлено в державної реєстрації права власності на вищевказану квартиру у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження у зв`язку з наступним.

Державним реєстратором було подано відповідний запит, щодо надання інформації про державну реєстрацію до 1 січня 2013 року. Запит № 79/07-14 від 08.05.2026 року було надіслано на Донецьку обласну державну адміністрацію. 11.05.2026 було отримано відповідь № 6/1560/0/41-26/05.1 від Донецької обласної державної адміністрації, про те, що населені пункти Горлівського району Донецької області включені до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження , затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 117-р).

Суд, надаючи оцінку доводам позивача та перевіряючи обґрунтованість заявлених ним вимог, виходить з такого.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (у редакції станом на час подачі позову), територія Горлівського району Донецької області тимчасово окупована російською федерацією.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Зі змісту рішення державного реєстратора прав на нерухоме про відмову у проведені реєстраційних дій вбачається, що державним реєстратором встановлено, що у разі коли в документах, що подаються для державної реєстрації права власності, відсутні відомості про його технічні характеристики, державна реєстрація права власності на такий об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічні характеристики, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018року у справі № 760/14438/15-ц.

Отже, розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто положення статті 392 ЦК України спрямовані на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 20 березня 2018року у справі № 910/1016/17, пункті 12 постанови від 17 квітня 2018року у справі № 914/1521/17).

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

За встановлених у справі обставин, наявне рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій щодо належного ОСОБА_1 нерухомого майна безумовно свідчить про те, що її право власності не визнається, а тому воно підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності умови, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

У справі «Рисовський проти України» («Rysovskyy v. Ukraine») (заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011року, набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява № 33202/96, пункт 120, ЕСНR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява № 48939/99, пункт 128, ЕСНR 2004-ХІІ, «Megadat.com S.r.I. проти Молдови», заява № 21151/04, пункт 72, від 08 квітня 2008року, «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010року, «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008року) і сприятимуть юридичній визначеності в цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», пункт 128, «Беєлер проти Італії», пункт 119).

У пункті 71 рішення у справі ЄСПЛ «Рисовський проти України» («Rysovskyy v. Ukraine») зазначив, що принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

На підставі викладеного, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено належними та допустимими доказами його право власності на житловий будинок, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані відомості відсутні, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує його право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке підлягаю захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України, у зв`язку з чим, заявлені ним позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Єнакіївської міської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею квартири 44,5 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено і підписано 08 жовтня 2026 року.

Суддя: О. Р. Феняк