Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №212/10836/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/10836/26

2/212/6972/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Шевченко Л.В., при секретарі судового засідання Чуприні Я.Д., розглянувши цмвільну справу за позовом акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку, біз фіксації технічними засобами згідно ст.247 ЦПК України,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2026 року представник позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» Цвинда В.В. звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку) у розмірі основного боргу 8852,01 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 108,42 грн., інфляційні втрати – 1546,82 грн., 3% річних – 471,74 грн., пеню у розмірі 566,05 грн., а всього 11545,04 грн., та судовий збір у розмірі 3328 грн.

В обгрунтування позову позивач вказує, що АТ «КТЦ» є теплопостачальною організацією у розуміні ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» як суб`єкт господарської діяльності, який має у користувані теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу. Постачання теплової енергії є комунальною послугою (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Пунктом 1 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплюється обов`язок надання комунальної послуги виконавцем. Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг здійснюються безперервно, зокрема, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систен) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.

Позивач також зазначає, що власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 здійснено відключення від системи централізованого опалення. В квартирі встановлено автономне опалення, стояки по централізованому опаленню заізольовані, опалювальні прилади демонтовані. Товариством зняте теплове навантаження та припинено нарахування за централізоване оплення. Проте, вважає, що власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов`язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень, будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 14 липня 2026 року у справі № 212/10836/26 відкрито провадження за позовом АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 03.08.2026 заяву із запереченнями проти розгляду справи у спрощеному порядку відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та про перехід на розгляд справи 212/10836/26 за правилами загального провадження - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 05.10.2026 в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, а саме: копії індивідуального договору про надання послуг з теплопостачання (якщо такий укладався з відповідачами); документи, що підтверджують відкриття абонентського рахунку на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (на кого відкрито, на якій підставі); акти приймання-передачі теплової енергії за період, зазначений у позові; документи, що підтверджують правомірність нарахувань за тепло та гарячу воду відповідачам - відмовлено.

Клопотання представника позивача про визнання Відповідача 2 ( ОСОБА_2 ) неналежним відповідачем у цивільній справі № 212/10836/26; закрити провадження у справі в частині позовних вимог до Відповідача 2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - задоволено частково, визнано ОСОБА_2 неналежним відповідачем у справі 212/10836/26.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, надав суду відзив на позовну заяву (арк.с.83-159).

21.08.2026 відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності (арк.с.160-172), надавши довідки про сплату комунальних послуг в період з 2014 року по 2021 рік.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 26.10.2017 (арк.с.200).

АТ «КТЦ» є теплопостачальною організацією у розумінні ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу. Постачання теплової енергії є комунальною послугою (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються спеціальним законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 (далі - Правила № 1198) та іншими нормативно-правовими актами України.

Судом встановлено, що спірні правовідносини в період з листопада 2021 по листопад 2025 року, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 2189-VІІІ від 09.11.2017), який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки,).

За наведеним у п. 2, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VІІІ визначенням:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону №2189-VІІІ законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплюється обов`язок наданні комунальної послуги виконавцем.

Відповідно до ч. ч. ч. 1-2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених КМУ або іншими уповноваженимими законом державними органами відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і у випадках, визначених законом.

Положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Позивач вважає, що прийняття оферти виконавця послуг з постачання теплової енергії може бути у вигляді мовчання.

Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті: https://tec.dp.ua було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», надалі – АТ «Криворізька теплоцентраль» https://tec.dp.ua/, тобто з 01.11.2021.

Пунктом 4 договору визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено Постановою КМУ «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови МУ від 08.09.2021 року №1022) (далі - Правила №830).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним ст.6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно із Законом України № 2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 14 Закону (п. 13 Правил).

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Також п. 13 Правил № 830 (в редакції від 01.10.2021) передбачено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

У разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

Споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Пунктом 13 Правил № 830 (в редакції від 03.09.2024 № 1039) передбачено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог ст. 10 та 11 Закону України Про електронну комерцію (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон №2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин.

Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23).

Так, відповідно до п. 5 Типового договору Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11 Типового договору). Згідно з приписами п. 19 Правил № 830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Так, загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення визначається розрахунковим методом у кожному розрахунковому періоді і розподіляється між усіма споживачами (власниками житлових, нежитлових приміщень, приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом) у відповідності до Методики №315.

З огляду на зазначене, позивач мав довести, а відповідач спростувати факт отримання послуги з постачання теплової енергії.

Позивачем надані акти (арк.с.15-53), які свідчать про підключення будинку та надання послуг з теплопостачання.

Відповідач заперечував щодо необхідності сплачувати послуги посилаючись на різні причини та підстави, зокрема тим, що особовий рахунок не належить ОСОБА_1 .

Пунктом 11 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачений обов`язок індивідуального споживача 11) інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Втім, до відзиву на позов не було подано копії заяви до теплопостачальної організації або до іншої організації, що надає послугу з теплопостачання, зокрема допоміжних приміщень у будинку АДРЕСА_2 , про зміну (переоформлення) особових рахунків як новому власнику згідно договору дарування від 26.10.2017 року, а також не надано доказів щодо звернення до позивача для отримання такої копії та отримання відмови у задоволенні такої заяви.

Згідно пункту 34 Типового Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За приписами п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зістаттею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд констатує, що відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надання житлово-комунальних послуг. За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 302/1315/14-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 757/10888/14-ц, Верховного Суду України від 27 січня 2016 року в справі № 6-2864цс15, від 20.11.2024 № 463/6799/18 (61-4628св24).

З урахуванням викладеного, позивачем доведено підставність вимог до відповідача.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 206/3045/23 зазначено, що:«відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частин першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За частиною п`ятою статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (Розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-ІХ від 30 березня 2020 року). Тлумачення зазначених норм свідчить про те, що запровадження на всій території карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 257 ЦК України. При цьому вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651. Заявник у касаційній скарзі посилається на норми ЦПК України та постанови Верховного Суду, в яких мова йде про обчислення процесуальних строків в тому числі й строків на оскарження судових рішень. Разом із тим, строк позовної давності не є процесуальним строком, позовна давність є інститутом матеріального права, а не процесуального права. Сплив позовної давності не є процесуальною перешкодою для звернення особи до суду за захистом свого права або інтересу. В той же час є підставою для відмови у задоволенні позову».

У Постанові Верховного Суду від 08 листопада 2020 року у справі № 6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

Позивач просить стягнути заборгованість за період з 01.11.2021 по 30.11.2025. З урахуванням викладеного вище, строк позовної давності не сплинув.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Позивачем доведено факт надання послуг, тоді як відповідачем не доведено факт їх оплати.

З урахуванням викладеного вище, у суду відсутні підстави для відмови в задоволенні позову АТ "Криворізька теплоцентраль" щодо стягнення основного боргу у розмірі 8852,01 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 108,42 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів збитків від інфляції та 3% річних суд виходить з такого.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлений обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, у тому числі на території Дніпропетровської області, який триває до теперішнього часу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» (далі Постанова №1405), яка набрала чинності 30.12.2023, скасовано мораторій на нарахування пені й штрафів за заборгованість з оплати житлового-комунальних послуг населенню.

На споживачів житлово-комунальних послуг міста Кривого Рогу не розповсюджується дія цієї постанови, оскільки Криворізька територіальна громада не віднесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, можливі бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Верховний Суд зауважував, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові (постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц).

Оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, згідно з розрахунку доданого до позову, з яким погоджується суд, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 471,74 грн., інфляційні втрати у сумі 1546,82 грн.

Щодо стягнення пені.

З 01.11.2021 року договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії вважається укладеним зі споживачами, які не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

За такою моделлю договірних відносин плата виконавцю комунальної послуги складається з плати за послугу постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування. При цьому відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладення договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Пунктом 45 Типового договору, передбачено У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

У ч.1 та 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею)є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Оскільки, типовим індивідуальним договором передбачено нарахування пені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 566,05 грн.

Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , суд вказує на таке.

В пункті 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача ".

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Ухвалою суду від 05.10.2026 ОСОБА_2 визнано неналежним відповідачем

Таким чином АТ "Криворізька теплоцентраль" позов підлягає задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 суми заявлених позовних вимог, а в позові до ОСОБА_2 слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тобто з відповідача підлягає стягненню 3328 грн. судового збору.

На підставі ст. ст. 261, 322, 509, 625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання» та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81,82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку - задовольнити.

В задоволенні позову до ОСОБА_2 - відмовити, як пред`явленому до неналежного відповідача.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку у розмірі 8852,01 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 108,42 грн., інфляційні втрати – 1546,82 грн., 3% річних – 471,74 грн., пеню у розмірі 566,05 грн., а всього 11545,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та судовий збір у розмірі 3328 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 08.10.2026.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, місцезнаходження юридичної особи: вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Л. В. Шевченко