Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/17021/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17021/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 .; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Прохоровська, 6; код ЄДРПОУ 38643633) про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду заяви від 18.08.2025 року про надання грошової компенсації та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 .; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Прохоровська, 6; код ЄДРПОУ 38643633), у якій представник позивача просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка полягає у нерозгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 18.08.2025 про надання грошової компенсації за належне для отримання житло, неприйнятті за результатами її розгляду належного рішення житловою комісією, ненарахуванні та невиплаті такої компенсації;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025 про надання грошової компенсації за належне для отримання житло на засіданні житлової комісії, прийняти рішення про надання ОСОБА_1 грошової компенсації за належне для отримання житло, визначити її розмір, нарахувати та виплатити її.

Ухвалою суду від 11.06.2026 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір» у розмірі 1064,96 грн., надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

17.06.2026 року позивач надав до суду заяву на виконання ухвали суду, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог та у відповіді на відзив зазначено, що позивач перебуває на квартирному обліку у ГУ ДСНС України в Одеській області вже тривалий час. 18.08.2025 позивач звернувся до уповноваженого органу та подав до ГУ ДСНС України в Одеській області заяву про виділення йому грошової компенсації за належне для отримання житло. Відповідь на суті поставленого питання позивачем отримана не була, що і слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Від відповідача Головного управління ДСНС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог відповідач заперечував, Зазначено, що:

по-перше, прийняття житловою комісією окремого рішення про негайну виплату компенсації поза межами існуючої загальної процедури фінансування системи ДСНС порушить права інших осіб, які теж перебувають на обліку;

по-друге, керівник територіального органу відсутній у переліку осіб, які можуть приймати рішення про надання або відмову у наданні компенсації;

по-третє, позовні вимоги щодо прийняття рішення про надання компенсації не можуть бути предметом судового розгляду, оскільки це є виключними повноваженнями ДСНС.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 .

Після реорганізації цієї військової частини у 2005 році її правонаступником у відповідній частині житлових правовідносин стало Головне управління МНС, а в подальшому — система ДСНС.

Згідно наказу Міністра України з питань надзвичайних ситуацій № 298 від 24.10.2005 ОСОБА_1 було звільнено саме з військової служби у відставку за станом здоров`я у званні старшого прапорщика, при цьому його вислуга років на військовій службі станом на 21.10.2005 становила 20 років 11 місяців 17 днів.

Питання перебування позивача на квартирному обліку було предметом судової справи №815/6056/16, рішенням від 22.12.2016 року зобов`язано Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відновити ОСОБА_1 зі складом родини з 4-х осіб на квартирному обліку, у Головному управлінні державної служби України з надзвичайних ситуацій в черзі осіб, яка потребують поліпшення житлових умов з 23.11.1994 року.

Відповідний факт перебування на обліку також підтверджується довідкою ГУ ДСНС України в Одеській області від 29.01.2021 та листом ДСНС України від 05.02.2026.

18.08.2025 Позивач звернувся до ГУ ДСНС України в Одеській області заяву про виділення йому грошової компенсації за належне для отримання житло.

Разом із заявою ним були подані основні документи, на які він посилався як на підставу свого права, а саме:

копії паспорта,

РНОКПП,

наказ про звільнення,

довідка про перебування на квартирному обліку,

пенсійне посвідчення та наявної відповіді ГУ ДСНС.

Представник Позивача 15.09.2025 звернувся до ГУ ДСНС України в Одеській області з адвокатським запитом щодо результатів її розгляду звернення від 18.08.2025 року.

Листом від 18.09.2025 ГУ ДСНС повідомив, що питання щодо виділення ОСОБА_1 грошової компенсації буде винесене на найближче засідання житлової комісії, а про результат розгляду буде повідомлено додатково.

ДСНС України листом від 05.02.2026 повідомила, що забезпечення житлом у системі ДСНС здійснюється за рахунок бюджетної програми КПКВК 1006110, а видатки на виплату грошової компенсації звільненим з військової служби особам для ДСНС не передбачені. У зв`язку з цим ДСНС України зазначила, що питання забезпечення Позивача житлом має вирішуватися в порядку черговості.

Вбачаючи у наведеному протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до положень ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ).

У статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

В ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", видно, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Так, у відповідності до п.1 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.9 Житлового кодексу України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

В ст.9, ст.43 Житлового кодексу України видно, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

У відповідності до ст.48, ст.49 Житлового кодексу України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому, враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.

Із змісту ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" видно, що Кабінет Міністрів України Постановою від 03.08.2006р. № 1081 Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - постанова № 1081) затвердив Порядок № 1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Згідно п.3, п.29, Порядку № 1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

В п.9 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 29 Порядку № 1081 видно, що особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку, має право на залишення на квартирному обліку з підстав, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Однак, п.30 Порядку № 1081 передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку громадян, які потребують поліпшені житлових умов, а саме у разі:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;

2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;

3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;

5) в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, та на грошову компенсацію, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку № 1081.

У свою чергу порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України (ст.48-1 ЖК України).

Механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) установлено Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015р. № 728 (далі - Порядок № 728).

Відповідно до п.3, п.5, п.6 цього Порядку, військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім`ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім`ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальні органи, Національна гвардія, Управління державної охорони, ДКА, Адміністрація Держспецзв`язку щороку протягом I кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень( п. 9 Порядку №728).

В п.10, п.11 Порядку №728, видно, що житлові комісії військових частин, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) (далі - житлові комісії) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір.

Відповідно до п.11 цього ж Порядку для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи:

- рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім`ї, зазначеної в абзацах четвертому і п`ятому пункту 2 цього Порядку) та нотаріально посвідчена згода членів його сім`ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;

- довідка про склад сім`ї та реєстрацію місця проживання (перебування);

- копії паспорта військовослужбовця і повнолітніх членів сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

- копія свідоцтва про шлюб (за наявності);

- копія свідоцтва про народження дитини (за наявності);

- копія облікової картки фізичної особи - платника податків (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов);

- копія свідоцтва про право власності на житло за його наявності (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов);

- довідка про отримання (неотримання) житла військовослужбовцем з колишнього місця перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

- документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно;

- дозвіл органу опіки і піклування на отримання неповнолітнім членом сім`ї компенсації у випадках, визначених законодавством.

Згідно з п.12 Порядку №728 житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в п.11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні.

Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житлового кодексу України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу положень вищевказаних норм законодавства вбачається, що процедура отримання військовослужбовцем грошової компенсації замість житла є багатоетапною та передбачає певний порядок послідовних дій ряду різних суб`єктів.

Таким чином, суд зазначає, що, в даному випадку, першочергово необхідно встановити, чи дотриманий відповідачем порядок розгляду звернення щодо отриманням грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення.

Суд звертає увагу, що приписами Порядку № 728 чітко вказано, що питання щодо прийняття рішення про надання або відмову у наданні грошової компенсації покладено на житлові комісії, які розглядають рапорти військовослужбовців щодо надання такої компенсації, тільки після того, як останні письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році та про їх право на отримання компенсації.

Тобто, аналізуючи Постанову № 728, суд дійшов висновку, що подання рапорту військовослужбовцем (заяви, зазначеної в пункті 11 цього Порядку) передує письмове інформування житлових комісій про настання черги на отримання жилих приміщень у поточному році або їх право на отримання компенсації.

Судом встановлено, а сторонами не заперечувалось, що станом на 01.01.2026 сім`я Позивача у складі трьох осіб перебувала на квартирному обліку на загальних підставах за № 14 та у списку осіб, які користуються правом першочергового забезпечення житловими приміщеннями, за № 1.

Стосовно доводів відповідача про те, що у Головного управління відсутні повноваження на прийняття відповідного рішення, суд наголошує, що у листі від 18.09.2025 року №6001.2-7082/6018/6 прямо вказана, що питання буде розглянуте на найближчому засіданні житлової комісії Головного управління.

Це кореспондується з нормами порядку, згідно яких рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, військовими комісарами та начальниками житлово-експлуатаційних установ (організацій), після чого в порядку, визначеному Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрацією Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальними органами, Національною гвардією, Управлінням державної охорони, ДКА, Адміністрацією Держспецзв`язку, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження відповідно Міністрові оборони, Міністрові внутрішніх справ, Міністрові інфраструктури, Голові Держприкордонслужби, Голові ДСНС, Голові СБУ, керівнику розвідувального органу, начальнику Управління державної охорони, командувачу Національної гвардії, Голові ДКА, Голові Держспецзв`язку.

Отже, з вищевказаних приписів Порядку № 728 вбачається, що за результатом розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця щодо отриманням грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення житлові комісії приймають рішення про її надання або відмову в наданні.

Натомість у спірних відносинах таке рішення прийнято не було, а фактичне вирішення питання, як зазначає відповідач, перенаправлено до ДСНС України, яке надало відповідь листом від 05.02.2026 року №04-3068/212-2. Втім, суд із цим не погоджується, адже у листі від 05.02.2026 року вказано, що цю відповідь надано на запит позивача до Міністра внутрішніх справ України, а не в порядку перенаправлення з ГУ ДСНС в Одеській області.

З огляду на це, суд робить висновок, що звернення позивача не було розглянуто Головним управлінням та не було прийнято рішення згідно приписів Порядку № 728. Тому суд вважає, що наявні підстави визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка полягає у нерозгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 18.08.2025 про надання грошової компенсації за належне для отримання житло та неприйнятті за результатами її розгляду належного рішення житловою комісією.

При цьому, оскільки фактичного вирішення питання про нарахування та виплату компенсації здійснено не було, суд вважає передчасним вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення звернення позивача.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Отже, суд вважає вимоги позивача про прийняття позитивного рішення та про виплату компенсації такими, що задоволенню не підлягають, оскільки висновок про протиправність бездіяльності здійснений судом лише у цьому рішенні. Питання щодо розгляду заяви по суті ще не вирішувалось Головним управлінням. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що при реальному розгляді звернення позивача буде порушено право позивача в цій частині.

Отже, в цій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 75-78, 90, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 .; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Прохоровська, 6; код ЄДРПОУ 38643633) про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду заяви від 18.08.2025 року про надання грошової компенсації та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка полягає у нерозгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 18.08.2025 про надання грошової компенсації за належне для отримання житло, неприйнятті за результатами її розгляду належного рішення житловою комісією.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025 про надання грошової компенсації за належне для отримання житло на засіданні житлової комісії, прийняти рішення про надання або відмову в наданні ОСОБА_1 грошової компенсації за належне для отримання житло.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (код ЄДРПОУ 38643633) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві грн. 48 коп.).

Рішення суду набирає законної сили у строк і порядок визначені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2026 р.

Суддя О.М. Тарасишина