Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/16815/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16815/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кібер Вош» (місцезнаходження: 65085, м. Одеса, вул. Дальницьке шосе, буд. 1; код ЄДРПОУ 43190157) до Міністерства економіки, довкілля та сільськогосподарського господарства України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2; код ЄДРПОУ 37508596) про визнання протиправним та скасування наказу від 15.05.2026 року №5900, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кібер Вош» (місцезнаходження: 65085, м. Одеса, вул. Дальницьке шосе, буд. 1; код ЄДРПОУ 43190157) до Міністерства економіки, довкілля та сільськогосподарського господарства України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2; код ЄДРПОУ 37508596), у якій представник позивача просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 15 травня 2026 року № 5900 «Про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, ТОВ «КІБЕР ВОШ»;

зобов`язати Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КІБЕР ВОШ» від 04.05.2026 (вх. № П 1768) про одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № ADRQC-25-1193 від 17.11.2025 року.

Ухвалою від 12.06.2026 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою реалізації та фактичного виконання імпортного договору на придбання автомобіля, строк поставки якого перевищує 180 днів, позивач звернувся до Міністерства економіки, довкілля та сільськогосподарського господарства України із заявою про отримання висновку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 № 104. Однак, позивачем було отримано відмову, оформлену Наказом від 15 травня 2026 року № 5900. Позивач вважає вищевказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки:

по-перше, предмет зовнішньо-економічного контракту – автомобіль ZEEKR 9X Ulrta 55KW - за своїми об`єктивними характеристиками є складним технічним виробом;

по-друге, оскаржуваний наказ № 5900 не відповідає критерію обґрунтованості. Відповідач обмежився лише констатацією того, що операція «не належить» до переліку пункту 2 Порядку, проте не навів жодного мотиву, за яким критерієм електромобіль вартістю 66 800 доларів США, що виготовляється за індивідуальним замовленням упродовж 26 тижнів та містить понад 70 електронних блоків керування, не може бути віднесений до складних технічних виробів.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Наголосив, що у Договорі не визначено, що автомобіль ZEEKR 9X Ulrta виробляється виключно за індивідуальним замовленням. Позивачем до Заяви не надано специфікацію, яка передбачає виготовлення транспортного засобу на індивідуальне замовлення. Відповідач притримувався позиції, що заявлений автомобіль є серійним, тобто встановлених габаритів, параметрів тощо. Тому вважати таку операцію такою, що відповідає критеріям пункту 2 Порядку, підстави відсутні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кібер Вош» Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «КІБЕР ВОШ» є резидентом України, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність, зокрема операції з імпорту транспортних засобів.

17 листопада 2025 року між Позивачем (Покупець) та компанією AOSIDE INTERNATIONGAL TRADING CO., LIMITED (Китайська Народна Республіка, Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № ADRQC-25-1193 на постачання 1 (одного) транспортного засобу — електромобіля ZEEKR 9X Ulrta 55KW (чорний екстер`єр / синій інтер`єр) на умовах поставки EXW XIAMEN PORT.

Загальна вартість контракту — 66 800,00 доларів США.

На виконання умов контракту Позивач 20 листопада 2025 року здійснив авансовий платіж у розмірі 66 800,00 доларів США (100 % вартості контракту), що підтверджується SWIFT-повідомленням від 20.11.2025 та довідкою АТ «ВСТ БАНК» від 04.05.2026 № 6.

04 травня 2026 року Позивач звернувся до Міністерства економіки, довкілля та сільськогосподарського господарства України із заявою (вх. Мінекономіки від 04.05.2026 № П 1768) про одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком.

Наказом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 15 травня 2026 року № 5900 Позивачу відмовлено у видачі висновку на підставі абзацу шостого пункту 10 Порядку видачі висновку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 № 104. Підставою відмови зазначено, що операція резидента з поставки ZEEKR 9X Ulrta 55KW (1 шт.) «не належить до окремих операцій, визначених пунктом 2 Порядку, а саме: виробничої кооперації, консигнації, у будівництві, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, постачання складних технічних виробів, постачання товарів спеціального призначення».

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду в Україні визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII.

Відповідно до положень ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.

Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.2019 №838 затверджено Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у відповідності до пункту 1 якого Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує: формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну військово-промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління об`єктами державної власності, розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства, інтелектуальної власності, інноваційної діяльності в реальному секторі економіки, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), державних та публічних закупівель, а також державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів; формування та реалізацію державної політики у сфері державної статистики, державного матеріального резерву, експортного контролю; формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізацію державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності; формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, насінництва та розсадництва; формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства, ветеринарної медицини, безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, у сфері карантину та захисту рослин, у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу; формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу; формування та реалізацію державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

Отже, Мінекономіки є суб`єктом владних повноважень, який уповноважений, з урахуванням вимог статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за окремими операціями з експорту та імпорту товарів продовжувати граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, шляхом видачі висновку.

На виконання положень Закону України «Про валюту і валютні операції» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком» від 13.02.2019 № 104.

Пунктом 1 Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 № 104 (далі - Порядок № 104), визначено механізм видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку, залишення документів без розгляду, а також перелік товарів, за якими документи для видачі висновку залишаються без розгляду. Чинність Порядку № 104 та його редакція підтверджуються офіційними джерелами законодавства.

Згідно із п. 2 Порядку № 104 висновок видаватися Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, а саме, зокрема, під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів - імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів.

Відповідно до п.3 Порядку №104 для одержання висновку резидент або його уповноважений представник подає Мінекономіки відповідно до цього Порядку заяву про одержання висновку (далі - заява) у письмовій формі, затвердженій Мінекономіки.

До заяви додаються: копії зовнішньоекономічного договору (контракту) із обов`язковим зазначенням місцезнаходження та банківських реквізитів іноземного (іноземних) контрагента (контрагентів), усіх специфікацій, додатків, додаткових договорів та інших документів, які є невід`ємною частиною договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством порядку. У разі коли зовнішньоекономічний договір (контракт), а також його невід`ємна частина викладені іноземною мовою, до заяви додається його (їх) переклад українською мовою, засвідчений підписом резидента або його уповноваженого представника, зокрема із використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису заявника; копії документів, що підтверджують проведення операції з експорту (імпорту) товарів, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, митних декларацій, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг), засвідчені в установленому законодавством порядку; документи або їх копії, що підтверджують причини, що призвели до затримки у проведенні розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) (копії листів від виробника товару, акти виявлених дефектів товару, транспортно-експедиційні договори та заявки до них), та вжиті заходи до своєчасного проведення розрахунків (якщо вони вживалися). У разі коли такі документи складено іноземною мовою, резидент (або його уповноважений представник) додає їх переклад українською мовою, засвідчений підписом резидента або його уповноваженого представника, зокрема із використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису заявника; інші документи, які підтверджують, що операції резидента належать до операцій з експорту та імпорту товарів, перелік яких визначений пунктом 2 цього Порядку.

У разі подання документів уповноваженим представником до заяви додається оригінал документа або засвідчена копія, що підтверджує його повноваження.

Резидент або його уповноважений представник несе відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в поданих ним документах, відповідно до закону.

Відповідно до приписів п.3-4 Порядку №104 Мінекономіки приймає рішення про видачу або відмову у видачі висновку протягом 10 робочих днів з дати надходження заяви та доданих до неї документів, передбачених пунктом 3 цього Порядку, із урахуванням строків, визначених пунктом 5 цього Порядку.

Резидент або його уповноважений представник має право протягом строку розгляду його заяви та відповідних документів письмово звернутися до Мінекономіки щодо залишення заяви без розгляду.

Положеннями п.7 Порядку №104 передбачено, що висновок оформлюється в електронній формі із використанням кваліфікованого сертифіката відкритого ключа відповідно до вимог законодавства в одному примірнику за формою, затвердженою Мінекономіки, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу висновку та направляється засобами поштового зв`язку та/або через відповідні електронні сервіси Мінекономіки чи засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг протягом одного робочого дня з дня видачі висновку.

Видача висновку проводиться безоплатно.

Згідно із п.10 Порядку №104 підставами для прийняття рішення про відмову у видачі висновку є: документи, подані для отримання висновку, містять неповну, суперечливу, недостовірну інформацію та/або не відповідають вимогам законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та валютного регулювання; документи подано з порушенням вимог, зазначених у пункті 3 цього Порядку, в тому числі вимог щодо комплектності та оформлення документів; заява, додані до неї документи (документ) підписані (засвідчені) особою, яка не має на це повноважень; у зовнішньоекономічному договорі (контракті) відсутні істотні умови договору, передбачені законодавством; операція резидента з експорту (імпорту) товарів не належить до окремої операції, визначеної пунктом 2 цього Порядку; у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості про резидента або наявні відомості про його припинення; здійснення всіх розрахунків за відповідними операціями з експорту та імпорту товарів, щодо яких подано заяву, зокрема здійснення імпорту товарів відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність; зазначений у заяві строк, на який резидент просить продовжити установлений граничний строк розрахунків, не підтверджується доданими до заяви документами (їх копіями); до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України Про санкції.

Згідно із п. 12 Порядку №104 визначено, що рішення Мінекономіки про відмову у видачі висновку повинно бути мотивованим. Повідомлення із обґрунтуванням підстав і причин прийняття рішення про відмову у видачі висновку направляється резиденту або його уповноваженому представнику засобами поштового зв`язку та/або через відповідні електронні сервіси Мінекономіки чи засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг протягом одного робочого дня.

Аналізуючи цитовані норми права суд констатує, що заявник зобов`язаний надати всі документи, які підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність отримання висновку.

З аналізу п. 2 Порядку № 104 вбачається, що норми останнього у спірній частині стосуються надання висновку Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, під час виконання не усіх зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів, а саме імпортних операцій з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів.

Крім того, слід зазначити, що п. 2 Порядку № 104 в цілому визначає чіткі імпортні та експортні операції, за якими може бути виданий висновок відповідачем.

Позивач наполягає, що предмет зовнішньо-економічного контракту – автомобіль ZEEKR 9X Ulrta 55KW - за своїми об`єктивними характеристиками є складним технічним виробом, що відповідає п.2 Порядку, тоді як відповідач вважає вказане твердження недоведеним.

При цьому, позивач посилається на пояснення з боку постачальника, а саме:

«Електромобіль ZEEKR 9X Ulrta виробляється виключно за індивідуальним замовленням (made-to-order) з виробничим циклом 20– 26 тижнів. Крім того, з 1 січня 2026 року набрало чинності Повідомлення Міністерства комерції КНР (Шанмаохань [2025] № 648 від 11.11.2025), яким запроваджено обов`язкову вимогу: транспортний засіб не може бути експортований раніше ніж через 180 календарних днів після дати його реєстрації в КНР.»

На переконання позивача, сукупність виробничого циклу (до 182 днів), обов`язкового строку очікування в КНР (180 днів) та строку морської доставки (90 днів) становить не менше 452 календарних днів, що унеможливлює дотримання 180-денного строку розрахунків НБУ.

Суд із вказаними доводи погодитись не може.

Суд при вирішенні спірного питання виходить із того, що основним документом, який опосередковує придбання товару та його імпорт, є Договір від 17.11.2025 № ADRQC-25-1193, укладений між AOSIDE INTERNATIONGAL TRADING CO., LIMITED, Китай.

В умовах вказаного Контракту не визначено тієї інформації, що наведена позивачем у поясненнях, зокрема щодо термінів виробництва, особливостей підготовки товару тощо.

Поруч із цим, вказаний Контракт у п.8 визначає, що строк доставки товару складає 80 днів.

Суд констатує, що погоджені сторонами строки поставки складають 80 днів, і це саме той факт, що встановлений документально. Інші пояснення носять загальноінформаційний характер та сторонами не були погоджені ані контрактно, ані у бідь-який інший спосіб. Підстав вважати наведені вище умови такими, що однозначно будуть застосовані до досліджуваної операції з імпорту, у відповідача не було.

Позивач стверджує, що складність електроавтомобілю, як технічного виробу підтверджується такими його характеристиками:

1. електрична силова установка — тяговий електродвигун потужністю 55 кВт з інвертором та системою рекуперації енергії;

2. високовольтна тягова батарея з багаторівневою системою управління (BMS), що забезпечує термічне управління, балансування комірок та захист від перезарядки/глибокого розряджання;

3. складна електронна архітектура, що включає понад 70 електронних блоків керування (ECU), центральний обчислювальний модуль, мережі CAN та Ethernet;

4. системи активної безпеки (ADAS): автоматичне екстрене гальмування, утримання в смузі руху, адаптивний круїз-контроль, моніторинг сліпих зон;

5. виготовлення виключно за індивідуальним замовленням (made-to-order) із затвердженою специфікацією та виробничим циклом 20– 26 тижнів;

6. необхідність спеціальних дозвільних процедур при експорті — отримання окремої експортної ліцензії та «Підтвердження після продажного обслуговування» від виробника.

На переконання суду, технічні характеристики за пунктами 1-4 позивачем наведені узагальнено і не розкрито того, у чому саме полягає складність конкретно замовленого автомобіля з поміж інших тієї ж моделі. Такі особливості в умовах Контракту чи іншій документації не визначені.

Аналогічно цьому, «виготовлення виключно за індивідуальним замовленням (made-to-order) із затвердженою специфікацією та виробничим циклом 20– 26 тижнів» документально не підтверджено. Це лише пояснення позивача, які технічно не затверджені, чи, як мінімум, позивачем відповідного підтвердження надано не було.

Стосовно пояснень позивача про те, що додатково необхідно дотриматись спеціальних дозвільних процедур при експорті — отримання окремої експортної ліцензії та «Підтвердження після продажного обслуговування» від виробника – суд відхиляє, адже у Порядку чітко встановлено умову, що висновок надається щодо товару, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів. Жодних застережень, які б стосувались дозвільних процедур при експорті, у Порядку не визначено.

Суд приймає твердження відповідача про те, що предмет Контракту – автомобіль ZEEKR 9X Ulrta 55KW – є серійним автомобілем. Він вільний до замовлення через загальноприйняту систему дилерів тощо. Тому вважати його таким, що готується із самого початку виключно після замовлення, за умови відсутності документального підтвердження цього позивачем, підстав немає.

За таких умов, суд вважає, що при зверненні позивача до Міністерства ним не було в достатній мірі підтверджено належність предмету зовнішньоекономічного товару до товарів, щодо яких може бути наданий висновок про продовження граничних строків розрахунків. Як наслідок, у Міністерства не було підстав вважати такий товар складним технічним виробом, строк виготовлення та транспортування якого перевищує 180 днів.

З огляду на це, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кібер Вош» (місцезнаходження: 65085, м. Одеса, вул. Дальницьке шосе, буд. 1; код ЄДРПОУ 43190157) до Міністерства економіки, довкілля та сільськогосподарського господарства України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2; код ЄДРПОУ 37508596) про визнання протиправним та скасування наказу від 15.05.2026 року №5900, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2026 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.