Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/21990/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21990/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 за результатом якого позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо неправильного обчислення, нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 02.07.2026, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік, обчислених із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченими та належними сумами: грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 02.07.2026; грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік; визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2025 та 01.01.2026, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 одночасно із виплатою зазначених сум здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що він в період з 22 квітня 2025 року по 02 липня 2026 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 . При цьому відповідач, починаючи з 18червня 2025 року розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, в той час як мав застосовувати в якості розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму встановлений для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови КМУ №103, безпосередньо якою і були внесені зміни до п.4 Постанови КМУ №704 в частині застосування для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу розміру прожиткового мінімуму встановленого законом на 01.01.2018. Відтак, за твердженнями позивача, з 29.01.2020 діє редакція Постанови КМУ №704, яка діяла до зазначених змін та передбачала, що для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року. Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025 року, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. Крім того позивач зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначено, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. З наведеного вбачається, що положення пункту 4 Постанови №704 підлягають застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції. Також Позивач вважає, що нарахування та виплата позивачу перерахованого грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44. Не погоджуючись із вищезазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

10.08.2026 до суду від Військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі — Постанова № 704). 12.05.2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 481 «Про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», яка набрала чинності 20.05.2023 року. Вказаною постановою абзац перший пункту 4 Постанови № 704 викладено в наступній редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Отже, починаючи з 20.05.2023 року та протягом усього спірного періоду (з 18.06.2025 по 02.07.2026) нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України чітко та однозначно встановлено фіксований розмір базової величини для розрахунку посадових окладів та окладів за військовими званнями — 1762,00 гривні. Жодного іншого порядку розрахунку посадових окладів для діючих військовослужбовців у спірний період законодавством передбачено не було. Відповідачі при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення Позивачу діяли у суворій відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Позивач надав до суду відповідь на відзив на позов де зазначає доводи аналогічні викладені в позовній заяві.

12.08.2026 року до суду від Військової частини НОМЕР_4 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що Військова частина НОМЕР_1 не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення Позивачу, оскільки перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_1 не має повноважень самостійно визначати іншу базову величину для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, ніж та, що встановлена Кабінетом Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України № 481 є чинною та встановлює відповідну редакцію пункту 4 Постанови № 704 із базовою величиною 1762 грн. Постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року у справі № 320/29450/24 підтверджено правомірність нормативного регулювання, запровадженого Постановою № 481, та повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення базової величини для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців. Відсутні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення Позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 та 01.01.2026. Вимоги щодо перерахунку допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є похідними від основної вимоги та не мають самостійних правових підстав. Вимога про компенсацію ПДФО також є похідною від вимоги про перерахунок грошового забезпечення. Позивачем не розмежовано обсяг повноважень та конкретні обов`язки кожного з Відповідачів. Покладення на Військову частину НОМЕР_1 обов`язку щодо фактичної нарахування та виплати грошових коштів суперечило б фактичному розподілу повноважень та частині другій статті 19 Конституції України. За таких обставин, позивач вважає, що даний адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі, а доводи відповідача слід відхилити як необґрунтовані.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 в період з 22.07.2025 по 02.07.2026 проходив військову службу у Військовій частині № НОМЕР_4 та наказом командира Військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 02.07.2026 року позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення як такого.

У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 18.06.2025 року по 02.07.2026 року не в повному розмірі нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення.

Обчислення та виплата грошового забезпечення з 18.06.2025 року по 02.07.2026 року, грошова допомога на оздоровлення за 2026 рік, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік, проводилось відповідачем без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року

Із такими діями відповідача позивач не погоджується та вимушений звернутися до суду із даним позовом для захисту своїх соціальних прав.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Оцінюючи доводи сторін з урахуванням викладеного вище суд вказує, що дійсно постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

Отже, з 29.01.2020 р. відповідні зміни, які були внесені до п.4 Постанови КМ України №704 втратили чинність.

Таким чином, з 29 січня 2020 року не діє норма п.6 постанови КМУ №103, якою були внесені зміни до п.4 постанови КМУ №704 стосовно того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Окрім того суд зауважує, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (ст.6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та в подальшому закони про бюджет на наступні роки таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.

Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили, а після цієї дати не відповідали йому.

У зв`язку із вказаним, з огляду на передбачені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до правовідносин щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01.01.2020, з урахуванням актуальної практики Верховного суду у справах з аналогічними правовідносинами, належало застосовувати п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Водночас, на переконання суду таке правозастосування пункту 4 постанови № 704 слід застосовувати лише щодо періоду з 01.01.2020 по 19.05.2023, оскільки 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704”, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року” запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Суд також приймає до уваги, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/25, визнано протиправним та скасовано п. 2 постанови КМУ від 12.05.2023 року № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Разом з цим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026, касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” - відмовлено.

Суд звертає увагу, що спірні у цій справі правовідносини стосуються саме перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 07 серпня 2025 року по 12 липня 2026 року,.

Відтак, як станом на час виникнення спірних правовідносин, так і станом на теперішній час, Постанова КМУ №481, згідно з приписами якої з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру - 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, вважається чинною, що спростовує доводи позивача про порушення відповідачем його прав у вигляді обрахунку та виплати його грошового забезпечення за період з 07 серпня 2025 року по 12 липня 2026 року, виходячи із розрахункової величини – 1762 грн.

З огляду на те, що відповідач протягом спірного періоду з 16червня 2025 року по 02 липня 2026 року, за висновком суду, правильно застосовував для визначення розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням позивача величину – 1762 грн, у зв`язку із тим, що у період з 20.05.2023 діяла Постанова КМУ №481, яка станом на час виникнення спірних правовідносин, та так само і на теперішній час, з урахуванням постанови КАС ВС від 16.07.2026 року у справі № 320/29450/24, є чинною, суд доходить висновку, що основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові його види, які були виплачені позивачу протягом указаного вище спірного періоду з 07 серпня 2025 року по 12 липня 2026 року, обраховувались у встановлених законом розмірах, що свідчить про безпідставність вимог позивача і у цій частині.

З огляду на правомірне нарахування відповідачем грошового забезпечення позивача за період з 16червня 2025 року по 02 липня 2026 року, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно похідні позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 01.10.2025 року, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог Закону України “Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору.

Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору та відмову у задоволенні позову розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя К.С. Єфіменко

.