Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/14159/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14159/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними дії щодо внесення даних про наявність податкового боргу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166), у якому позивач просив суд:

визнати протиправними дії ДПС України в Одеській області щодо безпідставного внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 на суму 1 321,08 грн, на яку списано частину надміру сплачених коштів по податку 50 18010700 UA51120030000075494 ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК З ФIЗИЧНИХ ОСIБ в ДПІ 1532.

стягнути за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну протиправними діями, а саме: безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 , у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату ухвалення рішення про визнання протиправними дій контролюючого органу.

Ухвалою від 18.05.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позову зазначено, що контролюючим органом було безпідставно внесено коригування до інтегрованої картки платника податку в частині нарахування заборгованості по земельному податку. Позивач вважає вказані дії протиправними, оскільки:

по-перше, податкове повідомлення-рішення від 01.12.2025 р. №8702664-2411-1504-UA51120030000075494 Головне управління ДПС в Одеській області позивачу не надсилало в порядку, як того вимагає пункт 42.5 статті 42 ПКУ;

по-друге, ГУ ДПС в Одеській області вчинило податкове правопорушення, яке вказано в підпункті 128.2.6. пункту 128.2. статті 128 ПКУ, а саме: безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків. Дані обставини дають підстави для відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та наголосив, що:

по-перше, 01.12.2025 року працівниками Подільського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області було нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2025 рік у сумі 1321,08 грн. згідно податкового повідомлення - рішення № 8702664-2411-1504-UA51120030000075494 та надіслано платнику податку, у порядку статті 42 ПК України;

по-друге, як наслідок направлення рішення, в обліковій картці було відображено суму податкового боргу, а за умов наявності переплати, вказана сума була списана.

У додаткових поясненнях, наданих представником відповідача на ухвалу про витребування письмових доказів, представник також наголосив, що 01 грудня 2025 року Подільським відділом податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб було нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2025 рік у сумі 1321,08 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 8702664-2411-1504-UA51120030000075494 та надіслано платнику податку. 24.12.2025 року вручено в ІКС ДПС в результаті чого 22.02.2026 року вищевказана сума відобразилась в ІКП платника податків у вигляді нарахованої суми. Також вказано, що за сталою судовою практикою по даній категорії справ, процедура надсилання податкових повідомлень рішень не припиняє сам податковий обов`язок платника податків. Суди зазначають, що формальні недоліки в процедурі вручення не скасовують факту існування заборгованості чи порушення податкового законодавства, якщо платник реалізував своє право на оскарження і обізнаний із суттю рішення.

Доказів направлення податкового повідомлення-рішення № 8702664-2411-1504-UA51120030000075494 відповідачем не надано.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Згідно наявних матеріалів справи судом встановлено наступне.

За даними інформаційно-комунікаційної системи за платником податків ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) обліковується земельна ділянка площею 2,8424 га, кадастровий номер 5120683200:01:001:0312, розташована на територій села Лісничівка, Балтської територіальної громади, Подільського району, Одеської області.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

01.12.2025 року працівниками Подільського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області було нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2025 рік у сумі 1321,08 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 8702664-2411-1504-UA51120030000075494.

22.02.2026 року податкове зобов`язання за вказаним вище рішенням було нараховано, внаслідок чого було зменшено передплату на суму податкового повідомлення-рішення № 8702664-2411-1504-UA51120030000075494.

Не погоджуючись з вказаними діями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі – ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, зі змінами та доповненнями (далі – ЗК України), справляння плати за землю – Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПК України).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту статті 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Використання землі в Україні є платним (стаття 206 ЗК України).

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269, 270 ПК України).

Відповідно до пунктом 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є, зокрема, об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності (підпункт 270.1.1.1); земельні частки (паї), які перебувають у власності (підпункт 270.1.1.2); земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (підпункт 270.1.1.3).

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України визначено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки).

Суд звертає увагу, що предметом даного спору не є правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 8702664-2411-1504-UA51120030000075494 як такого. Суд розглядає питання обліку суми за вказаним рішенням в інтегрованій картці платника податку, її визначення як податкового боргу та списання в рахунок зменшення суми переплати.

У цьому відношенні дослідженню підлягає питання того, чи є сума грошового зобов`язання за повідомленням-рішенням № 8702664-2411-1504-UA51120030000075494 податковим боргом.

Податки, збори, платежі та єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що справляються в Україні, та адміністрування яких здійснюються податковим органом підлягають оперативному обліку, правила ведення якого визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску· на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 р. за № 321/35943 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 розд. І Порядку:

інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів. платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу;

інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції;

коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у підсистемах інформаційної системи, первинним показникам та встановленим алгоритмам (правилам) логічного і арифметичного контролю;

облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників;

облікові показники - показники в ІКП, які породжуються у процесі перетворення у підсистемах інформаційної системи первинних показників;

оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення облікових показників в ІКП, який грунтується на принципах бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 3 розд. І Порядку, оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі. Показник нарахування фіксується в оперативному обліку згідно з правилами оподаткування, установленими Кодексом та іншими законодавчими актами з питань податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 розд. П Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкритті в розрізі адміністративно- територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

За змістом пункту 1 підрозділу 13 розділу IV Порядку після внесення до ІКС ДПС інформації про дату вручення податкового повідомлення-рішення первинні показники оперативного обліку щодо нарахованих територіальним органом ДПС податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю відображаються в ІКП датою граничного строку сплати (60 календарних днів з дня вручення платнику податкового повідомлення-рішення).

Якщо платнику, якому сформовано податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю, не відкрито відповідну ІКП, вона відкривається автоматично за реквізитами, зазначеними у податковому повідомленні-рішенні.

При цьому, згідно ст. 14.1.175. ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст.54.3.3 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно ст.54.3.5. ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст.287.5 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно ст.42.2 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, направлене у встановленому порядку рішення слугувало б підставою для нарахування податкового боргу. Однак позивач наполягає на тому, що таке рішення ним не отримувалось.

Поруч із цим, відповідачем не надано доказів направлення податкового повідомлення-рішення № 8702664-2411-1504-UA51120030000075494 у встановленому законом порядку навіть на прямий запит суду про надання таких доказів.

З огляду на це, суд вважає, що сума грошового зобов`язання, визначена згідно рішення № 8702664-2411-1504-UA51120030000075494, не набула статусу податкового боргу, а тому підстав для її списання у податкового органу не було.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії ДПС України в Одеській області щодо безпідставного внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 на суму 1 321,08 грн, на яку списано частину надміру сплачених коштів по податку 50 18010700 UA51120030000075494 ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК З ФIЗИЧНИХ ОСIБ в ДПІ 1532.

Суд при цьому повторно звертає увагу на те, що оцінка надається не нарахуванню зобов`язання як такого, а його облік як податкового боргу без належних на те підстав.

Питання, пов`язані із відшкодуванням шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, врегульовані статтею 114 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

Пунктом 114.2 статті 114 Податкового кодексу України визначено, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.

Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.

У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає.

Згідно з пунктом 128.1 статті 128 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону.

У відповідності до пункту 128.2 статті 128 Податкового кодексу України податковими порушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з пунктом 114.2 статті 114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення, є:

128.2.1. прийняття незаконного рішення, а так само вчинення незаконних діянь (дій або бездіяльності) контролюючим органом та/або його посадовими (службовими) особами, що призвели до безпідставної відмови в набутті, а так само до безпідставної втрати особою статусу платника податку або платника одного з податків, набуття та/або анулювання (втрата) якого відбувається за рішенням контролюючого органу;

128.2.2. невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, передбаченої пунктом 200.10 статті 200 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу, - перевірки, зазначеної у такому пункті, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування;

128.2.3. прийняття посадовими (службовими) особами контролюючого органу рішення про використання майна, визначеного пунктом 87.3 статті 87 цього Кодексу, як джерела погашення грошового зобов`язання або податкового боргу платника податків;

128.2.4. перешкоджання посадовими (службовими) особами контролюючого органу звільненню майна особи з-під режиму тимчасового затримання;

128.2.5. незаконне застосування посадовими (службовими) особами контролюючого органу арешту майна або коштів на рахунках;

128.2.6. безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що усі протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, вважаються податковими правопорушеннями контролюючого органу, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб. За наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 Податкового кодексу України, платник податків має право заявити вимоги про відшкодування шкоди виключно з підстав протиправності відповідного рішення, дії чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у фіксованому розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, та не зобов`язаний доводити наявність (розмір) шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між податковим правопорушенням контролюючого органу та заподіяною платнику шкодою.

У спірних правовідносинах судом встановлено, що відповідач допустив протиправні дії щодо безпідставного внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу (ГУ ДПС в Одеській області) даних про наявність податкового боргу платника податків (позивача).

Зазначене відповідає податковому правопорушенню, передбаченому підпунктом 128.2.2 пункту 128.2 статті 128 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим внаслідок допущення відповідачем протиправних дій та рішення позивач має право на відшкодування шкоди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких дій і рішення протиправними.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з огляду на що судові витрати зі сплати судового збору судом не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними дії щодо внесення даних про наявність податкового боргу та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії ДПС України в Одеській області щодо безпідставного внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 на суму 1 321,08 грн, на яку списано частину надміру сплачених коштів по податку 50 18010700 НОМЕР_2 земельний податок з фізичних осіб в ДПІ 1532.

Стягнути за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну протиправними діями, а саме: безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 , у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату ухвалення рішення про визнання протиправними дій контролюючого органу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2026 року.

Суддя О.М. Тарасишина