Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №201/4033/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/4033/26

Провадження № 2/201/3741/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Рясної А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС-14» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява КП «ЖИЛСЕРВІС-14» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Позивач зазначив, що 27.01.2026 року КП «Жилсервіс-14» ДМР звернулися до Соборного районного суду міста Дніпра із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

27.01.2026 року Соборним районним судом міста Дніпра було видано наказ про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , за період з 01.04.2020 по 01.12.2025 у розмірі 7 557,84 грн.

23.02.2026 року до суду надійшла заява відповідача про скасування судового наказу.

25.02.2026 року ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра було скасовано зазначений судовий наказ у справі № 201/1072/26.

Позовна заява мотивована тим, що співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 відповідно до протоколу загальних зборів співвласників від 14.03.2020 року обрано управителем багатоквартирного будинку у АДРЕСА_2 КП «Жилсервіс-14» ДМР. Відповідач брав безпосередню участь в голосуванні на загальних зборах і висловився «ЗА» обрання управителем КП «Жилсервіс-14» ДМР.

Уповноваженою особою співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_2 на виконання вказаного протоколу загальних зборів співвласників від 14.03.2020 року із КП «Жилсервіс-14» ДМР укладено Договір №б/н про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2020 року.

З 01.04.2020 року КП «Жилсервіс-14» ДМР надає послуги з управління зазначеному будинку.

Боржник до 05.12.2025 року (до відчуження квартири за договором дарування 05.12.2025 року) був співвласником вказаного багатоквартирного будинку, де КП «Жилсервіс-14» ДМР надає такі послуги. На нього за вказаною адресою АДРЕСА_1 відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.11 Договору боржник повинен оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки встановлені цим Договором, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Ціна послуг з управління є договірною і становить 4,71 гривень – для співвласників квартир першого поверху та 6,62 гривень – для співвласників другого і вище поверху на місяць за 1 кв.м. загальної площі.

У порушення вищезазначених умов, боржник неналежним чином виконував свої зобов`язання, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за надані послуги, в зв`язку з чим за період з 01.04.2020 по 01.12.2025 виникла заборгованість в розмірі 7557,84 гривень, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Сума заборгованості розрахована на підставі розрахунку оплати та розрахунку квартплати по місяцям (розрахунок суми боргу), які додані до заяви.

Крім того, в силу норм ст. 625 ЦК України, відповідач повинен сплатити інфляційні витрати за весь час прострочення - 1536,78 грн., а також три проценти річних від простроченої суми - 483,7 грн.

З наведених підстав КП "ЖИЛСЕРВІС-14" ДМР просили стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , за період з 01.04.2020 року по 01.12.2025 року у розмірі 7557,84 грн., а також 3% річних - 483,7 грн., інфляційні витрати – 1536,78 грн. та судовий збір - 3328 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Куць О.О.

Ухвалою від 08.04.2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено справу для розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_1 направив до суду відзив, у якому вказував, що позивачем не підтверджено факту надання послуг, правильності розрахунку заборгованості, законності тарифу, правових підстав нарахувань, правомірність нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Також відповідач просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у частині нарахувань, щодо яких сплив встановлений законом строк.

Крім того, позивач посилався на відсутність належних доказів виникнення зобов`язання, оскільки він не укладав індивідуального договору з КП «ЖИЛСЕРВІС-14». Позивачем не надано доказів належного проведення зборів, дотримання вимог законодавства при прийнятті рішень щодо управління будинком, дотримань вимог законодавства при прийнятті рішень щодо управління будинком. Зокрема, з відповіді Департаменту дитлового господарства Дніпровської міської ради на запит вбачається, що за результатами конкурсу управителем багатоквартирних будинків визначалось інше комунальне підприємство — КП «Жилсервіс - 5», однак позивачем у справі виступає КП «Жилсервіс - 14», яким не надано рішення про призначення підприємства управителем будинку, документів про передачу будинку в управління, документів про передачу права вимоги заборгованості, документів про правонаступництво.

Зазначав, позивачем не доведених розмір заборгованості, відсутні докази фактичного надання послуг.

05 грудня 2025 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 перейшло на підставі договору дарування до ОСОБА_3 на підставі договору дарування. Після переходу права власності новий влісник здійснював оплату КП «Житсервіс - 14». Разом з цим позивач відмовився провести розмежування заборгованості попереднього та нового власника. З цих підстав новим власником подано окремий позов до КП «ЖИЛСЕРВІС-14» (справа № 201/5912/26).

Крім того, відповідач просив врахувати вимоги Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 року від час вирішення питання про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Зокрема, він не має нести витрати зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу у розмірі 322,80 грн., оскільки зазначене судове рішення було скасоване.

З наведених підстав ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а у випадку їх часткового задоволення — відмовити у стягненні сум, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Ухвалою суду від 07.07.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

Представник позивача — ОСОБА_4 у поданій ним заяві просив розглядати справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву та у клопотанні від 23.07.2026 року просив розглядати справу без його участі, оскільки він перебуває під домашнім арештом відповідно до ухвали суду у справі № 201/7931/24.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до протоколу зборів співвласників (власників квартир та нежитлових приміщень) багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 14.03.2020 року КП «Жилсервіс-14» ДМР визначено управителем багатоквартирного будинку у АДРЕСА_2 (а.с.5-6).

Уповноваженою особою співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_2 на виконання вказаного протоколу загальних зборів співвласників від 14.03.2020 року із КП «Жилсервіс-14» ДМР укладено Договір №б/н про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2020 року.

Отже, з 01.04.2020 року КП «Жилсервіс-14» ДМР надає послуги з управління у зазначеному будинку.

Відповідно до п.11 вищевказаного Договору боржник повинен оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки встановлені цим Договором, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Ціна послуг з управління є договірною і становить 4,71 гривень – для співвласників квартир першого поверху та 6,62 гривень – для співвласників другого і вище поверху на місяць за 1 кв.м. загальної площі (а.с.8).

Відповідач ОСОБА_1 з 24.09.2003 року по 05.12.2025 року був власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державних реєстрів № 434816246 від 09.07.2025 року та витягом з Державного реєстру речових прав, та на його ім`я був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 16, 43).

05.12.2025 року за договором дарування вищевказана квартира була відчужена ОСОБА_3 (а.с.43)

Відповідач не виконував своїх зобов`язаннь в повному обсязі, як співвласник житлового будинку, управителем якого є КП «Жилсервіс-14» ДМР, внаслідок чого за період з 01.04.2020 року по 01.12.2025року у розмірі 7557,84 грн.

Крім того, у зв`язку з невиконання зобов`язання, позивачем нараховані 3% річних — у сумі 483,7 грн., інфляційні витрати – 1536,78 грн.

Відповідно до пунктів 5, 10 частини першої 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року (надалі - Правила користування) власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У той же час, пунктом 11 Правил користування встановлено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків гуртожитків несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (баланс утримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Враховуючи, що відповідач був власником вищезазначеної квартири, зокрема, у період з 01.04.2020 року по 01.12.2025 року (про стягнення заборгованості за який ставить питання відповідач), він, як власник житла, зобов`язаний був вносити щомісячні платежі за послуги з управління багатоквартирним будинком, оскільки такий обов`язок передбачений чинним законодавством.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 обов`язків з оплати внесків та платежів виникла заборгованість в розмірі 7557,84 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд не приймає до уваги незгоду відповідача із розрахунком вказаної заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, оскільки ОСОБА_1 не надано відповідного контррозрахунку, не доведено відсутності заборгованості.

Що стосується аргументів відповідача щодо неналежного проведення зборів, недотримання вимог законодавства при прийнятті рішеннь щодо управління будинком, суд зауважує, що відповідне рішення про визначення управителем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не оскаржувалось в установленому законом порядку, а відтак вказані доводи є безпідсавними.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено щодо застосування строків позовної давності до позовних вимог КП «Жилсервіс-14» ДМР.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із приписами ст.ст.260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19 » № 540-ІХ від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільногокодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року.

У постанові від 22.09.2022 року по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону. Підсумовуючи вищезазначене, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.07.2025 2 респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. статтями 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу. Враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності.

Підсумовуючи вищезазначене, позовна заява від 25 березня 2026 року подана в строк, встановлений Законом, позовна давність (три роки) за вимогами про стягнення із відповідача заборгованості за період з 01.04.2020 року по 01.12.2025 року не спливла і підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності щодо вкаханої заборгованості немає.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних необхідно зазначити наступне.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За таких обставин, вбачається, що відповідачі зобов`язані сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Стаття 509 ЦК України регламентує, що зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

До того ж суд вважає, що у випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач в порушення оплати таких витрат є таким, що прострочив виконання зобов`язання, зокрема, як було зазначено вище, судом встановлено, що відповідач виконав зобов`язання вже після звернення позивача до суду.

Позивач просить стягнути 3% та інфляційні витрати за період з серпня 2025 року по квітень 2026 року.

У постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 5 березня 2022 року № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

30.12.2023 року редакція постанови була змінена, заборона стосується виключно територій, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Тому нарахування 3% річних та інфляційних витрат у період з 24 лютого 2022 року до 30 грудня 2023 року не допускається на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

В свою чергу позивач нараховує 3% річних та інфляційні витрати в період з серпня 2022 року по лютий 2026 року (а.с. 19).

Таким чином суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні витрати за період з 01 січня 2024 року по лютий 2026 року.

Відтак з ОСОБА_1 належить до стягнення 3% річних у сумі 419,76 грн. та інфляційні втрати — 1394,21 грн.

Відповідно до ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позов задоволено частково з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 3256,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС-14» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС-14» Дніпровської міської ради заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 за період з 01.04.2020 року по 01.12.2025 року у розмірі 7557, 84 грн., а також 3% річних — 419,76 грн., інфляційні втрати — 1394,21 грн. та судовий збір — 3256,25 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О.Куць