Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/14222/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14222/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди та грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , що полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов`язаним із захистом Батьківщини за період часу з серпня 2024 року по листопад 2024 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), у зв`язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов`язаним із захистом Батьківщини за період часу з серпня 2024 року по листопад 2024 року;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 усіх належних видів грошового забезпечення у повному обсязі у зв`язку з перебуванням в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після поранення, а саме з серпня 2024 року по листопад 2024 року включно;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі належні види грошового забезпечення у повному обсязі у зв`язку з перебуванням в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після поранення, а саме з серпня 2024 року по листопад 2024 року включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період припинення виплат грошового забезпечення, а саме, з серпня 2024 року по листопад 2024 року включно, Позивач перебував на безперервному тривалому стаціонарному лікуванні. Це означає, що припинення виплат у цей період є незаконним, адже 11.04.2024 року Позивач пройшов ВЛК, в якому зазначено, що у зв`язку з тривалим лікуванням, він потребує подальших лікувально-реабілітаційних заходів. Весь цей час він перебував на лікуванні у зв`язку з пораненням, отриманим під час виконання бойового завдання, що підтверджується медичними документами та висновками ВЛК. Лікування було безперервним, що також підтверджується виписками з медичних установ та довідками.

Більш того, наказ про припинення виплат був винесений 30.06.2024 року, а наступна довідка ВЛК видана 03.07.2024 року, однак безпосередньо огляд військово-лікарською комісією був проведений 28.06.2024 року, а тому цей незначний проміжок часу (5 днів) пов`язаний виключно з процедурою оформлення документів та не свідчить про відсутність підстав для виплат. Разом з тим, довідка ВЛК №16457 від 03.07.2024 року містить інформацію про необхідність лікування в умовах стаціонару, адже в ній зазначено «потребує лікування в умовах «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РАКУ» з подальшим переоглядом ВЛК», що прямо підтверджує тривалість лікування, а також наявність підстав для виплати грошового забезпечення.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 25.05.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11.06.2026 року за вхід.№ЕС/64982/26 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.06.2024 №284 з 29.06.2024 Позивачу припинено виплату належних видів грошового забезпечення у повному обсязі у зв`язку з перебуванням в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини та яким таке перебування рішенням командира військової частини не продовжено (у зв`язку з відсутністю висновку військово - лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні).

Наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.06.2024 №284 з 29.06.2024 видавався виходячи з того, що до військової частини НОМЕР_2 не було надано відповідної постанови військово-лікарської комісії, відповідно до якої є потреба у подальшому лікуванні в лікарняних закладах.

У позовній заяві Позивач просить визнати протиправними дії Відповідача щодо невиплати грошового забезпечення (в тому числі додаткової винагороди та інших складових грошового забезпечення) та зобов`язати здійснити виплату грошового забезпечення (із додатковою винагородою) за період з 01.08.2024 по 30.11.2024, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України є окремим способом судового захисту. Разом з тим, вимоги стосовно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.06.2024 №284 з 29.06.2024 не висуваються.

16.06.2026 за вхід.№ЕС/66998/26 надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем наголошено, що Позивач категорично не погоджується з даними твердженнями Відповідача, вважає їх завідомо неправдивими, такими, що суперечать фактичним обставинам справи та наявним письмовим доказам, з огляду на таке:

1. Твердження Відповідача про те, що до військової частини не було надано відповідних постанов ВЛК, і що у Позивача нібито була відсутня медично підтверджена потреба у тривалому лікуванні, повністю спростовуються документами, які долучені до позову та наявні в матеріалах справи, а саме:

Довідка ВЛК №112 від 11.04.2024 року, видана ДНП «Національний інститут раку». Відповідно до неї чітко встановлено: «Травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини». На підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороб зазначено, що Позивач «у зв`язку з тривалим лікуванням, потребує подальших лікувально-реабілітаційних заходів»;

Виписка з медичної картки стаціонарного хворого від 12.07.2024 року, у якій зафіксовано, що 28.06.2024 року (тобто за два дні до винесення оскаржуваного наказу №284) стосовно Позивача було проведено розширену військово-лікарську комісію, згідно з рішенням якої він «потребує продовження лікування з подальшим переоглядом» у КНП «Київська міська клінічна лікарня №8»;

Довідка ВЛК №16457 від 03.07.2024 року (оформлена за результатами вищезгаданого медичного огляду від 28.06.2024), в якій імперативно вказано: «потребує лікування в умовах ДНП «Національний інститут раку» з подальшим переоглядом ВЛК. Травма тяжка».

З наведеного вбачається, що Позивач у спірний період (і задовго до нього) безперервно перебував у закладах охорони здоров`я, мав тяжке поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, а медичні установи та розширена ВЛК офіційно підтвердили його потребу в тривалому лікуванні.

Крім того, Позивач у доступний йому спосіб, перебуваючи на стаціонарному лікуванні у тяжкому стані, засобами мобільного зв`язку (через месенджер Viber) повідомляв посадових осіб стройової частини про хід лікування та результати ВЛК. Те, що у Відповідача наразі «відсутні» ці документи в паперовому вигляді, свідчить лише про внутрішні недоліки ведення діловодства у військовій частині або небажання фіксувати отриману інформацію.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доказування правомірності свого рішення чи бездіяльності покладається на Відповідача. Військова частина, приймаючи Наказ №284 від 30.06.2024 про припинення виплат, була зобов`язана достовірно перевірити, де саме перебуває військовослужбовець і чи дійсно він перервав лікування. Командування володіло інформацією, що Позивач перебуває у закладах охорони здоров`я. Жодних рапортів про виписку Позивача чи його прибуття до частини не надходило. Відповідач мав усі повноваження та технічні можливості (зокрема, через систему електронного документообігу між військовими частинами та закладами охорони здоров`я) самостійно перевірити наявність постанов ВЛК, однак проявив повну протиправну бездіяльність.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що «формальні недоліки у документообігу між військовою частиною та лікувальним закладом, або несвоєчасне отримання частиною медичних документів не можуть обмежувати гарантоване державою право військовослужбовця на отримання грошового забезпечення під час тривалого лікування у зв`язку з пораненням (тяжкою хворобою)».

Сам факт наявності легітимних, виданих уповноваженими органами довідок ВЛК №112 від 11.04.2024 та №16457 від 03.07.2024 (проведення комісії — 28.06.2024) підтверджує, що юридична підстава для виплати грошового забезпечення існувала безперервно. Оскільки держава гарантує ці виплати, неотримання військовою частиною папірця через власні організаційні проблеми не може нівелювати дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Разом з тим, 10.04.2026 року Позивачем було подано заяву на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу та виплату належного грошового забезпечення, що підтверджується квитанцією про відправлення та описом вкладення. Відповідно до інформації з сайту УКРПОШТИ відправлення отримане військовою частиною НОМЕР_1 23 квітня 2026 року. Однак, станом на момент подання позову та станом 15 червня 2026 року Позивач жодної відповіді не отримав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

З 01.08.2023 року по 05.05.2025 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яку у грудні 2024 року було приєднано до військової частини НОМЕР_1 .

05.05.2025 року Позивач був звільнений з військової служби та виключений зі списків військової частини на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №125 від 05.05.2025 року за станом здоров`я.

В період з 18.02.2024 по 19.02.2024, з 19.02.2024 по 28.02.2024 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Удачне, с. Антонівка, Покровського району, Донецької область, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 14.04.2024 року №1464.

Під час проходження військової служби, виконуючи бойове завдання, 28.02.2024 року Позивач отримав «Вибухову травму. Множинні вогнепально-уламкові поранення обличчя та лівого плеча. Вогнепальне уламкове поранення лівої кисті з вогнепальним переломом кісток та неповною травматичною ампутацією другого та п`ятого пальців. Множинні вогнепально-уламкові поранення лівої нижньої кінцівки. Вогнепальний багато уламковий перелом обох кісток правої гомілки з дефектом м`яких тканин», що підтверджується довідкою про обставини травми від 05.03.2024 року №642/4857.

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого №3412 від 04.03.2024 року перебував на лікуванні у стаціонарі в КНП «МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ №16 ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» з 28.02.2024 року по 04.03.2024 року.

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого від 17.04.2024 року перебував на лікуванні у стаціонарі у ДНП «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РАКУ» з 04.03.2024 року по 17.04.2024 року.

11.04.2024 року ДНП «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РАКУ» було видано довідку ВЛК №112, відповідно до якої Травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, у зв`язку з тривалим лікуванням, потребує подальших лікувально-реабілітаційних заходів. У зв`язку з тривалим лікуванням, потребує подальших лікувально-реабілітаційних заходів.

На підставі цього рішення ВЛК Позивача було переведено в Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни, де він перебував з 17.04.2024 року по 15.05.2024 року.

15.05.2024 року Позивач був переведений для продовження лікування у травматологічне відділення ДНП «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РАКУ», що підтверджується перевідним епікризом із медичної картки стаціонарного хворого №927 від 15.05.2024 року, де він знаходився на стаціонарному лікуванні до 12.07.2024 року, що підтверджується випискою від 12.07.2024 року.

30.06.2024 командиром Військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ №284 (з адміністративно-господарської діяльності), яким наказано не виплачувати належні види грошового забезпечення у повному обсязі у зв`язку з перебуванням в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування у з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини та яким таке перебування рішенням командира військової частини не продовжено (у зв`язку з відсутністю висновку військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні) з 29.06.2024 молодшому сержанту ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого від 12.07.2024 року – «28.06.2024 року було проведено розширену військово-лікарську комісію, згідно з її рішенням потребує продовження лікування з подальшим переоглядом». Потребує продовження лікування у КНП «Київська міська клінічна лікарня №8».

За результатами цього медичного огляду 03.07.2024 року було видано довідку ВЛК №16457 в якій зазначено «потребує лікування в умовах «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РАКУ» з подальшим переоглядом ВЛК. Травма тяжка.»

З 12.07.2024 року по 05.09.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська клінічна лікарня №8, де було виконано оперативне втручання, а саме 16.07.2024 – Демонтаж АЗФ з правої нижньої кінцівки, 23.08.2024 року – Відкрита репозиція уламків правої великогомілкової кістки, МОС пластиною та гвинтами з кістковою ауто-алопластикою, що підтверджується випискою №16322 від 05.09.2024 року.

З 05.09.2024 року по 24.09.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні фізичної та реабілітаційної медицини КНП «Київська міська клінічна лікарня №8, що підтверджується випискою №20550 від 24.09.2024 року.

З 25.09.2024 року по 10.10.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська клінічна лікарня №8, що підтверджується випискою №22146 від 10.10.2024 року.

З 11.10.2024 року по 11.11.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Арцизька центральна опорна лікарня», що підтверджується листком звільнення від службових обов`язків з тимчасовою непрацездатністю №88 від 11.11.2024 року та виписним епікризом з історії хвороби №5471-399 від 11.11.2024 року.

11.11.2024 року відповідно до направлення на стаціонарне лікування з подальшим визначенням придатності до військової служби, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 №1276/117 Позивача було направлено до Військово-Медичного Клінічного центру Південного регіону, де 12.11.2024 року було проведено медичний огляд ВЛК, що підтверджується довідкою ВЛК №4953/в. Згідно з цією довідкою встановлено діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Наслідки ВОСП (28.02.2024) правої гомілки з вогнепальним багато уламковим переломом великогомілкової кістки, фіксований МОС, встановлення цементного спейсеру. Хронічний посттравматичний (вогнепальний) остеомієліт правої великогомілкової кістки, норицева форма. Металоз. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи – ТДВ - потребує тривалого лікування після поранення (травми).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №125 від 05.05.2025, молодшого сержанта ОСОБА_2 , бойового медика першого механізованого взводу першої механізованої роти третього механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.04.2025 №29-РС у відставку за підпунктом «б», за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, пункту другого частини четвертої 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу", вважати таким, що справи та посаду здав, і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З "05" травня 2025 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

16.10.2025 року представником позивача був поданий адвокатський запит щодо надання інформації та документів про виплати Позивачу грошового забезпечення за період служби у 2024-2025 роках.

Листом №5118 від 06.03.2026 Військова частина НОМЕР_1 надала представнику позивача: витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині); витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності); витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині); довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення.

10.04.2026 року Позивачем було подано заяву на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу та виплату належного грошового забезпечення, що підтверджується квитанцією про відправлення та описом вкладення. Відповідно до інформації з сайту УКРПОШТИ відправлення отримане військовою частиною НОМЕР_1 23 квітня 2026 року.

До заяви було долучено такі документи:

Копія довідки ВЛК від 11.04.2024 року;

Копія довідки ВЛК від 03.07.2024 року;

Копія виписки з медичної картки стаціонарного хворого №3412 від 04.03.2024 року;

Копії виписки з медичної картки стаціонарного хворого від 17.04.2024 року;

Копія перевідного епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №927 від 15.05.2024 року;

Копія виписки з медичної картки стаціонарного хворого від 12.07.2024 року;

Копія довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за період 01/2024-12/2024;

Копія наказу №284 від 30 червня 2024 року;

Копія наказу про звільнення від 05.05.2025 року.

Станом на дату подання позову та розгляду справи відповідь не надано.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі також - Закон №2011-XII).

Згідно зі частинами 1-4 статтею 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції до 04.05.2024) військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби. Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024 (набрав чинності 04.05.2024), абзац перший пункту 11 замінено двома новими абзацами такого змісту:

"11. Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби".

Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18.05.2024) абзац перший пункту 11 доповнено двома реченнями такого змісту: "Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (надалі також - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260 (надалі також Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до абзацу другого пункту 9 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац третій пункту 9 розділу І Порядку №260).

Згідно з пунктом 14 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (надалі також - Постанова №168).

Пунктом 1 вказаної Постанови №168 визначено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

За змістом пунктів 11-12 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, виплата збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії відбувається за двох умов, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (надалі також Положення №402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Відповідно до пункту 6.5 глави 6 розділу ІІ Положення №402 для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров`я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

Постанова про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

У разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров`я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби (пункти 6.11, 6.12 глави 6 розділу ІІ Положення №402).

Відповідно до пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення №402 на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.

За змістом пункту 6.15 Положення №402 відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.

З огляду на зазначені норми Положення, висновок ВЛК (ЛЛК) є змістом (суттю) постанови ВЛК (ЛЛК), яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК (ЛЛК) є формальним вираженням постанови ВЛК (ЛЛК), яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК (ЛЛК) за наслідком медичного огляду.

Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.

Виплати грошового забезпечення за межами 12-місячного строку перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку військово-лікарської комісії про потребу в подальшому лікуванні. Таким чином, у разі наявності висновку ВЛК про потребу продовження відпустки за станом здоров`я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 та підтримана постановою Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №480/9155/23.

В ході розгляду справи судом встановлено, що під час проходження військової служби, виконуючи бойове завдання, 28.02.2024 року Позивач отримав «Вибухову травму. Множинні вогнепально-уламкові поранення обличчя та лівого плеча. Вогнепальне уламкове поранення лівої кисті з вогнепальним переломом кісток та неповною травматичною ампутацією другого та п`ятого пальців. Множинні вогнепально-уламкові поранення лівої нижньої кінцівки. Вогнепальний багато уламковий перелом обох кісток правої гомілки з дефектом м`яких тканин», що підтверджується довідкою про обставини травми від 05.03.2024 року №642/4857.

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого №3412 від 04.03.2024 року перебував на лікуванні у стаціонарі в КНП «МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ №16 ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» з 28.02.2024 року по 04.03.2024 року.

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого від 17.04.2024 року перебував на лікуванні у стаціонарі у ДНП «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РАКУ» з 04.03.2024 року по 17.04.2024 року.

11.04.2024 року ДНП «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РАКУ» було видано довідку ВЛК №112, відповідно до якої Травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, у зв`язку з тривалим лікуванням, потребує подальших лікувально-реабілітаційних заходів. У зв`язку з тривалим лікуванням, потребує подальших лікувально-реабілітаційних заходів.

На підставі цього рішення ВЛК Позивача було переведено в Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни, де він перебував з 17.04.2024 року по 15.05.2024 року.

15.05.2024 року Позивач був переведений для продовження лікування у травматологічне відділення ДНП «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РАКУ», що підтверджується перевідним епікризом із медичної картки стаціонарного хворого №927 від 15.05.2024 року, де він знаходився на стаціонарному лікуванні до 12.07.2024 року, що підтверджується випискою від 12.07.2024 року.

Натомість, 30.06.2024 командиром Військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ №284, яким наказано не виплачувати належні види грошового забезпечення у повному обсязі у зв`язку з перебуванням в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування у з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини та яким таке перебування рішенням командира військової частини не продовжено (у зв`язку з відсутністю висновку військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні) з 29.06.2024 молодшому сержанту ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого від 12.07.2024 року – «28.06.2024 року було проведено розширену військово-лікарську комісію, згідно з її рішенням потребує продовження лікування з подальшим переоглядом». Потребує продовження лікування у КНП «Київська міська клінічна лікарня №8».

За результатами цього медичного огляду 03.07.2024 року було видано довідку ВЛК №16457 в якій зазначено «потребує лікування в умовах «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РАКУ» з подальшим переоглядом ВЛК. Травма тяжка.».

Зі встановленого вбачається, що наказ про припинення виплат був винесений 30.06.2024 року, а наступна довідка ВЛК видана 03.07.2024 року, однак безпосередньо огляд військово-лікарською комісією був проведений 28.06.2024 року, а тому цей незначний проміжок часу (5 днів) пов`язаний виключно з процедурою оформлення документів та не свідчить про відсутність підстав для виплат.

Також судом встановлено, що відповідно до довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за період з 01/2024 – 12/2024, ОСОБА_1 виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди припинена з 01.08.2024.

За липень 2024 року позивачу виплачено грошове забезпечення та додаткова винагорода у сумі 164738,03 грн.

В подальшому, виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди відновлена з 01.12.2024, позивачу нараховано та виплачено 73709,75 грн.

Як встановлено, фактично припинення виплати позивачу мало місце з 01.08.2024 по 30.11.2024.

Водночас, як зазначалось судом, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 №284 від 30.06.2024 виплати позивачу припинені з 29.06.2024.

Доказів скасування цього наказу або внесення змін до нього відповідачем не надано, проте позивачу у липні 2024 року здійснено виплати та відновлено виплати з 01.12.2024.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивач, перебуваючи на військовій службі, як військовослужбовець Збройних Сил України, отримав тяжке поранення (травма), пов`язане із захистом Батьківщини та, відповідно, перебував на тривалому стаціонарному лікуванні у лікарняному закладі за висновками ВЛК, а отже має право на отримання грошового забезпечення у повному обсязі та додаткову винагороду.

Суд вказує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України вихід за межі позовних вимог допускається судом якщо це необхідно для ефективного захисту прав особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи заявлені позовні вимоги позивачем та встановлені судом обставини порушення його прав суд вважає можливим застосувати частину 2 статті 9 КАС України та визначити належний спосіб захисту порушеного права позивачки шляхом визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №284 від 30.06.2024.

Ураховуючи зазначене, обраний судом спосіб захисту необхідний для ефективного захисту прав позивача, узгоджуються із завданням адміністративного судочинства і не може розглядатися як необґрунтована зміна судом предмета спору.

Такий підхід відповідає конституційному призначенню адміністративного судочинства. Конституційний Суд України у Рішенні Другого сенату від 01 березня 2023 року № 2-р(ІІ)/2023 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 294, частини шостої статті 383 КАС України наголосив, що в юридичних відносинах між особою та державою в особі органів державної влади й іншими органами публічної влади особа завжди є слабшою стороною, і саме тому в державі, керованій правовладдям, мають діяти адміністративні суди, метою діяльності яких є захист особи супроти держави (абзац другий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини). Конституційний Суд України також зробив висновок, що законодавець повинен запровадити такий юридичний механізм здійснення адміністративного судочинства, за якого особа в судовому процесі не перебуватиме в гіршому процесуальному становищі порівняно з державою в особі органів державної влади, а також іншими органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, та матиме реальну процесуальну можливість захистити і поновити свої порушені права, свободи та інтереси (абзац третій підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.09.2026 у справі №420/21964/23.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.08.2024 по 30.11.2024.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди та грошового забезпечення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2024 №284 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про нарахування і виплату грошового забезпечення у зв`язку з перебуванням на лікуванні або у відпустці для лікування у з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини» в частині припинення виплати грошового забезпечення в повному обсязі з 29.06.2024 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі належні види грошового забезпечення у повному обсязі у зв`язку з перебуванням в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після поранення, а саме з 01.08.2024 року по 30.11.2024 року включно.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов`язаним із захистом Батьківщини за період часу з 01.08.2024 року по 30.11.2024 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), у зв`язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов`язаним із захистом Батьківщини за період часу з 01.08.2024 року по 30.11.2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА