Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/25487/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25487/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що вироком судової колегії апеляційного суду Одеської області з кримінальних справ (Одеського обласного суду) від 27 квітня 1999 року його засуджено за вчинення злочинів, передбачених пунктами «а», «і» статті 93, частиною 2 статті 140, частиною 2 статті 141, частиною 3 статті 142 Кримінального кодексу України. На підставі ст. 42 КК України призначено по сукупності злочинів шляхом погашення менш суворого покарання більш суворим кінцево було визначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі в ВТК посиленого режиму з конфіскацією всього особистого майна. 26 квітня 2005 року Житомирською виправною колонією № 4 видано довідку про те, що він відбував покарання за вказаним вироком у місцях позбавлення волі з 06 лютого 1998 року по 26 квітня 2005 року звідки звільнений за постановою Богунського районного суду міста Житомира від 26 квітня 2005 року, керуючись статтею 53 КК України, умовно-достроково на 2 роки 9 місяців 11 днів. Також у цій довідці у графі «причетність до військової служби» зазначено «невійськовозобов`язаний». 08 жовтня 2008 року йому було видане посвідчення взамін військового квитка № НОМЕР_2 , в якому у графі «проходження військової служби» зазначено, що 30 вересня 2008 року на підставі ч. 1 ст. 18 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» він прийнятий на військовий облік військовозобов`язаних як засуджений. У графі «відмітка про видачу та вилучення моб. розпоряджень» зазначено – виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». 18 липня 2025 року поліцейські Управління патрульної поліції в Одеській області під час перевірки його документів повідомили про те, що він перебуває у розшуку за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. В той же день приблизно о 16 годині його було затримано, як пояснили, з метою доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складення адміністративного матеріалу. Також було складено протокол про адміністративне затримання серії АП318 № 032272 від 18 липня 2025 року. 18 липня 2025 року його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він одразу повідомив представникам ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що виключений з військового обліку та не є військовозобов`язаним. Від проходження військово-лікарської комісії він відмовився з підстав того, що виключений з військового обліку та не є військовозобов`язаним. 20 липня 2025 року приблизно о 05 годині 30 хвилин його посадили у мікроавтобус і повезли до міста Балта Одеської області до військової частини.

Позивач вказує, що повторне взяття його на військовий облік та, тим більше, мобілізація суперечать статті 58 Конституції України та основоположним принципам верховенства права, оскільки законодавчі зміни, що усунули саму підставу для виключення з обліку, не можуть мати зворотної сили та застосовуватись до його випадку, оскільки вони не пом`якшують, а навпаки – погіршують становище, поновлюючи обов`язки, від яких він був законно звільнений. При цьому, виключення особи з військового обліку має остаточний, безповоротний характер, тому він втратив статус військовозобов`язаного назавжди і не міг бути мобілізований, оскільки законодавець свідомо відніс вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину до категорії підстав, що виключають можливість подальшого використання особи у військовій сфері. Тому обґрунтованим є висновок про протиправність дій відповідачів щодо взяття його на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації. Дії відповідачів щодо взяття його на військовий облік та призову на військову службу за мобілізацією є незаконними, свавільними та такими, що виходять за межі компетенції, оскільки відсутня правова норма, яка б дозволяла повторне взяття на військовий облік особи, виключеної з нього.

Ухвалою від 25.08.2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Позов залишено без руху та роз`яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: надання виправленої позовної заяви із зазначенням місцезнаходження відповідача - військової частини НОМЕР_1 , а також номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (якщо такі відомі), з доказами надіслання виправленого позову іншим учасникам справи; звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з вказівкою поважних причин його пропуску.

02.09.2026 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою від 07.09.2026 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії. Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії. Прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а від військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

23.09.2026 року від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позовна вимога про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права, а тому висновок позивача про задоволення позовних вимог у цій частині є помилковими. У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

28.09.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що оскільки він був безповоротно виключений з військового обліку ще у 2008 році на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (як особа, раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого/особливо тяжкого злочину), він взагалі не має статусу військовозобов`язаного. Його призов на військову службу під час мобілізації є неправомірним актом відкритого свавілля з боку ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, наказ військової частини НОМЕР_1 про зарахування його до списків особового складу є прямим наслідком цього свавілля. Намагання військової частини НОМЕР_1 ізолювати свій наказ від незаконного рішення органу, який здійснив призов, є юридично неспроможним.

Ухвалою від 06.10.2026 року у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву – відмовлено. Ухвалено вирішувати справу за наявними матеріалами, без урахування відзиву ІНФОРМАЦІЯ_1 , поданого 29.09.2026 року (вхід. від 01.10.2026 року). Приєднано до матеріалів справи витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.07.2025 року № 635.

Ухвалою від 06.10.2026 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на подання клопотання про витребування доказів. У поновленні позивачу строку на подання клопотання про витребування доказів – відмовлено. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без задоволення.

Ухвалою від 06.10.2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування до ІНФОРМАЦІЯ_1 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу – відмовлено.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .

Вироком Одеського обласного суду від 27 квітня 1999 року у справі №5-719199 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , засуджений за ст.ст.93 п.п. «а» «і», 140 ч.2, 141 ч.2, 142 ч.3 КК України до 10 років позбавлення волі в ВТК посиленого режиму, з конфіскацією усього майна та зобов`язанням відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до довідки Житомирської виправної колонії №4 від 26.04.2005 ОСОБА_1 відбував покарання за вказаним вироком у місцях позбавлення волі з 06 лютого 1998 року по 26 квітня 2005 року звідки звільнений за постановою Богунського районного суду міста Житомира від 26 квітня 2005 року, керуючись статтею 53 КК України, умовно-достроково на 2 роки 9 місяців 11 днів.

Також у цій довідці у графі «причетність до військової служби» зазначено «невійськовозобов`язаний».

Згідно посвідчення № 10/28 взамін військового квитка, ОСОБА_1 виключений з військового обліку на підставі ст. 37 п. 6 пп. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як засуджений.

Згідно електронної облікової картки, ОСОБА_1 взятий на облік згідно директиви начальника ООТЦК та СП вх. № 3143 від 24.04.2025.

18.07.2025 року працівниками УПП в Одеській області ДПП здійснено адміністративне затримання ОСОБА_1 в селі Дачне Одеської області, про що складено протокол адміністративного затримання (серія АП318 №032272), якого було доставлено в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 635 від 20.07.2025 року, відповідно до поіменного списку № 10/11 від 20.07.2025, призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 , зокрема, ОСОБА_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2025 № 16, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення і вважати призначеними, зокрема, солдата ОСОБА_1 , 2954323336, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, призваного ІНФОРМАЦІЯ_5 , призначено на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_4 , BOC-790 037A. З 20 липня 2025 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 № 26, вважати такими, що вибули: призупинити виплату грошового і здійснення речового, інших видів забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 з 28.07.2025 року, а з продовольчого забезпечення з 29.07.2025 року, солдата ОСОБА_1 , водія 1 автомобільного відділення 1 автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 . Підстава: доповідь командира військової частини НОМЕР_1 про самовільне залишення військової частини (вих. № 60 від 28.07.2025), рапорт штаб-сержанта ОСОБА_2 (вх. № 487 від 28.07.2025).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

Пунктом 2 вказаного Указу постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно ст. 1 Закону України “Про оборону України” воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України “Про правовий режим воєнного стану”.

Відповідно до ст. 1, 2 ЗУ “Про правовий режим воєнного стану” воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Як слідує з ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом ст. 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Згідно п. 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Отже, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Житомирської виправної колонії №4 від 26.04.2005 ОСОБА_1 відбував покарання за вказаним вироком у місцях позбавлення волі з 06 лютого 1998 року по 26 квітня 2005 року звідки звільнений за постановою Богунського районного суду міста Житомира від 26 квітня 2005 року, керуючись статтею 53 КК України, умовно-достроково на 2 роки 9 місяців 11 днів.

Також у цій довідці у графі «причетність до військової служби» зазначено «невійськовозобов`язаний».

Згідно посвідчення № 10/28 взамін військового квитка, ОСОБА_1 виключений з військового обліку на підставі ст. 37 п. 6 пп. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як засуджений.

Статтею 37 Закону № 2232-ХІІ в редакції станом на 30.09.2008 (дата внесення запису до посвідчення № 10/28), було передбачено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Проте, 18.05.2024 внесено зміни до Закону № 2232-ХІІ, відповідно до яких редакція статті 37 вже не містить підстави для виключення з військової служби громадян України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Тобто, з 18 травня 2024 року підстава "які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 №1рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.

Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (надалі - Порядок №560).

Згідно п.4 розділу «Загальні питання» Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, з 18.05.2024 редакція ст.37 Закону України №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину призову на військову службу, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Таким чином, з урахуванням того, що підстави для виключення ОСОБА_1 з військового обліку відпали в силу вимог діючого законодавства, позивач фактично набуває статусу військовозобов`язаного, з моменту набрання законної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024.

Щодо доводів про те, що чинним законодавством не передбачено процедури повторного взяття або поновлення на військовому обліку осіб, які раніше були виключені з нього, суд зазначає наступне.

Правове регулювання військового обліку визначається нормами Закону № 2232-XII у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин. При цьому відсутність у законодавстві окремого правового інституту, визначеного терміном «поновлення на військовому обліку», не є правовою підставою для збереження за особою військово-облікового статусу, встановленого відповідно до норми закону, яка у подальшому втратила чинність.

Як зазначено вище, Законом № 3633-IX статтю 37 Закону № 2232-XII викладено у новій редакції, чинній з 18 травня 2024 року, частина шоста якої не передбачає попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину як підставу для виключення з військового обліку.

Відтак, після набрання чинності Законом № 3633-IX попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину не є передбаченою законом підставою для збереження за нею статусу особи, виключеної з військового обліку.

Отже, наявність у посвідченні № 10/28 взамін військового квитка, про те, що 30.09.2008 ОСОБА_1 виключений з військового обліку на підставі ст. 37 п. 6 пп. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як засуджений, підтверджує факт такого виключення відповідно до законодавства, чинного на момент його здійснення, однак не створює самостійної правової підстави для збереження за позивачем відповідного статусу після зміни нормативного регулювання статті 37 Закону № 2232-XII.

Також слід зауважити, що правомірність дій відповідного ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік, як військовозобов`язаного, були предметом судового розгляду Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/10704/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_7 , про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік, як військовозобов`язаного; визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити дані про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 , а саме – про його виключення з військового обліку згідно інформації, наявної у його військово-обліковому документі – посвідченні взамін військового квитка № НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_8 08 жовтня 2008 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 по справі № 420/10704/26 відмовлено в задоволенні позову. Проте, наразі зазначене рішення не набрало законної сили.

При цьому, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.

Крім того, у Законі № 2232-XII не йдеться про відповідальність особи, а йдеться про виконання обов`язку військової служби. Тому запровадження нових правил військового обліку та призову на військову службу не є посиленням відповідальності особи, і Закон № 2232-XII у новій редакції регулює спірні правовідносини з 18.05.2024 року.

Суд повторно зазначає, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно електронної облікової картки, ОСОБА_1 взятий на військовий облік згідно директиви начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 вх. № 3143 від 24.04.2025.

Також, наявна відмітка – придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики зв`язку, ОЗ, охорони.

При цьому, позивачем не надано доказу наявності у нього документу про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період або щодо його бронювання.

Відтак, з огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ознак протиправності, що у свою чергу свідчить також про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 635 від 20.07.2025 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Так, початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону №2232-XII.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 р. №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 р. за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1- 2, 4-5 Розділу XII Інструкції №280 для обліку особового складу в особливий період використовуються: 1) на особовий склад, який перебуває на військовій службі (здійснює трудову діяльність), а також військовослужбовців, які проходили службу у військовому резерві за контрактом та призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період,- облікові документи, які велися на нього у військовій частині в мирний час; 2) на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - особові справи, обліково-послужні та послужні (скорочені послужні) картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби), отримані з ТЦК та СП.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Військовослужбовцям, переміщеним під час мобілізації до нового місця служби у військові частини, що не входять до складу військ (сил), які беруть участь у бойових діях, одночасно із врученням припису видається на руки в опечатаному пакеті їхні облікові документи (крім особових справ). Особові справи таких військовослужбовців (для осіб офіцерського складу - перші примірники) пересилаються встановленим порядком до нового місця проходження військової служби. Другі примірники та послужні картки осіб офіцерського складу, а також послужні картки осіб рядового, сержантського і старшинського складу пересилаються до служб персоналу вищих рівнів або кадрових центрів, відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.

Якщо військовослужбовці вибувають у складі команди, то їхні особові справи, обліково-послужні картки (в залежності від категорії обліку таких осіб) можуть бути видані в опечатаному пакеті під підпис старшому команди. Про видачу пакетів з особовими справами та рештою облікових документів робиться відмітка в приписах (поіменних списках команд).

Під час переміщення військовослужбовців до військових частин, які беруть участь у бойових діях, їхні особові справи, послужні та обліково-послужні картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби) пересилаються до служб персоналу вищих рівнів, в яких ведеться персональний облік цих військовослужбовців. У разі постійного розташування служби персоналу штабу військової частини, яка бере участь у бойових діях, у районі відновлення або в місці евакуації (постійне місце дислокації військової частини знаходиться поза межами ведення бойових дій), перші примірники особових справ та обліково-послужні картки військовослужбовців (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби) направляються до місця розташування служби персоналу штабу військової частини, до якої їх було переміщено. Другі примірники особових справ осіб офіцерського складу, а також послужні картки осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу пересилаються до служб персоналу вищих рівнів, відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.

Пунктом 30 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

Відповідно до пункту 32 Розділу ІІ Інструкції №280 зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:

1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця;

2) для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено,- виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (начальника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту;

3) для працівників - трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (начальника) щодо їх прийняття.

До списків особового складу військової частини не зараховуються особи, відряджені з інших військових частин.

Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.

Таким чином, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, приписів і документів, що посвідчують особу військовослужбовця.

Суд встановив, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 635 від 20.07.2025 року, відповідно до поіменного списку № 10/11 від 20.07.2025, призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 , зокрема, ОСОБА_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2025 № 16, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення і вважати призначеними, зокрема, солдата ОСОБА_1 , 2954323336, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, призваного ІНФОРМАЦІЯ_5 , призначити на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_4 , BOC-790 037A. З 20 липня 2025 року зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Підстава видачі наказу: поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1011 від 19.07.2025.

Тобто, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2025 № 16 прийнятий за наявності підстав, визначених чинним законодавством.

Так, частиною 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Таким чином, з 20.07.2025 року позивач проходить військову службу та набув правового статусу «військовослужбовець».

Згідно з пункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби.

Тобто, якщо позивач на теперішній час не може проходити військову службу з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, то він має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23 сформував правовий висновок, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Верховний Суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання військової частини прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права, а тому висновки судів обох інстанцій про задоволення позовних вимог у цій частині є помилковими.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України, зокрема, передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів

.