Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №209/5571/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/5571/26

Провадження № 2/209/3262/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Кам`янського у складі:

головуючого судді Багбая Є.Д.,

за участі секретаря Полухіної Г.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 09 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 09.07.2025-100000912 відповідно до якого позивачу надано кредит в розмірі 6000,00 грн., строк на який надається кредит –98 днів. Проте, всупереч вимог договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно умов договору, погашення кредиту та відсотків за кредитом. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед ТОВ «Споживчий центр» складає 13628,16 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5547,00 грн; заборгованість за процентами– 5260,68 грн.; неустойки в розмірі 2820,00 грн. Просить суд стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором № 09.07.2024-100000912 від 09.07.2024 року у розмірі 13628,16 гривень; судовий збір у розмірі 2662,40 гривень..

02 вересня 2026 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву /а.с.18-22/, згідно якого зазначили, що позовні вимоги визнають частково, а саме в розмірі 8079,48 грн посилаючись на наступні обставини. Згідно розрахунку заборгованості відповідачкою було сплачено 3800,52 грн, які необхідно врахувати при перерахунку заборгованості. На момент укладення договору кредитодавець був зобов`язаний дотримуватися обмеження щодо максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 %. Однак позивач, незважаючи на те, що кредитний договір укладений вже після прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки і нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 1,35% на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством. З огляду на викладене, дії Позивача щодо встановлення та застосування процентної ставки за кредитним договором у розмірі, що становить 1,35% на день, перевищують встановлене законодавством обмеження у 1 % на день для споживчих кредитів. Такі дії порушують права Відповідача як споживача фінансових послуг та свідчать про несправедливість умов договору, а тому мають підлягати зміні з врахуванням положень законодавства. Як вбачається з розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом нараховувались у період з 09.07.2024 р. по 14.10.2024 р. (98 днів) за ставкою 1,35% на день. Проте, Товариство мало право для нарахування відповідачу відсотки за користування кредитом за ставкою 1% на день (60 грн. на день), а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище період, право на стягнення яких має позивач, складає 5880 грн. (6000 грн. тіло *1%*98 днів). Таким чином розрахунок 6000 (тіло) + 5880 (відсотки) - 3800,52 (сплачено) = 8079,48 грн. Стосовно нарахування комісії, п. 8. Договору визначено, що комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) складає 15% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Вказана комісія не відповідає взагалі вимогам чинного законодавства, оскільки у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України) та згідно положеннями а.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь- яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Відповідно вказана умова щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитор не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь кредитора за дії, які не є послугою.

Тому кошти які були сплачені відповідачем і неправомірно зараховані позивачем, як оплата такої комісії (900 грн) мають бути перераховані в рахунок оплати тіла та відсотків. Також просить стягнути з позивача витрати понесені нею у зв`язку із зверненням за правовою допомогою в розмірі 8000,00 гривень.

Представником відповідача долучено відповідь на відзив /а.с.28-34/, згідно якого вказали, що ЗУ “Про споживче кредитування” передбачено п.5 ст.8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %. Також ЗУ “Про споживче кредитування”, передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки. Розділ IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Слід звернути увагу, що закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуюячи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, проведені оплати боргу кредитного договору в розмірі 1810,26 та 1990,20 гривень були враховані при розрахунку заборгованості та відповідає умовам законодавства, зокрема ч. 1 ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Положення паспорту споживчого кредиту стосовно формули обрахування денної процентної ставки, застосовуючи загальні витрати за споживчим кредитом, були додані у відповідності вимог Закону України “Про споживче кредитування” мають інформаційно-орієнтовний характер, та обраховуються на припущенні належного виконання зобов`язання позичальником. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Просять задовольнити позов. У разі частково задоволення позову просять суд зменшити витрати на правову допомогу, які поніс відповідач до 3000,00 гривень.

Дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від ТОВ «Споживчий центр» /Електронна форма/ та Заявки /Електронна форма/, що є невід`ємною частиною Пропозиції, кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» надав позичальнику відповідно до умов Кредитного договору № 09.07.2025-100000912 відповідно до якого позивачу надано кредит в розмірі 6000,00 грн., строк на який надається кредит –98 днів , дата повернення кредиту – 14.10.2024 року.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, було укладено спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової.

Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс- повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий (067-177-51-19).

Також в до Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від ТОВ «Споживчий центр» /Електронна форма/ та Заявки /Електронна форма/, що є невід`ємною частиною кредитного договору містять відомості, які складають умови договору та були підписані відповідачем

Сторони погодили наступні умови кредитного договору: Дата надання/видачі кредиту - 09/07/2024; 2. Сума Кредиту: 6000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 98 днів з дати його надання. 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 14.10.2024; 5. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 6. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1.13% (денна процентна ставка) = (6671.79 / 6000)/98 * 100%.. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 15% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Неустойка: 60 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 4.1. Договору передбачено надання кредиту на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-8160. Згідно з п.10.1.Договору зазначений кредитний договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі від позичальника відповіді про прийняття пропозиції, підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Відповідачем ОСОБА_1 електронним цифровим підписом (Е325) підписано Пропозицію про укладання кредитного договору (оферти) /Електронна форма/. Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладання кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 6000 грн.

Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» /Електронна форма / зазначено, що відповідно до договору про переказ коштів /Електронна форма/ були перераховані грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 ; призначення платежу – видача за договором кредиту № 09.07.2025-100000912.

Тобто, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 1 закону України "Про платіжні послуги” еквайрингова установа (далі - еквайр) - надавач платіжних послуг, який надає послугу еквайрингу платіжних інструментів та має ліцензію на надання такої послуги;

Частиною 4 статті 31 закону України "Про платіжні послуги” визначено, що після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію: відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості); суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції; суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо); курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти); дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором виконала не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка складає 13628,16 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5547,00 грн; заборгованість за процентами– 5260,68 грн.; неустойки в розмірі 2820,00 грн, що підтверджується довідкою – розрахунком /Електронна форма/.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно вимог ст. 611 ЦК України передбачено правові наслідки, які настають у разі порушення зобов`язання, встановлені договором або законом:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;2) зміна умов зобов`язання;3) сплата неустойки;4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023 року), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп 6 п. 5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп 13 п. 5 Розділу І Закону №3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024року - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в перехідних положеннях є неправомірним.

Судом встановлено, що 09.07.2024 року ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір № 09.07.2024-100000912 із визначеним розміром відсоткової ставки.

Перевіряючи наведений позивачем розрахунок судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти 09.07.2024 року.

Отже, згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» денна ставка відсотків має бути не більше 1,5% за період з 09 липня 2024 року по 19 серпня 2024 року (42 днів), проте 22 липня 2024 року та 08 серпня 2024 року відповідачем було здійснено оплати в розмірі 1810,26 гривень та1990,26 гривень, після чого розмір заборгованості по тілу кредиту було зменшено, а тому розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача за цей період буде становити (6000,00 грн х 1,35% = 81,00 грн; 30 днів х 81,00 грн. = 2430,00 грн та 5547,48 грн х 1,35% =74,90 грн, 12 днів х74,90 грн=898,80 грн).

Здійснене позивачем нарахування відсотків за ставкою 1,35% в період з 20 серпня 2024 року по 14 жовтня 2024 року не відповідає встановленому законодавством граничному максимальному розміру денної відсоткової ставки, оскільки починаючи з 20 серпня 2024 року, денна ставка має становити не більше 1%.

Отже, за період з 20 серпня 2024 року по 14 жовтня 2024 року (56 днів) включно розмір процентів становить (5547,48 грн х 1% = 55,47 грн; 56 днів х 55,47 грн = 3106,32 грн).

Усього, заборгованості по відсоткам, з урахуванням законодавчих обмежень та нікчемності положень договору, згідно з якими позивач нараховував більший розмір відсотків повинен бути зменшений.

Розрахунок комісії у загальному розмірі 900,00 грн здійснений відповідно до умов кредитного договору № 09.07.2024-100000912 .

Разом з тим, стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», про які вказував позивач ТОВ «Споживчий центр», так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування неустойки під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 зроблено наступний висновок щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме, на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Отже, нарахування позивачем неустойки не відповідає діючому законодавству, тому вимоги про стягнення неустойки в розмірі 2800,00 задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищезазначені норму, суд приймає до уваги заперечення відповідача стосовно розрахунку заборгованості за кредитними договорами та вважає, що відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та враховуючи невірний розрахунок відсотків за користування кредитом, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, враховуючи часткове визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає, що стягненню з ОСОБА_1 підлягає заборгованість яка складається із тіла кредиту в розмірі 5547,48 гривень та враховуючи проведений вище розрахунок відсотків за кредитним договором із врахуванням проведених відповідачем платежів в розмірі 3800,52 гривень, які частково зменшили тіло кредиту при розрахунку відсотків та повністю були враховані на погашення комісії в розмірі 900,00 гривень, розмір заборгованості по відсоткам складає 3986,70 гривень. Загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню за кредитним договором № 09.07.2024-100000912 становить 9534,18 гривень.

Крім того відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенюю стягненю із відповідача підлягає судовий збір в розмірі 1862,60 гривень.

Розрахунок: 9534,18 грн.(задоволені вимоги) х грн. 2662,40 грн. (сплачений судовий збір) : 13628,16 грн. (розмір позовних вимог) = 1862,60 грн.

Щодо стягнення судових витрат у вигляді правової допомоги, яку понесла ОСОБА_1 .

Частина 1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд розглянув долучені представником відповідача докази, які вона понесла, а саме договір про надання правничої допомоги 25.05.2026 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною /а.с.25/, акт здачі - прийняття наданих послуг від 10.09.2026 р /а.с.26/ та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 10.09.2026 р. на суму 8000,00 грн. /оберт а.с.26/ та враховуючи позицію представника позивача, який вважає за доцільним зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000,00 гривень. Проте враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково згідно до положень ЦПК України витрати на правову допомогу необхідно зменшити пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 3000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 526, 611, 629, 634, 638, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (місце знаходження –м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133 А) до ОСОБА_1 (місце реєстрації – АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833), заборгованість за кредитним договором № 09.07.2024-100000912 від 09 липня 2024 року у розмірі 9534,18 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять чотири гривень) 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833), сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1862 (одна тисяча вісімсот шістдесят дві гривень) 60 копійок та витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 120 (сто двадцять гривень ) 18 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі гривень).

В задоволення іншої частини позовних вимог-відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Кам`янського Є.Д. Багба