Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/19124/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19124/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач-1), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненаправлення позивача на позачергову (контрольну) військово-лікарську комісію, попри перенесене позивачем оперативне втручання (сафенектомію), чинний висновок (довідку) військово-лікарської комісії від 02.06.2026 № 2026-0601-1657 1586-3 та офіційно встановлений Міністерством оборони України факт підроблення висновку військово-лікарської комісії від 27.02.2026 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.05.2026 № 348);

- зобов`язати Міністерство оборони України направити позивача на позачергову (контрольну) військово-лікарську комісію з урахуванням перенесеного оперативного втручання (сафенектомії) та чинного висновку (довідки) військово-лікарської комісії від 02.06.2026 № 2026-0601-1657-1586-3;

- визнати протиправним та скасувати рішення (наказ) командира військової частини НОМЕР_1 про оголошення солдата ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив військову частину (СЗЧ), у тому числі пункт 2.13 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2026 № 169, яким позивача оголошено таким, що самовільно залишив частину з 09 червня 2026 року, зупинено усі виплати та виключено з котлового забезпечення частини з 10 червня 2026 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за весь період проходження ним військової служби, починаючи з 27 лютого 2026 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати період відсутності позивача у частині, починаючи з 03 червня 2026 року, до часу проходження військової служби як відпустку для лікування у зв`язку з хворобою, надану на підставі чинного висновку (довідки) військово-лікарської комісії від 02.06.2026 № 2026-0601-1657-1586-3;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити позивача на котловому (всіх видах) забезпеченні військової частини НОМЕР_1 з 10 червня 2026 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 припинити бездіяльність із виплати грошового забезпечення позивача та перерахувати на відповідний картковий рахунок, призначений для виплат за військову службу, суму грошового забезпечення позивача за весь період проходження військової служби, починаючи з 27 лютого 2026 року, до моменту фактичного розрахунку, у повному обсязі, включно з періодом перебування у відпустці для лікування;

- зобов`язати Міністерство оборони України та військову частину НОМЕР_1 не направляти (не повертати) позивача до штурмового підрозділу (військова частина НОМЕР_1 , штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") до завершення лікування позивача та проведення позачергової (контрольної) військово-лікарської комісії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.12.2025 р. позивача було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 , а 06.12.2025 р. військово-лікарська комісія № 2 при ІНФОРМАЦІЯ_4 (довідка від 06.12.2025 № 2025-1206-1613-2963-0) визнала його обмежено придатним до військової служби - придатним лише до служби у частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони, та непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно-штурмових військах, морській піхоті та інших штурмових підрозділах, до яких, за твердженням позивача, належить військова частина НОМЕР_1 (неофіційна назва - штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 "). Станом на лютий 2026 р. цей висновок був чинним, не скасованим і не оскарженим. Зазначає, що 26.02.2026 р. його було викрадено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 спільно з працівником поліції та протягом доби доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а 27.02.2026 р. військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 (довідка від 27.02.2026 р. № 256/ВЛК) визнала придатним до військової служби (стаття 42-В графи II Розкладу хвороб) і направила до військової частини НОМЕР_1 . На підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.02.2026 р. № 596 та мобілізаційної директиви ІНФОРМАЦІЯ_6 від 28.02.2026 р. № Д-116/4/дск/м позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.03.2026 р. № 80 позивача з 16.03.2026 р. зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, призначено на посаду оператора 2 відділення радіоелектронної боротьби з посадовим окладом за 5 тарифним розрядом у сумі 2820 грн, щомісячною премією 624 % посадового окладу, надбавкою 100 % та надбавкою за вислугу років. Позивач посилається на те, що за результатами службової перевірки, проведеної на виконання окремого доручення Командувача Сухопутних військ ЗС України від 08.05.2026 р. № 311/116/11-уд (розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 від 12.05.2026 р. № 607/21774), наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.05.2026 р. № 348 встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковник ОСОБА_2 допустив внесення недостовірних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів - змінив ступінь придатності, визначений чинним станом на 27.02.2026 р. висновком військово-лікарської комісії від 06.12.2025 р., за що до нього застосовано дисциплінарне стягнення "Догана". На думку позивача, саме внаслідок цього особу, придатну лише до служби у частинах забезпечення, було направлено до штурмового підрозділу. Позивач стверджує, що під час служби у військовій частині НОМЕР_1 йому не надавалася медична допомога. За результатами лікування довідкою військово-лікарської комісії від 02.06.2026 р. № 2026-0601-1657-1586-3 на підставі статті 44 графи II Розкладу хвороб встановлено потребу позивача у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів, а захворювання визнано пов`язаним із проходженням військової служби. Пунктом 2.13 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2026 р. № 169 солдата ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив частину з 09.06.2026 р., призупинено усі виплати та виключено з котлового забезпечення частини з 10.06.2026 р. Єдиною підставою наказу зазначено рапорт начальника відділення персоналу та стройового штабу ст. лейтенанта Т. Сервінської від 09.06.2026 р. (вх. № 2456/16840-В). Позивач вважає цей пункт наказу протиправним, оскільки: наказ видано з мотивом помсти за викриття корупційних відносин у військовій частині; на момент його видання діяв висновок військово-лікарської комісії від 02.06.2026 р. про потребу у відпустці для лікування, а відсутність наказу про її оформлення є наслідком бездіяльності командування; наказ видано без проведення службового розслідування; якби відсутність була самовільною, вона мала б обчислюватися з 03.06.2026 р., а не з 09.06.2026 р.; розпорядження "зупинити усі виплати" суперечить фактам і праву, оскільки грошове забезпечення фактично не виплачувалося, а за період відпустки для лікування воно зберігається у повному обсязі. Також позивач зазначає, що листом військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2026 р. № 2456/63962 йому відмовлено у забезпеченні лікарськими засобами з посиланням на самовільне залишення частини, а листом начальника штабу - заступника командира військової частини від 20.06.2026 р. № 2456/63957 повідомлено, що питання його звільнення розглядається на підставі рапорту; на думку позивача, ці листи не підписані кваліфікованим електронним підписом та юридичної сили не мають. Позивач зазначає, що за весь період військової служби йому не виплачено грошового забезпечення. Також вказує, що військова частина НОМЕР_1 систематично ухилялася від розгляду по суті звернень його адвоката, посилаючись на неналежне оформлення ордера та лікарську таємницю, заборонила користування особистими засобами зв`язку та заявила про неможливість гарантувати участь позивача у судових засіданнях. Також позивач посилається на реальну загрозу його життю у разі повернення до штурмового полку " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", яку підтверджують, на його думку, матеріали журналістських розслідувань, а також його статус свідка (викривача) щодо внесення недостовірних відомостей про висновок військово-лікарської комісії та фінансових зловживань. 23.06.2026 р. позивач подав до Міністерства оборони України, правоохоронних органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Військового омбудсмана та командування військової частини НОМЕР_1 заяву про вчинення кримінального правопорушення (частина перша статті 14, частина перша статті 115 Кримінального кодексу України) та про вжиття невідкладних заходів для гарантування права на життя.

Ухвалою від 26.06.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

29.06.2026 р. від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме заяви до Міністерства оборони України, командира військової частини НОМЕР_1 , Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідувань про невиплату грошового забезпечення, ненадання медичної допомоги військовослужбовцю та про вчинення кримінального правопорушення від 28.06.2026 р.

29.06.2026 р. представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме відпускного квитка військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2026 № 2456/66406, яким солдата ОСОБА_1 звільнено у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою до м.Одеси терміном на 30 днів - з 03.06.2026 р. по 02.07.2026 р., із зобов`язанням прибути до місця служби до 08:00 03.07.2026 р. Позивач зазначає, що відпускний квиток суперечить пункту 2.13 наказу від 09.06.2026 р. № 169, адже підтверджує перебування позивача у наданій самою військовою частиною відпустці для лікування в період, з якого його оголошено таким, що самовільно залишив частину.

29.06.2026 р. представник позивача подав клопотання про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи рапортів позивача від 20, 21, 22, 24, 25 та 26 червня 2026 р., адресованих командуванню військової частини НОМЕР_1 та Міністерству оборони України, у яких порушувалися питання про направлення на позачергову (контрольну) військово-лікарську комісію, оформлення наказом і продовження відпустки для лікування, забезпечення лікарськими засобами, звільнення з військової служби, скасування пункту 2.13 наказу від 09.06.2026 р. № 169, нарахування та виплату грошового забезпечення. Зазначає, що жодне з цих звернень по суті не розглянуто.

30.06.2026 р. від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії листа Військової частини НОМЕР_1 від 29 червня 2026 р. № 2456/65, відпускного квитка Військової частини НОМЕР_1 від 25 червня 2026 р. № 2456/66406, електронного листа від 26 червня 2026 р. з адреси ІНФОРМАЦІЯ_8 та відповіді Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 4" Дніпровської міської ради № 1365.

06.07.2026 р. позивач подав заяви про гарантування права на життя, в яких зазначив, що жоден з адресатів його попередніх звернень від 20.06.2026 р., 23.06.2026 р., 28.06.2026 р., 01.07.2026 р. та 03.07.2026 р. не надав письмових гарантій збереження життя та здоров`я у разі повернення до військової служби, наказ від 09.06.2026 р. № 169 не скасовано, а тривале мовчання адресатів розцінює як фактичне визнання неможливості убезпечити його у полку " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Просить надати письмові гарантії, скасувати наказ від 09.06.2026 р. № 169, визнати його перебування в м. Одесі вимушеним і правомірним до отримання таких гарантій, вжити невідкладних заходів безпеки та долучити заяву до матеріалів справи.

09.07.2026 р. від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Щодо вказує, що відповідно до матеріалів службової перевірки за наказом від 19.05.2026 р. № 348 зазначено, що цей наказ не стосується військової частини НОМЕР_1 , а матеріали перевірки можуть перебувати в ІНФОРМАЦІЯ_9 , який її проводив. Зазначає, що наказ від 09.06.2026 р. № 169 прийнято через те, що позивач не повідомив командування перед тим, як залишити медичну установу; наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 21.06.2026 р. № 181 пункт 2.13 наказу від 09.06.2026 № 169 скасовано як нереалізований, а тому відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України спір у цій частині відсутній. Щодо грошового забезпечення зазначає, що воно нараховувалося з моменту зарахування позивача до списків особового складу, проте позивач не надавав банківських реквізитів при зарахуванні, тому військова частина не мала можливості здійснити виплату у безготівковій формі; після отримання реквізитів усі задепоновані кошти виплачено, що підтверджується карткою особового рахунку, а тому також відсутні підстави для висновку про протиправну бездіяльність і наявні підстави для закриття провадження в цій частині.

10.07.2026 р. представник позивача подав відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів військової частини НОМЕР_1 . Зазначає, що скасування "як нереалізованого" не є визнанням протиправності рішення і не свідчить про виправлення порушення у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС України; наказ від 21.06.2026 р. № 181 виданий за три дні до подання позову, проте про його існування позивача і представника не повідомлено; відповідач-2 не надав доказів поновлення позивача на котловому забезпеченні з 10.06.2026 р. та виплати грошового забезпечення за відповідний період; позивач має самостійний інтерес у судовому визнанні протиправності цього рішення, оскільки вважає його прийнятим з мотивів помсти. Щодо грошового забезпечення посилається на картку особового рахунку, відповідно до якої за лютий 2026 р. грошове забезпечення не нараховано і не виплачено; за квітень 2026 р. нараховано 12 540,26 грн. (виплачено 12 352,16 грн); за травень та червень 2026 р. нараховано по 24 296,80 грн, які виплачено одноразово у липні 2026 р., тобто після відкриття провадження у справі; за липень 2026 р. нарахувань немає. Також зазначає, що відповідач-2 не довів, що звертався до позивача із проханням надати банківські реквізити, жоден з понад п`ятнадцяти листів військової частини за травень-червень 2026 р. такого запиту не містить. Просить відмовити у закритті провадження у справі в частині вимог до військової частини НОМЕР_1 , розглянути позов по суті в повному обсязі та витребувати у відповідача-2 докази виплати грошового забезпечення за лютий та липень 2026 р. і поновлення позивача на котловому забезпеченні з 10.06.2026 р.

18.07.2026 р. представник позивача подав клопотання про долучення доказів, а саме листа військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2026 р. № 2456/75030, листа від 03.07.2026 р. № 2456/69482, копій електронного листування позивача з військовою частиною НОМЕР_1 та Міністерством оборони України щодо надання банківських реквізитів за 20.06.2026 р., 28.06.2026 р., 02.07.2026 р., 03.07.2026 р., 04.07.2026 р., 05.07.2026 р. та 06.07.2026 р., банківських довідок АТ КБ "ПриватБанк" від 03.07.2026 р. та заяви позивача від 04.07.2026 р. про перерахування депонованого грошового забезпечення. Зазначає, що з листа від 16.07.2026 р. йому вперше стало відомо про наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2026 р. № 196, яким виплату грошового забезпечення призупинено на підставі рапорту начальника медичної служби від 06.07.2026 р. у зв`язку з тим, що позивач нібито самовільно залишив частину, не повернувшись після закінчення лікувальної відпустки. Вважає твердження відповідача-2 про відсутність банківських реквізитів недостовірним, оскільки банківський рахунок і картка для виплати грошового забезпечення відкривалися самою військовою частиною, частину коштів було перераховано на рахунки, реквізити яких позивач надсилав, а реквізити двох рахунків у АТ КБ "ПриватБанк" він надсилав на електронні адреси військової частини і Міністерства оборони України у період з 20.06.2026 р. по 06.07.2026 р. Вказує, що наказ від 06.07.2026 р. № 196 є новою підставою для призупинення виплат, що потребує окремої перевірки судом.

20.07.2026 р. представник відповідача-2 подав письмові пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що військова частина не є банком і не має повноважень відкривати фізичній особі банківський рахунок, який відкривається банком на ім`я військовослужбовця, а власник рахунку повинен надати військовій частині актуальні реквізити; довідка АТ КБ "ПриватБанк" про реквізити рахунку датована 03.07.2026 р. і не могла бути направлена військовій частині разом із листами від 20.06.2026 р., 28.06.2026 р. та 02.07.2026 р.; після отримання реквізитів 03.07.2026 р. військова частина перерахувала позивачу все раніше нараховане та депоноване грошове забезпечення. Вказує, що відпустку для лікування позивачу було надано на певний період, після її закінчення позивач до військової частини не повернувся, документів про продовження відпустки чи наказу командира про її продовження немає, у зв`язку з чим 06.07.2026 р. на підставі рапорту начальника медичної служби видано наказ № 196 про визнання позивача таким, що самовільно залишив військову частину, із призупиненням виплати грошового забезпечення; ці обставини стосуються різних періодів і мають різні правові підстави. Консультаційні висновки лікарів чи направлення на подальше обстеження не замінюють рішення військово-лікарської комісії та наказу командира про продовження відпустки. Посилаючись на пункт 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, пояснює, що нарахування у квітні 2026 р. стосується періоду з 16.03.2026 р. по 31.03.2026 р., у травні 2026 р. - квітня 2026 р., у червні 2026 р. - травня 2026 р., тому відсутність окремого нарахування за березень не свідчить про невиплату.

20.07.2026 р. представник позивача подав клопотання, в якому заперечує проти пояснень відповідача-2, просить поновити процесуальний строк на їх подання, долучити до матеріалів справи заяви позивача про гарантування життя від 01.07.2026 р., 03.07.2026 р., 04.07.2026 р., 05.07.2026 р. (дві заяви), 16.07.2026 р., 17.07.2026 р. та 18.07.2026 р. з підтвердженням їх надсилання та врахувати викладені обставини при розгляді справи. Зазначає, що з пояснень відповідача-2 вбачається нарахування і виплата грошового забезпечення лише за період з 16.03.2026 р. по 31.05.2026 р. (2,5 місяця), за який виплачено близько 60 000 грн, що відповідає середньомісячній сумі близько 25 000 грн, а за майже п`ять місяців служби (з 27.02.2026 р. по 19.07.2026 р.) мало б бути виплачено не менше 110 000 - 120 000 грн; пояснень щодо періоду після 31.05.2026 р. та періоду з 27.02.2026 р. по 16.03.2026 р. відповідач-2 не надав. Також вказує, що в період з 20.06.2026 р. по 18.07.2026 р. позивач неодноразово звертався до відповідачів та компетентних органів з вимогою надати письмові гарантії збереження життя та здоров`я у разі повернення до штурмового полку "Скеля", однак жодної змістовної відповіді не отримав, а таке тривале мовчання, на його думку, є мовчазним визнанням відповідачами реальності загрози для позивача та підтверджує обґрунтованість вимоги про заборону направлення (повернення) його до штурмового підрозділу.

29.07.2026 р. представник позивача подав клопотання, в якому повідомив, що Європейський суд з прав людини, розглянувши подану в інтересах позивача заяву в порядку статті 39 Регламенту Суду (справа Ivanov v. Ukraine, заява № 10656/26), листом Секретаріату від 16.07.2026 р. повідомив про ухвалене рішення щодо клопотання про застосування тимчасових заходів та зобов`язав представника подати до 12.08.2026 р. формуляр заяви з копіями відповідних документів; 27.07.2026 р. до Європейського суду з прав людини подано скаргу щодо порушень прав позивача за статтями 2, 3, 4, 5, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просить врахувати викладене під час розгляду справи.

Відповідач-1відзив на позовну заяву до суду не надав.

Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у ній докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є військовослужбовцем (солдатом) військової частини НОМЕР_1 , призваним на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 06.12.2025 р. № 2025-1206-1613-2963-0 (ВЛК № 2 при ІНФОРМАЦІЯ_4 ) позивачу встановлено діагноз F11.2 "Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності" та на підставі статті 15-б графи ІІ Розкладу хвороб визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони; непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.03.2026 р. № 80 позивача з 16.03.2026 р. зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

22.04.2026 р. за вих.№2456/36814 військова частина НОМЕР_1 листом повідомила про розгляд вимоги, що надійшла за № 71399-26 від 30.03.2026 р. в інтересах солдата ОСОБА_3 . Договір про надання правничої допомоги № 06-12-2021 від 06.12.2021 р. діє до завершення розгляду справи Клієнта, але неможливо встановити, якої справи він стосується, та чи він чинний. Тому договір не може бути безумовно прийнятий як підтвердження повноважень. Згідно зі ст. 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер є обов`язковим документом, і ненадання ордера унеможливлює розгляд вимоги по суті

09.05.2026 р. за вих.№2456/43151 та від 09.05.2026 р. №2456/43148 військова частина НОМЕР_1 за результатами супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_6 №14263/адв та звернення представника позивача повідомила, що позивачем письмова згода на розкриття відомостей, які становлять лікарську таємницю не надана, а тому надати інформацію не є можливим. Інформація, викладена у вашій вимозі, буде перевірена, і в разі її підтвердження ОСОБА_1 буде надано належну медичну допомогу та забезпечено відповідне лікування.

09.05.2026 р. за вих.№2456/43144 та 11.05.2026 р. за вих.№2456/43951 військова частина НОМЕР_1 за результатами супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_6 №13792/адв повідомила, що представником позивача не підтверджено повноважень на представництво позивача.

12.05.2026 р. за вих.№2456/44242 (до № 26182) військова частина НОМЕР_1 повторно відповіла на заяву від 29.03.2026 щодо ОСОБА_3 . Зміст аналогічний листу №2456/43144: договір укладено з іншою особою, ордер не надано.

12.05.2026р. за вих.№2456/44236 (до № 25612) військова частина НОМЕР_1 відповіла на термінову вимогу від 10.04.2026, що надійшла від ІНФОРМАЦІЯ_11 за № 106278. Частина повідомила про лікарську таємницю, відсутність письмової згоди солдата та неналежне підтвердження повноважень (договір без ордера). Вимога розглядається в порядку Закону "Про звернення громадян". Також повідомлено, що ОСОБА_1 було направлено на стаціонарне лікування відповідно до попереднього діагнозу.

12.05.2026 р. за вих.№2456/44122 (до № 25781) військова частина НОМЕР_1 відповіла на адвокатський запит, що надійшов від Командування СВ ЗСУ за вих. №13638/адв: договір про правничу допомогу не визнано достатнім підтвердженням повноважень; питання затримання, доставлення, проходження ВЛК, доступу адвоката під час затримання та мобілізаційних заходів належать до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_5 , а дії працівників Національної поліції не належать до компетенції частини; інформацію про стан здоров`я доведено до медичного персоналу медичної роти; солдата направлено на консультації до лікарів-спеціалістів, і він перебуває під наглядом медичної роти.

12.05.2026 р. за вих.№2456/44247 військова частина НОМЕР_1 надала зведену відповідь на звернення, скарги та запити, що надійшли від Командування СВ ЗСУ (вих. № 11532/адв, 12040/адв, 12933/адв, 13105/адв, 15548/06, Я-44148/Л, Я-54498/Л) та особисто від адвоката. Повідомлено таке: медична інформація є лікарською таємницею, письмової згоди солдата не надходило; згідно з довідкою ВЛК від 27.02.2026 № 256/ВЛК солдата визнано придатним до військової служби (ст. 42в графи II Розкладу хвороб). Постанова ВЛК чинна 12 місяців, не оскаржувалась і є чинною; 20.04.2026 солдата направлено на стаціонарне лікування, яке він пройшов під наглядом медиків військового шпиталю, що підтверджується випискою; користування мобільними телефонами може обмежуватися (п. 4.1 Інструкції, наказ Головнокомандувача ЗСУ № 74 від 01.07.2020), проте солдату забезпечено можливість зв`язку за погодженням з безпосереднім командиром; щодо участі солдата в судових засіданнях у справі № 947/9938/26: через застосування засобів РЕБ частина не може гарантувати безперебійний телефонний зв`язок та Інтернет.

Листом від 13.05.2026 р. за вих.№ 116/11/3852/B/X3Br ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомило, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.12.2025 № 2025-1206-1613-2963-0 ОСОБА_1 було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. 27.02.2026 ОСОБА_1 було супроводжено співробітниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки він не з`явився до ТЦК та СП за повісткою. Відповідно до рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 від 27.02.2026 № 256/ВЛК ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби. У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості про його бронювання та наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Інформація щодо наявності групи інвалідності у ОСОБА_1 також відсутня. У зв`язку з цим 28.02.2026 ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 . Також повідомив, що окремим дорученням командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 08.05.2026 № 311/116/11-уд командиру військової частини НОМЕР_2 було доручено провести службову перевірку щодо причин та обставин повторного направлення на медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 . Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 з 20.04.2026 по 23.04.2026 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна лікарня № 4" Дніпропетровської міської ради. Після лікування йому було надано рекомендації щодо оперативного втручання у плановому порядку, водночас рекомендації щодо потреби у направленні на ВЛК відсутні.

14.05.2026 р. за вих.№2456/44914 (до № 16197/06 від 13.05.2026) військова частина НОМЕР_1 відповіла на запит від 10.05.2026. Частина вказала, що запит містить клопотання не про надання інформації, а про підтвердження чи спростування фактів, опублікованих у ЗМІ з 2025 року, і вона не вважає за доцільне їх коментувати. Щодо новини про побиття військовослужбовця зі зв`язаними руками повідомлено, що жоден із фігурантів не перебуває у списках частини, а слідчі дії в частині не проводились.

За результатами службової перевірки, проведеної начальником медичної служби ІНФОРМАЦІЯ_13 майором медичної служби ОСОБА_4 на виконання окремого доручення Командувача Сухопутних військ ЗС України від 08.05.2026 р. № 311/116/11-уд та розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 від 12.05.2026 р. № 607/21774, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 від 19.05.2026 р. № 348 встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковник ОСОБА_2 допустив внесення недостовірних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме змінив ступінь придатності діючого станом на 27.02.2026 р. висновку ВЛК (довідка від 06.12.2025 р. № 2025-1206-1613-2963-0), чим порушив Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402, та абзац восьмий пункту 15 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154; до нього застосовано дисциплінарне стягнення "Догана".

19.05.2026 р. за вих.№2456/46635 (до № 16332/06, 16370/06 від 13.05.2026 р.) та за вих.№2456/46795 (до № 32489) військова частина НОМЕР_1 надала аналогічні за змістом відповіді. Вони містять ті самі положення, що й лист №2456/44247: лікарська таємниця, довідка ВЛК № 256/ВЛК, стаціонарне лікування з 20.04.2026 та користування телефоном. Додатково вказано, що наказом № 80 від 16.03.2026 солдата призначено оператором 2 відділення РЕБ з БпЛА взводу РЕБ роти РЕБ.

25.05.2026 р. за вих.№2456/48786 (до № Я-57618/Л, Я-57433/Л) військова частина НОМЕР_1 відповіла на звернення від 04.04.2026 р., 06.04.2026 р. та 10.04.2026 р. Частина повідомила, що через ненадання належно оформленого ордера неможливо підтвердити повноваження адвоката, що унеможливлює розгляд вимог по суті.

29.05.2026 р. за вих.№2456/50713 військова частина НОМЕР_1 листом "Про надання інформації" відповіла на адвокатське звернення від 21.04.2026 р., що позивач перебуває у військовій частині на підставі наказу командира про зарахування до списків особового складу, прийнятий на всі види забезпечення і включений до штатної чисельності підрозділу; він не є зниклим, не утримується незаконно і не позбавлений права на медичну допомогу. Станом на дату відповіді він перебуває на лікуванні в медичній роті м. Олександрія під наглядом медичних працівників; командування направило військовослужбовця на медичний огляд і лікування відповідно до медичних показань. Відомості про стан здоров`я є лікарською таємницею та персональними даними; твердження про приховування місця перебування не відповідають фактичним обставинам; питання медикаментозної терапії вирішують виключно лікарі, а командування не втручається в їхню діяльність; інформація про нібито умисне ненадання медичної допомоги чи створення загрози життю є безпідставною і не підтверджується жодними офіційними висновками; частина не перешкоджає реалізації права на правову допомогу; користування засобами зв`язку регулюється внутрішніми документами і заходами режиму безпеки. Військовослужбовець не позбавлений можливості підтримувати зв`язок у визначеному порядку; частина не уповноважена оцінювати дії посадових осіб ТЦК та СП чи Національної поліції; призов здійснювався в період воєнного стану і загальної мобілізації, а висновок про придатність приймає ВЛК, а не командування; рішення суду чи процесуальні документи, якими було б встановлено незаконну мобілізацію, незаконне утримання або вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами частини, відсутні; висловлювання адвоката на адресу командира частини підполковника щодо нібито некомпетентності та залишення військовослужбовця в небезпеці частина вважає необґрунтованими, такими, що виходять за межі правової аргументації, дискредитують командування і завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації офіцера; підстави вважати, що командування створює умисну загрозу життю позивача, відсутні.

30.05.2026р. за вих.№2456/50834 (до № Я-54729/Л від 04.05.2026) військова частина НОМЕР_1 повідомила, що договір про надання правничої допомоги сам по собі не підтверджує повноважень адвоката у відносинах із третіми особами. Через ненадання належно оформленого ордера (ст. 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") розгляд вимог по суті неможливий.

30.05.2026 р. за вих.№2456/50835 (до № Я-51878/Л, 26802, 27085) військова частина НОМЕР_1 повідомила, що договір від 06.12.2021 діє до завершення розгляду справи Клієнта, проте неможливо встановити, якої справи він стосується, та його чинність. Через ненадання ордера розгляд вимог по суті неможливий.

Згідно п.2.13 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2026 р. № 169 позивача визнано таким, що самовільно залишив частину з 09.06.2026 р., призупинено усі виплати та виключено з котлового забезпечення частини з 10.06.2026 р.; підставою наказу зазначено рапорт начальника відділення персоналу та стройового штабу ст. лейтенанта Т. Сервінської від 09.06.2026 (вх. № 2456/16840-В).

10.06.2026 р. за вих.№2456/58784, за вих.№2456/58785 військова частина НОМЕР_1 листом повідомила, що військовослужбовець ОСОБА_1 перебуває у військовій частині на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу частини, відповідно до якого його прийнято на всі види забезпечення та включено до штатної чисельності підрозділу. Військової частини НОМЕР_1 неодноразово надходили адвокатські запити та звернення щодо громадянина ОСОБА_1 , які містили аналогічні за змістом питання. За результатами їх розгляду військовою частиною у встановленому законодавством порядку надавалися відповіді по суті порушених питань та вся інформація, яка могла бути надана з урахуванням вимог чинного законодавства.

14.06.2026 р. за вих.№2456/60886 (до № 38539 від 07.06.2026) військова частина НОМЕР_1 відповіла на звернення від 06.06.2026: солдат ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Міська клінічна лікарня № 4" Дніпровської міської ради з 25.05.2026 по 02.06.2026; після виписки до частини не прибув, про своє місцезнаходження не повідомив, зв`язок з ним відсутній; постановою госпітальної ВЛК КНП "МКЛ № 4" ДМР від 02.06.2026 № 2026-0601-1657-1586-3 йому рекомендовано відпустку для лікування строком 30 календарних днів. Для її оформлення необхідно подати рапорт; направлення на ВЛК можливе лише після прибуття до частини; у разі подальшої відсутності без поважних причин його правовий статус визначатиметься відповідно до законодавства.

Позивач звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 16.06.2026 до Офісу Генерального прокурора, Державному бюро розслідувань, щодо умисного ненадання медичної допомоги під час служби у військовій частині НОМЕР_1 та направлення на хірургічну операцію лише після розголосу; з прохання визнати потерпілим.

16.06.2026 р. за вих.№2456/62007 (до № 38799, 39488) військова частина НОМЕР_1 відповіла щодо забезпечення солдата ліками. Частина повідомила, що медична допомога військовослужбовцям гарантована ст. 49 Конституції, а в частині функціонують медичні пункти батальйонів та медична рота. Солдат ОСОБА_1 забезпечувався медичною допомогою, лікувався в МКЛ № 4 м. Дніпро у періоди 23-25.04.2026р. та 25.05-02.06.2026 р. і забезпечувався необхідними ліками. Відповідно до рапорту начальника відділення персоналу та стройового штабу, солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину.

16.06.2026 р. за вих.№2456/61845 (до № 35785, 35786) військова частина НОМЕР_1 відповіла на звернення щодо відмови в наданні адвокату інформації та документів. Частина повторила, що договір від 06.12.2021 р. не може бути безумовно прийнятий як підтвердження повноважень і що через ненадання ордера розгляд вимог по суті був неможливий. Додатково повідомлено, що, відповідно до рапорту начальника відділення персоналу та стройового штабу, солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину.

20.06.2026 р. позивач звернувся до Міністра оборони України, командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про оформлення наказом по військовій частині відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, її продовження та направлення на повторну військово-лікарську комісію, в якому просив оформити наказ про надання відпустки для лікування у зв`язку з хворобою тривалістю 30 календарних днів на підставі довідки ВЛК від 02.06.2026 р. № 2026-0601-1657-1586-3, рахуючи з 03 червня 2026 р., із зарахуванням цього періоду до часу проходження військової служби; направити на повторну (контрольну) військово-лікарську комісію (ВЛК) для вирішення питання про продовження відпустки для лікування у зв`язку з хворобою та визначення ступеня придатності до військової служби з урахуванням перенесеного оперативного втручання (сафенектомії); продовжити відпустку; забезпечити надання належної медичної допомоги відповідно до лікарських призначень; скасувати пункт 2.13 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2026 р. № 169 як такий, що ґрунтується на недостовірних відомостях і суперечить чинному висновку ВЛК від 02.06.2026 р. № 2026-0601-1657-1586-3, та поновити на всіх видах забезпечення військової частини з 10 червня 2026 р.

20.06.2026 р. позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України із заявою про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2026 № 169 (п. 2.13) щодо самовільного залишення частини як такого, що ґрунтується на недостовірних відомостях, та про нарахування і виплату грошового забезпечення, в якій просив також зарахувати період відсутності у військовій частині з 09.06.2026 р. до часу проходження військової служби як відпустку для лікування у зв`язку з хворобою, надану на підставі довідки ВЛК від 02.06.2026 р.; поновити на котловому забезпеченні; нарахувати та виплатити грошове забезпечення; провести службове розслідування за фактом внесення до рапорту від 09.06.2026 р. та наказу від 09.06.2026 р. №169 щодо самовільного залишення військової частини.

20.06.2026 р. позивач звернувся до Міністра оборони України, Командира військової частини НОМЕР_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 із рапортом звільнення з військової служби та про вжиття невідкладних заходів, в якому просив направити на позачергову (контрольну) військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби з урахуванням перенесеного оперативного втручання (сафенектомії), чинного висновку ВЛК від 02.06.2026 р. № 2026-0601-1657-1586-3 та факту підроблення висновку ВЛК від 27.02.2026 р.; звільнити з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії, а також з огляду на незаконність призову, здійсненого на підставі підробленого висновку ВЛК від 27.02.2026 р., факт фальсифікації якого встановлено Міністерством оборони України (наказ від 19.05.2026 № 348); забезпечити ліками; нарахувати та виплатити грошове забезпечення за весь період військової служби, починаючи з 26 лютого 2026 р. по день фактичної виплати, включно з періодом перебування у відпустці для лікування; скасувати пункт 2.13 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2026 р. № 169 щодо самовільного залишення частини як такий, що ґрунтується на недостовірних відомостях і суперечить чинному висновку ВЛК від 02.06.2026 р., та поновити на всіх видах забезпечення з 10 червня 2026 р.; не повертати до штурмового полку " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та перевести до іншої військової частини; вжити невідкладних заходів для гарантування збереження життя і здоров`я та забезпечення особистої безпеки; провести службове розслідування за фактом не надання медичної допомоги.

20.06.2026 р. за вих.№2456/63982 (до № Я-77321/Л від 17.06.2026) військова частина НОМЕР_1 повідомила, що солдат ОСОБА_6 , відповідно до рапорту начальника відділення персоналу та стройового штабу, самовільно залишив військову частину. Питання забезпечення ліками буде розглянуто лише після його добровільного повернення або доставлення до частини.

20.06.2026 р. за вих.№2456/63957 (до № 41548) військова частина НОМЕР_1 повідомила, що рапорт від солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби не надходив і що він самовільно залишив частину. Для розгляду питання звільнення йому необхідно подати рапорт з документами, які підтверджують підстави, безпосередньому командиру або до частини.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2026 р. №181 підпункт 2.13. пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2026 р. №169 скасовано як нереалізований у частині, що стосується самовільного залишення частини солдата ОСОБА_1 .

22.06.2026 р. позивач звернувся до Міністра оборони України, командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби, проведення позачергової військово-лікарської комісії та вжиття невідкладних заходів для гарантування права на життя, в якому просив оформити наказом по військовій частині НОМЕР_1 надання відпустки для лікування у зв`язку з хворобою тривалістю щонайменше 90 календарних днів на підставі довідки ВЛК від 02.06.2026 р. № 2026-0601-1657-1586-3, рахуючи з 03 червня 2026 р.; направити на повторну (контрольну) військово-лікарську комісію для вирішення питання про продовження відпустки для лікування у зв`язку з хворобою та визначення ступеня придатності до військової служби з урахуванням перенесеного оперативного втручання (сафенектомії), незагоєних відкритих ран гомілки (S81.7) і тромбофлебіту поверхневих вен (I80.0), встановлених при огляді хірургом 24.06.2026 р.; продовжити відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на строк, необхідний для завершення післяопераційного лікування та реабілітації, за результатами повторної ВЛК; продовжити розпочате лікування за місцем проживання в м. Одесі (під наглядом сімейного лікаря КНП "ЦПМСД № 4" Одеської міської ради та хірурга); забезпечити ліками; скасувати пункт 2.13 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2026 р. № 169 щодо самовільного залишення частини та поновити на всіх видав забезпечення; не доставляти до штурмового полку " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та вжити невідкладних заходів для гарантування збереження життя і здоров`я та забезпечення особистої безпеки; розглянути по суті рапорти та заяви від 20.06.2026 р., 21.06.2026 р., 22.06.2026 р. і 23.06.2026 р.

22.06.2026 р. позивач звернувся до Міністра оборони України, командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив направити на позачергову (контрольну) військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби з урахуванням перенесеного оперативного втручання (сафенектомії), чинного висновку ВЛК від 02.06.2026 р. № 2026 0601-1657-1586-3 та факту підроблення висновку ВЛК від 27.02.2026 р.; звільнити з військової служби за станом здоров?я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії, а також з огляду на незаконність призову, здійсненого на підставі підробленого висновку ВЛК від 27.02.2026 р., факт фальсифікації якого встановлено Міністерством оборони України; забезпечити ліками (медикаментами) та належною медичною допомогою відповідно до лікарських призначень; нарахувати та виплатити грошове забезпечення за весь період військової служби, починаючи з 26 лютого 2026 р. по день фактичної виплати, включно з періодом перебування у відпустці для лікування; скасувати пункт 2.13 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2026 р. № 169 щодо самовільного залишення частини; не повертати до штурмового полку " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та перевести до іншої військової частини; вжити невідкладних заходів для гарантування збереження життя і здоров?я та забезпечення особистої безпеки; провести службове розслідування за фактами ненадання медичної допомоги, примусу до робіт, несумісних зі станом здоров?я, та невиплати грошового забезпечення.

23.06.2026 р. позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора Уповноважений ВРК з прав людини із заявою про негайне скасування незаконного оголошення у самовільному залишенні військової частини (СЗЧ) як акту помсти за викриття корупції та нелюдських умов служби.

23.06.2026 р. позивач звернувся до Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Уповноваженого ВРУ з прав людини, Одеської обласної прокуратура, Державне бюро розслідувань ТУ ДБР у місті Миколаєві, ГУНП в Одеській області, військової частина НОМЕР_1 , військового омбудсман із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 115 КК України (приготування до умисного вбивства), та про вжиття невідкладних заходів для гарантування права на життя і особистої безпеки, в якій просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом готування до умисного вбивства солдата ОСОБА_1 керівництвом і командуванням військової частини НОМЕР_1 (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 115 КК України) та розпочати досудове розслідування; невідкладно вжити заходів безпеки для захисту життя та здоров`я, заборонивши органам військової служби правопорядку, територіальним центрам комплектування та командуванню ВЧ НОМЕР_1 здійснювати примусове доставлення (затримання) до розташування полку " ІНФОРМАЦІЯ_2 " до завершення розслідування та усунення загрози; скасувати наказ про оголошення самовільного залишення військової частини.

24.06.2026 р. листом № 943/19516 ІНФОРМАЦІЯ_14 у відповідь на заяву від 19.06.2026 р. повідомив, що пунктом 6.5 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно), або потреби у тривалому лікуванні військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров`я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

24.06.2026 р. позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , Державного бюро розслідувань, Міністерства оборони України із заявою про негайне скасування незаконного оголошення у самовільному залишенні військової частини (СЗЧ) як акту помсти за викриття корупції та нелюдських умов служби, в якій просив скасувати оголошення позивача таким, що самовільно залишив військову частину; поновити позивача на котловому забезпеченні військової частини; врахувати відсутність позивача у військовій частині правомірною; не направляти до штурмового полку " ІНФОРМАЦІЯ_2 "; забезпечити належною медичною допомогою та лікарськими засобами; долучити до матеріалів та врахувати консультаційний висновок спеціаліста; внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за фактом створення командуванням військової частини НОМЕР_1 небезпеки для життя і залишення в небезпеці позивача.

24.06.2026 р. позивач звернувся із заявою про негайне скасування оголошення у самовільному залишенні частини, адресована командиру військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , Державному бюро розслідувань та Міністерству оборони України (копії - Офісу Генерального прокурора, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Офісу Військового омбудсмана, суду у справі № 420/15088/26), у якій позивач викладає обставини мобілізації, лікування та оголошення самовільного залишення частини, висловлює побоювання за своє життя у разі повернення до військової частини НОМЕР_1 і просить скасувати наказ № 169 у відповідній частині, поновити на котловому забезпеченні та виплату грошового забезпечення, не направляти до штурмового полку " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", забезпечити медичною допомогою безвідносно до повернення та внести відомості до ЄРДР за статтею 135 КК України.

Відповідно до відпускного квитка військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2026 р. № 2456/66406 солдата ОСОБА_1 звільнено у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою до м. Одеса на 30 днів з 03.06.2026 р. по 02.07.2026 р., дата повернення - до 08:00 03.07.2026 р.

26.06.2026 р. та 30.06.2026 р. позивач звернувся із запитом до Міністра оборони України, командира військової частини НОМЕР_1 , ТЦК та СП, органів прокуратури, ДБР, Національної поліції та Одеського окружного адміністративного суду (у справі №420/15088/26). У запиті він послався на наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 від 19.05.2026 р. №348 "Про результати службової перевірки". Цим наказом встановлено, що підполковник ОСОБА_2 вніс недостовірні дані до реєстру, змінивши ступінь придатності, визначений довідкою ВЛК від 06.12.2025 №2025-1206-1613-2963-0, і притягнутий до дисциплінарної відповідальності (догана). Позивач просив надати письмові відповіді по суті щодо: чинності висновку ВЛК від 27.02.2026 №256/ВЛК, його скасування чи перегляду; ступеня придатності, зазначеного в первинній довідці ВЛК від 06.12.2025; законності його мобілізації та направлення до військової частини НОМЕР_1 і правових наслідків для його статусу військовослужбовця; направлення на повторну ВЛК з урахуванням сафенектомії 28.05.2026.

28.06.2026 р. позивач звернувся із про невиплату грошового забезпечення, ненадання медичної допомоги та про вчинення кримінального правопорушення до Міністерства оборони України, командира військової частини НОМЕР_1 , Офісу Генерального прокурора, Державному бюро розслідувань і суду у справі № 420/19124/26, з вимогами провести службову перевірку, виплатити грошове забезпечення з 26.02.2026, забезпечити медичне обстеження, внести відомості до ЄРДР за статтями 191, 364, 410 КК України та долучити заяву до матеріалів справи.

Листом військова частина НОМЕР_1 від 29.06.2026 № 2456/68165 на адвокатський запит вх. № Д-76903/Л від 15.06.2026, що надійшов за дорученням Командувача Сухопутних військ ЗС України, повідомлено, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 09.06.2026 вважається таким, що самовільно залишив частину, у зв`язку з чим надати запитувану інформацію неможливо; раніше на аналогічні звернення надавалися відповіді по суті.

03.07.2026 р. за вих.№2456/69482 військова частина НОМЕР_1 за результатами розгляду звернень, рапортів, та заяв повідомила, що відпустка для лікування за висновком військово-лікарської комісії терміном 30 календарних днів вже надана, а відпускний лист оформлено та направлено. Станом на теперішній час законні підстави для продовження відпустки для лікування відсутні. Щодо направлення на позачергове проходження військово-лікарської комісії повідомив, що відповідне направлення позивач може отримати у військовій частині після завершення відпустки та прибуття до місця проходження військової служби, за наявності передбачених законодавством підстав. Крім того, під час перебування у відпустці позивач має право звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із рапортом щодо отримання такого направлення. Щодо питання забезпечення лікарськими засобами повідомив, що позивач мав можливість отримати необхідні лікарські засоби під час перебування на стаціонарному лікуванні, а також через медичну службу військової частини. Для вирішення зазначеного питання необхідно звернутися до медичної служби військової частини. Разом із тим, починаючи з 02.06.2026 р., мобільний зв`язок з позивачем відсутній, у зв`язку з чим військова частина позбавлена можливості вирішити питання щодо забезпечення позивача лікарськими засобами. Щодо питання переведення до іншої військової частини або звільнення з військової служби повідомив, що станом на теперішній час законні підстави для цього відсутні. Щодо питання нарахування та виплати грошового забезпечення зазначено, що під час розгляду звернень встановлено, що нарахування грошового забезпечення здійснювалося щомісячно відповідно до вимог чинного законодавства України - у поточному місяці за попередній. Водночас, у зв`язку з відсутністю відомостей про банківські реквізити, перерахування грошового забезпечення безпосередньо на рахунок було неможливим. У зв`язку з цим відповідні кошти були депоновані на рахунку військової частини, відкритому в органах Державної казначейської служби України, до моменту отримання необхідних банківських реквізитів. Враховуючи викладене, повідомив, що депоновані кошти будуть перераховані позивачу невідкладно після надання банківських реквізитів рахунку, відкритого на ім`я позивача.

03.07.2026 р., 04.07.2026 р. та 05.07.2026 р. позивач звернувся до Міністерства оборони України, Військової частина НОМЕР_1 , Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про перерахування депонованого грошового забезпечення, в якій просив перерахувати перерахувати 50 (п`ятдесят) відсотків усього нарахованого та депонованого грошового забезпечення, належного позивчу за період військової служби починаючи з 26 лютого 2026 р., а також 50 (п`ятдесят) відсотків усіх подальших щомісячних нарахувань грошового забезпечення до окремого розпорядження, на рахунок представника позивача для цілей погашення боргів, які виникли внаслідок невиплати (розкрадання) коштів військовою частиною НОМЕР_1 , за такими банківськими реквізитами; перерахувати решту 50 (п`ятдесят) відсотків усього нарахованого та депонованого грошового забезпечення, належного за період військової служби починаючи з 26 лютого 2026 р., а також 50 (п`ятдесят) відсотків усіх подальших щомісячних нарахувань грошового забезпечення, на мій рахунок за такими банківськими реквізитами; детальний розрахунок нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за кожний місяць служби; провести службову перевірку (службове розслідування) щодо дій і бездіяльності службових осіб командування військової частини НОМЕР_1 , які, будучи обізнаними про критичний стан здоров`я заявника, підтверджений медичною документацією та висновком ВЛК від 02.06.2026 р., протягом тривалого часу не вжили дієвих заходів для організації його лікування, та вирішити питання про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності.

04.07.2026 р. позивач звернувся з повторним запитом до Міністра оборони України, командира військової частини НОМЕР_1 , ТЦК та СП, органів прокуратури, ДБР та Національної поліції. Він зазначив, що на запити від 26.06.2026 р. та 30.06.2026 р. відповіді по суті не отримав. Позивач просив надати письмові відповіді по суті щодо: чинності висновку ВЛК від 27.02.2026 р. №256/ВЛК з урахуванням встановленого наказом ІНФОРМАЦІЯ_13 від 19.05.2026 р. №348 факту внесення недостовірних даних до реєстру; законності його мобілізації та направлення до військової частини НОМЕР_1 ; направлення на повторну ВЛК; скасування наказу від 09.06.2026 р. №169 про самовільне залишення частини; причин ненадання відповідей на його запити від 26.06.2026 р. та 30.06.2026 р.

08.07.2026 р. позивач звернувся із повторним запитом до Міністра оборони України, командира військової частини НОМЕР_1 , ТЦК та СП, органів прокуратури, ДБР та Національної поліції. Він просив надати письмові відповіді по суті щодо: чинності висновку ВЛК від 27.02.2026 р. №256/ВЛК з урахуванням встановленого наказом ІНФОРМАЦІЯ_13 від 19.05.2026 р. №348 факту внесення недостовірних даних до реєстру; законності його мобілізації та направлення до військової частини НОМЕР_1 ; направлення на повторну ВЛК; скасування наказу від 09.06.2026 р. №169 про самовільне залишення частини; причин ненадання відповідей на його запити від 26.06.2026 р. та 30.06.2026 р.

Листом від 16.07.2026 р. за вих.№2456/75030 військова частина НОМЕР_1 за результатами розгляду заяв та рапортів позивача повідомила щодо питання нарахування та виплати грошового забезпечення зазначила, що під час розгляду звернень встановлено: нарахування грошового забезпечення здійснювалося щомісячно відповідно до вимог чинного законодавства України - у поточному місяці за попередній. Разом із тим, у зв`язку з відсутністю відомостей про банківські реквізити, відкриті на ім`я позивача, військова частина була позбавлена можливості здійснити перерахування нарахованого грошового забезпечення безпосередньо на банківський рахунок. Відповідно до встановленого порядку зазначені кошти були депоновані на відповідному рахунку військової частини, відкритому в органах Державної казначейської служби України, до моменту надання актуальних банківських реквізитів. Після надання банківських реквізитів, відкритих на ім`я позивача, депоновані кошти будуть перераховані у встановленому законодавством порядку. Станом на день надання цієї відповіді виплату грошового забезпечення призупинено. Підставою для цього є наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2026 р. №196, виданий на підставі рапорту начальника медичної служби від 06.07.2026 р., згідно з яким позивач самовільно залишив військову частину, не повернувшись після закінчення лікувальної відпустки. Щодо забезпечення безпеки позивача, направлення на повторний медичний огляд військово-лікарською комісією та звільнення з військової служби, повідомив, що їх розгляд можливий лише після підтвердження факту добровільного повернення до військової частини або доставлення до військової частини в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Також в матеріалах справи міститься:

- заява позивача від 23.06.2026 р. до Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Уповноваженого ВРУ з прав людини, Одеської обласної прокуратури, Державного бюро розслідувань, ТУ ДБР у місті Миколаєві, ГУНП в Одеській області, військової частини НОМЕР_1 , Військового омбудсмана про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 115 КК України (приготування до умисного вбивства), та про вжиття невідкладних заходів для гарантування права на життя і особистої безпеки;

- заява позивача від 01.07.2026 р. до Міністра оборони України, командира військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , Болградської окружної прокуратури Одеської області, Болградського РВП ГУНП в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_18 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Державного бюро розслідувань ГУНП в Одеській області, ТУ ДБР у місті Миколаєві про неотримання гарантій збереження життя у зв`язку з проходженням служби у штурмовому полку " ІНФОРМАЦІЯ_2 ";

- заява позивача від 03.07.2026 р. до Міністерста оборони України, Державне бюро розслідувань, військової частина НОМЕР_1 , Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, усіх спеціалізовані прокуратур ГУНП в Одеській області, ТУ ДБР у м. Миколаєві про гарантування збереження життя та здоров`я у випадку повернення до військової служби;

- звернення позивача від 04.07.2026 р. та 05.07.2026 р. до Міністерста оборони України, Державне бюро розслідувань, військової частина НОМЕР_1 , Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, усіх спеціалізовані прокуратур ГУНП в Одеській області, ТУ ДБР у м. Миколаєві щодо: надання письмових гарантій збереження життя та здоров`я у випадку повернення позивача до військової служби, з урахуванням усіх обставин, викладених у цій та попередніх заявах від 20.06.2026 р., 23.06.2026 р., 28.06.2026 р., 01.07.2026 р. та 03.07.2026 р.; скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2026 р. № 169 про оголошення самовільного залишення військової частини; визнання перебування в м. Одесі станом на дату цієї заяви вимушеним і правомірним; вжиття невідкладних заходів безпеки для захисту життя та здоров`я з урахуванням тривалого мовчання адресатів тощо;

- заява позивача від 16.07.2026 р., 17.07.2026 р., 18.07.2026 р. Міністерста оборони України, Державне бюро розслідувань, військової частина НОМЕР_1 , Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, усіх спеціалізовані прокуратур ГУНП в Одеській області, ТУ ДБР у м. Миколаєві про вжиття невідкладних заходів для гарантування права на життя.

Медичні документи та листи закладів охорони здоров`я:

- направлення військової частини НОМЕР_3 від 25.05.2026 р. № 15231 генеральному директору КНП "МБКЛ № 4" ДОР (м. Дніпро) на стаціонарне лікування солдата ОСОБА_1 , військова частина НОМЕР_1 , діагноз "варикозна хвороба нижніх кінцівок";

- виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 18156 відділення судинної реконструктивної хірургії та реабілітації КНП "Міська клінічна лікарня № 4" Дніпровської міської ради (перебування з 25.05.2026 р. по 02.06.2026 р.); заключний діагноз I83.9; результати лабораторних досліджень; проведення 28.05.2026 р. сафенектомії праворуч/флебектомії; стан при виписці задовільний; лікувальні та трудові рекомендації; підписи лікаря та завідувача відділення);

- довідка Госпітальної ВЛК КНП "МКЛ № 4" ДМР від 02.06.2026 р. № 2026-0601-1657-1586-3: діагноз I83.9, операція від 28.05.2026 р., Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, потреба у відпустці для лікування на 30 календарних днів (стаття 44 графи ІІ Розкладу хвороб);

- листи КНП "Міська клінічна лікарня № 4" Дніпровської міської ради від 29.05.2026 р. № 1365 на адвокатський запит від 23.05.2026 р. (вх. № 1374 від 25.05.2026) у двох редакціях, у яких повідомлено про госпіталізацію позивача 25.05.2026 р. за направленням військової частини НОМЕР_3 , проведений комплекс обстежень (аналізи крові, коагулограма, рентгенографія органів грудної клітки), рекомендацію лікарської конференції щодо сафенектомії, проведення операції 28.05.2026 р. та те, що на дату відповіді позивач продовжує перебувати на стаціонарному лікуванні;

- лист Міністерства охорони здоров`я України від 20.05.2026 № 04.5/27940/2-26 за результатами розгляду звернення, що надійшло з Офісу Генерального прокурора, у якому роз`яснено порядок організації медичної допомоги військовослужбовцям та повідомлено, що в разі направлення позивача до закладів охорони здоров`я, які входять до сфери управління МОЗ України, будуть здійснені заходи з організації необхідної медичної допомоги;

- лист КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Одеської міської ради від 15.06.2026 р. № 745 на запит від 14.06.2026 (вх. № 1523), у якому повідомлено, що за даними ЕСОЗ позивач з 25.05.2026 р. по 02.06.2026 р. перебував на лікуванні в КНП "МКЛ № 4" ДМР з діагнозом I83.9, а 15.06.2026 р. з`явився на прийом до сімейного лікаря ОСОБА_7 для отримання електронного направлення до лікаря-хірурга;

- консультаційний висновок спеціаліста (лікаря-хірурга) від 23.06.2026, яким встановлено основний діагноз S81.7 (множинні відкриті рани гомілки) та супутній діагноз I80.0 (флебіт і тромбофлебіт поверхневих судин нижніх кінцівок, стан після флебектомії від 28.05.2026) із рекомендацією нагляду судинного хірурга.

Вважаючи протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не направлення позивача на позачергову (контрольну) військово-лікарську комісію та військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону №2801-XII законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Так, статтею 70 Закону №2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом №2232-ХІІ.

Частиною третьою статті 1 вказаного Закону передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення №402.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 визначено, що військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до абзаців 1-5 пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону;

ВЛК евакуаційного пункту;

ВЛК пересувної госпітальної бази.

Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 передбачено, що Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту (далі - ВМД) Міністерства оборони України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 розділу І Положення №402).

На ЦВЛК покладається, зокрема організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України (абзац 1 підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402).

Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення №402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення №402).

Відповідно до підпункт 2.6.1. пункту 2.6. розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать:

госпітальні ВЛК;

гарнізонні ВЛК;

ЛЛК;

ВЛК високомобільних десантних військ;

ВЛК військових комісаріатів;

ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК);

ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення №402).

За підпунктом 2.7.3 пункту 2.7. розділу І Положення №402 на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається:

проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення;

ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів;

проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження;

проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військового лікувального закладу, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.

Рекомендації штатних ВЛК щодо організації лікувально-діагностичної роботи в цілях військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання.

За підпунктом 2.7.4 пункту 2.7. розділу І Положення №402 госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право:

приймати постанови відповідно до цього Положення;

перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні;

залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема військовослужбовців до військової служби.

Відповідно до підпункту 1.2 розділу ІІ Положення №402 Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Як убачається із наведених вище норм Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення №402 з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням №402, у разі незгоди із рішеннями госпітальні та гарнізонні ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що перевірка рішення госпітальної (гарнізонної) ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 р. по справам №240/13173/22 та №600/3273/22-а.

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.02.2021 р. у справі №820/5570/16 від 12.06.2020 р. у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Щодо направлення направлення позивача на позачергову (контрольну) військово-лікарську комісію, суд зазначає наступне.

Військовослужбовці мають право на плановий та позаплановий огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

Медичний огляд військовослужбовців регламентується положеннями глави 6 розділу ІI Положення №402.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 р. № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 р. № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 р. за № 438/16454.

Відповідно існує юридична процедура ініціювання медичного огляду та отримання направлення на ВЛК.

Військовослужбовець може самостійно ініціювати направлення на ВЛК, подавши рапорт на ім`я командира частини. У рапорті слід зазначити підстави для медичного огляду, зокрема наявність травм, наслідків поранення або захворювань, які впливають на здатність виконувати службові обов`язки.

Направлення військовослужбовців на ВЛК здійснюється прямими начальниками від командира окремої частини або рівними їм посадовими особами виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я. Це регламентується главою 6 наказу Міноборони від 14.08.2008 р. № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України".

Згідно статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Як встановлено судом, 20.06.2026 р. позивач звернувся до Міністра оборони України, командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про оформлення наказом по військовій частині відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, її продовження та направлення на повторну військово-лікарську комісію, в якому просив оформити наказ про надання відпустки для лікування у зв`язку з хворобою тривалістю 30 календарних днів на підставі довідки ВЛК від 02.06.2026 р. № 2026-0601-1657-1586-3, рахуючи з 03 червня 2026 р., із зарахуванням цього періоду до часу проходження військової служби; направити на повторну (контрольну) військово-лікарську комісію (ВЛК) для вирішення питання про продовження відпустки для лікування у зв`язку з хворобою та визначення ступеня придатності до військової служби з урахуванням перенесеного оперативного втручання (сафенектомії) тощо.

Також, 22.06.2026 р. позивач звернувся до Міністра оборони України, командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив направити на позачергову (контрольну) військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби з урахуванням перенесеного оперативного втручання (сафенектомії), чинного висновку ВЛК від 02.06.2026 р. № 2026 0601-1657-1586-3 та факту підроблення висновку ВЛК від 27.02.2026 р.; звільнити з військової служби за станом здоров?я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії, а також з огляду на незаконність призову, здійсненого на підставі підробленого висновку ВЛК від 27.02.2026 р., факт фальсифікації якого встановлено Міністерством оборони України тощо.

Надалі військовою частиною видано відпускний квиток від 25.06.2026 р. № 2456/66406, в якому зазначено, що солдата ОСОБА_1 звільнено у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою до м.Одеса на 30 днів з 03.06.2026 р. по 02.07.2026 р., дата повернення - до 08:00 03.07.2026 р.

Разом з тим, 03.07.2026 р. за вих.№2456/69482 військова частина НОМЕР_1 за результатами розгляду звернень, рапортів, та заяв повідомила, що відпустка для лікування за висновком військово-лікарської комісії терміном 30 календарних днів вже надана, а відпускний лист оформлено та направлено. Станом на теперішній час законні підстави для продовження відпустки для лікування відсутні. Щодо направлення на позачергове проходження військово-лікарської комісії повідомив, що відповідне направлення позивач може отримати у військовій частині після завершення відпустки та прибуття до місця проходження військової служби, за наявності передбачених законодавством підстав. Крім того, під час перебування у відпустці позивач має право звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із рапортом щодо отримання такого направлення.

У постанові від 24.06.2025 р. у справі №420/5584/24 Верховний Суду звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 р. у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 р. у справі №554/154/22, наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог до Міністерства оборони України та відсутність підстав для їх задоволення, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог визнати протиправним та скасувати рішення (наказ) командира військової частини НОМЕР_1 про оголошення позивача таким, що самовільно залишив військову частину, суд зазначає наступне.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статей 1, 2 розділу І Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 розділу І Дисциплінарного статуту визначено, що Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (ч. 3 ст. 5 розділу І Дисциплінарного статуту).

Згідно із частиною 1 статті 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до статей 83-86 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно зі статтею 91 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.

Статтею 48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтею 40 Закону України №2232-ХІІ визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України №2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.

Таким чином, за своєю суттю самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез`явлення військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або лікування є порушенням військової дисципліни.

При цьому самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.

Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо чи інші надзвичайні події та обставини, які підтверджені відповідними документами.

Таким чином, не вважається самовільним залишення військової частини за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування військової частини, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. В будь-якому випадку вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром.

Верховний Суд в постанові від 19.02.2020 р. у справі №813/1021/17 р. зазначив, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

В постанові Верховного Суду від 18.02.2021 р. у справі №804/4633/17 викладена правова позиція, що визначальною ознакою для встановлення факту самовільного залишення військової частини і місця служби є доведення вини військовослужбовця, якому такий проступок ставиться у провину.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2026 р. № 169 позивача визнано таким, що самовільно залишив частину з 09.06.2026 р., призупинено усі виплати та виключено з котлового забезпечення частини з 10.06.2026 р.

Водночас наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2026 № 181 пункт 2.13 наказу від 09.06.2026 № 169 скасовано.

Позивач визнає, що наказ № 181 виданий до звернення з цим позовом. Отже, на момент звернення до суду оскаржуваний пункт наказу вже не діяв і не породжував для позивача жодних правових наслідків.

Доводи позивача про те, що наказ видано з мотивів помсти, і про його "самостійний інтерес" у визнані наказу протиправним судом відхиляє.

Твердження про мотиви помсти не підтверджені належними та допустимими доказами, у відповідності до статті 73-76 КАС України. Встановлення такого у розумінні кримінального закону до компетенції адміністративного суду не належить.

Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.11.2018 р. у справі №607/6092/18, від 05.06.2019 р. у справі №607/6865/18, від 11.06.2019 р. у справі №917/1338/18, визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17, предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 р. у справі № 440/3862/18, де також з акцентовано на тому, що для відновлення права, порушеного суб`єктом владних повноважень, особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. При цьому порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

За таких обставин, з урахуванням того, що оскаржуваний наказ скасовано та його правові наслідки щодо позивача усунуто, повторне визнання такого наказу протиправним і його скасування не призведе до додаткового поновлення прав позивача. Відтак, за відсутності інших невідновлених прав чи законних інтересів, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з 27.02.2026 р. та зобов`язання його виплатити, суд зазначає наступне.

Абзацами 2 - 3 пункту 9 розділу I Прядку №260 визначено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

В свою чергу п.15 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення, зокрема, не виплачується: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Так, за приписами п.180 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10 грудня 2008 р. № 1153/2008, військовослужбовці мають право на відпустки. Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, зокрема, надаються: 4) соціальні відпустки: відпустка для лікування у зв`язку з хворобою.

Відповідно до п.8.1 розділу VІІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, щорічні основні та додаткові відпустки військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) надаються командирами (начальниками) за підпорядкованістю (далі Інструкція в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.8.11 розділу VІІІ Інструкції, про вибуття військовослужбовців у відпустку, відкликання із щорічних основних відпусток у випадках, визначених пунктом 192-1 Положення, та їх повернення з відпустки оголошується в наказі командира військової частини по стройовій частині.

Пунктом 8.14 розділу VІІІ Інструкції, у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою військовослужбовець підлягає обстеженню військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби.

Отже надання відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, здійснюється шляхом видання наказу командиром військової частини по стройовій частині про вибуття військовослужбовця у відпустку, на підставі рапорту військовослужбовця та довідки ВЛК.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до наказу команди військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2026 р. № 80 позивача зараховано до списків особового складу частин та на всі види забезпечення з 16.03.2026 р. До цієї дати позивач у списку особового складу військової частини НОМЕР_1 не перебував. Доказів того, що в цей період відповідач-2 був зобов`язаний нарахувати йому грошове забезпечення, суду не надано. Тому бездіяльність відповідь-2 щодо цього періоду відсутня.

Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_4 за 2026 р. позивачу нараховано грошове забезпечення за квітень 2026 року у розмірі 12352,16 грн., травень 2026 року - 23932,35 грн., червень 2026 року - 23932,35 грн., липень 2026 року відомості відсутні.

Так, в період з 16.03.2026 р. по 31.05.2026 р. позивачу виплачувалося грошове забезпечення.

Щодо періоду з 03.06.2026 р., суд зазначає, що з 03.06.2026 р. по 02.07.2026 р. позивач був звільнений у відпустку по лікуванню, що підтверджується:

- довідкою Госпітальної ВЛК КНП "МКЛ № 4" ДМР від 02.06.2026 р. № 2026-0601-1657-1586-3, в якій зазначено про потребу у відпустці для лікування на 30 календарних днів (стаття 44 графи ІІ Розкладу хвороб);

- відпускним квитком військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2026 р. № 2456/66406 про звільнення позивача у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою до м. Одеса на 30 днів з 03.06.2026 р. по 02.07.2026 р., дата повернення - до 08:00 03.07.2026 р.

Тобто за спірний період, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача поважних причин відсутності на службі лише з 03.06.2026 р. по 02.07.2026 р. Доказів наявності у позивача поважних причин відсутності на службі в інші дні, ніж зазначено, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 03.06.2026 р. по 02.07.2026 р., в іншій частині ці позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Окрім того, відповідач-2 підтвердив нарахування грошового забезпечення, зазначивши, що: нарахування у квітні 2026 р. - грошове забезпечення за період із 16.03.2026 р. до 31.03.2026 р.; нарахування у травні 2026 року - грошове забезпечення за квітень 2026 року; нарахування у червні 2026 року - грошове забезпечення за травень 2026 року.

Водночас матеріали справи не містять доказів повернення позивача до військової частини після закінчення зазначеної відпустки, тобто з 03.07.2026 р., а також доказів його подальшого перебування на лікуванні, продовження відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або наявності інших поважних причин відсутності на військовій службі.

Щодо вимоги позивача зарахувати період з 03.06.2026 р. включно до часу проходження військової служби як відпустку для лікування у зв`язку з хворобою, суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт незарахування зазначеного періоду до часу проходження військової служби.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 поновити позивача на котловому (всіх видах) забезпеченні з 10.06.2026 р., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, з 03.06.2026 р. по 02.07.2026 р. позивач перебував у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 02.06.2026 р. та відпускним квитком військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2026 р. № 2456/66406.

Отже, у період, починаючи з 10.06.2026 р., позивач не перебував у військовій частині та не виконував обов`язків військової служби, оскільки перебував у встановленій законом відпустці для лікування у зв`язку з хворобою.

За таких обставин вимога про поновлення позивача на котловому (всіх видах) забезпеченні військової частини НОМЕР_1 саме з 10.06.2026 р. є передчасною та такою, що не відповідає фактичним обставинам проходження ним військової служби у цей період.

При цьому суд враховує, що перебування військовослужбовця у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою не свідчить про припинення його статусу військовослужбовця, однак саме по собі не створює підстав для поновлення його на котловому забезпеченні за період, коли він фактично перебував поза місцем проходження військової служби у зв`язку з наданою йому відпусткою.

Оскільки з 10.06.2026 р. позивач перебував у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, правові підстави для зобов`язання відповідача поновити його на котловому (всіх видах) забезпеченні з цієї дати відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити.

Щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 припинити бездіяльність та виплатити позивачу грошове забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_4 за 2026 р. позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення. Доказів невиплати позивачу належного грошового забезпечення за заявлений період матеріали справи не містять, а бездіяльності відповідача в цій частині судом не встановлено.

При цьому питання виплати грошового забезпечення за період відпустки для лікування з 03.06.2026 р. по 02.07.2026 р. вирішено судом окремо.

Отже, підстави для задоволення зазначеної позовної вимоги відсутні.

Щодо зобов`язання Міністерство оборони України та військову частину НОМЕР_1 не направляти (не повертати) позивача до штурмового підрозділу (військова частина НОМЕР_1 , штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") до завершення лікування позивача та проведення позачергової (контрольної) військово-лікарської комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення №1153 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 р. № 1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять, зокрема: військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

Пунктами 4, 5 розділу І Положення №1153 визначено, що громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці).

Згідно із пунктом 12 розділу І Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Питання призначення, переміщення військовослужбовців по службі регламентовано пунктами 81-96, 109, 112, 113, 114, 257 Положення №1153.

За змістом підпункту 1 пункту 81 розділу IV Положення №1153 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.

Пунктом 82 розділу IV Положення №1153 визначено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється: 1) на вищі посади - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади; 3) на нижчі посади; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; 5) у зв`язку із закінченням строку перебування на посаді; 6) у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану; 7) у зв`язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу; 8) у зв`язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України; 9) у разі запровадження нового військового звання.

Відповідно до пункту 83 розділу IV Положення №1153 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка).

Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.

Так, відповідно до пункту 251 розділу ХIV Положення №1153 в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов`язані виконують військовий обов`язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.

Доукомплектування особовим складом Збройних Сил України в особливий період здійснюється за рахунок призову військовозобов`язаних, громадян призовного віку чоловічої статі та резервістів, а також прийому громадян на військову службу за контрактом (пункт 254 розділу ХIV Положення №1153).

Відповідно до абзацу 2 пункту 257 розділу ХIV Положення №1153 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 р. № 1153, визначаються Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 р. № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 р. за № 438/16454 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).

Згідно з абзацом дев`ятим пункту 4.13 розділу ІV Інструкції №170 в особливий період, для доукомплектування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовці за набутим досвідом служби можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю без проведення відповідної підготовки (перепідготовки). Такі військовослужбовці після їх призначення на посаду підлягають направленню на підготовку (перепідготовку) за новою спеціальністю у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 3 розділу XII "Особливості організації та ведення обліку особового складу в особливий період" Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України", затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 р. № 280 (далі - Інструкція № 280) військовослужбовці військової служб за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення. Наказ по стройовій частині розробляється на всі військові частини, що формуються та мають самостійний штат.

Ці накази є підставою для визначення посадового становища військовослужбовцям, запису відповідних відомостей до облікових документів, видачі документів, що посвідчують особу військовослужбовця офіцерам військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Зазначені накази не дублюються наказами по особовому складу.

Особовий склад, який вибув із військових частин, виключається із списків особового складу військових частин у строки, установлені пунктом 15 розділу II цієї Інструкції (пункт 19 розділу XII Інструкції №280).

Аналіз наведених норм свідчить, що питання проходження військової служби мобілізованим військовослужбовцем вирішуються наказами уповноважених командирів (начальників). Це стосується визначення військової частини, підрозділу та посади, а також переміщення до іншої військової частини. В особливий період військовослужбовець, який проходить службу за призовом, переміщується у зв`язку зі службовою необхідністю без його згоди (пункти 112, 257 Положення № 1153).

Чинне законодавство не передбачає права військовослужбовця вимагати, щоб його не направляли до військової частини, до списків особового складу якої його зараховано. Такого обов`язку не покладено і на Міністерство оборони України чи командира частини.

Отже, питання визначення місця проходження військової служби, призначення та переміщення військовослужбовців належить до повноважень відповідного військового командування. Суд не наділений повноваженнями визначати за командування місце проходження військової служби позивача чи зобов`язувати його утримуватися від реалізації наданих законом повноважень. У зв`язку з цим підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Водночас наведені доводи позивача щодо існування загрози його життю у разі повернення до штурмового полку "Скеля", а також обставини, пов`язані з його статусом свідка (викривача) щодо можливого внесення недостовірних відомостей до висновку військово-лікарської комісії та ймовірних фінансових зловживань, стосуються обставин, які підлягають перевірці та правовій оцінці в порядку кримінального судочинства.

Відтак, з`ясування обставин щодо можливого вчинення кримінальних правопорушень, наявності загроз, пов`язаних із викриттям таких правопорушень, та надання їм відповідної правової оцінки не належить до предмета розгляду адміністративного судочинства і саме по собі не може бути підставою для вирішення адміністративним судом спору, якщо такі обставини не пов`язані безпосередньо з предметом публічно-правового спору та не впливають на оцінку правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітряних Сил, буд.6, ЄДРПОУ 00034022), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) грошового забезпечення за період перебування у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою з 03.06.2026 р. по 02.07.2026 р.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період перебування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою з 03.06.2026 р. по 02.07.2026 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко