Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №210/3778/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/3778/26

Провадження № 2-о/210/89/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 жовтня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючої судді – Чайкіної О.В.

за участю секретарів судового засідання – Балкаєвої О.Є., Комбарової Д.С.

сторони, що брали участь під час судового розгляду справи: заявник – ОСОБА_1 , представник заявника – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривого Рогу в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

Після смерті батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заявника ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної ради у місті Кривий Ріг призначено піклувальником неповнолітнього брата ОСОБА_6 . Після школи брат навчався в ПТУ №10, весь час проживав з заявником та був на його утриманні.

Після проходження військової служби брат почав працювати і почав допомагати заявнику, давав гроші на оплату комунальних послуг, продуктів харчування, одягу.

Після мобілізації 06.04.2022 року ОСОБА_6 перераховував кошти на утримання заявника. У квітні 2024 року заявник вийшов на пенсію і матеріальна допомога брата стала постійним і основним джерелом для існування.

ІНФОРМАЦІЯ_2 під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Ольгівка Курської області РФ загинув рідний брат заявника солдат ОСОБА_6 .

Після отримання сповіщення про смерть брата ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю брата, на що отримав відповідь про необхідність встановлення факту перебування на утриманні загиблого.

Аргументи учасників справи

Представник заявника - адвокат Ярошевський О.Т., під час судового розгляду підтримав заяву, просив задовольнити.

Заявник ОСОБА_1 під час судового розгляду підтримав заяву у повному обсязі.

Допитаний свідок ОСОБА_3 повідомила, що є старшою сестрою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Коли батьки померли вона не мала змоги встановити опіку над неповнолітнім братом, тому опіку встановив брат ОСОБА_7 . У ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були спільні кошти, спільне господарство, коли ОСОБА_8 призвали на військову службу, останній допомагав грошима ОСОБА_7 . Загалом ОСОБА_8 надходили кошти у розмірі 60-100 тис. грн. у разі виходу на бойові позиції, бувало по 20-30 тис. грн. У ОСОБА_7 є двоє повнолітніх дітей, які не спілкуються з батьком, де вони перебувають свідок не знає. Загиблий ОСОБА_8 у шлюбі ніколи не перебував, дітей не мав.

Допитана свідок ОСОБА_9 зазначила, що являється сусідкою братів ОСОБА_7 та загиблого ОСОБА_8 , також знає їх старшу сестру ОСОБА_10 . Знає, що коли їх батьки померли, то ОСОБА_7 взяв на себе виховання ОСОБА_8 , проживали разом, вели спільний побут. Інформація про їх бюджет їй не відома. ОСОБА_7 говорив свідку, що ОСОБА_8 надсилав йому кошти, що йому важко, бачила як вони разом ходили за покупками. ОСОБА_7 був у шлюбі, має двоє повнолітніх дітей.

Свідок ОСОБА_11 показала, що являється племінником заявника та загиблого ОСОБА_8 . Знає, що коли батьки померли, то ОСОБА_7 взяв опіку над ОСОБА_8 , виховував його. У ОСОБА_8 дружини та дітей не було, ОСОБА_7 був одружений, має двоє дітей. Чи спілкується ОСОБА_7 з дітьми та чи сплачував аліменти на їх утримання не знає.

Представник Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, надав до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що матеріали справи свідчать про повну невідповідність заявника ОСОБА_1 встановленим законодавчим критеріям: 1. По-перше, заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , на дату загибелі свого брата мав вік 55 років, що свідчить про його повноліття. 2. По-друге, заявник є працездатною особою, документи справи не містять відомостей про наявність у нього будь-якої групи інвалідності, а тим більше інвалідності, отриманої внаслідок захворювання або травми до досягнення 18 років. 3. По-третє, твердження заявника про те, що після виходу на пенсію у квітні 2024 року матеріальна допомога брата стала для нього основним джерелом існування, суперечить вимогам статті 30 Закону № 2262-XII. Положення пункту «б» частини четвертої статті 30 Закону, які пов`язують статус непрацездатності з досягненням загального пенсійного віку, поширюються виключно на батьків та другого з подружжя загиблого військовослужбовця. Для братів та сестер загиблого закон не передбачає можливості набуття статусу утриманця у зв`язку з досягненням загального пенсійного віку чи виходом на пенсію на загальних підставах у 55 років.

Вважають, що додана до заяви банківська довідка АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів за період з 2022 по 2024 роки спростовує факт перебування заявника на утриманні станом на дату загибелі військовослужбовця. З червня по жовтень 2024 року (протягом чотирьох місяців перед загибеллю ОСОБА_6 ) грошові перекази на рахунок заявника не надходили. Отримання власної пенсії з квітня 2024 року підтверджує наявність у заявника постійного, гарантованого державою самостійного джерела доходу.

Надане заявником рішення виконкому Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу від 10 листопада 1989 року №204/2 про призначення його піклувальником над братом втратило чинність у травні 1992 року у зв`язку з досягненням братом повноліття. Цей документ не створює жодних правових наслідків та не підтверджує факт утримання станом на 2024 рік.

Оскільки заявник не є особою з інвалідністю з дитинства та є повнолітнім, він не відповідає правовим критеріям утриманця, визначеним статтею 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У зв`язку з цим законні підстави для задоволення його заяви відсутні.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу без його участі. Пояснення до суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №1113, батько - ОСОБА_4 , мати – ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_6 , про що зроблено відповідний актовий запис №1307, батько - ОСОБА_4 , мати – ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Рішенням виконкому Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу від 10 листопада 1989 року №204/2 про призначення піклувальника неповнолітньому ОСОБА_12 вирішено призначити ОСОБА_1 опікуном неповнолітнього брата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , до його повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 видано сповіщення про те, що його брат, солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 06.04.2022 року, стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_4 , був вірний присязі у бою за нашу Батьківщину, під час ведення бойових дій в районі н.п. Ольгівка Курської обл. рф, ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув.

За актом, складеним та підписаним 22.08.2024 року мешканцями будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 дійсно проживає за адресою АДРЕСА_2 без реєстрації з 2020 року по квітень 2022 року.

З довідки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що за період з 20.05.2022 року по 14.05.2024 року на власний рахунок ОСОБА_1 від ОСОБА_6 здійснювалися перерахування різних грошових сум, загальна сума яких 374520 грн.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.02.2026 року вирішено повернути на доопрацювання документи ОСОБА_1 з метою надання документів, які в розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підтверджують, що він перебував на утриманні загиблого, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем майна гр. ОСОБА_6 , 1974 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , є його брат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у тому числі з урахуванням 1/2 частки, від якої відмовилася сестра спадкодавця ОСОБА_3 .

Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з:

- грошових коштів загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 , які знаходяться на рахунках військової частини НОМЕР_4 в УДКСУ по Центрально-міському району в місті Кривий Ріг, у розмірі 209955,03 грн., належність яких загиблому підтверджується листом військової частини НОМЕР_4 від 12.09.2025 року 14567;

- вкладу з відповідними відсотками, що знаходиться у АТ КБ «ПриватБанк»;

- за картковим рахунком НОМЕР_5 , залишок 46523,14 грн., згідно умов договору від 15.12.2022 року, укладеного на ім`я ОСОБА_6 , належність яких померлому підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» 20.1.0.0.0/7-241113/72464-БТ від 14.11.2024 року.

Згідно відповіді Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 26.09.1996 року по 11.08.2009 року. Станом на 11.08.2009 року за вказаною адресою були зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Відповідно до довідки про доходи №4349 2636 3231 2381 пенсіонер ОСОБА_1 перебуває на обліку в Криворізькому південному об`єднаному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком загальний розмір якої за період з квітня 2024 року по червень 2026 року складає 330858,88 грн.

За інформацією Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні актові записи про шлюб та народження дітей відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

З відповіді Пенсійного фонду України вбачається, що доходи ОСОБА_6 за 2022 рік складають 360680,89 грн., за 2023 рік – 602984,76 грн., за 2024 рік – 582084,26

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1,2 ст. 315 ЦПК України що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Звертаючись до суду із цією заявою, ОСОБА_1 зазначив, що встановлення факту його перебування на утриманні загиблого брата необхідне для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За змістом частини першої статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до статті 16-1 Закону №2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до частини другої статті 30 Закону №2262-ХІІ незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Згідно з частиною четвертою статті 30 Закону № 2262-ХІІ непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 01 січня 2022 року;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Тобто непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, брати:

1) які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років, водночас братам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

2) незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює (пункти «а», «д» частини четвертої вказаної вище норми права).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону № 2262-ХІІ).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Положеннями пункту 9 Порядку №975 регламентовано, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать, зокрема, утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону №2262-XII.

У пункті 20 Порядку №975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.

Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім`ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім`ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону № 2262-XII, або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону.

Як уже зазначалося, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону № 2262-ХІІ.

На зазначеному вище наголошено, зокрема, у пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі №308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).

Системний аналіз наведеного вище законодавства дає підстави для висновку, що станом на дату смерті ОСОБА_6 законодавець передбачив, що повнолітній брат загиблого військовослужбовця має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо він був утриманцем загиблого, тобто мав право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Водночас право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ повнолітній брат мав у випадку, якщо, в розумінні цього закону, був непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця та перебував на його утриманні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 липня 2026 року (справа №759/6248/25) звертає увагу, що для набуття статусу утриманця загиблого військовослужбовця у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ необхідною є сукупність двох умов: особа повинна належати до кола непрацездатних членів сім`ї, визначених Законом №2262-ХІІ, та перебувати на утриманні загиблого годувальника. Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість визнання особи утриманцем для цілей призначення одноразової грошової допомоги.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31 березня 2026 року у справі № 754/15529/24-ц (провадження № 61-13097св25), від 08 квітня 2026 року у справі № 274/5542/24-ц (провадження № 61-15551св25) та від 25 травня 2026 року у справі № 522/10798/25-Е (провадження № 61-3705св26).

Як встановлено судом, заявник ОСОБА_1 , який є рідним братом загиблого ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на момент смерті брата ІНФОРМАЦІЯ_9 був повнолітнім та досяг 55-річного віку. При цьому доказів того, що заявник набув інвалідність до досягнення 18 років, матеріали справи не містять.

Так само судом не встановлено обставин, за яких заявник як брат загиблого підпадав би під іншу передбачену частиною четвертою статті 30 Закону №2262-ХІІ категорію непрацездатних членів сім`ї.

Зокрема, положення пункту «б» частини четвертої статті 30 Закону №2262-ХІІ, відповідно до якого непрацездатними членами сім`ї визнаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, поширюється саме на батьків та другого з подружжя загиблого, а не на його братів та сестер. Тому сам по собі факт призначення заявнику пенсії за віком та отримання ним пенсії з квітня 2024 року не є передбаченою законом підставою для визнання його непрацездатним членом сім`ї загиблого брата.

Також не встановлено, що заявник є братом, який, незалежно від віку і працездатності, не працював у зв`язку з доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли восьмирічного віку, що передбачено пунктом «д» частини четвертої статті 30 Закону №2262-ХІІ.

Отже, на час смерті ОСОБА_6 заявник не належав до визначеного законом кола непрацездатних братів, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника. Відтак відсутня одна з обов`язкових умов для визнання заявника утриманцем загиблого військовослужбовця у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ.

Крім того, суд не вважає доведеним і сам факт перебування заявника на утриманні загиблого станом на дату його смерті.

Дійсно, відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» у період з 20 травня 2022 року по 14 травня 2024 року на рахунок ОСОБА_1 від ОСОБА_6 здійснювалися грошові перекази на загальну суму 374520 грн. Разом з тим сам по собі факт здійснення таких переказів та їх загальний розмір не свідчать про те, що отримувані від загиблого кошти були для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування, як цього вимагає частина перша статті 31 Закону №2262-ХІІ.

При оцінці зазначених доказів суд враховує, що останній підтверджений банківськими документами переказ коштів від загиблого на рахунок заявника здійснено 14 травня 2024 року, тоді як смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_9 . Таким чином, протягом майже п`яти місяців, які безпосередньо передували смерті загиблого, документально підтверджених надходжень від нього на рахунок заявника не встановлено.

Водночас із квітня 2024 року заявник ОСОБА_1 отримуває пенсію за віком, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України. Отже, на момент смерті брата заявник мав самостійне постійне джерело доходу. Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що саме кошти, отримані від загиблого, становили основну частину коштів, за рахунок яких заявник забезпечував свої повсякденні потреби, та що без такої допомоги він не мав би можливості забезпечувати себе необхідними засобами до існування.

Показання допитаних судом свідків також не спростовують зазначених обставин. Свідки підтвердили факт спільного проживання братів у попередні періоди, ведення ними спільного побуту та надання ОСОБА_6 грошової допомоги заявнику, однак конкретних відомостей щодо загального розміру доходів заявника, його витрат, співвідношення отриманих від загиблого коштів з іншими джерелами доходу, а також щодо того, що саме така допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування заявника, свідки не повідомили.

Не підтверджує перебування заявника на утриманні загиблого і рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу від 10 листопада 1989 року № 204/2, яким ОСОБА_1 було призначено опікуном неповнолітнього брата. Вказане рішення стосується правовідносин, що виникли у зв`язку з неповноліттям ОСОБА_6 , та передбачало здійснення опіки до досягнення ним повноліття. При цьому з моменту припинення таких правовідносин до смерті ОСОБА_6 минуло понад тридцять років, у зв`язку з чим зазначений документ не може підтверджувати існування станом на 05 жовтня 2024 року правовідносин щодо утримання заявника загиблим.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів не дає підстав для висновку ані про належність заявника до непрацездатних членів сім`ї загиблого у розумінні статті 30 Закону №2262-ХІІ, ані про те, що матеріальна допомога загиблого була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування станом на дату його смерті.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

У цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей, переваги більш вагомих доказів. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності передбачених законом умов, сукупність яких є необхідною для набуття статусу утриманця загиблого військовослужбовця та виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги. Відтак правові підстави для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_6 відсутні, у зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 263-265, 293, 315, 319, 354-355 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні –залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення суду складено та підписано 08 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , адреса АДРЕСА_3 ;

- заінтересована особа: МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, адреса 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6 ЄДРПОУ 00034022;

- заінтересована особа: Металургійної районної у місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_13 , адреса АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ;

- заінтересована особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 .

Суддя: О. В. Чайкіна