Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №173/2259/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2259/26

Номер провадження2/173/1945/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначає, що 14.02.2010 уклала шлюб з ОСОБА_2 . Від цього шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На сьогоднішній день вони не проживають спільно, шлюбні відносини припинено, спільне господарство не ведуть. Сім`я розпалася, жодних подружніх стосунків між сторонами не існує. З підстав наведених вище, вважає збереження сім`ї і подальше спільне проживання з відповідачем неможливе.

Також між сторонами на момент пред`явлення позову не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання доньки ОСОБА_4 . Інших дітей у відповідача немає, стягнень за виконавчими документами не проводиться.

Позивач просить шлюб з відповідачем розірвати, стягнути на утримання доньки аліменти у розмірі 1/4 частки від доходу відповідача.

Провадження у справі відкрито 05.08.2026.

У судове засідання сторони не з`явились, надали суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позивач позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні. Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши надані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом, 14 лютого 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 9.

Також встановлено, що у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , в якому батьками дитини зазначені: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Наведене вище положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

В свою чергу, згідно ст.ст. 109, 110, 112 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Судом встановлено, що шлюбних стосунків подружжя не підтримує, спільне господарство не веде. Також вбачається, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін.

При цьому, суд зауважує на тому, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний " засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Таким чином, зважаючи на те, що сторони сімейних стосунків не підтримують, разом не проживають, спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому суд вважає, що шлюб підлягає розірванню.

Окрім того, суд приймає до уваги визнання позову відповідачем, що, враховуючи наявність для цього законних підстав, є підставою для задоволення позову згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України.

Відповідно ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач просила після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Крім цього, відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Малолітня дитина проживає разом з матір`ю, позивачем у справі, що не оспорюється відповідачем.

Відповідно ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.

Відповідно до п. 17 ч. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Утримання дитини є рівним обов`язком як матері, так і батька.

Враховуючи, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, а також беручи до уваги, що відповідач позов визнав, суд доходить висновку, що відповідач, як батько дитини, має можливість сплачувати аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), як просить позивач.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду 03.07.2026, тому аліменти повинні бути стягнуті саме з цієї дати.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так як відповідачем визнані позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути позивачеві 50 відсотків судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» код документа 8420-1376-6779-2676 від 03.07.2026 в сумі 665 грн 60 коп.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в іншій частині в сумі 665 грн 60 коп. покласти на відповідача.

За позовними вимогами про стягнення аліментів позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 50 відсотків ставки судового збору, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 14.02.2010 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 9 – розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище - « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03.07.2026, до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає обов`язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , з державного бюджету судові витрати зі сплати судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп., сплачених відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» код документа 8420-1376-6779-2676 від 03.07.2026.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Суддя Є.В. Челюбєєв