Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №932/6148/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57

веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua

телефон приймальні судді 099 520 65 95

Справа № 932/6148/26

Провадження № 2-а/932/100/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 жовтня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі

головуючої судді Ярощук О.В.

за участі секретаря судового засідання Фещенко К.О.

представника позивача адвоката Савко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Савко Віталій Вікторович до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 )

про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

установив:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник – адвокат Савко В.В. звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови №R519266 від 05.05.2026 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 05 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 було винесено постанову №R519266 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, в якій, окрім іншого, зазначено: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_3 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У постанові також зазначено: «Дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності): 28.04.2026. Спосіб надходження заяви: Особисто в паперовій формі. Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію)».

На підставі вищенаведеного, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , було вирішено накласти на громадянина ОСОБА_1 , штраф у сумі 17000 грн.

Позивач із даною постановою №R519266 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 05 травня 2026 року НЕ погоджується, вважає її незаконною та такою, яка підлягає скасуванню оскільки така повістка ніколи не направлялась поштою і не вручалась позивачу, а отже і карати його за те, що він не з`явився за такою повісткою не є можливим. При цьому відповідно до норм законодавства, незважаючи на будь-які заяви військовозобов`язаних, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, керівник ТЦК та СП зобов`язаний встановити склад адміністративного правопорушення, а також з`ясувати чи не пропущені строки притягнення до адміністративної відповідальності, а не встановивши складу адміністративного порушення закрити справу.

Процесуальні дії по справі

Ухвалою судді від 01.06.2026 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді 18.06.2026 відкрито провадження у справі, одночасно за клопотанням позивача у відповідача витребувано докази по справі.

Позиція Відповідача

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 через систему «Електронний суд» 22.06.2026 подано відзив на позовну заяву.

У задоволенні позовних вимог представник Відповідача ОСОБА_4 прохала відмовити.

В обґрунтування відзиву зазначила, що відповідно до інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Позивач дійсно мав порушення правил військового обліку, а саме: не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП.

За вказаних вище підстав, у зв`язку з порушенням позивачем правил військового обліку (не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , повістка № НОМЕР_1 ) 22.09.2025 року його було визнано порушником військового обліку про що повідомлено шляхом внесення інформації до Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та «Резерв+» та надіслано звернення до органів Національної поліції про доставку Позивача для складання адміністративного протоколу №Е3641753 від 22.09.2025 року (витяг з АІТС «Оберіг» додається). 01.05.2026 року від Позивача засобами АТ «Укрпошта» була отримана заява, в якій він зазначає що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності без його присутності.

Тому 05.05.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 була розглянута заява, досліджені матеріали справи та винесено постанову № R519266 від 05.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Звернення до Національної поліції було скасовано в автоматичному режимі під час підписання постанови.

Постанова формуються в електронній формі в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС "Оберіг", підписується ЕЦП начальника ТЦК та СП з автоматичним надсилання інформації (постанови) до «РЕЗЕРВ+» та на електронну пошту зазначену в АІТС "Оберіг".

Таким чином вважає постанову законною та такою що не підлягає оскарженню та скасуванню, оскільки про розгляд справи Позивач знав, заяву про розгляд без його участі надав, постанову отримав Оскільки станом на 22.06.2026 року Позивач не користується правом на відстрочку від призову, не має бронювання та підлягає призову на військову службу.

Представником позивача адвокатом Савко В.В. через підсистему Електронний суд 26.06.2026 подано відповідь на відзив.

Зазначив, що відповідно до п. 28 Порядку, встановленому ПКМУ №560 (далі - Порядок), виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Відсутні будь-які підтвердження того, що ця повістка вручалась ОСОБА_1 . Немає ані особистого підпису позивача про отримання повістки, ні відеозапису про вручення повістки, ні поштових відміток про отримання та ін. Тобто взагалі немає жодних належних та достатніх доказів отримання позивачем повістки №4687652, за неявку по якій його притягнули до адміністративної відповідальності.

Додатково прохав стягнути судові витрати у розмірі 7500 грн.

У судове засідання 29.09.2026 представник відповідача не з`явився.

Представник позивача адвокат Савко В.В. прохав закрити провадження по адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 саме із підставі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем винесено постанову №R519266 від 05.05.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, причина - неприбуття за повісткою до ТЦК та СП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик громадянин зобов`язаний з`явитися до ТЦК та СП у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до ТЦК та СП зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування ІНФОРМАЦІЯ_2, що видав повістку; 3) мета виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до ТЦК та СП та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до ТЦК та СП встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники ТЦК та СП на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ТЦК та СП, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) ТЦК та СП або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_2 під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ТЦК та СП іншої адреси місця проживання.

Таким чином, у разі відсутності належного оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного ТЦК та СП, не прибуття останнього не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки в такому випадку неможливим є встановлення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині прибуття за викликом районних (міських) до ТЦК та СП з огляду на відсутність належного виклику.

З аналізу вищенаведених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до ТЦК та СП; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до ТЦК та СП у строк, визначений у повістці.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач отримував повістку про виклик до відповідача.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК та СП необхідна сукупність обставин: направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного; відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Таким чином, у межах розгляду цієї справи встановлено, що повістка безпосередньо позивачу вручена не була, докази належного повідомлення позивача, зокрема, за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » відсутні.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Сторона відповідача доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог та вказаних у позові обставин до суду не надала, доводи позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення в суді не спростувала, доказів на підтвердження порушення позивачем норм ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та вчинення адміністративного правопорушення не надала.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача. Разом з тим, визнання протиправною постанови за ч. 3 ст. 286 КАС України не передбачено.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач окрім відшкодування витрат у частині сплаченого судового збору також прохав стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 12 500 грн.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надав квитанцію щодо оплати додаткових послуг у розмірі 7500 грн, акт виконаних робіт, обґрунтований розрахунок, копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги.

Відповідач будь-яких заяв щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу чи її зменшення до суду не подавав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрат на правничу допомогу та сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 90, 121, 123, 286 КАС України, Суд -

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття адміністративної справи – задовольнити частково.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 серії №R519266 від 05.05.2026р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-1 КУпАП, закрити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн. та 12 500 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня складання повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення ухвалено 08.10.2026.

Суддя Оксана ЯРОЩУК