Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №199/14489/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/14489/26

(3/199/3468/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

08.10.2026 місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Щербина-Почтовик І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого у будинку АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,

За участі: захисників – Горобець Ю.В., Крохмаль С.М.

ВСТАНОВИВ:

29.08.2026 року о 21:31 годині біля будинку №301по вулиці Незламній у місті Дніпрі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом трицикл «Fada Oldi Max» загальною вагою 121 кг без державного номерного знаку в стані алкогольного сп`яніння. Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на приладі «Драгер», на що останній погодився. Результат драгеру виявися – 0,23‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання, будучи належним чином сповіщеним про дату та час розгляду справи ОСОБА_1 не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань від останнього не надходило.

Захисник Горобець Ю.В. подала до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки транспортний засіб «Fada Oldi Max» згідно технічних характеристик має значно нижчу потужність аніж електродвигуни для мопедів та мотоциклів, а тому його не можна віднести до жодної з категорій транспортних засобів, в тому числі механічних. Окрім вказаного, відсутні підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а висновок приладу Драгер відповідно до інструкції з його експлуатації має похибку у діапазоні від 0 до 0,4% , у яку входить результат ОСОБА_1 0,23% є неналежним та недопустимим доказом з огляду на «Віденську конвенцію про дорожній рух» від 08.11.1968 р.н.

Захисник ОСОБА_2 підтримав позицію захисника Горобець Ю.В.

Статтями 48, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права; суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Стаття 1 КУпАП визначає, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

За приписами статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з вимогами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 758444 29.08.2026 року о 21:31 годині біля будинку №301по вулиці Незламній у місті Дніпрі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом трицикл «Fada Oldi Max» загальною вагою 121 кг без державного номерного знаку в стані алкогольного сп`яніння. Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на приладі «Драгер», на що останній погодився. Результат драгеру виявися – 0,23‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП

Згідно з висновком приладу ДРАГЕР, за яким результат проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння виявився позитивним – 0,23‰.

Відповідно до Акту огляду водія на стан алкогольного сп`яніння з застосуванням спеціального технічного пристрою, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці, результат якого склав 0,23‰, з чим і погодився ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис.

Одночасно слід зазначити, що викладені обставини підтверджуються наявним в матеріалах провадження відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого зокрема вбачається що будь – яких порушень прав ОСОБА_1 не було. ОСОБА_1 особисто погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та пройшов огляд (05 хвилина 14секунда відеозапису) – результат Драгеру виявився 0,23‰ (05 хвилина 23 секунда відеозапису). Про факт керування транспортним засобом трицикл «Fada Oldi Max» саме ОСОБА_1 свідчить відеозапис, з якого вбачається, що саме ОСОБА_1 керує вказаним транспортним засобом, позаду нього перебуває жінка-пасажир, та вони обидва надають пояснення про те, що жінку забрали з роботи неподалік.

Суд відхиляє, як неспроможні, доводи сторони захисту та самого ОСОБА_1 в частині недоведеності факту керування транспортним засобом, оскільки вказані доводи спростовуються дослідженим у суді відеозаписом долученим до матеріалів провадження.

На переконання судді є хибними твердження сторони захисту про те, що трицикл «Fada Oldi Max», яким керував ОСОБА_1 не є транспортним засобом, оскільки в розумінні статті 130 КУпАП, який у свою чергу узгоджується із п. 1.10 Правил дорожнього руху: транспортний засіб – це будь-який пристрій, призначений для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, і трицикл «Fada Oldi Max», яким керував ОСОБА_1 безумовно підпадає під це визначення.

Крім вказаного, відповідно до Закону України № 2956-IX від 24.02.2023 р. Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів, законодавець зазначив, що електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

Тобто вказаним законом, прямо визначено, що електричний колісний транспортний засіб (до якого належить і трицикл) є транспортним засобом.

Наведені висновки суду узгоджуються із Постановою від 15.03.2023 р. у справі № 127/5920/22 де Верховний Суд підкреслив, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, …що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України). Перелік видів діяльності, що створює підвищену небезпеку, який наведений у частині першій статті 1187 ЦК України, не вичерпний (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21). Тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що:джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди;використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Крім вказаного, суддя звертає увагу, що диспозиція статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не лише «механічним транспортним засобом».

Водночас, згідно з пунктом (v) статті 1 Віденської конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 (ратифікованої Україною 25.04.1974, із поправками від 28.09.2004), «термін «водій» означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.п. (включно і велосипеди)…» Відповідно до статті 54 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух», якщо міжнародною угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у національному законодавстві, застосовуються норми міжнародної угоди.

??

Щодо доводів захисників в частині можливої похибки приладу Драгер у діапазоні від 0 до 0,4‰ , суд, відхиляє вказані доводи та зазначає наступне.

Частиною першою статті 130 КУпАП установлено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Віденська конвенція про шляховий рух від 8 листопада 1968 року ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 квітня 1974 року № 2614-VIII «Про ратифікацію Конвенції про шляховий рух».

Пункт 5 статті 8 Конвенції (у редакції Європейської угоди від 1 травня 1971 року) передбачає, що водій повинен контролювати свій транспортний засіб таким чином, щоб завжди бути в змозі належним чином ним керувати. Він повинен бути знайомий з правилами дорожнього руху, приписами в галузі безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку, як втома, прийом лікарських препаратів та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та під впливом наркотиків.

Пункт 6 статті 8 Конвенції (у редакції Європейської угоди від 1 травня 1971 року) визначає, що в національному законодавстві мають бути передбачені спеціальні положення щодо водіння під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках – у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Водночас зазначена норма вказаної Конвенції за суттю є рекомендаційною та не встановлює мінімального рівня алкоголю у крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів Конвенції, настає алкогольне сп`яніння. При цьому Конвенція не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші ніж 0,25 проміле в повітрі. Зокрема, в Україні встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові – 0,2 проміле.

Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктами 2, 6 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться, зокрема, поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я України та Держспоживстандартом.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Релевантні норми права дають підстави для висновку, що пункт 6 статті 8 Віденської конвенції про шляховий рух 1968 року має рекомендаційний характер та не встановлює мінімального рівня алкоголю у крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння.

Натомість саме пункт 7 розділу ІІ Інструкції в національному законодавстві встановив мінімальний показник рівня алкоголю у крові – 0,2 проміле.

За таких обставин, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:1) про накладення адміністративного стягнення;2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу;3) про закриття справи.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують його відповідальність, вважаю за необхідне накласти йому адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Тому, саме це стягнення, буде необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При цьому суд враховує, що керування в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.

Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 накласти адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 (тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1(один) рік.

На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 665,60 гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра. На підставі ч.2 ст.308 КУпАП у разі не сплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії цієї постанови, а в разі оскарження - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, органом державної виконавчої служби в порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Суддя: І.В. Щербина-Почтовик