Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №166/1333/26 — Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/1333/26

провадження № 2/166/845/26

категорія: 38

РІШЕННЯ

іменем України

09 жовтня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого – судді Cвистун О.М., з участю секретаря Заєць Н.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача Столітній М.М. звернувся у суд із даним позовом, який мотивує тим, що 21 лютого 2024 року між Товаристовом з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір № 4408763 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі – Кредитний договір). За умовами Кредитного договору сума кредиту складає 1500 грн, строк кредиту – 360 днів: з 21 лютого 2024 року по 15 лютого 2025 року, з періодичністю платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 1500 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту НОМЕР_1 , яку відповідачкою вказано особисто під час укладення договору.

Всупереч умовам договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання належним чином, унаслідок чого станом на 24 травня 2024 року у неї виникла заборгованість перед первісним кредитором 10800 грн, з яких: 1500 грн – тіло кредиту, 9300 грн – заборгованість за процентами.

Враховуючи невиконання відповідачкою своїх боргових зобов`язань перед кредитором, 25 жовтня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна", як клієнтом, і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (далі – ТОВ "ФК "Фінтраст Україна"), як фактором, було укладено договір факторингу № 25/10/2024, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.

Станом на дату укладення договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024, строк дії Кредитного договору не закінчився, а тому в межах дії його строку позивачем у період з 26 жовтня 2024 року по 15 лютого 2025 року здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 4237 грн 50 коп.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 15037 грн 50 коп., з яких 1500 грн – тіло кредиту, 9300 грн – нарахованих процентів первісним кредитором, 4237 грн 50 коп. – нарахованих процентів позивачем.

Після укладення договору факторингу та переходу права вимоги до відповідачки остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки позивача, ані на рахунки первісного кредитора.

Просить стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 15037 грн 50 коп., яка складається із суми заборгованості за основним боргом у розмірі 1500 грн, суми заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором – 9300 грн, суми заборгованості за процентами нарахованих позивачем – 4237 грн 50 коп., а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Ухвалою суду від 05.08.2026 дану справу прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, установлено відповідачці строк для подання відзиву та призначено судовий на 07 вересня 2026 року.

Призначений на 07 вересня 2026 року судовий розгляд, у зв`язку з перебуванням головуючої у відпусці відкладено на 01 жовтня 2026 року, який у свою чергу відкладено на 09 жовтня 2026 року через перебування головуючої у нарадчій кімнаті у кримінальній справі № 166/1451/19.

Відповідачка, отримавши 11 серпня 2026 року копію ухвали про відкриття провадження від 05.08.2026, у встановлений судом строк відзив на позов не подала, в зв`язку з чим суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом установлено, що 21 лютого 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4408763, який підписаний електронним підписом відповідачки шляхом відтворення одноразового ідентифікатора 34186. За умовами Кредитного договору ТОВ "Лінеура Україна" надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 1500 гривень (п. 1.2 Кредитного договору) строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п. 1.3 Кредитного договору). За користування кредитом клієнт сплачує ТОВ "Лінеура Україна" проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується в межах всього строку кредиту (п. 1.4 Кредитного договору). Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 (п. 2.1 Кредитного договору).

ТОВ "Лінеура Україна" на виконання умов Кредитного договору 21 лютого 2024 року надало відповідачці кредит у розмірі 1500 грн, перерахувавши на платіжну картку № НОМЕР_3 , указаною відповідачкою при укладенні Кредитного договору, що підтверджується листами ТОВ "Пейтек Україна" № 20241101-3844 від 01.11.2024 та АТ КБ "Приватбанк" № 20.1.0.0.0/7-260807/33775-БТ від 13.08.2026, скерованим на виконання ухвали суду від 05.08.2026.

Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором станом 25 жовтня 2024 року у відповідачки перед ТОВ "Лінеура Україна" виникла заборгованість у сумі 11550 грн, з яких тіло кредиту – 1500 грн, відсотки за користування кредитом – 9300 грн, штрафні санкції – 750 грн.

Між ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" та ТОВ "Лінеура Україна" 25 жовтня 2024 року укладено договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до умов якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило за грошові кошти ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" право грошової вимоги, строк зобов`язань яких настав або виникне в майбутньому до боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ "Лінеура Україна". Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з витягом із реєстру боржників до договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 року ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" набуло права грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором в сумі 11550 гривень, з яких 9300 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 9300 грн – сума заборгованості за відсотками, 750 грн – сума заборгованості за пенею, штрафом.

Позивачем після відступлення права вимоги за Кредитним договором до відповідачки нараховано у межах строку дії договору нараховано відсотки за користування кредитом у сумі 4237 грн 50 коп., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості ТОВ "ФК "Фінтраст України" за Кредитним договором за 113 календарних днів (26.10.2024-15.02.2025).

Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості за Кредитним договором.

Установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі – Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, ч. 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Ураховуючи викладене, надаючи оцінки наданим у справі доказам у їх сукупності, встановивши укладення між первісним кредитором та відповідачкою Кредитного договору, перехід права вимоги за ним до позивача, факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 1500 грн, відсутність будь-яких платежів зі сторони останньої в рахунок погашення кредитної заборгованості, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у цій частині та стягненні з відповідачки в користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1500 грн.

Водночас суд не погоджується з наведеним позивачем розрахунком заборгованості за Кредитним договором в частині нарахування заборгованості за відсотками та штрафних санкцій з таких підстав.

Так, з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за Кредитним договором установлено, що первісним кредитором та у подальшому позивачем нараховувано відсотки за користування кредитом за стандартною ставкою 2,5%.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, укладаючи 21 лютого 2024 року кредитний договір, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, позивач не мав права визначати проценту ставку в розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

Судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати відсотків протягом строку дії договору, який складає: 1500 (сума боргу) х 1 : 100 х 360 (днів) = 5400 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у розмірі 6900 грн, яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1500 грн, суми заборгованості за відсотками в розмірі 5400 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідачки на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1221 грн 65 коп. (6900/15037,5*2662,40).

Щодо вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги № 10/12-24 від 10.12.2024, укладений між ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" та адвокатом Столітнім М.М.; заявку № 22495 від 24.06.2026 на виконання доручення по договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 із зазначенням переліку послуг професійної правничої допомоги та їх вартістю по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4408763 від 21.02.2024, укладеним між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 ; рахунок на оплату № 122495-23/07-2026 від 23.07.2026 на суму 10000 грн; копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18.09.2022; акт № 22495 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, відповідно до якого адвокат Столітній М.М. надав правову допомогу ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 4408763 від 21.02.2024, укладеним між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 на загальну суму 10000 грн.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.

Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні та позовні вимоги задоволено частково на 48%. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2500 грн.

З огляду на викладене, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційо до розміру задоволених вимог в сумі 1221 грн 65 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн, загалом 3721 грн 65 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4408763 від 21 лютого 2024 року в розмірі 6900 (шість тисяч дев`ятсот) гривень, яка складається із: 1500 (однієї тисячі п`ятсот) гривень тіла кредиту, 5400 (п`ять тисяч чотириста) гривень відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 1221 (одну тисячу двісті двадцять одну) гривню 65 (шістдесят п`ять) копійок судового збору та 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", код ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2;

Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Ратнівського

районного суду О.М. Свистун