Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №161/10236/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10236/26

Провадження № 2/161/5535/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

при секретарі – Вегери Д.В.,

з участю позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем по справі перебуває у шлюбі, який зареєстрований 02.06.2016 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Волинської області, актовий запис № 540, від якого мають малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося через втрату взаємних почуттів любові та взаємоповаги. З травня 2026 року вони спільного господарства не ведуть, разом не проживають. Шлюб існує формально, а тому просить його розірвати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у заяві та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, вказавши, що шлюб можливо зберегти.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 02.06.2016 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Волинської області, актовий запис № 540, згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 4).

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частини 3, 4 ст. 56 СК України вказують, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно вимог ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Якщо хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

В судовому засіданні з пояснення сторін та досліджених письмових доказів судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільного господарство, кожен з них живе своїм окремим життям, позивач наполягає на розірванні шлюбу. Наданий строк для примирення не дав бажаних результатів. При таких обставинах подальше спільне проживання і збереження сім`ї неможливе, а тому суд вважає за доцільне та правильне шлюб між ними розірвати.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 1331,20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України ст. ст. 24, 56, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд ,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою м. Червоноград Львівської області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем м. Львів Львівської області, зареєстрований 02.06.2016 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Волинської області, актовий запис № 540 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 01 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк