Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №161/15216/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця

Дата: 08 жовтня 2026 р.

Справа: №161/15216/26

Суддя: Плахтій І. Б.

Справа № 161/15216/26

Провадження № 3/161/3862/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Плахтій І.Б., з участю особи, яка притягається до адміністративної віповідальності – ОСОБА_1 , захисника –Силки Т.Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №208147 від 10 липня 2026 року вбачається, що 10 липня 2026 року близько 11:00 год у м. Луцьку по вул. Лідавській, 2, гр. ОСОБА_1 не виконувала законних вимог працівників поліції, що полягали у вимозі залишити приватну територію, яка належить ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 0710100000:22:035:0325), чим вчинила злісну непокору законній вимозі поліцейського. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 185 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала. Пояснила, що спірна територія давно у володінні їхньої сім?ї, на ній розташований виробничий будинок, яким вони користувалися для підприємницької діяльності. Є технічна документація, хоча право власності ще не зареєстровано. На території знаходився склад шкіри. Зазначила, що перебувала на території правомірно, оскільки вважала, що споруди та земельна ділянка належать їй. У свою чергу, їй не показували документів, які б підтверджували належність земельної ділянки іншій особі. До виникнення даної ситуації вона не знала, що земельна ділянка належить ОСОБА_3 , її ніколи не бачила. Договір купівлі-продажу земельної ділянки між Луцькою міською радою та ОСОБА_3 , вона побачила вперше лише ознайомившись з матеріалами даної справи про адміністративне правопорушення. Працівники поліції про відповідний договір їй не повідомляли. Вона показувала працівникам поліції свої документи на споруду. Пояснила, що 10 липня 2026 року прибула на територію, оскільки 09 липня її працівник повідомив їй, що невідомі особи закрили його на території та руйнують базу. У зв`язку з цим 10 липня вона разом із чоловіком та працівниками охоронного агентства заїхала на територію, дивилися, що було зруйновано. Через деякий час на території стали з?являтися люди в капішонах, після чого вона викликала поліцію. Зазначила, що працівники поліції повідомили, що приїхали на виклик ОСОБА_2 . Коли вони представилися, вона повідомляла їм про наявні у неї документи. Працівники поліції просили залишити територію, однак підстав для цього їй не назвали та відповідних документів не надали. Також зазначила, що їхнє майно знищували за допомогою Bobcat. Працівники поліції виводили її з території. Вона не знала, що земельна ділянка не належить їй. Раніше у неї був дозвіл на розробку технічної документації на землю, потім їм пропонували цю земельну ділянку в оренду, а тепер продали іншій особі.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Силка Т.Ю. у судовому засіданні пояснила, що з доданого до протоколу відеозапису вбачається, як працівники поліції вимагали залишити територію та пропонували звертатися до суду. При цьому жодних пояснень щодо підстав такої вимоги працівниками поліції не надавалось. Також не було встановлено будь-якої загрози життю чи здоров?ю осіб, яка б зумовлювала необхідність негайного залишення території. Припустила, що така вимога могла бути обумовлена необхідністю забезпечення публічної безпеки і порядку. Зазначила, що заява ОСОБА_2 від 10 липня не відповідає дійсності. Вказала, що ніхто не змінював замків та не заносив майно. На спірній території знаходиться майно сім`ї ОСОБА_4 , а саме – виробниче приміщення, яке знаходиться на межі цієї земельної ділянки, та вхід до нього є тільки з цієї ділянки. Працівники поліції посилалися на те, що перевіряли документи щодо права власності на земельну ділянку, однак у матеріалах справи відсутні витяги з відповідних реєстрів, а також не допитано свідків, які могли б підтвердити такі обставини. На думку захисника, працівники поліції фактично не перевіряли належним чином право власності на земельну ділянку, а одразу висунули вимогу залишити територію. Захисник наголосила, що вимога працівника поліції повинна бути належним чином сформульована: поліцейський має представитися та повідомити причини і підстави відповідної вимоги. Крім того, зазначила, що ОСОБА_5 вийшов із території самостійно, тоді як ОСОБА_1 працівники поліції фактично вивели з території.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 (інспектор сектору реагування патрульної поліції Луцького РУП) пояснив, що їх направили для допомоги слідчо-оперативній групі щодо захоплення земельної ділянки. Територія була огороджена, на воротах були встановлені замки. Подія тривала близько 40 хвилин. На території земельної ділянки по АДРЕСА_2 перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , які заїхали на територію своїм автомобілем, був ще ОСОБА_2 , а також на інші особи, однак він їх не опитував. На місці поліцейські оглянули документи, після чого було встановлено, що за документами Приходьки не є власниками земельної ділянки, ділянка належить іншій особі. Зазначив, що сім?я ОСОБА_4 тривалий час користувалася цією землею, однак міська рада передала її іншій людині, ОСОБА_2 пред?явив відповідні документи. Сім?ї ОСОБА_4 було роз`яснено право звернутися до суду. У подальшому ОСОБА_1 та її чоловіку було поставлено вимогу залишити вказану територію, однак вони неодноразово відмовлялися її виконати, у зв?язку з чим стосовно них було складено протоколи. Порушення, на його думку, полягало в тому, що вони перебували на чужій території. Він представився та оглянув документи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Сім?я ОСОБА_4 користувалася даною землею 20 років тому, а в ОСОБА_2 був актуальний документ на земельну ділянку. Вважає, що вимога залишити територію була законною для забезпечення публічної безпеки і порядку відповідно до ст.36 Закону України «Про національну поліцію», оскільки між особами, які перебували на території був конфлікт. Після складення протоколів працівники поліції вивели їх із території та чекали, поки заявник ОСОБА_2 змінить замки. Протокол складався біля автомобіля ОСОБА_4 на території земельної ділянки. На території був Bobcat, який не працював. У будівлі не були, перебували на території.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 (інспектор сектору реагування патрульної поліції Луцького РУП) пояснив, що їх викликали для допомоги слідчо-оперативній групі. На місці перебували дві групи осіб, між якими виник конфлікт. ОСОБА_2 зазначав, що він є власником території, а сім?я ОСОБА_4 стверджувала, що власниками є вони. ОСОБА_2 надав свіжий документ на право власності на земельну ділянку. Сім?я ОСОБА_4 надали документи 90-х років, які стосувалися будівлі, а не земельної ділянки. Свідок зазначив, що працівники поліції неодноразово просили залишити територію, однак останні відмовлялися це зробити. Також він спілкувався з іншими особами, які перебували на території. Зазначив, що працівники поліції діяли відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», а вимога залишити територію була необхідною для забезпечення публічного порядку, оскільки між особами виник конфлікт. Свідок пояснив, що протокол складався на території, ОСОБА_1 бігала від нього, ознайомив її біля будинку. Bobcat на той момент не працював. Сім`я ОСОБА_4 показувала технічну документацію на споруди, а ОСОБА_2 про право власності на землю.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 зазначив, що давно знає сім?ю ОСОБА_4 , працює у них водієм. 10 липня 2026 року привіз ОСОБА_1 на вулицю Лідавську, 2 автомобілем Volkswagen. З ними разом приїхав ОСОБА_7 автомобілем Honda. Приходьки відкрили ворота на територію. ОСОБА_7 заїхав на територію своїм автомобілем. Пізніше приїхав ОСОБА_2 , відбулась штовханина. Свідок зазначив, що на цій території він іноді ночував у будинку. Сім?я ОСОБА_4 користуються цією територією близько 20 років. Замки не змінювали, у них є ключі від воріт та будинку. Також свідок пояснив, що напередодні приїжджав на територію, де був Bobcat, який працював. Невідомі особи зачинили його на території, після чого він повідомив, що має документи, а в подальшому його випустила поліція. 10 липня ОСОБА_1 була біля виробничого будинку, коли її тягнули. Bobcat працював, ним вирівнювали землю, також були повалені дерева.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративне правопорушення, опитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

У свою чергу, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Під поняттям «непокора», розуміється відмова від виконання або ігнорування виконання певної законної вимоги чи розпорядження.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на момент події існував спір щодо права на земельну ділянку. ОСОБА_2 посилався на наявність у нього документів на право власності на земельну ділянку, тоді як ОСОБА_1 посилалась на те, що споруда та земельна ділянка належать їй, і пред?являла працівникам поліції відповідні документи на споруди.

З пояснень в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 вбачається, що сім?я ОСОБА_4 тривалий час користувалася спірною територією, мали ключі від воріт і будівлі.

Сама ОСОБА_1 пояснила, що вважала своє перебування на території законним, не знала про належність земельної ділянки іншій особі та вважала, що має право перебувати там і захищати майно своєї сім?ї.

Таким чином, суд вважає, що невиконання ОСОБА_1 вимоги працівників поліції залишити територію було пов?язане з її переконанням у наявності у неї законних підстав перебувати на цій території, а не з наміром проявити злісну непокору поліцейським.

При цьому ОСОБА_1 не усвідомлювала, що своїми діями вчиняє саме злісну непокору законній вимозі працівників поліції, оскільки вважала, що має всі законні підстави перебувати на цій території, яку вважала належною їй та членам її сім?ї. За таких обставин її невиконання вимоги залишити територію не свідчить про свідоме та умисне ігнорування законної вимоги поліцейського з метою прояву непокори, а було зумовлене її переконанням у наявності у неї відповідного права.

Сам по собі факт невиконання вимоги працівника поліції не є достатнім для притягнення особи до відповідальності за ст. 185 КУпАП.

Для наявності складу цього правопорушення має бути доведено саме злісну непокору законній вимозі поліцейського, тобто свідоме та умисне її ігнорування.

У даному випадку достатніх та беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 усвідомлювала незаконність свого перебування на території та умисно, з мотивів непокори працівникам поліції, відмовлялася виконати їх вимогу, судом не встановлено.

Статтею 62 Конституції України імперативно визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження в справі стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Керуючись ст. 185, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ознаками ст. 185 КУпАП у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua